Апеляційне провадження Доповідач - Кафідова О.В.
№ 33/824/2492/2025
м. Київ Справа №363/6054/24
13 травня 2025року Київський апеляційний суд у складі судді Судової палати з розгляду цивільних справ - Кафідової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1 - Содоля Андрія Миколайовича на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 13 березня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст. 130 КУпАП
Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 13 березня 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605 гривень 60 копійок.
Не погоджуючись з такою постановою суду першої інстанції, 28 березня 2025 року адвокат ОСОБА_1 - Содоль А.М. подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Вишгородського районного суду Київської області від 13 березня 2025 року та закрити провадження у справі, а також порушив питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду.
Як на підставу поновлення строку на апеляційне оскарження адвокат ОСОБА_1 - Содоль А.М. посилається на те, що копію оскаржуваної постанови адвокат ОСОБА_1 - Содоль А.М. отримав 14 березня 2025 року.
В обґрунтування підстав для скасування постанови суду апеляційну скаргу апелянт обґрунтовує тим,судом першої інстанції було неправильно встановлено обставини справи та неправильно надано оцінку доказам.
Вказує, що працівником поліції було пред'явлено звинувачення у порушенні ОСОБА_1 правил дорожнього руху, а саме перетинання суцільної подвійної смуги. Такі докази відсутні в матеріалах справи, в тому числі і постанова щодо порушення ПДР, що на думку працівників поліції було причиною зупинки.
Крім того, зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення, складений працівником поліції не відповідає вимогам ст.256 КУпАП, зокрема, в протоколі в графі «До протоколу додаються», зазначено, що додається «відео з бк №», але самого номеру нагрудної камери не зазначено; в протоколі зазначено, що до протоколу додається направлення водія на проведення огляду на стан сп'яніння, але таке не відповідає дійсності, ОСОБА_1 це направлення ніхто не пред'являв.
Зазначає, що працівниками поліції не повідомлено ОСОБА_1 про те, що здійснюється відеофіксація на бодікамеру.
Разом з тим, вказує, що відеозапис з бодікамер є не безперервним та постійно переривається.
У судове засідання учасники судового розгляду не з'явились, про дату розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувану постанову суду було винесено 13 березня 2025 року. Повний текст постанови складено 14 березня 2025 року.
Крім того, в матеріалах справи міститься розписка ОСОБА_1 про отримання копії постанови Вишгородського районного суду Київської області від 13 березня 2025 року, яка датована 18 березня 2025 року. (а.с.49)
Враховуючи викладене, вважаю, що вказані апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Вишгородського районного суду Київської області від 13 березня 2025 року є поважними.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права, свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд, окрім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та, накладаючи на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави, з позбавленням його права керування транспортними засобами на строк один рік, суд першої інстанції посилався на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно до п.1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно з п.1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов'язаний:
- виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами;
- не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, а диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП визначена адміністративна відповідальність також і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження у встановленому порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з положеннями частин 2,3 ст. 266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до вимог ст. 278 КУпАП, суддя районного суду при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання, передбачені вказаною статтею, у тому числі і питання про те, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серія ААД номер 680533 від 18 листопада 2024 року о 20 год. 05 хв. по вул. Князя Святослава, 173 в с. Старі Петрівці Вишгородського району, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Fiat Doblo д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Водій від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі у встановленому законом порядку відмовився під відеозапис в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
До протоколу про адміністративне правопорушення долучені: - направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння до Вишгородської ЦРЛ від 18 листопада 2024 року;- акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 18 листопада 2024 року; - копія посвідчення водія ОСОБА_1 ;- витяг з ІПНП та даними відеозапису.
Доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції не повідомлено ОСОБА_1 про те, що здійснюється відеофіксація на бодікамеру, спростовуються відеофайлом №0000000_00000020241118200810_0013 (відрізок часу 0:05:18) на якому зафіксовано, що працівник поліції попереджає ОСОБА_1 про відеофіксацію їхньої розмови відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію».
Щодо посилань адвоката на не безперервність відеозапису, то як слідує з долученого відеозапису місця події він має чітку і логічну послідовність подій, що мали місце під час зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , розвиток спілкування співробітників поліції із водієм, на ньому чітко зафіксовано пропозиція пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, та відмову водія ОСОБА_1 від проходження такого огляду, тобто всі події, що стосуються безпосередньо складу ст. 130 КУпАП.
Що стосується доводів сторони захисту про не вручення ОСОБА_1 направлення на огляд у медичний заклад, слід звернути увагу на наступне.
Пунктом 8 та 9 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 визначено, що форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції. З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
З аналізу норм вказаної Інструкції вбачається, що доставка особи до медичного закладу з метою проведення огляду на стан сп'яніння оформляється працівником поліції направленням за встановленою формою, водночас вказаною Інструкцією не передбачено, що копія направлення має бути вручена особі, щодо якої передбачається проведення огляду.
Інших переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду і були підставами для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 2 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Суд першої інстанції згідно з вимогами ст.ст.245, 252, 280 КУпАП всебічно, повно і об'єктивно з'ясував обставини вчиненого правопорушення і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст.283 КУпАП, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_1 - Содоля А.М.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Клопотання адвоката ОСОБА_1 - Содоля Андрія Миколайовича про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Вишгородського районного суду Київської області від 13 березня 2025 року - задовольнити.
Поновити адвокату ОСОБА_1 - Содолю Андрію Миколайовичу строк на апеляційне оскарження постанови Вишгородського районного суду Київської області від 13 березня 2025 року.
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1 - Содоля Андрія Миколайовича залишити без задоволення.
Постанову Вишгородського районного суду Київської області від 13 березня 2025 рокузалишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її ухвалення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: