14 травня 2025 рокум. Рівне№460/432/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
1. Стислий виклад позицій учасників справи.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся через свого представника-адвоката до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з вказаним адміністративним позовом (позовною заявою) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач-1), Військової частини НОМЕР_2 (відповідач-2), в якому позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок грошової компенсації позивачу за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 68 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовна заява обґрунтована тим, що позивача наказом командира ВЧ НОМЕР_1 звільнено з військової служби та вирішено виплатити грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за період 2022-2024 роки. Водночас, відповідачем протиправно виплачено таку компенсацію без урахування у складі місячного грошового забезпечення, з якого обчислено її розмір, суми додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 (далі - Постанова №168). Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, а тому з метою відновлення порушених прав звернувся до суду із цим позовом та просив позов задовольнити повністю.
Відповідач-1 скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та подав до суду свій відзив, де на обґрунтування заперечень на позовну заяву зазначає про те, що згідно з аб. 1-2 п. 5 Р. XXXII Порядку №260 грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються: звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою. Відповідно до п. 2 Р. XXIII "Загальні положення" Порядку №260 додаткова винагорода на період дії воєнного стану належать до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, тобто не має постійного характеру, а тому, враховуючи приписи пунктів 7, 8 вказаного розділу, не повинна враховуватись при виплаті грошового забезпечення, яке визначається шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість календарних днів. Отже, відповідно до вказаних нормативно-правових актів, при розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки у разі звільнення з військової служби, в тому числі за минулі роки, не враховуються додаткова винагорода, встановлена Постановою №168, а тому відповідач не повинен обраховувати вказані виплати з урахуванням такої винагороди. Окрім того відповідач зазначає, що позовна заява позивача повинна бути залишена без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду із адміністративним позовом.
Відповідач-2 скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та подав до суду свій відзив, де на обґрунтування заперечень на позовну заяву зазначає, що обов'язковою умовою для виплати грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки є звільнення Позивача з військової служби. Порядок звільнення військовослужбовців встановлений розділом XII Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення). Вказаним Положенням визначені питання не тільки щодо звільнення з військової служби, а й переміщення військовослужбовців. Так, пунктом 110 Положення визначено, що переміщення військовослужбовців здійснюється в разі, коли звільнення їх із посади або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних посадових осіб. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 03.07.2023 №184 позивач вибув з Військової частини НОМЕР_2 до НОМЕР_3 окремої механізованої бригади для подальшого проходження військової служби. Відповідно обов'язок щодо виплати всіх належних при звільненні сум покладається на військову частину, де позивач проходив військову службу безпосередньо до моменту звільнення. Отже, вимоги позивача є безпідставними з огляду на те, що нарахування грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток здійснювалося Військовою частиною НОМЕР_1 , а не Військовою частиною НОМЕР_2 . З огляду на вказане, просить відмовити в задоволенні позову позивача до ВЧ НОМЕР_2 .
2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.
Позовна заява подана до суду 13.01.2025 у електронній формі із використанням електронного кабінету підсистеми ""Електронний суд" ЄСІТС, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 13.01.2025.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2025 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.
Ухвалою від 20.01.2025 суд зазначену позовну заяву залишив без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю 10 днів з дня вручення позивачу цієї ухвали та встановити позивачу спосіб усунення недоліків вказаної позовної заяви, а саме подання позивачем до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом із обґрунтуванням та відповідними доказами поважності причин такого пропуску.
22.01.2025 на виконання ухвали суду від 20.01.2025 позивач через свого представника подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви позовної заяви із клопотанням про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовною заявою та відповідним обґрунтуванням поважності причин пропущення ним шестимісячного строку для звернення до суду із вказаним позовом.
Ухвалою від 27.01.2025 суд поновив позивачу строк звернення до суду із позовною заявою, прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановив учасникам справи строки на подання заяв по суті спору.
Відповідач-1 скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та подав 11.02.2025 свій відзив до суду, в якому виклав заперечення на позовну заяву разом з клопотанням про залишення позовної заяви без розгляду та клопотанням про залучення до участі у справі співвідповідача.
Ухвалою від 17.02.2025 суд клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залучення до участі у справі співвідповідача Військову частину НОМЕР_2 - задовольнив та залучив до участі у справі №460/432/25 в якості співвідповідача Військову частину НОМЕР_2 .
Відповідач-2 скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та подав 05.03.2025 свій відзив до суду, в якому виклав заперечення на позовну заяву.
Ухвалою від 13.05.2025 суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача-1 про залишення позовної заяви без розгляду.
На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).
З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши наявні у справі матеріали, з'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.
Позивач ОСОБА_1 в спірний період з 2022 по 2024 роки проходив військову службу в ВЧ НОМЕР_2 та ВЧ НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 21.05.2022 №121 молодшого сержанта ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 та на всі види забезпечення.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 03.07.2023 №184 військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації молодшого сержанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 та визнано таким, що вибув до НОМЕР_3 окремої механізованої бригади для подальшого проходження військової служби.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.07.2023 №200 позивача призначеного наказом командира ВЧ НОМЕР_4 №337-РС від 24.06.2023 , який прибув з ВЧ НОМЕР_2 , з 06.07.2023 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення, вважати таким, що з 06.07.2023 справи та посаду прийняв.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.08.2024 №242 позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. В наказі вирішено питання щодо виплати належних позивачу сум грошового забезпечення при звільненні, зокрема зазначено, що щорічна основна відпустка за 2022 рік не використовувалась, за 2023 рік використовувалась терміном 10 діб, за 2024 рік не використовувалась, виплатити грошову компенсацію за 68 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022-2024 роки в розмірі 52183,20 грн.
Представник позивача 05.12.2024, 17.12.2024 та 03.01.2025 звернувся до відповідача-1 із адвокатськими запитами, в яких серед іншого просив надати інформацію чи було враховано додаткову грошову винагороду, отриману ОСОБА_1 , при обрахунку грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2022-2024.
У відповідь на звернення позивача, відповідач-1 листом від 15.12.2024 №3-19/4/14783 повідомив, що Розрахунок грошової компенсації здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру (крім винагород) за займаною посадою, відповідно додаткова винагорода не включається.
Листом від 21.12.2024 №3-19/4/15105 відповідач-1 надав запитувану довідку про нараховані доходи позивача за період військової служби з 06.07.2023 по 26.08.2024.
Згідно наданої довідки від 15.12.2024 №3-29/7258 видно, що в період з серпня 2023 по серпень 2024 (за виключенням березня 2024) позивачу щомісячно нараховувалась додаткова винагорода.
У відповідь на адвокатський запит від 03.01.2025 відповідач-1 листом від 08.01.2025 №3-38/1/308 повідомив, що розрахунок грошової компенсації здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру (крім винагород) за займаною посадою, відповідно перерахунок грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку з урахуванням додаткової винагороди не проводився.
Не погодившись з нарахуванням компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 68 днів без урахування сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, позивач звернувся до суду з цим позовом з наведеними вище позовними вимогами.
Отже у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є бездіяльність відповідача-1 щодо щодо невключення до складу грошового забезпечення позивача сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.
4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3 статті 9 Закону №2011-XII).
За правилами пункту 4 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» (пункт 14 статті 10-1 Закону №2011-XII).
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), окрім тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та розмірів надбавки за вислугу років також затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 3 Постанови №704 виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу визначено здійснювати в порядку, що затверджується, зокрема, Міністерством оборони України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260).
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №260 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Пунктом 3 розділу ХХХІ Порядку №260 установлено, що у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Відповідно до пункту 6 розділу ХХХІ Порядку №260 (у редакції на час звільнення позивача з військової служби) розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №168, в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Державної прикордонної служби, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Вирішуючи питання щодо врахування, передбаченої Постановою №168 щомісячної додаткової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток суд констатує, що підпункт 6 розділу ХХХІ Порядку №260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації.
При вирішенні спору, в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України, суд також враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 23.09.2024 у справі №240/32125/23, які полягають, зокрема, у такому.
Положення 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ є відсилочними, оскільки розміри грошового забезпечення визначає Кабінет Міністрів України, а право визначити порядок виплати грошового забезпечення законодавець, зокрема, делегував Міністру оборони України.
Такими нормативно-правовими актами є Постанова №704, якою, з-поміж іншого, передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, крім посадового окладу; окладу за військовим званням включає і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та Порядок №260.
Отже, за своєю правовою природою, щомісячна додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.
Що стосується умов обчислення розміру компенсації за всі невикористані військовослужбовцем дні щорічної основної відпустки, то Верховний Суд у справі №240/32125/23 констатував, що на відміну від правил обчислення розміру допомоги на оздоровлення, підпункт 6 розділу ХХХІ Порядку №260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації. Навпаки, за приписами указаної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Тому при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов'язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням. Таким чином, ураховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, що відповідно до довідки військової частини виплачувалася позивачу, починаючи з квітня 2022 року по лютий 2023 року, Верховний Суд дійшов висновку, що указана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної відпустки.
При цьому Верховний Суд у постановах від 07.11.2024 у справі №240/23909/23, від 06.12.2024 у справі №240/12225/23, від 19.12.2024 у справі №580/3483/24, від 10.04.2025 у справі №240/2078/24, від 10.04.2025 у справі №420/35446/23 та від 10.04.2025 у справі №380/10576/23 не знайшов підстав для відступу від цього правового висновку.
Так, вирішуючи питання щодо наявності підстав врахування додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 під час розрахунку грошової компенсації позивача за невикористані дні щорічної основної відпустки, суд встановив наступні обставини, які мають значення для вирішення цієї справи.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.08.2024 №242 позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. В наказі вирішено питання щодо виплати належних позивачу сум грошового забезпечення при звільненні, зокрема зазначено, що щорічна основна відпустка за 2022 рік не використовувалась, за 2023 рік використовувалась терміном 10 діб, за 2024 рік не використовувалась, виплатити грошову компенсацію за 68 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022-2024 роки в розмірі 52183,20 грн.
У відповідь на адвокатський запит від 03.01.2025 відповідач-1 листом від 08.01.2025 №3-38/1/308 повідомив, що розрахунок грошової компенсації здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру (крім винагород) за займаною посадою, відповідно перерахунок грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку з урахуванням додаткової винагороди не проводився.
Отже з вказаного листа відповідача-1 вбачається, що під час здійснення розрахунку компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки позивача відповідачем-1 не було враховано додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, що також не заперечується відповідачем-1 у його відзиві.
Згідно наявної в матеріалах справи довідки від 15.12.2024 №3-29/7258 судом встановлено, що в період з серпня 2023 по серпень 2024 (за виключенням березня 2024) позивачу щомісячно нараховувалась додаткова винагорода, передбачена Постановою №168.
Суд зазначає, що додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, є видом додаткового грошового забезпечення військовослужбовців, що виплачується під час дії воєнного стану і має постійний характер виплати. Відтак вказана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної та додаткової відпусток. З огляду на вказане, при обчисленні розміру таких виплат (компенсації за всі невикористані дні щорічної та додаткової відпусток), відповідач був зобов'язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.
Щодо доводів відповідача-1 про те, що саме військова частина НОМЕР_2 є належним відповідачем в частині нарахування та виплати позивачу компенсації за невикористані основні відпустки за 2022-2023 роки, оскільки до 06.07.2023 позивач перебував на грошовому забезпеченні у ВЧ НОМЕР_2 , суд зазначає наступне.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 21.05.2022 №121 молодшого сержанта ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 та на всі види забезпечення.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 03.07.2023 №184 військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації молодшого сержанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 та визнано таким, що вибув до НОМЕР_3 окремої механізованої бригади для подальшого проходження військової служби.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.07.2023 №200 позивача призначеного наказом командира ВЧ НОМЕР_4 №337-РС від 24.06.2023, який прибув з ВЧ НОМЕР_2 , з 06.07.2023 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення, вважати таким, що з 06.07.2023 справи та посаду прийняв.
Пунктом 1 розділу XXXI Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення у разі звільнення з військової служби виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі грошового забезпечення, передбаченого для займаної посади з дня одержання військовою частиною наказу чи письмового повідомлення про звільнення до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, але не більше ніж до дня здавання справ та посади (в межах установлених Міністром оборони України строків) або до дня закінчення щорічної відпустки, яка надається після здавання справ та посади.
Відповідно до абз. 1, 3 п. 242 розділу ХІІ Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 р. №1153/2008, передбачено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.
У свою чергу пункт 181 вказаного Положення передбачає, що у разі переміщення військовослужбовця по службі невикористана ним відпустка (частина відпустки) надається за новим місцем військової служби.
Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що компенсація за всі невикористані дні відпустки, зокрема і додаткової, виплачується у разі звільнення з військової служби. Нарахування і виплата такої компенсації здійснюється за останнім місцем служби незалежно від місця її проходження на час набуття права на відпустку.
З наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 03.07.2023 №184 видно, що позивача виключено зі списків особового складу з подальшим вибуттям до НОМЕР_3 окремої механізованої бригади для подальшого проходження військової служби, що не може вважатись звільненням позивача з військової служби, оскільки позивач вказаним наказом був лише переведений до іншої військової частини для подальшого несення служби. Окрім того, з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.07.2023 №200 вбачається, що позивач прибув з ВЧ НОМЕР_2 та з 06.07.2023 був зарахований до списків особового складу частини.
Суд зауважує, що в наказі командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 03.07.2023 №184 не вирішувалось питання щодо виплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні основної відпустки, проте йдеться лише про кількість днів використаної/невикористаної відпустки, де зазначено, що відпустка за 2022 рік невикористана позивачем, а в 2023 році використана в кількості 10 діб.
При цьому, як вбачається з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.08.2024 №242, вказаним наказом було вирішено питання щодо виплати належних позивачу сум грошового забезпечення при звільненні, зокрема зазначено, що щорічна основна відпустка за 2022 рік не використовувалась, за 2023 рік використовувалась терміном 10 діб, за 2024 рік не використовувалась та вирішено виплатити грошову компенсацію за 68 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022-2024 роки в розмірі 52183,20 грн. Потребує уваги та обставина, що вказаний в наказі період відбутої/невідбутої позивачем відпустки не стосується виключно періоду перебування позивача на військовій службі у ВЧ НОМЕР_1 з 06.07.2023, а охоплює весь період перебування позивача на військовій службі як у ВЧ НОМЕР_2 так і у ВЧ НОМЕР_1 та у зв'язку з цим набутої позивачем відпустки з 2022 по 2024 роки в загальній кількості 68 діб.
Відтак, враховуючи, що позивач був звільнений з військової служби саме з військової частини НОМЕР_1 , то і виплату компенсації за всі невикористані дні основної відпустки, повинна була здійснити саме військова частина НОМЕР_5 , не зважаючи на те, що право на відпустку позивач набув у період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 .
З огляду на вказане, суд відхиляє доводи відповідача-1 про неналежність відповідача в частині позовних вимог зобов'язального характеру, які стосуються періоду до 06.07.2023 (періоду перебування позивача на військовій службі у ВЧ НОМЕР_2 ), оскільки саме відповідачем-1 здійснювався розрахунок грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки позивача за період з 2022 по 2024 роки, у зв'язку зі звільненням позивача з військової служби у відставку з виключенням із військового обліку, про що зокрема йдеться в наказі командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.08.2024 №242.
За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини частково підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, позовну заяву належить задовольнити повністю.
5. Розподіл судових витрат.
Приписами пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивача звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, то ж позивач при зверненні до суду із позовною заявою судовий збір не сплачував, і крім того він не подав до суду доказів понесення ним будь-яких інших судових витрат. А тому у суду відсутні передбачені законом підстави для стягнення на користь позивача судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у не включенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 68 днів, обчисливши її суму виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_6 );
Відповідач-1: Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ).
Відповідач-2: Військова частина НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_8 ).
Суддя Олександр МАКСИМЧУК