13 травня 2025 року м. Київ
Справа № 757/9307/25-ц
Провадження: № 22-ц/824/9941/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.
суддів Верланова С. М., Нежури В. А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Муравенко Катерини Володимирівни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «КАДОРР ГРУПП МЕНЕДЖМЕНТ КИЇВ»
на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 06 березня 2025 року, постановлену під головуванням судді Соколова О. М.,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КАДОРР ГРУПП МЕНЕДЖМЕНТ КИЇВ» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Імідж Фінанс», що діє від свого імені в інтересах та за рахунок Венчурного закритого недиверсифікованого пайового інвестиційного фонду «Печерськ Плаза», про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
У лютому 2025 року ТОВ «КАДОРР ГРУПП МЕНЕДЖМЕНТ КИЇВ» звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КАДОРР ГРУПП МЕНЕДЖМЕНТ КИЇВ» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в сумі 560 652, 45 грн, інфляційні витрати в сумі 21 130,91 грн, 3 % річних за прострочення виконання зобов'язань в сумі 2 658,66 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 8 766,63 грн.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 06 березня 2025 року цивільну справу № 757/9307/25-ц за позовом ТОВ «КАДОРР ГРУПП МЕНЕДЖМЕНТ КИЇВ» до ОСОБА_1 , третя особа: ТОВ «Компанія з управління активами «Імідж Фінанс», що діє від свого імені в інтересах та за рахунок Венчурного закритого недиверсифікованого пайового інвестиційного фонду «Печерськ Плаза», про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, передано на розгляд до Солом'янського районного суду міста Києва (вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ).
Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Муравенко К. В. в інтересах ТОВ «КАДОРР ГРУПП МЕНЕДЖМЕНТ КИЇВ» подала апеляційну скаргу, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого судового рішення, просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до Печерського районного суду міста Києва.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що справа за позовом ТОВ «КАДОРР ГРУПП МЕНЕДЖМЕНТ КИЇВ» до ОСОБА_1 , третя особа: ТОВ «Компанія з управління активами «Імідж Фінанс», що діє від свого імені в інтересах та за рахунок Венчурного закритого недиверсифікованого пайового інвестиційного фонду «Печерськ Плаза», про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, не підсудна Солом'янському районному суду міста Києва, оскільки даний спір стосується стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги за об'єктом нерухомого майна (за квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а тому даний позов повинен розглядатись за територіальною (виключною) підсудністю, а саме Печерським районним судом міста Києва.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 15 квітня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Постановляючи оскаржувану ухвалу про передачу цивільної справи № 757/9307/25-ц на розгляд до Солом'янського районного суду міста Києва, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що відповідно до територіального поділу належить до Солом'янського районну міста Києва.
Перевіривши такі висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.
В силу ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Так, згідно роз'яснень, які містяться в п.п. 41, 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. До таких позовів відносяться позови про право власності на таке майно, про право володіння і користування ним (ст. 358 ЦК України), про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (ст.ст. 364, 367 ЦК України), про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (ст.ст. 370, 372 ЦК України), про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним), про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо, про визнання правочину з нерухомістю недійсним, про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави, розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна, про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Як зазначено в п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014 року до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права власності на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов'язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину) тощо.
Відтак, позови що виникають з приводу нерухомого майна - це позови пов'язані з нерухомим майном, нерухомістю, нерухомою річчю, а тому усі позови, у спорах, які є наслідком правовідносин пов'язаних з обігом нерухомого майна повинні бути пред'явлені до суду за місцем знаходження цього майна.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
Верховний Суд у складі першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10.04.2019 року у справі № 638/1988/17 навів такі висновки: «Предметом позову у цій справі є зобов'язання, які випливають з надання послуг централізованого постачання холодної води та водовідведення. Такі послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна. З урахуванням наведеного, позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності».
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2020 року у справі № 910/10647/18 зазначила таке: «Виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном».
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.02.2021 року у справі № 911/2390/18 навела висновки про те, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми про виключну підсудність.
Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, позивач звернувся до ОСОБА_1 з позовом про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, що надаються за адресою знаходження нерухомого майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а також стягнення інфляційної складової боргу та 3 % річних.
Тобто, зміст позовних вимог свідчить про те, що позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, що надаються для утримання майна.
З огляду на те, що спір між сторонами виник з приводу оплати житлово-комунальних послуг, що надаються за адресою знаходження нерухомого майна, колегія суддів дійшла висновку, що даний позов повинен розглядатися судом за місцем знаходження цього майна відповідно до правил виключної підсудності (ст. 30 ЦПК України).
Квартира за адресою: АДРЕСА_1 , за якою виникла заборгованість по оплаті за житлово-комунальні, знаходиться в межах територіальної юрисдикції Печерського районного суду міста Києва.
Однак суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, на викладене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про те, що справа не підсудна Печерському районному суду міста Києва.
Посилання суду першої інстанції на те, що адреса реєстрації місця проживання відповідача знаходиться поза межами територіальної юрисдикції Печерського районного суду міста Києва, як на підставу передачі справи за підсудністю до іншого суду є необґрунтованим, оскільки у разі конкуренції правил підсудності (ст.ст. 27 та 30 ЦПК України) мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Згідно з вимогами ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Отже, ухвала Печерського районного суду міста Києва від 06 березня 2025 року постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, а відтак апеляційна скарга адвоката Муравенко К. В. в інтересах ТОВ «КАДОРР ГРУПП МЕНЕДЖМЕНТ КИЇВ» підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Муравенко Катерини Володимирівни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «КАДОРР ГРУПП МЕНЕДЖМЕНТ КИЇВ» задовольнити.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 06 березня 2025 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Т. О. Невідома
Судді С. М. Верланов
В. А. Нежура