13 травня 2025 року № 320/60602/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області
Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
третя особа
ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправними дій та скасування постанов,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та скасування постанов.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про відсутність у відповідача законодавчих підстав для прийняття оскаржуваного рішення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду по справі №320/60602/24 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
За час розгляду справи відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву або інших докумнетів, зі змісту яких було б можливо встановити його ставлення до заявлених позовних вимог.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, Старшим державним виконавцем Орловською Іриною Володимирівною винесені відповідні постанови про відкриття виконавчого провадження, яка надійшли на мою поштову адресу, а саме за ВП НОМЕР_1, відповідно до постанови №421 від 17.09.2024 у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу про адміністративні правопорушення, складену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 за відмову від проходження медичного огляду. За ВП НОМЕР_2, відповідно до постанови №422 від 17.09.2024 у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу про адміністративні правопорушення, складену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 за не перебування на військовому обліку:
Позивач зазнає, що не отримував копію постанови №421 та №422 від 17.09.2024 року у справі про адміністративне правопорушення, складені начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , даний факт також підтверджується відсутністю підпису позивача про отримання копій зазначених постанов у виконавчому документі, що пред'явлено на примусове виконання до відповідача.
Старшим державним виконавцем при винесенні постанов про відкриття виконавчого провадження, постанов про арешт коштів боржника та постанов про стягнення виконавчого збору в подвійному розмірі на суму 34000,00 грн. замість штрафів на суму 17000,00 грн., накладених органом накладення не перевірено підтвердження вручення позивачу відповідних постанов у справах про адміністративне правопорушення, чим порушено права позивача на сплату штрафу в розмірах накладеного стягнення.
Не погоджуючись з такими рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, рішення, що підлягають примусовому виконанню на підставі таких виконавчих документів: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Пунктом п'ятим частиною першою статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено вимоги до виконавчого документа, а саме резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Також, частиною третьою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок/електронний гаманець боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банках, небанківських надавачах платіжних послуг для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Як вбачається з інформації отриманої з АСВП, резолютивна частина в постанові № 421 (виконавчі документи) виглядає так: «накласти штраф на ОСОБА_1 в розмірі 17000,00 грн, а згідно постанови про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 «стягнути з ОСОБА_1 штраф в розмірі 34000, 00 грн» та в постанові № 422: «накласти штраф на ОСОБА_1 в розмірі 17000,00 грн, а в постанові про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_2 «стягнути з ОСОБА_1 штраф в розмірі 34000, 00 грн».
Також, у вищезазначених постановах про адміністративне правопорушення, позивачу було роз'яснено, що на підставі частини другої статті 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання постанови, а у разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення з метою примусового виконання цієї постанови органами державної виконавчої служби штраф, визначений по справі про адміністративне правопорушення буде стягнуто в подвійному розмірі 34 000, 00 грн.
Але відмітка про отримання даних постанов позивачем - відсутня.
В заяві стягувача про примусове виконання рішення (ІНФОРМАЦІЯ_1) зазначено, що прийняти на виконання постанову № 421 та № 422, в яких стягувач просить стягнути штраф в розмірі 17 000, 00 грн.
Інших відомостей щодо відмови отримання постанов або відмови про сплату штрафів не зазначено.
Так, відповідно до статті 299 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає виконанню з моменту винесення, якщо інше не встановлено цим кодексом та іншими законами України.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься в установу банку України не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Статтею 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення врегульовано, що у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Отже, з вищевикладених норм вбачається, що при накладенні подвійного штрафу державний виконавець має отримати докази, що постанова була належним чином доведена до боржника та боржник відмовився від сплати визначеного штрафу.
Згідно інформації отриманої з АСВП слідує, що копія постанови № 421 та № 422 позивачем не отримана в належний спосіб згідно норм законодавства України та заявою про примусове виконання виконавчих документів не підтверджено факту отримання даних постанов позивачем, також відсутня інформація, яка підтверджує й те, що боржник відмовився сплачувати накладені на нього штрафи.
Згідно з пунктами 6 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
Як зазначено у Постанові Верховного Суду №750/2414/17 від 14.01.2021 року «Аналізуючи наведені положення Закону України «Про виконавче провадження» можна дійти висновку, що на стадії відкриття виконавчого провадження державний виконавець не може з'ясовувати питання про те, чи виконано рішення суду. На цьому етапі він повинен пересвідчитися, зокрема, чи відповідає виконавчий документ і заява про його виконання вимогам Закону України «Про виконавче провадження», чи надано усі документи, відтак якщо немає підстав для повернення виконавчого документа або відмови у відкритті виконавчого документа, відкриває виконавче провадження.»
Беручи до уваги зазначене, враховуючи ігнорування відповідачем наданого йому права на подання відзиву на позовну заяву, суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) не було доведено правомірності прийнятого ним оскаржуваного рішення.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422, 40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Киі?в) Орловської Ірини від 10.12.2024 про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 на суму 34000,00 грн. з примусового виконання постанови №421 від 17.09.2024.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Орловської Ірини від 10.12.2024 про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_2 на суму 34000,00 грн. з примусового виконання постанови №422 від 17.09.2024.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні) 40 копійок за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському раи?оні Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .
Суддя Колеснікова І.С.