П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
13 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/7333/24
Перша інстанція: суддя Устинов І. А.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача-Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 у справі № 400/7333/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання вчинити певні дії, -
Короткий зміст позовних вимог.
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, включаючи час переміщення з одного лікувального закладу охорони здоров'я до іншого, перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за період з 06.02.2024 по 23.04.2024.
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, включаючи час переміщення з одного лікувального закладу охорони здоров'я до іншого, перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за період з 06.02.2024 по 23.04.2024, з урахуванням фактично виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що йому протиправно не виплатили додаткову грошову винагороду в сумі 100 000 грн. за спірний період відповідно до постанови КМУ № 168 від 28.02.2022.
Ухвалою від 07.08.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву та витребувано у сторін додаткові докази.
Відповідач надав суду відзив, в якому просить у задоволенні позову відмовити та зазначає, що Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23.04.2024 № 1873 призначено службове розслідування за фактом неповернення з відпустки для лікування старшого солдата ОСОБА_2 , а також призупинено виплату грошового забезпечення військовослужбовцю. В результаті службового розслідування факт незаконної відсутності на службі старшого солдата ОСОБА_2 підтвердився. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 12.07.2024 № 2582 зобов'язано начальника фінансово-економічної служби не виплачувати грошове забезпечення старшому солдату ОСОБА_3 з 21.04.2024. Оскільки станом на момент відправки відзиву на позовну заяву військовослужбовець до розташування підрозділу не повернувся, виплата грошового забезпечення йому не відновлювалася.
Крім того, позивачем подано довідку військово-лікарської комісії від 22.03.2024 №340, у якій зазначено, що отримане поранення пов'язане із військовою службою, однак інформації про те, що воно пов'язане із захистом Батьківщини - немає.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 22.01.2025 у справі № 400/7333/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив частково.
Визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини та у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, а саме за період 06.02.2024 по 21.04.2024.
Зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини та у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, а саме за період 06.02.2024 по 21.04.2024.
В решті позову відмовив.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, представник Військової частини НОМЕР_1 подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції не звернув увагу, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23.04.2024 № 1873 призначено службове розслідування за фактом неповернення з відпустки для лікування старшого солдата ОСОБА_4 , а також призупинено виплату грошового забезпечення військовослужбовцю.
- інші доводи відтворюють зміст відзиву на позовну заяву.
Позивач процесуальним правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Обставини справи.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 , на яку був призваний за мобілізацією з серпня 2022, зарахований до особового складу військової частини НОМЕР_1 з 06.09.2022.
Під час проходження військової служби, солдат позивач отримав бойову травму, а саме під час виконання бойового завдання 06.02.2024 на території Донецької області, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва). У довідці зазначено, що військовослужбовець військової служби за мобілізацією, під час безпосередньої участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф в районі ведення бойових дій. Під час отримання травми перебував в засобах індивідуального захисту (каска, бронежилет). В стані алкогольного та наркотичного сп'яніння не перебував.
У зв'язку з отриманням бойової травми позивач проходив довготривале лікування та перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується виписками із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого.
У період з 23.03.2024 по 21.04.2024 перебував у відпустці для лікування, що не заперечується відповідачем.
Позивач вважає, що йому мала нараховуватись та виплачуватись додаткова винагорода, передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, включаючи час переміщення з одного лікувального закладу охорони здоров'я до іншого, перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за період з 06.02.2024 по 23.04.2024. Тому, звернувся до суду з даним позовом.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач у період з 06.02.2024 по 21.04.2024, перебував на стаціонарному лікуванні після отриманого поранення та у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , тому має право на нарахування та отримання додаткової винагороди на період дії воєнного стану, передбаченої Постановою № 168, за ці періоди в сумі 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, включаючи час переміщення з одного лікувального закладу охорони здоров'я до іншого, перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за період з 06.02.2024 по 21.04.2024.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 № 2011 -XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон № 2011-ХІІ).
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Частинами 1-4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 Про введення воєнного стану в Україні та № 69 Про загальну мобілізацію Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 Постанови № 168 від 28.02.2022, на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально- виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно абзаців 3 - 4 пункту 1 Постанови КМУ № 168від 28.02.2022, виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії; захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення); загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).
Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач у період з 06.02.2024 по 21.04.2024, а не як зазначає позивач до 23.04.2024 перебував на стаціонарному лікуванні після отриманого поранення та у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , тому має право на нарахування та отримання додаткової винагороди на період дії воєнного стану, передбаченої Постановою № 168, за ці періоди в сумі 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, включаючи час переміщення з одного лікувального закладу охорони здоров'я до іншого, перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за період з 06.02.2024 по 21.04.2024.
Судом першої інстанції з матеріалів справи встановлено, що під час проходження військової служби, солдат позивач отримав бойову травму, а саме під час виконання бойового завдання 06.02.2024 на території Донецької області, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва). У довідці зазначено, що військовослужбовець військової служби за мобілізацією, під час безпосередньої участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф в районі ведення бойових дій. Під час отримання травми перебував в засобах індивідуального захисту (каска, бронежилет). В стані алкогольного та наркотичного сп'яніння не перебував.
У зв'язку з отриманням бойової травми позивач проходив довготривале лікування та перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується виписками із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого.
Так, оскільки позивач у період з 06.02.2024 по 21.04.2024, перебував на стаціонарному лікуванні після отриманого поранення та у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , тому має право на нарахування та отримання додаткової винагороди на період дії воєнного стану, передбаченої Постановою № 168, за ці періоди в сумі 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, включаючи час переміщення з одного лікувального закладу охорони здоров'я до іншого, перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за період з 06.02.2024 по 21.04.2024.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправну бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, включаючи час переміщення з одного лікувального закладу охорони здоров'я до іншого, перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за період з 06.02.2024 по 21.04.2024.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не звернув увагу, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23.04.2024 № 1873 призначено службове розслідування за фактом неповернення з відпустки для лікування старшого солдата ОСОБА_4 , а також призупинено виплату грошового забезпечення військовослужбовцю колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
Так, розслідування за фактом неповернення з відпустки для лікування старшого солдата ОСОБА_4 призначене наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23.04.2024 № 1873.
Таким чином події, які слугували підставою для призначення службового розслідування мали місце після спірного періоду, а саме після 21.04.2024, як зазначає сам відповідач в апеляційній скарзі “Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23.04.2024 № 1873 призначено службове розслідування за фактом неповернення з відпустки для лікування старшого солдата ОСОБА_2 , а також призупинено виплату грошового забезпечення військовослужбовцю. В результаті службового розслідування факт незаконної відсутності на службі старшого солдата ОСОБА_4 підтвердився. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 12.07.2024 № 2582 зобов'язано начальника фінансово-економічної служби не виплачувати грошове забезпечення старшому солдату ОСОБА_5 з 21.04.2024...».
З огляду на викладене, означені доводи апелянти є необґрунтованими.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Інші доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 у справі № 400/7333/24 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді А.Г. Федусик Г.В. Семенюк