14 травня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/2597/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петрової Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо обмеження понаднормового стажу до 9 років ОСОБА_1 та не здійснення доплати до пенсії за 10 років понаднормового стаж з 06.09.2013 по 30.09.2024, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (для працюючих осіб).
- визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області збільшити раніше призначену пенсію ОСОБА_1 на 1 відсоток розміру призначеної пенсії за 27 років понаднормативного страхового стажу, нарахувати та виплатити доплату до пенсії за цей понаднормовий стаж з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність 2361,00 грн;
- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату до пенсії за 10 років понаднормового стажу з 06.09.2013 по 30.09.2024, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (для працюючих осіб;
- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату до пенсії за 27 років понаднормового стажу з 01.10.2024 року з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність 2361,00 грн, з урахуванням здійснених доплат до пенсії за 17 років понаднормового стажу, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (для працюючих осіб) з 01.10.2024.
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 09.07.2003 №1058-ІV. Позивач звернувся до відповідача із заявою про приведення доплат до пенсії за понаднормовий стаж. Листами ГУ ПФУ у Полтавській області повідомив позивача про те, що про для перерахунку пенсії у зв'язку з тим, що відсутні документи про закриття підприємницької діяльності.
Ухвалою суду від 04.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/2597/25, призначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
17.03.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позов в якому зазначено, що заяву від 04.10.2024 розглянуто за принципом екстериторіальності спеціалістами ГУ ПФУ в Харківській області, ГУ ПФУ в Одеській області. У блоці “факт роботи» внесено позначку “не працює на загальних підставах» з 02.10.2024. При цьому перерахунок пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому не проведено, доплату за понаднормативний стаж залишено без змін. Пенсію обчислено з урахуванням стажу, зарахованого по 31.12.2020, тривалістю 52 роки 3 місяці 5 днів, та заробітку з 01.07.2000 по 31.08.2013 - на підставі даних персоніфікованого обліку. Розмір пенсії - 12238,81 грн., у тому числі доплата за понаднормовий стаж (за 17 років) - 182,58 грн. Питання перерахунку доплати за понаднормовий стаж, з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного на рівні 2361,00 грн., буде розглянуто в разі відсутності інформації про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця за наявними в органі, що призначає пенсію, даними, на дату подання заяви встановленого зразка про перерахунок пенсії відповідно до вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1.
Розгляд даної справи, відповідно до статті 258, частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області та отримує пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 12.07.2007.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 04.10.2024 за № 5269 та пакетом документів.
На заяву позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області листом №22047-1991/К-02/8-1600/24 від 23.12.2024 повідомило позивача про те, що документів про припинення підприємницької діяльності не надано. Заяву від 04.10.2024 розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, перевірка здійснена Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області. За результатами опрацювання заяви до електронної пенсійної справи внесено позначку “не працює на загальних підставах» з 02.10.2024. При цьому, перерахунок пенсії як непрацюючому не проведено, доплату за понаднормативний стаж залишено без змін, оскільки відсутні документи про закриття підприємницької діяльності. Питання перерахунку доплати за понаднормовий стаж з урахуванням прожитковий мінімуму для осіб, які втратили працездатність 2361,00 грн. буд розглянуто в разі надання документів про закриття підприємницької діяльності.
Не погодившись з такими діями органу Пенсійного фонду, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом /стаття 46 Конституції України/.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV).
Згідно абзаців першого та другого частини першої статті 28 Закону №1058-IV, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум. За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.
Частиною 3 статті 42 Закону №1058-IV визначено, що тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону. Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
З 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму/мінімальної заробітної плати. Пенсіонерам, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність/мінімальної заробітної плати, визначених законом на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік » установлено, що з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Статтею 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.
Відповідно до пункту 4 статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи, які забезпечують себе роботою самостійно, зокрема, займаються адвокатською діяльністю, підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню.
Пунктом 3 частини 2 статті 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що застрахована особа зобов'язана повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, виїзд за межі держави та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення.
Відповідно до пункту 14.1.226 статті 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінників, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Частиною 1 статті 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», взяття на облік осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, зокрема тих, що займаються адвокатською діяльністю, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Відповідно до частини 6 статті 31 та частини 7 статті 32 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» відомості як про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю так і про припинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.
Отже, статус непрацюючої особи набувається за умови як зняття такої особи з обліку податкових органів, так і зупинення або припинення ним права на зайняття адвокатською діяльністю відповідно до статей 31, 32 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 640/17433/14-а та від 08.06.2022 у справі № 280/221/17.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням ради адвокатів Полтавської області (протокол № 10) від 01.10.2024 право на заняття адвокатською діяльністю Компанця Бориса Юрійовича підлягає припиненню з підстав поданої заяви шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 253 від 30 січня 1996.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії у тому числі доплати за понаднормовий стаж з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у розмірі 2361,00 грн на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності тобто з 01.10.2024.
З приводу позовних вимог щодо збільшення раніше призначену пенсію на 1 відсоток розміру призначеної пенсії за 10 років понаднормового страхового стажу з 06.09.2013 по 30.09.2024, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 4-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, для осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», крім тих, яким після набрання чинності зазначеним Законом здійснювався перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати за періоди страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії: мінімальний розмір пенсії за віком, передбачений абзацом першим частини першої статті 28 цього Закону, встановлюється за наявності у чоловіків 25 років, а у жінок 20 років страхового стажу; збільшення пенсії, передбачене абзацом другим частини першої статті 28 цього Закону, встановлюється за кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам.
Як вже зазначалося судом, згідно абзаців першого та другого частини першої статті 28 Закону №1058-IV, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум. За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.
Закон України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи набрав чинності 01.10.2011.
У розглядуваних правовідносинах встановлено, що позивачу призначено пенсію за віком з 12.07.2007, тобто до набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».
Однак, з матеріалів справи вбачається, що позивачу було здійснено перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати за період страхового стажу після призначення пенсії, а саме з 06.09.2013, тобто після набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» .
Таким чином, оскільки позивачу після набрання чинності зазначеним Законом здійснювався перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати за періоди страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії відповідний пункт 4-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV не застосовується до позивача.
Отже відповідачем з 06.09.2013 та подальших перерахунків пенсії правомірно застосовано статтю 28 Закону №1058-IV в редакції, чинній на дату проведення перерахунку: за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років у чоловіків.
Отже, у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Обираючи належний спосіб відновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача перерахувати позивачу пенсію за віком з 01.10.2024 у тому числі доплату за понаднормовий стаж з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у розмірі 2361,00 грн відповідно до частини 3 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Разом з цим, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
А відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Оскільки передумовою для виникнення цього спору є протиправні дії відповідача, а позов носив немайновий характер, суд вважає за необхідне стягнути судові витрати позивача у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, буд. 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код 13967927) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.10.2024 з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у розмірі 2361,00 грн відповідно до частини 3 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати перерахувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 01.10.2024 у тому числі доплату за понаднормовий стаж з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у розмірі 2361,00 грн відповідно до частини 3 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум..
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 1211,20 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Л.М. Петрова