П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
13 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 521/20057/24
Головуючий в 1 інстанції: Сегеда О.М.
Дата і місце ухвалення 10.04.2025 р., м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Єщенка О.В.,
Шевчук О.А.,
за участю секретаря - Челак Р.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про визнання дій протиправними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про визнання дій протиправними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову серії ОДП № 0577788 від 10 грудня 2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та закрити відносно нього провадження по справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2025 р. у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин по справі.
В апеляційній скарзі апелянт вказував на те, що будь-яких доказів того, що він здійснив зупинку транспортного засобу стоянку саме в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» не надано та жодним чином не зафіксовано, тобто цей факт не підтверджено жодним допустимим й належним доказом. Апелянт вважає, що при розгляді вказаної справи відповідач не довід допустимими доказами навіть встановлення самого знаку «Зупинка заборонена», надавши до суду лише Схему організації дорожнього руху в частині встановлення дорожніх знаків.
Також апелянт вважає, що надані до суду фотознімки не можуть бути належними доказами по справі, з огляду на те, що при здійсненні фотозйомки обов'язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів.
На думку апелянта, при розгляді справи суд не повно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, що призвело до неправильного вирішення справи.
З огляду на викладене апелянт просить скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2025 року по справі №521/20057/24 та прийняти у справі нове судове рішення, яким позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, 10.12.2024 року інспектором з паркування відділу контролю за безпекою дорожнього руху та паркуванням управління розвитку транспортної інфраструктури департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Фадєєвим С.М. була складена постанова серії ОДП № 0577788 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.
Підставою для складання постанови по справі про адміністративне правопорушення стало те, що 10 грудня 2024 року о 14 год. 27 хв. по вул. Літературна, 1-А у м. Одесі водій транспортного засобу «BMW 520», номерний знак НОМЕР_1 , здійснив зупинку, стоянку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «зупинку заборонено», чим порушив Правила дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
Не погоджуючись з вказаною постановою по справі про адміністративне правопорушення, позивач оскаржив її до суду першої інстанції.
Вирішуючи дану справу, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення поданого ОСОБА_1 позову, з огляду на те, що відповідачем доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП зобов'язує орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Слід також зазначити, що за положеннями ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як вже зазначалось вище, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало, як зазначено відповідачем, порушення ним Правил дорожнього руху, що виявилось у порушенні правил зупинки, стоянки транспортного засобу, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідач вказував на те, що згідно схеми організації дорожнього руху по вул. Літературній, 1-А та матеріалів фотофіксації адміністративного правопорушення, дорожній знак 3.34 «Зупинка заборонена» розташований з тієї сторони дороги, на якій здійснено зупинку належним ОСОБА_1 транспортним засобом, що підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що наданими відповідачем доказами підтверджено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП, а головним інспектором повністю дотримані норми чинного законодавства України при винесені постанови про накладення адміністративного стягнення серії ОДП № 0577788 від 10 грудня 2024 року.
На думку суду першої інстанції, позивачем не доведено відсутність підстав для притягнення до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП та, відповідно, не спростовано правомірність дій інспектора з паркування при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення серії ОДП № 0577788 від 10 грудня 2024 року, відтак позовні вимоги щодо скасування постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії ОДП № 0577788 від 10 грудня 2024 року та закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення, не підлягають задоволенню.
Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне:
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР).
Згідно із п. 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР України.
Підпунктом « 3.34» п. 33 ПДР України зазначено, що забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).
Також згідно п. 33 ПДР України, зона дії знака - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знака не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету.
Дія знака поширюється лише на той бік дороги, на якому він встановлений.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Примітка до статті передбачає, що суб'єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - четвертою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб'єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).
Положеннями ст. 14-2 КУпАП передбачено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Приміткою до цієї статті передбачено, що режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об'єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов'язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов'язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу.
Як встановлено в ході розгляду справи, схемою організації дорожнього руху по вул. Літературній, 1-А передбачено встановлення дорожніх знаків 3.34 «Зупинка заборонена».
В свою чергу колегія суддів враховує, що згідно листа від 31.01.2025 року № п-145/41/13/07/03-2025, на звернення позивача, Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції повідомило, що проведеною перевіркою з виїздом на місце 22.01.2025 року встановлено, що організація дорожнього руху по вул. Літературній біля парку «Юність» не відповідає існуючій схемі організації дорожнього руху.
У зв'язку з вказаним 23.01.2025 року було видано вимогу № 32 відносно встановлення дорожніх знаків 3.34 «Зупинку заборонено» по вул. Літературна відповідно до вимог ДСТУ 4100-2024 «Знаки дорожні» та існуючої схеми організації дорожнього руху по вул. Літературна біля парку «Юність».
Управлінням патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції також повідомлено, що станом на 30.01.2025 року згідно листа КУ «СМЕП» (вих. № 01-07/17 від 29.01.2025 року) дорожні знаки 3.34 «Зупинку заборонено» по вул. Літературна біля парку «Юність» у м. Одеса встановлено відповідно до вимог ДСТУ 4100-2024 «Знаки дорожні» та існуючої схеми організації дорожнього руху по вул. Літературна біля парку «Юність».
Заперечуючи вчинення адміністративного правопорушення, позивач посилався на те, що він не здійснював зупинку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», оскільки такий знак там був відсутній.
У спростування вказаної позиції позивача, Департамент транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради надав до суду матеріали фотофіксації від 10.12.2024 року, на яких відображена наявність дорожніх знаків 3.34 «Зупинку заборонено» по вул. Літературній. Відповідач стверджував, що станом на 10.12.2024 року (момент фіксування вчинення правопорушення згідно оскаржуваної постанови), дорожній знак 3.34 «Зупинку заборонено» був розміщений по вул. Літературна, 1А.
Колегія суддів критично відноситься до наданих відповідачем доказів, з огляду на те, що вони не свідчать про розташування транспортного засобу позивача в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено».
Як вже зазначалось вище, згідно ПДР, зона дії знака 3.34 «Зупинку заборонено» - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту.
З наданих відповідачем фото дійсно вбачається наявність дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», однак транспортний засіб позивача не розташований на відрізку від місця встановлення такого знаку за ним.
Доказів, які б підтверджували наявність дорожнього знака 3.34 «Зупинку заборонено», в зоні дії якого здійснив зупинку, стоянку позивач, відповідачем суду не надано.
Крім того колегія суддів звертає увагу на те, що при здійсненні фотозйомки уповноваженою особою відповідача не дотримано вимог ст. 14-2 КУпАП в частині здійснення не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення.
Слід зазначити, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Важливою складовою досягнення завдання адміністративного судочинства є доказування, яке спрямоване, у першу чергу, на встановлення дійсних обставин у справі, зокрема, на встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування у спорі покладається саме на відповідача у справі - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій чи законність прийнятих рішень.
Таким чином суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності.
Колегія суддів вважає, що в даному випадку відповідачем не надано беззаперечних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у п. 4 мотивувальної частини Рішення від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційний Суд України зазначив, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Такий підхід неодноразово застосовувався у судовій практиці, зокрема, у постановах ВП ВС від 11 лютого 2021 р. у справі № 11-1219сап19 та від 2 вересня 2021 р. у справі № 11-97сап20.
Презумпція невинуватості особи (Presumption of innocence) визначена ст. 62 Конституції України: особа вважається невинуватою у вчиненні злочину й не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Слід зазначити, що презумпція невинуватості, крім кримінального процесу, підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення та означає, що всі сумніви стосовно події порушення та винуватості особи, яка притягується до відповідальності, повинні тлумачитись на її користь; недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
При цьому згідно висновку Верховного Суду, який міститься у постанові №461/4858/17 від 13 вересня 2018 року, презумпція невинуватості вважається порушеною, якщо судове рішення відображає думку про винуватість особи до того, як вину буде доведено.
За таких обставин, зважаючи на презумпцію невинуватості особи, за відсутності достовірних та беззаперечних доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, висновок суду про правомірність оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення є необґрунтованим.
Враховуючи вищезазначене колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та визнання протиправною оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ОДП № 0577788 від 10 грудня 2024 року та її скасування, із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Колегія суддів зазначає, що в даному випадку рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, оскільки судом першої інстанції не повно з'ясовані обставин, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат на підставі ст. 139 КАС України відсутні.
Керуючись ст.ст. 286, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2025 року скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про визнання дій протиправними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради серії НОМЕР_2 від 10 грудня 2024 року.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Єщенко
Суддя: О.А. Шевчук