Справа № 420/6349/25
13 травня 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Радчук А.А., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , у якій позивач просить суд:
визнати протиправним дії Військової частини НОМЕР_2 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) щомісячного грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення за період проходження військової служби з 23.01.2023 по 19.05.2023 (включно) при переведенні з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 із застосуванням з 29 січня 2020 року показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, для визначення розмірів складових грошового забезпечення;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) щомісячного грошового забезпечення відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18) за період з 23.01.2023 по 19.05.2023 (включно) із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, шляхом його множення на відповідний тарифний коефіцієнт; а також здійснити перерахунок та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення за період проходження військової служби з 23.01.2023 по 19.05.2023 (включно), що були нараховані під час переведення, в сторону збільшення шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Ухвалою суду від 10.03.2025 року позовну заяву залишено без руху, у зв'язку з невідповідністю вимогам ч. 1 ст. 123, ст. 160, ч. 6 ст. 161 КАС України.
Позивачу роз'яснено, що виявлені недоліки мають бути усунені шляхом:
надання, відповідно до вимог ч. 1 ст. 123, ч. 6 ст. 161 КАС України, заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати причини поважності (у разі їх наявності) пропуску строку звернення до суду та надати належні докази цьому;
надання належним чином засвідчених копій наказів про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу та виключення його із списків особового складу військової частини НОМЕР_2 .
11.03.2025 року до суду від представника позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду та додатки на виконання ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 року, якими підтверджено зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу та виключення його із списків особового складу військової частини НОМЕР_2 .
Щодо строку звернення до суду у заяві про його поновлення позивач послався на те, що про суми, нараховані та виплачені йому при переведенні, він дізнався лише 11 лютого 2025 р. з відповіді на адвокатський запит щодо отриманого грошового забезпечення ОСОБА_1 під час військової служби у військовій частині. Також позивач послався на введений та неодноразово продовжений указами Президента України на території України військовий стан та вказав, що він є дійсним військовослужбовцем та наразі перебуває на службі у в/ч НОМЕР_4 . З початку широкомасштабної агресії росії з 14.06.2022 ОСОБА_1 весь час перебував на військовій службі та виконував бойові завдання на лінії зіткнення, а тому в силу цих обставин він був позбавлений можливості отримати інформацію про своє грошове забезпечення під час служби, зокрема, у в/ч НОМЕР_2 і довідатися про порушення свого права на належний розмір прожиткового мінімуму, який застосовано при розрахунку грошового забезпечення в цілому.
Ухвалою суду від 03.04.2025 року судом продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 на п'ять днів та роз'яснено, що недоліки мають бути усунуті шляхом надання до суду доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами за період за період з 23.01.2023року по 19.05.2023 року.
У вказаній ухвалі зазначено, що суд приймає доводи позивача щодо перебування його у зоні бойових дій у період з 14.06.2022, проте зазначає, що позивачем на підтвердження вказаних обставин (виконання бойових завдань на лінії зіткнення) не надано до суду жодного доказу, що позбавляє суд можливості встановити наявність підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду.
На виконання ухвали суду від 04.03.2025 року до суду від представника позивача надійшла заява з доданими документами.
У заяві представник позивача вказує, що у період з 04.07.2022 по 12.06.2023 ОСОБА_1 служив в розвідці у частинах НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 бригада ДШВ) та НОМЕР_2 ( НОМЕР_7 бригада ДШВ), а тому командування цих військових частин відмовилося надати бойові розпорядження у зв'язку з їх секретністю до кінця воєнного стану в Україні. У розпорядженні ОСОБА_1 є лише витяг з журналу бойових дій за 22.07.2022 та довідка в/ч НОМЕР_8 від 10.07.2024 на підтвердження вказаних обставин. Крім того, у військовому квитку ОСОБА_1 є відмітка із назвою посади - розвідник-санітар (сторінки 8-9). Виконуючи свої службові обов'язки розвідника та перебуваючи на фронті ОСОБА_1 не мав об'єктивної можливості отримати довідки про своє грошове забезпечення із розшифровкою складових, щоб перевірити правильність нарахування.
До заяви представником позивача додано копію Витягу з журналу ведення бойових дій військової частини НОМЕР_5 за 22.07.2022 року та копію довідки військової частини НОМЕР_8 від 10.07.2024 №345 про те, що ОСОБА_1 з 14.06.2022 року призваний на військову службу до Збройних Сил України на період дії воєнного стану та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової та мобілізаційної готовності ЗСУ та інших військових формувань, до виконання дій на різкі зміни в оперативній обстановці.
Розглянувши заяву позивача, суд дійшов наступного.
Як зазначено судом в ухвалі від 10.03.2025 року, позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду в частині позовних вимог про нарахування та виплату грошового забезпечення за період з 23.01.2023 по 19.05.2023.
Так, відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 233 КЗпП України (у редакції Закону України № 2352-IX від 01.07.2022, що набув чинності 19.07.2022 року), працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Водночас, суд наголошує, що відповідно до пункту першого глави XIX “Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 “Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Таким чином, строки, визначені статтею 233 КЗпП України, підлягають застосуванню з 01.07.2023 року.
Як зазначено у позові, позивач перебував на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_2 у період з 23.01.2023 по 12.06.2023.
Предметом спору є оскарження бездіяльності відповідача щодо перерахунку та виплати за період з 23.01.2023 року по 19.05.2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, із застосуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01 січня календарного року.
Отже, станом на момент звернення позивача до суду (28.02.2025 року), тримісячний строк звернення до суду в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 23.01.2023 року по 19.05.2023 року сплинув, а отже і строк для звернення з позовними вимогами за цей період завершився.
Що стосується мотивування клопотання про поновлення строку звернення до суду.
У заяві про усунення недоліків позивач послався на те, що про суми, нараховані та виплачені йому при переведенні він дізнався лише 11 лютого 2025 р. з відповіді на адвокатський запит щодо отриманого грошового забезпечення ОСОБА_1 під час військової служби у військовій частині.
Проте суд вважає помилковим таке трактування обставин позивачем.
Суд зазначає, що період з 23.01.2023 року по 19.05.2023 року регулюється чинною редакцією ч. 1 ст. 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Так, при отриманні грошового забезпечення за кожний місяць проходження служби позивач повинен був дізнатися про порушення права на виплату грошового забезпечення у належному розмірі, отже строк звернення до суду в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 23.01.2023 року по 19.05.2023 року сплинув.
Звернення позивача із заявою до відповідача про перерахунок грошового забезпечення не зупиняє перебіг строку звернення до суду.
Що стосується посилання позивача на те, що він весь час перебував на військовій службі та виконував бойові завдання на лінії зіткнення, а тому в силу цих обставин він був позбавлений можливості отримати інформацію про своє грошове забезпечення і довідатися про порушення свого права на належний розмір прожиткового мінімуму.
Суд визнає, що вказані обставини можуть свідчити про пропуск строку звернення до суду з поважних причин та можуть бути підставою для поновлення судом строків звернення до суду. Однак факт проходження військової служби не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
Суд зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
У постанові від 29 листопада 2024 року у справі № 120/359/24 Верховний Суд сформував наступний правовий висновок щодо застосування положень статей 122 та 123 КАС України у правовідносинах, пропуск процесуального строку у яких пов'язаний саме з призовом по мобілізації до Збройних Сил України для виконання конституційного обов'язку із захисту суверенітету і незалежності Держави Україна:
Проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов'язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:
1. Обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду.
2. Виконання обов'язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори.
3. Фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.
4. Повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов'язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку.
5. Обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об'єктивною причиною пропуску процесуального строку.
Згідно з копією військового квитка позивача останній з 23.01.2023 по 12.06.2023 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 на посаді номер обслуги.
З 06.05.2024 року по 01.08.2024 року - у військовій частині НОМЕР_8 на посаді розвідник-санітар.
З 02.08.2024 року - у військовій частині НОМЕР_4 на посаді номер обслуги-прожекторист.
На підтвердження участі позивача у бойових діях до суду надано копію Витягу з журналу ведення бойових дій військової частини НОМЕР_5 за 22.07.2022 року
З аналізу наданих доказів слідує, що позивач дійсно перебував на військовій службі і після виключення зі списків військової частини НОМЕР_2 . Проте, відсутні докази проходження ним військової служби та, відповідно, виконання бойових завдань у період з 13.06.2023 по 05.05.2024 року.
Тобто, виходячи із наявних в матеріалах справи документів, позивач мав майже рік після виключення зі списків особового складу відповідача для отримання інформації щодо розміру його грошового забезпечення та звернення до суду.
З огляду на вищевикладене, надані на підтвердження поважності пропуску позивачем строку документи не можуть бути безумовною підставою для поновлення позивачу строку звернення до суду.
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом.
Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, враховуючи відсутність підстав для поновлення пропущеного позивачем строку звернення до адміністративного суду, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 121-123, 160, 161, 169 КАС України, суддя-
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 .
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - повернути без розгляду.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя А.А. Радчук