справа №761/8306/25 Головуючий у І інстанції - Хардіна О.П.
апеляційне провадження №33/824/2728/2025 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
05 травня 2025 року суддя Київського апеляційного суду Приходько К.П., переглянув справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою Малюги Вадима Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26 березня 2025 року, якою
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
громадянина України,
який проживає за адресою:
АДРЕСА_1
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на якого накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, -
установив:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №241454 від 08 лютого 2025 року, 08 лютого 2025 року о 01 год 10 хв у м. Києві на вул. Володимирський узвіз, 2, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Skoda» номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, почервоніння обличчя.
Від проходження огляду у встановленому законом порядку відмовився на місці, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, тобто вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26 березня 2025 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, адвокат Малюга В.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, та провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що на відео відсутні докази керування ОСОБА_1 автомобілем, патрульні не зупиняли автомобіль. Права йому зачитані не були.
Вказує, що від проходження на встановлення стану сп'яніння ОСОБА_1 не відмовлявся, в той час була оголошена повітряна тривога, тому всі пункти КНП «Київської міської наркологічної лікарні «Соціотерапія» були зачинені.
Працівники поліції пропанували пройти огляд на місці зупинки, але ОСОБА_1 не довіряв їх діям, і як наслідок склали протокол за відмову від проходження дослідження на встановлення стану сп'яніння чи відсутності такого стану.
Після відбою повітряної тривоги ОСОБА_1 відразу направився до КНП «Київської міської наркологічної лікарні «Соціотерапія» та 08 лютого 2025 року о 08 год 05 хв за самозверненням та надав відповідні аналізи на дослідження.
Відповідно до Висновку №000469 у ОСОБА_1 ознак сп'яніння чи то алкогольного, чи то наркотичного не виявлено.
В судове засідання сторони не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, адвокат Малюга В.М. надіслав електронний лист про відкладення розгляду справи, проте доказів поважності причин неявки в судове засідання не надав.
Таким чином, суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши постанову суду в межах поданої апеляції, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.
Як убачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суд першої інстанції достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у матеріалах адміністративної справи доказах.
Частиною 1 ст.130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 ПДР України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться:
-у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №241454 від 08 лютого 2025 року;
-у карті обліку адміністративного правопорушення станом на 08 лютого 2025 року;
-у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння;
-у рапорті від 08 лютого 2025 року, в якому, окрім іншого, фактично викладені ті ж обставини, що й в протоколі про адміністративне правопорушення.;
-на відеозаписі події, яка відбулася 08 лютого 2025 року за участю ОСОБА_1 .
Отже, ОСОБА_1 своїми діями порушив п.2.5 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Протокол про адміністративне правопорушення складено відповідно до вимог ст.256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Дії працівників поліції, які складали протокол, не визнано протиправними у передбачений законом спосіб.
Обставини, зазначені в протоколі повністю узгоджуються із дослідженим судом апеляційної інстанції відеозаписами із нагрудної камери (відеореєстратора) поліцейського, на якому достатньо повно відображені події, які відбувались 08 лютого 2025 року за участю ОСОБА_1 .
Відеозаписи свідчать про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст.266 КУпАП.
Відеозаписи є одними із об'єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. А на відео зафіксовані подія правопорушення. Ці відеозаписи суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Отже вище перелічені докази узгоджуються між собою, підстав для сумнівів у їх достовірності апеляційний суд не вбачає, що в сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
При цьому, викладені в апеляційній скарзі доводи сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, до уваги судом не беруться, оскільки повністю спростовуються вищевикладеним, а матеріали справи містять докази, які підтверджують порушення ним п.2.5 ПДР України та відповідно вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Також апеляційний суд вважає цілком безпідставними доводи сторони захисту про відсутність доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, оскільки вони повністю спростовуються дослідженим вище відеозаписом з бодікамери працівника поліції. Відповідно стверджувальний стороною захисту довід про те, що ОСОБА_1 не здійснював рух, а патрульний автомобіль під'їхав вже до припаркованого автомобіля є повністю надуманим з метою уникнення відповідальності.
Крім того, вказані доводи були предметом дослідження суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку, з якою апеляційний суд погоджується.
Відеозапис також підтверджує те, що працівник поліції роз'яснював ОСОБА_1 його права, передбачені чинним законодавством, а тому доводи сторони захисту про їх не роз'яснення є неспроможними.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Отже, вищенаведені та усі інші твердження сторони захисту не спростовують його винуватості у вчиненні інкримінованому йому правопорушення, а фактично зводяться до довільної та суперечливої інтерпретації дійсних обставин справи та відповідних норм чинного законодавства і, на думку апеляційного суду, фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП шляхом закриття провадження у справі.
Суд апеляційної інстанції вважає, що обраний судом першої інстанції вид адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, таким, що відповідає обставинам справи та вимогам ст.ст. 33, ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 26 березня 2025 року є законною та обґрунтованою, а тому, апеляційна скарга Малюги В.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Малюги Вадима Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду К.П. Приходько