14 травня 2025 року ЛуцькСправа № 640/7632/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Смокович В. І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві (далі - ГУ НП у м. Києві, відповідач) про визнання бездіяльності протиправною щодо ненадання ГУ НП у м. Києві відповіді на запит на інформацію ОСОБА_1 від 19.01.2021 про надання витягу з Інформаційного порталу Національної поліції України внесених даних за зверненням позивача до ГУНП у м. Києві від 18.07.2020 за номером екстренного виклику поліції 102 приблизно о 11 год. 53 хвилини у встановлений законом строк; зобов'язання ГУ НП у м. Києві надати ОСОБА_1 , витяг з Інформаційного порталу Національної поліції України внесених даних за зверненням позивача до ГУ НП у м. Києві від 18.07.2020 за номером екстренного виклику поліції 102 приблизно о 11 год. 53 хвилини.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.01.2021 ОСОБА_1 звернувся за допомогою електронної пошти з інформаційним запитом до Управління організаційно - аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУ НП у м. Києві з проханням надати витяг з Інформаційного порталу Національної поліції України внесених даних за моїм зверненням до ГУ НП у м. Києві від 18.07.2020 за номером екстреного виклику поліції 102 приблизно о 11 год. 53 хвилини.
Станом на 20.03.2021 відповіді на вище згаданий запит на інформацію не надійшло.
Оскільки у встановлений законом строк обґрунтованої відповіді на звернення позивача не отримав, що є порушенням мого конституційного права, передбаченого статті 40 Конституцією України, тому просить адміністративний позов задовольнити (арк. спр. 1-2).
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.04.2021 відкрито провадження в адміністративній справі №640/7632/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) (арк. спр. 5).
На адресу суду від представника відповідача 11.05.2021 подано відзив на позовну заяву, у якому остання позовних вимог не визнала та зауважила, що на електронну адресу відповідача жодного інформаційного запиту від позивача не надходило, до того ж такий оформлений не в порядку, передбаченому наказом МВС від 07.02.2017 №95.
Зазначає, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень цих прав на момент звернення до суду. Таке порушення має бути реальним, стосуватись (зачіпати) індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відповідач не заперечує, що ГУ НП у м. Києві відповіді на запит від 19.01.2021 не надавалась, оскільки такий запит відповідачем отриманий не був, а тому просить у задоволенні адміністративного позову відмовити (арк. спр. 1-10).
У відповіді на відзив, який надійшов до суду 18.05.2021, ОСОБА_1 підтримав позицію, викладену у позові та просив адміністративний позов задовольнити (арк. спр. 18).
Представник відповідача у запереченні від 20.05.2021 просив у задоволені позову відмовити (арк. спр. 20).
Закон України №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 (далі - Закон №2825-IX) набрав чинності 15.12.2022, за приписами статтями 1-2 якого ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва та утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
За приписами пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цього пункту. Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На виконання вимог Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» (далі - Закон) наказом ДСА України від 16.09.2024 №399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок №399).
Пунктами 4-7 Порядку №399 визначено, що на розгляд та вирішення судам підлягають передачі судові справи, які нерозглянуті ОАСК та передані до КОАС, але до набрання чинності Законом, не розподілені між суддями. Матеріали щодо розгляду та вирішення окремих процесуальних питань у межах нерозглянутих судових справ підлягають передачі до судів, визначених у результаті автоматизованого розподілу судових справ між судами, проведеного відповідно до правил, установлених цим Порядком. Судові справи, вказані у переліку, які підлягають передачі судам, мають бути зареєстровані в базі даних. Перелік складається відповідальною особою протягом семи робочих днів після опублікування цього Порядку за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку, та формується в електронній формі із застосуванням КЕП.
На виконання положень Закону №2825-IX та відповідно до Порядку №399, дану справу передано на розгляд до Волинського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №640/7632/21 за позовом ОСОБА_1 до ГУ НП у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії (арк. спр. 33).
Інших заяв по суті справи, передбачених КАС України до суду не надходило.
Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 за допомогою електронної пошти звернувся до ГУ НП у м. Києві із проханням надати витяг з Інформаційного порталу Національної поліції України внесених за зверненням позивача до ГУ НП у м. Києві від 18.07.2020 на номером екстреного виклику поліції 102 приблизно о 11 год. 53 хвилині (зворот арк. спр. 2).
Уважаючи бездіяльність відповідача, щодо ненадання відповіді на вказаний запит протиправною, позивач задля поновлення своїх прав та інтересів звернувся з даним позовом до суду.
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №393/96-ВР) встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до частин першою, третьої та четвертої статті 3 Закону №393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб
Відповідно до статті 2 Закону України «Про інформацію» 02.10.1992 № 2657-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2657-XII) основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.
Згідно зі статтею 3 Закону №2657-XII основними напрямами державної інформаційної політики є: забезпечення доступу кожного до інформації; забезпечення рівних можливостей щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації; створення умов для формування в Україні інформаційного суспільства; забезпечення відкритості та прозорості діяльності суб'єктів владних повноважень; створення інформаційних систем і мереж інформації, розвиток електронного урядування; постійне оновлення, збагачення та зберігання національних інформаційних ресурсів; забезпечення інформаційної безпеки України; сприяння міжнародній співпраці в інформаційній сфері та входженню України до світового інформаційного простору.
Частиною першою статті 5 Закону №2657-XII встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Відповідно до статті 6 Закону №2657-XII право на інформацію забезпечується: створенням механізму реалізації права на інформацію; створенням можливостей для вільного доступу до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів; обов'язком суб'єктів владних повноважень інформувати громадськість та засоби масової інформації про свою діяльність і прийняті рішення; обов'язком суб'єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; здійсненням державного і громадського контролю за додержанням законодавства про інформацію; встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію. Право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Згідно з частинами першою та другою статті 7 Закону №2657-XII право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
Статтею 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2939-VI) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 3 Закону №2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується: обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 5 Закону №2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Статтею 12 Закону №2939-VI визначено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Пунктом 1 частини першої статті 13 Закону №2939-VI визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 14 Закону №2939-VI розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Згідно з частинами першою-п'ятою статті 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити: ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Частинами першою та четвертою статті 20 Закону №2939-VI встановлено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Отже, кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів та на розпорядника інформації покладено обов'язок надати достовірну, точну та повну інформацію на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту та у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних у строк до 20 робочих днів з обґрунтуванням продовження строку на надання інформації про що повідомити заявника.
На виконання положень статті 19 Закону №2939-VI Наказом МВС України від 07.02.2017 №95 затверджено Порядок прийому, реєстрації і розгляду запитів на публічну інформацію, розпорядником якої є Національна поліція України, та відшкодування запитувачами фактичних витрат на копіювання і друк документів у Національній поліції України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №95), розпорядником якої є Національна поліція України.
Порядок розроблено відповідно до Закону №2939-VI, Указу Президента України від 05.05.2011 № 547 «Питання забезпечення органами виконавчої влади доступу до публічної інформації», постанови Кабінету міністрів України від 13.07.2011 №740 «Про затвердження граничних норм витрат на копіювання або друк документів, які надаються за запитом на інформацію».
Запити на інформацію, розпорядником якої є органи та підрозділи поліції, які надійшли поштовим зв'язком, електронною поштою, телефоном, факсимільним зв'язком, приймаються з 09:00 до 18:00, крім вихідних, святкових та неробочих днів (абзац 1 розділ 2 Порядку №95).
Пунктом 4 розділу 2 Порядку №95 визначено, що запити, які надійшли на адресу органів та підрозділів поліції електронною поштою, телефоном, факсимільним зв'язком чи в усній формі, приймаються і реєструються в електронній автоматизованій системі працівниками Департаменту документального забезпечення та відповідальними особами. На запиті ставиться відповідний штамп із зазначенням реєстраційного номера, дати реєстрації запиту. У реєстраційному номері після цифр зазначаються літери «ЗІ». Після реєстрації працівниками Департаменту документального забезпечення та відповідальними особами запити протягом робочого дня передаються до органів та підрозділів поліції, напряму діяльності яких стосується порушене в запиті питання, для розгляду та надання відповіді запитувачу. Відлік строку розгляду запиту починається з дня його реєстрації.
Пунктом 6 розділу 2 визначено, що запити, що надійшли безпосередньо на адресу структурних підрозділів центрального органу управління поліцією, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції України, їх відокремлених підрозділів, територіальних органів поліції, їх структурних та відокремлених підрозділів, закладів та установ, що належать до сфери управління Національної поліції України, приймаються, реєструються у відповідних журналах або системі електронної реєстрації та в день отримання запиту після його реєстрації подаються на розгляд керівництву цих органів чи підрозділів.
Відповідно до пунктів 8-10 Порядку №45 на вимогу запитувача працівник Департаменту документального забезпечення та відповідальна особа зобов'язані повідомити реєстраційний номер його запиту.
На кожен запит працівниками Департаменту документального забезпечення та відповідальними особами складається контрольна картка, яка разом із запитом передається органу чи підрозділу поліції, який визначений відповідальним за надання відповіді на цей запит.
Відповідь на запит надається в спосіб, обраний запитувачем, протягом п'яти робочих днів з дня надходження та реєстрації запиту. У разі неможливості надання запитуваної інформації в запитуваній формі така інформація надається в тому вигляді, в якому вона зберігається в її розпорядника. Реєстрація відповідей на запити громадян ведеться за індексами, присвоєними під час реєстрації.
Враховуючи вищевикладене, обов'язковими елементами інформаційного запиту є інформація про запитувача, час та дата відправки та отримання запиту, реєстраційний номер запиту, час і дата його реєстрації.
З наданої позивачем копії інформаційного запиту від 19.01.2021 та відображених технічних реквізитів його електронного направлення вбачається, що останній створений 19.01.2021 о 11:05 через електронну пошту ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , електронна адреса адресата листа - police@kyiv.npu.gov.ua (арк. спр. 29).
Так, організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів визначені в Законі України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 №951-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин далі Закон №951-IV), статтею 5 якого визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Статтею 6 Закону №951-IV визначено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.
Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Відносини, пов'язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України «Про електронні довірчі послуги».
Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
З офіційної сторінки веб-сайту ГУ НП у м. Києві убачається, що письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
Згідно з указаним положенням Закону №393/96-ВР, у зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається. Як вбачається з вимог статті 5 Закону, електронне звернення має відповідати всім вимогам письмового звернення.
Таким чином, електронне звернення, надіслане без використання електронного підпису, повинно мати вигляд скан-копії або фотокопії звернення з підписом заявника із зазначенням дати.
Відповідно до Указу Президента України від 31.07.2000 № 928/2000д «Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні» інформація висвітлена на веб-сайті державного органу є такою, що отримана з офіційних джерел.
При цьому суд звертає увагу на положення статті 11 Закону №951-IV, згідно якого електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб'єктами електронного документообігу.
Якщо попередньою домовленістю між суб'єктами електронного документообігу не визначено порядок підтвердження факту одержання електронного документа, таке підтвердження може бути здійснено в будь-якому порядку автоматизованим чи іншим способом в електронній формі або у формі документа на папері. Зазначене підтвердження повинно містити дані про факт і час одержання електронного документа та про відправника цього підтвердження. У разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запитне пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
При цьому, як убачається з матеріалів справи позивачем не надано доказів щодо отримання інформаційного запиту відповідачем. Надані докази підтверджують лише створення і можливе відправлення на адресу відповідача запиту.
Крім того, суд бере до уваги лист №871 Відділу правового забезпечення ГУ НП у м. Києві за підписом начальника Коваленко Юлії від 09.04.2021 №2022/125/01/11-2021, яким засвідчено факт відсутності надходження на електронну адресу - police@kyiv.npu.gov.ua будь яких електронних листів від адресата з поштовою скринькою - ІНФОРМАЦІЯ_1 або від громадянина ОСОБА_1 у січні 2021 року.
Доказів чи пояснень, які б спростовували дану інформацію та доводили б протилежне, позивач суду не надав.
Отже, з сукупного аналізу наявних в матеріалах справи доказів, суд робить висновок про те, що відповідачем не було порушено права ОСОБА_1 , оскільки запит від 19.01.2021 не надходив на електронні адреси ні Управлінню організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУ НП у м. Києві, ні ГУ НП у м. Києві, а отже і відповідь не могла бути підготовлена та надана.
Відповідно до частини першої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.
За таких обставин, судові витрати відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не належать.
Керуючись статтями 243-245, 246, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.І. Смокович