Справа № 940/67/25 Головуючий у І інстанції Косович Т.П.
Провадження № 22-ц/824/2643/25 Головуючий у ІІ інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
12 травня 2025 року Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Таргоній Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Неживока Ігора Вікторовича на постанову Тетіївського районного суду Київської області від 31 березня 2025року про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Тетіївського районного суду Київської області від 31 березня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, притягнуто до адміністративної відповідальності та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн.
Не погоджуючись з даною постановою, захисник ОСОБА_1 - адвокат Неживок І.В.подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Тетіївського районного суду Київської області від 31 березня 2025 року скасувати, провадження у даній справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого правопорушення не визнав, вказавши суду що від огляду на стан сп'яніння відмовився, так як не мав коштів за нього заплатити, оскільки працівники поліції йому повідомили про те, що тест на встановлення стану наркотичного сп'яніння є платним.
Також вказує на те, що працівники поліції чинили на ОСОБА_1 психологічний тиск та змушували останнього зізнатись у вживанні наркотичних засобів.
Скаржник зазначає, що працівники поліції, фактично затримавши ОСОБА_1 на понад три години, протокол затримання не складали, при цьому грубо порушуючи вимоги ч. 2 ст. 261 КУпАП не повідомили негайно його родичів, хоча останній неодноразово просив телефон, щоб зателефонувати рідним.
Звертає увагу апеляційного суду на те, що ОСОБА_1 зупинено о 21:57 год., рівно в о 22:00 год. працівник поліції висловлює необґрунтовану підозру, що ОСОБА_1 перебуває в нетверезому стані, при цьому огляд останнього розпочався о 00:15 год., тобто поза строками, визначеними ст. 266 КУпАП.
ОСОБА_1 був оглянутий лікарем, але від тестування відмовився, так як працівники поліції повідомили, що за тест потрібно буде заплатити, а коштів в нього не було.
Крім того, в апеляційній скарзі вказано, що найближчим медичним закладом є Комунальне некомерційне підприємство «Тетіївська центральна лікарня» Тетіївської міської ради, яке внесене до переліку закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, однак працівники поліції, з незрозумілих причин, повезли ОСОБА_1 для обстеження в смт. Рокитне.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Неживок І.В., приймаючи участь в судовому засіданні в режимі відеконференції, підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Заслухавши доповідь судді, адвоката Неживока І.В. на підтримку поданої апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також ст. 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Постанова судді суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.
Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у справі доказах.
Згідно ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, як за керування транспортними засобами, які перебувають у стані наркотичного сп'яніння, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.9 а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проте, вимоги вказаного п. 2.5 Правил дорожнього руху України ОСОБА_1 дотримано не було.
Згідно вимог пунктів 2, 7 Розділу І. Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС і МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266КУпАП.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Разом із цим, згідно з п. 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п. 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я є підставою притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Водночас, за змістом п. 8 Порядку, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Окрім цього, відеозапис із нагрудного відеореєстратора інспектора є доказом, що може підтверджувати факт вчинення водієм порушення Правил дорожнього руху України (див. постанову КАС ВС у справі № 678/991/17 від 15 листопада 2018 року).
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 161/5372/17 вказав, що обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні, що і є дійсним, в цій справі, так як показання свідків у повній мірі кореспондуються і іншими доказами в їх сукупності, у тому числі відеозаписом.
В рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 209830 від 01 січня 2025 року, який за змістом відповідає вимогам ст.256 КУпАП, та в якому викладені обставини і суть правопорушення;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 31 грудня 2025 року;
- висновком лікаря КНП Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області «Рокитнянська багатопрофільна лікарня» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 01січня 2025 року, в якому зазначено, що ОСОБА_1 від проходження лабораторних досліджень на вміст наркотичних препаратів відмовився, для висновку недостатньо даних;
- відеозаписами з нагрудних камер поліцейських.
Під час перегляду відеозаписів, наявних в матеріалах справи, судом встановлено, що поліцейськими забезпечено доставку водія не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення до КНП Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області «Рокитнянська багатопрофільна лікарня», де по приїзду ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, що підтверджується наявним в матеріалах справи відеозаписом.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що висновки судді місцевого суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є обґрунтованими та відповідають нормам чинного законодавства.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що працівники поліції чинили на ОСОБА_1 психологічний тиск та змушували останнього зізнатись у вживанні наркотичних засобів, апеляційний суд відхиляє, оскільки відеозаписом, наявним в матеріалах справи, зазначене не підтверджується.
Крім того, зі скаргами на дії працівників поліції захисник ОСОБА_1 - адвокат Неживок І.В. не звертався та в судовому засіданні у суді апеляційної інстанції вказав, що не вважає таке звернення зі скаргою на дії працівників поліції дієвим способом захисту під час розгляду даної справи.
Твердження захисника ОСОБА_1 - адвоката Неживока І.В. про те, що підставою для відмови від проходження огляду в медичному закладі на стан наркотичного сп'яніння є повідомлення працівників поліції про оплату тесту на стан сп'яніння не відповідають дійсності та спростовуються наявним відеозаписом, з якого вбачається, що працівники поліції дійсно інформували ОСОБА_1 про те, що проходження тесту для встановлення стану наркотичного сп'яніння в медичному закладі є платним, однак по прибуттю до КНП Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області «Рокитнянська багатопрофільна лікарня» ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння з інших на те причин, а саме після розмови по телефону з невідомою особою.
Посилання на те, що працівники поліції фактично затримали ОСОБА_1 на понад три години, не заслуговують на увагу та спростовуються відеозаписом, з якого видно, що ОСОБА_1 сам погоджується на пропозицію працівників поліції проїхати до медичного закладу для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, після того, як працівник поліції оглянув останнього за допомогою ліхтарика, встановивши при цьому ознаки наркотичного сп'яніння, зокрема: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, та провів поверхневий огляд автомобіля.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки встановлених судом обставин даної справи
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими.
Будь-яких порушень норм КУпАП, у тому числі при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції не встановлено.
Доказів порушення працівниками поліції «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» матеріали справи про адміністративне правопорушення в собі не містять та скаржником не подані ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова судді місцевого суду є законною і обґрунтованою, а апеляційна скарга не містить будь-яких доводів, які б могли служити достатніми підставами для її скасування.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - адвоката Неживока Ігора Вікторовича залишити без задоволення.
Постанову Тетіївського районного суду Київської області від 31 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Д.О.Таргоній