Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
14 травня 2025 р. №520/32617/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд" (пров. Акварельний, буд. 1-3, с. Подвірки, Харківська обл., Харківський р-н, 62371, код ЄДРПОУ 38493680) до Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16-Б,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61005, код ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправним та скасування рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000607/2 від 21.10.2024.
В обґрунтування позову зазначено, що рішення про коригування митної вартості № UA807000/2024/000607/2 від 21.10.2024 Харківської митниці є необґрунтованим та безпідставним, оскільки під час митного оформлення позивачем надано всі документи на підтвердження вартості товарів і обраного методу її визначення.
Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене провадження у справі.
Представником відповідача надано до суду відзив на адміністративний позов, в якому Харківська митниця проти позову заперечує, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення. Представник відповідача зазначив, що Харківською митницею не вимагались від позивача зайві документи, а лише ті, що можуть містити числове значення необхідне для обрахунку складових значень митної вартості товару.
Представник позивача надав відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідачем не було враховано обсяги партії товару, митна вартість якого бралася за основу, торговельну марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки. Вказує, що при використанні цінової бази ЄАІС відповідачем неправомірно використана як джерело цінова інформація із митних декларацій №UA400040/2024/024666 від 27.09.2024, МД №UA209230/2024/094935 від 11.10.2024. Просить суд врахувати, що пояснення та документи щодо всіх “розбіжностей», нібито виявлених митним органом, були надані позивачем до митниці, а також надані до суду та жоден з аргументів, викладених у позовній заяві, не спростований митним органом у відзиві. Відповідачем безпідставно не прийнято до уваги пояснення та додаткові документи, надіслані до відповідача позивачем після митного оформлення товару в порядку ст. 55 МКУ. Зазначає, що позивачем надано для митного оформлення товару документи, які чітко ідентифікували імпортований товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, підтверджували ціну товарів та їх митну вартість за ціною договору згідно з вимогами частин 4 та 5 ст. 58 МКУ.
Суд зазначає, що згідно положень ч.ч.1, 2 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд", код ЄДРПОУ - 38493680, зареєстровано у відповідності до чинного законодавства України як суб'єкт господарювання.
Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та виробником товару ZHEJIANG ZHENGSHENG SHOCK ABSORBER CO.,LTD (Китай) укладено контракт № SH10062023 від 10.06.2023р.
Умовами контракту передбачене наступне: продавець продає, а покупець купує товар - запасні частини, матеріали для ремонту автомобілів на умовах FOB Нінгбо, Китай. Асортимент товару визначається в інвойсах, які є невід'ємною частиною цього контракту (п. 1.1 контракту).
Ціна товару, що поставляється, встановлюється у доларах США за одиницю товару і визначається в інвойсах, які є невід'ємною частиною цього контракту. Ціна товару включає
вартість упаковки, маркування, доставки до місця призначення та навантаження на судно, вартість експортних митних процедур, мит, податків, що сплачується при вивезенні (п. 3.2. контракту).
Згідно з інвойсом № ZS-ASR003&004 від 31.07.2024 р., наданим продавцем, ТОВ "Авто Тренд" ввезено на митну територію України товар на загальну суму 47940.75 доларів США.
21.10.2024 р. для митного оформлення товару ТОВ "Авто Тренд" подано електрону митну декларацію № 24UA807200015523U0, в якій декларантом заявлено митну вартість товару за 1 методом та в графі 12 митної декларації «відомості про вартість» позивач зазначив митну вартість товару - 2290 095.76 грн., яка вираховується шляхом додавання вартості товару за інвойсом до витрат на транспортування товару до кордону України.
На підтвердження митної вартості товару ТОВ "Авто Тренд" надано до митниці наступні документи:
1. декларацію митної вартості;
2. пакувальний лист бн до інвойсу;
3.інвойс № ZS-ASR003&004 від 31.07.2024;
4. коносамент HS124080081-А від 15.08.2024;
5. залізничну накладну № 31510965 від 05.10.2024;
6. сертифікат про походження товару;
7. банківський платіжний документ № 001389593 від 20.08.2024;
8. рахунок щодо сплати вартості перевезення № LS-4592985 від 02.10.2024;
9. довідку про витрати на транспортування вантажу № 443587-1 від 02.10.2024;
10. додаткову угоду №1 від 01.11.2023 р. до контракту;
11. контракт № SH10062023 від 10.06.202;
12. договір про транспортно-експедиторське обслуговування № АТ-23-0205 від 15.11.2023;
13. додаткову угоду № 1 від 03.01.2024 р. до договору про транспортно-експедиторське обслуговування № АТ-23-0205 від 15.11.2023;
14. заявку від 12.08.2024 р. до договору про транспортне - експедиторське обслуговування;
21.10.2024декларантом від митниці отримано повідомлення, в якому повідомлено декларанта, що у зв'язку з тим, що документи, зазначені у частині другій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 2) виписку з бухгалтерської документації; 3) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 4) каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) копію митної декларації країни відправлення з перекладом (згідно ст. 254 МКУ); 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (бажано ДП Держзовнішінформ або ДП Укрпромзовнішекспертиза) з урахуванням Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМС України від 01.07.2021 № 476; 7) Транспортно-експедиційні рахунки, заявки перевезення, договори тощо. В зв'язку із спрацюванням профілю ризику АСАУР «Інспектор2006» пропонується надання інформації про митне оформлення ідентичних або подібних товарів.».
За результатами проведеного контролю митної вартості товару відповідачем видано рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000607/2 від 21.10.2024р., відповідно до якого митна вартість товару визначена митницею за другорядним резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС, а тому відповідачем скориговано митну вартість:
- товару № 1 в сторону збільшення з 48733,44 дол. США до 88801,23 дол. США., визначивши її у розмірі 6,26 доларів за один кілограм,
- товару № 2 в сторону збільшення з 6809,89 дол. США до 15 549,57дол. США., визначивши її у розмірі 7,11 доларів за один кілограм.
21.10.2024 р. на підставі рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем також видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2024/000729.
Позивач не погодився із завищенням митної вартості і звернувся до відповідача з проханням про випуск товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання згідно із ч.7 ст.55 МКУ та надав відповідачу нову митну декларацію № 24UA807200015567U4 від 21.10.2024, додатково сплативши мито у розмірі 100618,56 (82601.35 +18017.21) грн. та ПДВ у розмірі 422597,95 грн. (346925.68+75672.27). Разом сума переплати склала 523216,51 грн. (відповідно до граф 47 митної декларації, СП 55).
У подальшому, ТОВ "Авто Тренд" звернулось до Харківської митниці з заявою № 12/11-1 від 12.11.2024 з проханням скасувати рішення про коригування митної вартості товару, надавши відповідачу роз'яснення щодо складової митної вартості та наступні документи:
1. експертна митну декларацію №310120240516834543 разом с перекладом;
2. акт № ЛШ00-009883 надання послуг від 21.10.2024 з експедитором;
3. платіжну інструкцію № 13966 від 23.10.2024;
4. транзитну декларацію Т1.
У відповідь на звернення позивача щодо перегляду рішення про коригування митної вартості відповідачем надіслано лист від 22.11.2024, у якому відмовлено у скасуванні рішення про коригування митної вартості.
Позивач, вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000607/2 від 21.10.2024 протиправним, прийнятим із порушенням порядку, передбаченого митним законодавством та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
За змістом частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частиною 6 статті 264 Митного кодексу України визначено, що митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За змістом частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частинами 1-3 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Стаття 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Отже, митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта.
Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 05.03.2019 по справі №815/143/17, від 09.04.2019 по справі №825/1575/17.
У постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а Верховний Суд зазначив, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Підставою для прийняття рішення № UA807000/2024/000607/2 від 21.10.2024 про коригування митної вартості товару слугувало:
- наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству;
- відсутні каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
- відсутня експортна декларація (митна декларація країни відправлення, в якій міститься інформація щодо контрагентів, вагові характеристики, умови поставки товару, товаросупровідні документи, вартість товару);
- відсутні банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг, що суперечить вимогам Наказу МФУ від 24.05.2012 №599 “Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" та умовам договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 15.11.2023 АТ-23-0205;
- згідно коносаменту HS124080081-A умови поставки зазначено FOB NingЬo- Gdansk, згідно залізничної накладної 31510965 станцією відправлення значиться Гливіце, таким чином, відомості стосовно такої складової митної вартості, як транспортування не підтверджена, документально, не визначені кількістю та достовірно, що суперечить положенням п. 2 ч. 2ст. 52, ч. 2,9,10 та 21 ст. 58 МКУ;
- відсутній транспортній договір щодо морського перевезення згідно коносаменту HS124080081-A;
- відсутній договір перевезення, зазначений в залізничній накладній 31510965;
- відсутня калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту;
- не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари;
- не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на подібні товари;
- не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані;
- відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України;
- відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування;
- не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару; на матеріал та витрат, понесених виробником в зв'язку з виробництвом товарів; витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.
У рішенні також зазначено, що з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО “Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості раніше визнаних (визначених) товарів, оформлених митними органами становить: товар 1) 6,26$/кг, товар 2) 7,11$/кг. Враховуючи вищезазначене, митну вартість даних товарів скориговано до цього рівня.
Джерелом інформації для даного рішення по товарам є наявна у митного органу цінова інформація щодо раніше визнаних (визначених) митними органами митних деклараціях № UA400040/202547/024666 від 27.09.2024 (товар 1) та № UA 209230/2024/094935 від 11.10.2024 (товар 2).
Так, щодо висновків митного органу про відсутність банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг; відсутність транспортного договору щодо морського перевезення згідно коносаменту HS124080081-A; відсутність договору перевезення, зазначеного в залізничній накладній 31510965; відсутність калькуляції транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту, представник позивача пояснив, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини 2 статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Згідно з наказом МФУ від 24 травня 2012 року №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» до зазначених документів можуть належати:
- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Декларантом до митниці надано договір про транспортне - експедиторське обслуговування № АТ-23-0205 від 15.11.2023, укладений між ТОВ «Авто Тренд» та експедитором ТОВ «Ламан Шипінг» та додаткову угоду до нього.
Умовами даного договору передбачено, що експедитор зобов'язався організувати за рахунок клієнта транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надати інші транспортно-експедиторські послуги клієнту за згодою сторін (п.1.1). При необхідності для виконання своїх зобов'язань за договором, укладати від свого імені договори з транспортними організаціями, контейнерними лініями, автомобільними перевізниками, складами зберігання та другими організаціями. Документом, що підтверджує наявність та зміст такого договору з транспортними організаціями, є транспортний документ - коносамент, автомобільна накладна, авіа накладна або залізнична накладна (2.1.1).
Крім того, умовами додаткової угоди № 1 від 03.01.2024 до договору про транспортне - експедиторське обслуговування № АТ-23-0205 від 15.11.2023передбачено, що експедитор зобов'язаний надати клієнту серед іншого довідку про транспортні витрати для пред'явлення в митні органи (п 2.1.7). Оплата здійснюється після доставки вантажу на склад ТОВ «Авто Тренд» (п. 4.1.3).
Експедитором ТОВ «Ламан Шипінг» на виконання умов договору організоване морське перевезення від Китаю до Польщі, на підтвердження чого до митниці надано коносамент HS124080081-А від 15.08.2024 та організована доставка вантажу залізничним транспортом до України, на підтвердження чого до митниці надано залізничну накладну № 31510965 від 05.10.2024.
Представник позивача у позовній заяві пояснив, що у зв'язку з тим, що позивач мав взаємовідносини саме з експедитором ТОВ «Ламан Шипінг» до митниці було надано договір, довідку про транспортні витрати, а також рахунок на оплату саме від ТОВ «Ламан Шипінг».
Отже, ТОВ «Авто Тренд» не укладало ніяких угод з перевізниками, не є стороною в цих угодах, не здійснювало оплати напряму перевізникам, тому надати до митниці документи, вказані в рішенні, не має можливості.
Стосовно наявності калькуляції транспортних витрат, то згідно з наказом МФУ від 24 травня 2012 року №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» калькуляція надається тільки при перевезені товару позивачем власним транспортом.
Однак, у даному випадку, як зазначає представник позивача, перевезення було організовано експедитором та власний транспорт позивач не використовував. Після розмитнення та доставки товару на склад, позивачем було сплачено послуги експедитора та підписано акт надання послуг.
Відтак, суд зазначає, що за таких підстав, надання документів на підтвердження транспортних витрат саме від експедитора, а не кінцевого перевізника, відповідає умовам укладеного позивачем договору з експедитором та положенням митного законодавства України.
Після розмитнення та доставки товару на склад, позивачем було оплачено послуги експедитора та підписано акт виконаних робіт.
На підтвердження вартості перевезення та експедиторських послуг до митниці додатково надіслано акт № ЛШ00-009883 надання послуг від 21.10.2024р. з експедитором, платіжну інструкцію № 13966 від 23.10.2024 р. про оплату послуг експедитора.
Таким чином, позивачем були включені всі складові до розрахунку митної вартості товару, а сума витрат на транспортування товару до кордону України підтверджена відповідними документами, з огляду на що зауваження митного органу у цій частині є безпідставними та необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.
Щодо доводів відповідача у спірному рішенні про те, що згідно коносаменту HS124080081-A умови поставки зазначено FOB NingЬo- Gdansk, згідно залізничної накладної 31510965 станцією відправлення значиться Гливіце, таким чином, відомості стосовно такої складової митної вартості, як транспортування не підтверджена, документально, не визначені кількістю та достовірно, що суперечить положенням п. 2 ч. 2ст. 52, ч. 2,9,10 та 21 ст. 58 МКУ, представник позивача зауважив, що у довідці експедитора № 443587-1 від 02.10.2024р, наданій до митниці при митному оформлені товару, зазначено послугу - міжнародне залізничне перевезення вантажу за межами державного кордону України Гданськ (Польща) - м/п Мостиська-Пшемисль, Україна та вказано вартість послуги, а саме - 37674,72 грн. Товар трансопртувався територією Польщі залізничним транспортом з м. Гданськ до м. Гливіце. У зв'язку з тим, що колії в Європі вужчі ніж в Україні вантаж було перевантажено у м. Гливіце для транспортування в Україну та оформлено залізничну накладну 31510965. В Європі поширена так звана європейська колія, у якої відстань між внутрішніми краями рейок становить 1435 мм. В Україні зараз колії мають ширину 1520 мм, і рухомий склад для них використовується інший. З огляду на вказані обставини, до митниці у заяві про перегляд рішення про коригування митної вартості товару було надано відповідне роз'яснення та транзитна декларація Т1- це документ, який є митною гарантією і застосовується для товарів, що перетинають територію Євросоюзу транзитом.
Суд зазначає, що T1 - це документ, який є митною гарантією і застосовується для товарів, що перетинають територію Євросоюзу транзитом або для гарантії доставки товару від кордону ЄС до митного складу, або внутрішньої митниці чи навпаки.
Під транзитною митною декларацією розуміється бланк ТІ, що заповнюється на імпортні товари, що транспортуються від одного митного поста до іншого. Вони перетинають територію держави від прибуття до вибуття в незмінному вигляді, тобто, транзитом, і не потрапляють під митні збори і податки. Об'єктом декларування виступають товари, вироблені за межами ЄС, що випливають із США, Азії і митних складів Європи.
Щодо зауваження митного органу у спірному рішенні в частині того, що декларантом не надано каталогів, специфікацій, загальних прейскурантів (прайс-листів), а також відсутня експортна митна декларація країни відправлення, представник позивача у позовній заяві звернув увагу, що складання специфікації не передбачено умовами контракту з продавцем. Крім того, товар придбався напряму у виробника товару та виготовлявся на замовлення, ціна товару визначалася конкретно для позивача виходячи з кількості та найменування замовленого товару. Продавець не надіслав позивачу каталогів, загальних прейскурантів (прайс-листів), тому надати їх до митниці підприємство не мало можливості. Експертну митну декларацію №310120240516834543 разом с перекладом було надіслано до митниці разом з заявою про перегляд рішення.
В постанові Верховного Суду від 23.10.2020 у справі №810/690/17 вказано, що прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.
Аналогічний за змістом висновок зазначено Верховним Судом і у постанові від 08.12.2022 у справі №420/2792/19, де акцентовано увагу, що наявність же чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, не може свідчити про заниження митної вартості товарів.
Водночас, суд зазначає, що прайс-лист від виробника товару може опосередковано бути корисним при визначенні митної вартості за другорядними методами ніж перший.
В рамках спірних правовідносин прайс-лист доповнює доведену митну вартість товару разом з іншими наданими документами та сам по собі не підтверджує та не спростовує митну вартість товару як такого.
Крім того, суд звертає увагу, що такі документи як каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару.
Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено.
Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а, отже, у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 по справі №810/3667/15.
Щодо порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення “Інспектор», та наявністю у митного органу інформації, що задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями ДМСУ раніше, суд зазначає, що інформація в автоматизованій системі митного оформлення та спрацювання ризиків є рекомендацією, обов'язковою до виконання, посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного контролю та митного оформлення документи.
Таким чином, у Харківської митниці Держмитслужби виникли підстави для більш детального аналізу умов зовнішньоекономічної операції щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 МК України перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені МК України.
Згідно з вимогами п.2 ч .2 ст. 52 МК України декларант зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України має право упевнюватися в достовірності або точності будь - якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості та письмово запитувати у декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
З матеріалів справи вбачається, що позивач надав розширений пакет документів для підтвердження правильності та достовірності визначення ним митної вартості задекларованих товарів.
Судом встановлено, що при прийнятті митницею рішення про коригування митної вартості товару за основу було взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься в ціновій базі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС).
Застосування митницею ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 520/10381/2020.
Судом також встановлено, що при прийнятті митницею рішення про коригування митної вартості товару № UA807000/2024/000607/2 від 21.10.2024 за основу було взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься в ціновій базі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС).
Застосування митницею ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 520/10381/2020.
Стосовно доводів представника відповідача щодо не підтвердження декларантом документально всіх складових митної вартості товарів та документи містять розбіжності, що послугувало підставою для запиту додаткових документів в порядку, передбаченому ч.3 cт.53 Митного кодексу України суд зазначає наступне.
Під час розгляду справи зі змісту наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що підприємством позивача було надано до митного оформлення необхідний перелік документів, передбачений ч.ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України.
Однак, як встановлено судом, відповідачем під час винесення спірних у даній справі рішень не було наведено належних обґрунтувань щодо наявності сумніву в числових значеннях наданих документів, що могло б бути підставою для запиту додаткових документів. При цьому, такий запит повинен містити як обґрунтування причин запиту, так і конкретизацію того які саме складові митної вартості не підтверджені або викликали сумніви, в чому саме полягають розбіжності, чи впливають вони на митну вартість, які додаткові документи можуть спростувати ці сумніви.
Як свідчать наявні в матеріалах справи, докази зазначених обґрунтувань митним органом під час листування із декларантом наведено не було, проте наведено у спірних у даній справі рішеннях про коригування митної вартості.
Також, відповідачем не було наведено у оскаржуваних рішеннях ніяких відомостей про характеристики товарів, умови постачання цих товарів або інші комерційні умови (торгова марка, виробник), до ціни яких було скориговано вартість поставлених підприємством позивача товарів.
Відтак, суд приходить до висновку про те, що доводи митного органу стосовно наявності підстав, передбачених ч.3 ст. 53 Митного кодексу України, для витребування від позивача додаткових доказів, визначених приписами п.1 ч.3 ст.53 Митного кодексу України, стосовно спірних у даній справі митних декларацій не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а подані декларантом до митного органу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену товариством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Також у відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що у результаті порівняння задекларованого за ціною угоди рівня митної вартості оцінюваних товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів, було встановлено, що рівень митної вартості товару №1 згідно ЄАІС 6,26 дол. США/кг., задекларований рівень митної вартості - 3,43 дол. США/кг. (джерело: ЕМД №UA400040/2024/024666 (24UA400040024666U3) від 27.09.2024 (тов.108), рівень митної вартості товару №2 - 7,11 дол. США/кг., задекларований рівень митної вартості - 3,11 дол. США/кг. (джерело: ЕМД №UA209230/2024/094935 (24UA209230094935U0) від 11.10.2024 (тов.14).
Однак суд зауважує, що за МД №UA400040/2024/024666 від 27.09.2024 було імпортовано із Данії на умовах DAP товар № 108 у кількості 22 шт., вагою 51.33 кг., в той час як позивач завозив товар із Китаю на умовах FCA у кількості близько 6000 шт. вагою 14185,5 кг.; за МД №UA209230/2024/094935 від 11.10.2024 стороннім імпортером було імпортовано із Польщі товар № 14 у кількості 7 шт. вагою 58,2 кг., в той час як позивач завозив товар із Китаю у кількості більше 900 шт. вагою 2187 кг., що, відповідно, спростовує твердження про ідентичність імпортованих товарів та митних операцій.
Також суд зазначає, що у постановах Верховного Суду від 17.01.2022 у справі №520/2000/19, від 09.11.2022 у справі № 520/10381/2020, від 07.12.2023 у справі № 380/23618/21 викладено правові висновки, які передбачають, що при застосуванні резервного методу крім номера та дати митної декларації має бути зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Позиція Верховного Суду України при вирішенні спорів про коригування митної вартості товарів полягає у наступному: “посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні про коригування допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Проте, текст оскарженого рішення про коригування митної вартості не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Відповідачем зазначено лише номер та дату митних декларацій, які стали джерелом інформації для коригування митної вартості та не зазначено докладної інформації, та джерел, які використовувалися контролюючим органом, при її визначенні, а саме ним не було зазначено митна вартість якого товару бралася за основу, торгова марка, фактурна вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.».
Судом установлено, що у спірних рішеннях відповідач обмежився лише посиланням на номер та дату митних декларацій, які були взяті за основу для коригування митної вартості оцінюваних товарів, умови поставки та країну походження товару, не навівши при цьому жодних пояснень зроблених коригувань, зокрема, не зазначивши обсяги партії товару, митна вартість якого товару (назва, характеристики) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.
При цьому, оскільки відповідачем не надано жодних доводів та доказів стосовно подібності вказаних товарів, то зазначене свідчить про необґрунтованість вказаних доводів відповідача.
Водночас, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.
Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів (затверджені наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012р. за №883/21195; далі за текстом - Правила №598), оскільки у графі 33 рішення про коригування митної вартості "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що зі змісту оскаржуваного у даній справі рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000607/2 від 21.10.2024 вбачається, що останні не містять жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Так, відповідачем вказано лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості, що свідчить про помилковість зазначених доводів відповідача.
Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 21.12.2018 р. по справі №815/1670/17, від 25.02.2021 у справі №810/3295/17.
Відтак, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не надано до суду належних та достатніх доказів правомірності прийнятого рішення про коригування митної вартості № UA807000/2024/000607/2 від 21.10.2024.
Стосовно доводів представника відповідача, викладених у спірного у даній справі рішення № UA807000/2024/000607/2 від 21.10.2024 щодо не підтвердження декларантом документально всіх складових митної вартості товарів та документи містять розбіжності, що послугувало підставою для запиту додаткових документів в порядку, передбаченому ч.3 cт.53 Митного кодексу України, суд зазначає наступне.
Під час розгляду справи зі змісту наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що підприємством позивача було надано до митного оформлення необхідний перелік документів, передбачений ч.ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України.
Однак, як встановлено судом, відповідачем під час винесення спірного у даній справі рішення не було наведено належних обґрунтувань щодо наявності сумніву в числових значеннях наданих документів, що могло б бути підставою для запиту додаткових документів. При цьому, такий запит повинен містити як обґрунтування причин запиту, так і конкретизацію того які саме складові митної вартості не підтверджені або викликали сумніви, в чому саме полягають розбіжності, чи впливають вони на митну вартість, які додаткові документи можуть спростувати ці сумніви.
Як свідчать наявні в матеріалах справи, докази зазначених обґрунтувань митним органом під час листування із декларантом наведено не було, проте наведено у спірному у даній справі рішенні про коригування митної вартості № UA807000/2024/000607/2 від 21.10.2024.
Відтак, суд приходить до висновку про те, що доводи митного органу стосовно наявності підстав, передбачених ч.3 ст. 53 Митного кодексу України, для витребування від позивача додаткових доказів, визначених приписами п.1 ч.3 ст.53 Митного кодексу України, стосовно спірних даній справі митних декларацій не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Вищевикладені обставини свідчать про не підтвердження під час розгляду справи правомірності рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000607/2 від 21.10.2024, у зв'язку з чим останнє підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Згідно із положеннями ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд".
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 КАС України.
Також, представником позивача разом із позовними вимогами було заявлено клопотання про стягнення на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, а в подальшому до суду подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів щодо розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, згідно якого вартість таких витрат для позивача склала 5000,00 грн.
Надаючи оцінку вказаному клопотанню представника позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Отже, суд зазначає, що положеннями ч.1 ст.132 КАС України, передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Також суд зазначає, що згідно із положеннями ст.26 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до ст.1 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Як визначено приписами ч.3 ст.27 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Під час, розгляду справи встановлено, що 04.01.2024 р. між ТОВ «Авто Тренд» та ТОВ «ЗМЗ ПС» укладений договір про надання правничої (правової) допомоги № 04/01-24C. Відповідно до п.1.1. договору про надання правничої допомоги ТОВ «ЗМЗ ПС» взяло на себе зобов'язання надавати позивачу професійну правову допомогу, а саме: юридичні послуги по представництву інтересів позивача в будь-яких судах.
Відповідно до п. 3.1. договору про надання правничої допомоги сторони узгодили, що позивач здійснює попередню оплату юридичних послуг в розмірі, узгодженому сторонами в додаткових угодах до цього договору.
11.11.2024 р. сторони уклали додаткову угоду № 21, відповідно до якої ТОВ «ЗМЗ ПС» зобов'язується надати юридичні послуги по представництву інтересів позивача в Харківському окружному адміністративному суді, Другому апеляційному адміністративному суді, Верховному суді України за позовом ТОВ «Авто Тренд» до Харківської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000607/2 від 21.10.2024 р.
Сторони узгодили, що ТОВ «Авто Тренд» здійснює попередню оплату юридичних послуг на рахунок ТОВ «ЗМЗ ПС» в розмірі 5 000,00 без ПДВ за підготовку позовної заяви до суду.
11.11.2024 р. позивач здійснив попередню оплату послуг в розмірі 5 000,00 грн., що підтверджується відповідною платіжною інструкцією № 14069 з відміткою банку про виконання платежу. Таким чином, сума витрат позивача на правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції складає 5 000,00 грн.
25.11.2024р. між сторонами було підписано акт прийому-передачі виконаних послуг відповідно до якого вартість послуг склала 5000,00 грн.
Аналіз долучених до заяви документів свідчить, що в рамках надання послуг за договором про надання правової допомоги позивачу було надано послуги з професійної правничої допомоги.
Враховуючи положення ст. 134 КАС України суд зазначає, що до витрат на правову допомогу, які підлягають відшкодуванню позивачу належать ті, що пов'язані із розглядом справи.
Суд зазначає, що враховуючи вищевикладене та оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19 та 20 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи складність справи та предмет позову, співмірність складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а також конкретні обставини справи, суд приходить до висновку, що сума, заявлена позивачем щодо сплати професійної правничої допомоги є співмірною із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), у зв'язку з чим слід дійти висновку про те, що на користь позивача підлягає стягненню сума суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання позивача про вирішення питання про судові витрати.
Також, на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 7848,25 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд" (пров. Акварельний, буд. 1-3, с. Подвірки, Харківська обл., Харківський р-н, 62371, код ЄДРПОУ 38493680) до Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16-Б,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61005, код ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Харківської митниці № UA807000/2024/000607/2 від 21.10.2024.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АВТО ТРЕНД» (код ЄДРПОУ 38493680) за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (код ЄДРПОУ 44017626) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 7848 (сім тисяч вісімсот сорок вісім) грн.25 коп.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АВТО ТРЕНД» (код ЄДРПОУ 38493680) за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (код ЄДРПОУ 44017626) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п'ять тисяч) грн.00 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя А.С.Мороко