14 травня 2025 року справа №320/42207/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України (далі - відповідач, ЦЕКК), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 01.05.2023 № 5, яким судового експерта ОСОБА_2 не притягнено до дисциплінарної відповідальності;
- зобов'язати Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України у складі дисциплінарної палати прийняти рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судового експерта ОСОБА_2 за результатом розгляду звернення адвоката Ткаченка Радислава Олеговича від 30.01.2023, поданого в інтересах ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.01.2023 представник позивача адвокат Ткаченко Радислав Олегович звернувся до Директора Департаменту експертного забезпечення правосуддя Міністерства юстиції України Ткаченко Н.М. щодо притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності (далі - Звернення). 01.05.2023 Дисциплінарна палата Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України (відповідач) за результатом розгляду Звернення прийняла Рішення № 5, яким вирішено не притягувати судового експерта ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності.
Позивач вважає, що оскаржуване Рішення відповідача № 5 від 01.05.2023 порушує права позивача, є протиправним та підлягає скасуванню на підставі підпунктів 2, 3 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Так представник позивач зазначає, що під час здійснення захисту позивача в рамках кримінального провадження було виявлено ознаки, що можуть свідчити про порушення вимог нормативно-правових актів з питань судово-експертної діяльності ОСОБА_2 (свідоцтво №1961 від 26.10.2018) під час здійснення повноважень судового експерта. Вказане відбулося за таких обставин.
20.12.2021 детектив Національного антикорупційного бюро України призначив у кримінальному провадженні №12017040000000531 судову економічну експертизу. У Кримінальному провадженні розслідувалися факти імовірної розтрати майна АТ КБ «Приватбанк». Так, досудовим розслідуванням встановлювалась правомірність виплати Банком на користь ПрАТ «СК «Інгосстрах» та ТОВ з II «Новофарм» індексованої комісії (винагороди) за договорами розміщення коштів (депозитів) у зв'язку з ростом курсу гривні до долару США. За версією сторони обвинувачення виплата індексованої комісії здійснена неправомірно, зокрема, у зв'язку з невідповідністю параметрів депозитних договорів вимогам Розпорядження Банку «Щодо реалізації нового депозиту з виплатою винагороди у зв'язку з ростом курсу гривні до долара США». Зважаючи на це, детектив на вирішення експертизи поставив питання, зокрема, щодо відповідності депозитних договорів ПрАТ «СК «Інгосстрах» та ТОВ з II «Новофарм» Розпорядженню; підтвердження розміру збитків, завданих Банку, за результатами здійснення виплати винагороди на користь ПрАТ «СК «Інгосстрах» та ТОВ з II «Новофарм».
За результатами проведеного дослідження судовий експерт Гордієнко С.В. склав Висновок експерта за результатами проведення судової економічної експертизи №142-21/143-21/104-22-110-22 від 08.06.2022 (далі - «Висновок експертизи»).
Вимоги з питань судово-експертної діяльності містяться у нормах КПК України та Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5, у чинній на час проведення дослідження редакції (далі - «Інструкція №53/5»).
Проте, як вважає позивач, що під час проведення експертизи та складання висновку експерт міг порушити вимоги нормативно-правових актів з питань судово-експертної діяльності, зокрема, норми Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК України) та Інструкцію про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5, у чинній на час проведення дослідження редакції (далі - «Інструкція №53/5»), а саме:
- дослідження експерта не відповідає змісту поставлених питань, що є порушенням п. 1 ч. 5 ст. 69 КПК України, абз. 4 п. 2.2. Інструкції №53/5;
- Експерт вирішив питання права, чим порушив заборону ч. 1 ст. 242 КПК України, абз. 5 п. 2.3. Інструкції 53/5;
- Експерт не використав науково обґрунтовані методики визначення розміру збитків, чим порушив вимоги п. 1 ч. 5 ст. 69, п. 7 ч. 1 ст. 102 КПК України, ч. 1 ст. 12 Закону «Про судову експертизу», п. 1.4, абз. 4 п. 2.2 Інструкції №53/5;
- Експерт безпідставно ототожнив поняття збитків як результату окремої господарської діяльності та як результату діяльності суб'єкта господарювання в цілому, чим порушив вимоги п. 1 ч. 5 ст. 69, п. 7 ч. 1 ст. 102 КПК України, ч. 1 ст. 12 Закону «Про судову експертизу», абз. 1 п. 4.13 Інструкції №53/5.
Вказані помилки, на думку позивача, могли вплинути на об'єктивність висновків експерта.
Стосовно порушеного права позивача, то в представник позивача вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Отже представник позивача вважає, що оскаржуваним Рішенням № 5 від 01.05.2023 порушується право позивача не бути притягненим до кримінальної відповідальності без дотримання законного порядку.
Вказане аргументується тим, що в рамках Кримінального провадження позивач обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України. Позивачу загрожує, в тому числі, позбавлення волі на строк понад 10 років.
Висновком експертизи сторона обвинувачення доводить вину позивача у завданні Банку збитків у розмірі 222 182 781 грн. Як наслідок позивач може бути притягнений до кримінальної відповідальності, позбавлений волі на строк понад 10 років.
Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Законність доведення вини Позивача є визначальним для дотримання його права, передбаченого статтею 62 Конституції України.
Складення Висновку експертизи з порушенням нормативно-правових актів з питань судово-експертної діяльності свідчить про те, що вина позивача буде доводитись не в законному порядку. Отже з метою перевірки законності Висновку експертизи представник позивача ініціював перевірку правомірності Висновку експертизи.
Відтак, притягнення відповідачем судового експерта ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності, встановлення допущення експертом порушень законодавства, - безпосередньо впливає на законність доведення вини позивача в рамках Кримінального провадження.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.01.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач у поданому відзиві проти позовних вимог заперечив.
Зазначає, що Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2015 № 301/5 затверджено Положення про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів (далі - Положення), яким визначено чіткий порядок та зрозумілі підстави розгляду питання дисциплінарної відповідальності судових експертів та прийняття відповідного рішення, які у повному обсязі і були дотримані відповідачем під час розгляду звернення представника позивача.
Вказує, що звернення представника відповідало вимогам визначеним пунктом 5 розділу VI Положення, у зв'язку з чим, згідно з поданням директора Департаменту експертного забезпечення правосуддя Ткаченко Н.М. від 17.02.2023, на розгляд дисциплінарної палати ЦЕКК, засідання якої відбулось 22.03.2023, винесено подання та додані до нього документи (Звернення та додатки до нього) для вирішення питання щодо порушення дисциплінарного провадження відносно судового експерта ОСОБА_2 (далі - Експерт).
Згідно з рішенням дисциплінарної палати ЦЕКК від 22.03.2023 № 4 порушено дисциплінарне провадження, витребувано пояснення у Експерта, а також вирішено з метою перевірки відповідності Висновку вимогам нормативно-правових актів з питань судово-експертної діяльності та методикам проведення судових експертиз провести його аналіз.
За результатами проведеного аналізу Висновку судовим експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз складено Довідку від 17.04.2023, в якій зроблено висновок, що Експертом в межах компетенції надано відповіді на поставленні питання відповідно до проведеного дослідження наданих документів.
На засіданні дисциплінарної палати ЦЕКК, яке відбулось 01.05.2023 та на якому розглядалось питання по суті, членами ЦЕКК було заслухано усні пояснення Експерта, а також досліджено інші матеріали дисциплінарного провадження, зокрема Звернення, що відображено у рішенні Комісії. За результатами обговорення питання, ураховуючи доводи Експерта та розгляду доданих документів, було встановлено, що при проведені дослідження Експерт не вирішував питання, що виходять за межі кваліфікації судового експерта за наявними у нього експертними спеціальностями, у тому числі з питань права. Висновок складено у відповідності до вимог нормативно- правових актів з питань судово-експертної діяльності. Експертом надано відповіді на поставлені питання відповідно до проведеного дослідження, наданих документів та в межах компетенції експерта-економіста.
Отже, під час вивчення питання членами дисциплінарної палати ЦЕКК не виявлено підтверджень зауважень, викладених у Зверненні, у зв'язку із чим було прийнято рішення від 01.05.2023 № 5 про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності Експерта. Таким чином в результаті вивчення обставин провадження дисциплінарною палатою ЦЕКК, зазначена у Зверненні інформація про можливі допущення Експертом порушення під час проведення експертизи, за результатами проведення якої складено Висновок, не підтвердилась, що підтверджує правомірність прийнятого рішення Комісією.
Крім того, відповідач звертає увагу, що вимоги позивача фактично зводяться до втручання до дискреційних повноважень Комісії, як спеціального органу державної влади, який забезпечує розгляд питань дисциплінарної відповідальності судових експертів, що є окремою підставою для відмови у задоволенні позову.
Також відповідач у відзиві звертаємо увагу на те, що позивач у поданому позові не вказує чим оскаржуване рішення порушує права останнього. В свою чергу відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
До Міністерства юстиції України надійшло звернення Ткаченка Р.О. в інтересах ОСОБА_1 від 30.01.2023 (далі - Звернення) щодо розгляду питання дисциплінарної відповідальності судового експерта ОСОБА_2 (далі - Експерт), у зв'язку з можливими допущеними ним порушеннями вимог нормативно-правових актів з питань судово- експертної діяльності під час складання висновку експерта за результатами проведення судової економічної експертизи від 08.06.2022 № 142-21/143-21/104-22- 110-22 (далі - Висновок).
20.02.2023 Ткаченком Р.О. в інтересах ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України було подано додаткові пояснення до звернення.
У зверненні зазначено про можливі порушення судовим експертом Гордієнком С.В. вимог пунктів 1.4, 2.2, 2.3 та 4.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України віл 08.10.1998 № 53/5, статей 69, 102, 242 Кримінального процесуального кодексу України, статті 12 Закону України «Про судову експертизу».
Згідно з рішенням дисциплінарної палати ЦЕКК від 22.03.2023 № 4 порушено дисциплінарне провадження, витребувано пояснення у Експерта, а також вирішено з метою перевірки відповідності Висновку вимогам нормативно-правових актів з питань судово-експертної діяльності та методикам проведення судових експертиз провести його аналіз.
З метою належної, повної та об'єктивної перевірки відповідності Висновку вимог нормативно - правових актів з питань судово-експертної діяльності та методикам проведення судових експертиз судовим експертам Дніпропетровського науково- дослідного інституту судових експертиз доручено проведення аналізу Висновку.
За результатами проведеного аналізу Висновку судовим експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз складено Довідку від 17.04.2023, в якій зроблено висновок, що Експертом в межах компетенції надано відповіді на поставленні питання відповідно до проведеного дослідження наданих документів.
01.05.2023 на засіданні дисциплінарної палати членами ЦЕКК було заслухано усні пояснення Експерта, а також досліджено інші матеріали дисциплінарного провадження, зокрема Звернення, що відображено у рішенні Комісії.
01.05.2023 Дисциплінарна палата Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України за результатом розгляду Звернення було прийнято рішення № 5, яким вирішено не притягувати судового експерта ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
Рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У Рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Згідно з частиною третьою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
За змістом Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». У цьому ж Рішенні зазначено, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_1 (позивач) реалізував своє право на звернення до Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України (відповідач), подавши звернення від 30.01.2023 щодо розгляду питання дисциплінарної відповідальності судового експерта ОСОБА_2 .
Відповідно до статті 14 Закону України «Про судову експертизу» (в редакції станом на час прийняття оскаржуваного рішення) судовий експерт на підставах та в порядку, передбачених законодавством, може бути притягнутий до дисциплінарної, адміністративної, цивільно-правової та кримінальної відповідальності.
Судовий експерт може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку.
Дисциплінарним проступком є:
1) самостійне збирання матеріалів, що підлягають дослідженню, а також самостійний вибір вихідних даних для проведення судової експертизи;
2) проведення судової експертизи судовим експертом, який є працівником державної спеціалізованої установи, без письмового доручення його керівника у разі призначення (замовлення) проведення судової експертизи державній спеціалізованій установі;
3) передоручення проведення судової експертизи іншій особі з порушенням встановленого законодавством порядку;
4) порушення без поважних причин вимог законодавства щодо строків проведення судової експертизи;
5) вирішення питань, що виходять за межі кваліфікації судового експерта за відповідною експертною спеціальністю, у тому числі питань права;
6) невиконання судовим експертом, який не є працівником державної спеціалізованої установи, вимог законодавства щодо організації робочого місця судового експерта;
7) ухилення судового експерта, який не є працівником державної спеціалізованої установи, від проведення перевірки його діяльності та/або перешкоджання ним проведенню такої перевірки;
8) порушення порядку зберігання та поводження з об'єктами дослідження, матеріалами справи (провадження), що призвело або може призвести до їх втрати або пошкодження;
9) застосування руйнівних методів дослідження з порушенням встановленого законодавством порядку;
10) неповідомлення у встановленому законодавством порядку держателю державного Реєстру атестованих судових експертів відомостей щодо настання обставин, які підлягають внесенню до такого реєстру за повідомленням судового експерта;
11) порушення вимог законодавства щодо оформлення висновку судового експерта;
12) невиконання або неналежне виконання судовим експертом без поважних причин покладених на нього обов'язків, що стало підставою для постановлення судом окремої ухвали, в якій порушено питання щодо дисциплінарної відповідальності судового експерта.
Порядок розгляду питань щодо дисциплінарної відповідальності судових експертів відповідно до цього Закону визначається в межах повноважень міністерствами та іншими державними органами, що здійснюють організаційно-управлінські функції щодо діяльності державних спеціалізованих установ та судових експертів, які не є працівниками державних спеціалізованих установ.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Дисциплінарна палата Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України № 5 від 01.05.2023, за результатом розгляду Звернення вирішено не притягувати судового експерта ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності.
Отже, уповноважений орган (дисциплінарна палата Комісії) на своєму засіданні розглянув скаргу позивача та прийняла рішення по суті порушеного скаржником питання.
Згідно з частиною дев'ятою статті 14 Закону України «Про судову експертизу» дисциплінарне стягнення може бути оскаржене в судовому порядку.
Крім того, наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2015 № 301/5 затверджено Положення про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів (далі - Положення № 301/5), яким, зокрема, визначено організаційні засади, завдання та порядок діяльності Комісії та порядок розгляду питань дисциплінарної відповідальності судових експертів дисциплінарною палатою ЦЕКК.
Відповідно до пункту 22 розділу VI Положення № 301/5 рішення дисциплінарної палати ЦЕКК про притягнення до дисциплінарної відповідальності може бути оскаржене в установленому законодавством порядку.
З наведеного вище правового регулювання вбачається, що оскарженню, зокрема, у судовому порядку підлягають ті рішення Комісії, які прийняті за результатами дисциплінарного провадження, і право на таке оскарження має судовий експерт, як суб'єкт цього дисциплінарного провадження. Особи, за дисциплінарною скаргою яких Комісія приймає рішення не є суб'єктами дисциплінарного провадження і за цим Законом не наділені правом на оскарження рішень Комісії як за результатами дисциплінарного провадження, так і стосовно вирішення питання про його відкриття.
Аналіз наведених норм законодавства України, дає підстави суду дійти висновку, що імперативними приписами частини дев'ятої статті 14 Закону України «Про судову експертизу» та пункту 22 Положення № 301/5 законодавцем визначено, що саме «рішення Комісії про притягнення до дисциплінарної відповідальності» може бути оскаржено в установленому законодавством порядку. Порядок оскарження рішення Комісії про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності чинним законодавством взагалі не передбачений.
ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
Більше того, стаття 6 Конвенції застосовується у дисциплінарних провадженнях, проте у випадку притягнення особи до такої відповідальності [як приклад, рішення ЄСПЛ від 23 червня 1981 року у справі «Ле Комт, Ван Левен і Де Мейер проти Бельгії» (заяви № 6878/75; 7238/75)].
За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС України).
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб'єкта владних повноважень надано особі, щодо якої воно прийняте або прав, свобод та інтересів якої воно безпосередньо стосується.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 01.02.2018 у справі № 800/554/17 (яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018), від 01.08.2017 у справі № 21-3827а16, від 31.10.2017 у справі № П/800/413/16.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 10.05.2018 у справі № 826/2169/17 зазначив наступне:
« 97. З огляду на загальний підхід Верховного Суду до оскарження рішень у дисциплінарних справах щодо прокурорів та суддів, Суд вважає за можливе застосовувати його і щодо судових експертів.
Отже, особа, яка подала скаргу, повідомила про ознаки порушення з боку судового експерта, стала ініціатором дисциплінарного провадження, не може оскаржувати результати такого провадження до суду.
Особа реалізує своє право на звернення зі скаргою з моменту подання такої скарги. Праву на скаргу кореспондує обов'язок відповідного органу розглянути скаргу, вирішити її і повідомити заявника про результат. Невиконання цих обов'язків порушує право особи на скаргу, яке може бути захищене в порядку адміністративного судочинства.
Водночас, право на скаргу не включає в себе «право» на задоволення скарги. Не усі скарги є обґрунтованими і не усі обґрунтовані скарги потребують саме такого реагування, яке вимагає заявник. Характер реагування на скаргу визначається органом, який її розглядає, у межах повноважень, визначених законом.
Заявник може залишитися не задоволений результатом розгляду скарги. Проте, це не свідчить про протиправність дій, пов'язаних із розглядом скарги, і порушення прав та інтересів заявника з боку суб'єкта владних повноважень.
98. Верховний Суд України неодноразово викладав позицію про відсутність права на оскарження акту індивідуальної дії в осіб, права та обов'язки яких рішення не регулює, у постановах від 27.05.2017 у справі №21-3658а15, від 03.02.2015, від 19.05.2015, від 01.07.2014, від 07.10.2014.
99. Зокрема, Верховний Суд України зазначив, що відповідно до частини другої статті 171 КАС право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть. Таке ж правило має застосовуватись і до правових актів індивідуальної дії.
Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.
Таким чином, відсутність у будь-кого, в тому числі і заявника, прав чи обов'язків у зв'язку із виданням спірного рішення не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.».
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо інших доводів сторін, то вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.
Оцінюючи інші доводи позовної заяви суд зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до вимог статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин суд, за правилами, встановленими статтею 90 КАС України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 134, 241-246, 255, 263, 295, 370 КАС України суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.