14 травня 2025 року Чернігів Справа № 620/691/25
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Начальника відділу перерахунків пенсії №4 управління пенсійного забезпечення, надання житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області Світлани Крамарь про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Начальника відділу перерахунків пенсії №4 управління пенсійного забезпечення, надання житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області Світлани Крамарь, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення від 07.08.2024 №974160119272 Начальника відділу перерахунків пенсії №4 управління пенсійного забезпечення, надання житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області Світлани Крамарь про відмову в не здійсненні переведення пенсії за віком на загальних підставах на пенсію за віком державного службовця;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області перевести позивача на підставі її заяви від 31.07.2024, із пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця в розмірі, обрахованому відповідно до ст.37-1 Закону України «Про державну службу», п.10,12 розділу ХІ Закону України «Про державну службу» та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії від 04.07.2024 №1428/01-30, довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 10.07.2024 №1466/01-30.
Позов мотивовано тим, що на момент звернення із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» вона мала необхідний спеціальний і загальний трудовий стаж для отримання спірної пенсії, відповідно відмова відповідача є необґрунтованою.
Суд ухвалою від 22.01.2025 позовну заяву залишив без руху. В подальшому, суд ухвалою від 27.02.2025 відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області подано відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що з 04.07.2001 набрав чинності Закон України №2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 (далі- Закон №2493-ІІІ). Відповідно до статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється саме відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зазначивши, що відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213 (набрав чинності з 1 червня 2015 року) призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, відповідач дійшов висновку, що з 1 червня 2015 року призначення та перерахунок пенсій за нормами Закону України «Про державну службу» не здійснюється.
Позивачем подано відповідь на відзив, в якій він наголошує, що відповідач жодним чином не спростував доводів, викладених в позові, з огляду на що просив відзив залишити без задоволення, надавши йому відповідну критичну правову оцінку. Вимоги просив задовольнити.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», згідно стажу в органах місцевого самоврядування з 01.09.2009.
31.07.2024 позивач звернулась із заявою щодо перерахунку - переходу на пенсію за віком згідно з Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII.
Звернення було опрацьовано за принципом екстериторіальності спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
За результатами розгляду заяви позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення від 07.08.2024 №974160119272 про відмову в перерахунку пенсії, яке було підписано начальником відділу перерахунків пенсії №4 управління пенсійного забезпечення, надання житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області Світланою Крамарь.
Вказане рішення мотивоване тим, що відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ посади осіб місцевого самоврядування з 05.07.2001 не враховуються до стажу державної служби.
Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).
Згідно із пп.10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст.490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст.490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст.490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст.490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон №3723-XII) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Таким чином, за наявності у особи станом на 1 травня 2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом №889-VІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пп.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ та мають передбачені ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена у рішенні Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №676/4235/17.
Відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ, оскільки відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ посади осіб місцевого самоврядування з 05.07.2001 не враховуються до стажу державної служби.
Разом з тим, суд зазначає, що за змістом п. 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Питання обчислення стажу державної служби у період з 05.07.2001 регулювалося Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283) та Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229 (далі - Порядок №229), який набрав чинності 01.05.2016.
Так, згідно із п.2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Тобто, до набрання чинності Законом України від 07.06.2001 № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування» на посадових осіб місцевого самоврядування поширювалась чинність Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу».
З набранням чинності Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» керівні працівники і спеціалісти місцевих рад набули статусу посадових осіб органів місцевого самоврядування.
Статгею 2 цього Закону визначено, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і одержує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Відповідно до ст.22 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» до стажу служби в органах місцевого самоврядування зараховується період роботи на посадах, на які поширюється чинність цього Закону, а також на посадах і в органах, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.
Пунктом 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 07.06.2001 №2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон №2493-III) дію Закону України «Про державну службу» поширено на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.
За посадовими особами місцевого самоврядування, посади яких на момент набрання чинності цим Законом було віднесено до відповідних категорій та яким присвоєно ранг згідно з пунктом 5 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зберігається така сама категорія та присвоюється такий самий ранг з додержанням вимог цього Закону.
Також, відповідно до п.4 ч.2 ст.46 Закону №889-VIII до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Пунктом 4 Порядку №229 передбачено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Аналіз викладених норм свідчить, що законодавство передбачало віднесення до стажу державної служби час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, які визначені Законом №2493-III.
Так, ч.1 ст.14 Закону №2493-III, до п'ятої категорії посад в органах місцевого самоврядування віднесено, окрім інших секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад.
Отже, період перебування позивача на посаді секретаря сільської ради з 13.01.1988 по 26.10.2010, відповідно до записів трудової книжки, копія якої долучена до матеріалів справи (а.с.51-52), зараховується до стажу державної служби в силу наведених вище законодавчих вимог.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 у справі №735/939/17 та в постанові від 19.03.2019 у справі №357/1457/17.
Враховуючи наведене, рішення від 07.08.2024 №974160119272 є протиправним та підлягає скасуванню. При цьому суд звертає увагу, що відповідальним за прийняття оскаржуваного рішення є орган Пенсійного фонду, що розглядав заяву, а не його посадова особа, яка його затвердила та підписала. Також суд звертає увагу, що відповідачем не вирішувалось питання досягнення позивачем необхідного віку і наявності загального страхового стажу, встановлення чого виходить за межі повноважень адміністративного суду.
А отже, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що належним способом захисту порушених прав у межах спірних правовідносин є визнання протиправним та скасування рішення від 07.08.2024 №974160119272 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та необхідність зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії з урахуванням висновку суду, оскільки при розгляді справи за позовом про зобов'язання органів Пенсійного фонду України призначити пенсію, суд вправі зобов'язати відповідний орган розглянути зазначене питання, а не приймати рішення про призначення такої пенсії, що не належить до компетенції суду.
В силу положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позову.
Відповідно до частини першої та третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 139, 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Начальника відділу перерахунків пенсії №4 управління пенсійного забезпечення, надання житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області Світлани Крамарь про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 07.08.2024 №974160119272 про відмову ОСОБА_1 у переході на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.07.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу» та п.10,12 розділу ХІ Закону України «Про державну службу», з урахуванням висновків суду.
В решті позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 605,60 грн судових витрат, відповідно до частини задоволених вимог.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83-а, м. Чернігів, код ЄДРПОУ 21390940);
Відповідач - Начальник відділу перерахунків пенсії №4 управління пенсійного забезпечення, надання житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області ОСОБА_2 (вул. Батюка, буд. 8, м. Слов'янськ, Донецька обл., Краматорський р-н, 84116, код ЄДРПОУ 13486010).
Повний текст рішення суду складено 14.05.2025.
Суддя Л.О. Житняк