14 травня 2025 р. Справа № 120/2935/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сало Павло Ігорович, розглянувши у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Муніципальна будівельна група" до Головного управління ДПС у Вінницькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,
В провадженні суду перебуває адміністративна справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Муніципальна будівельна група" до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - відповідач 1) та Державної податкової служби України (далі - відповідач 2) про:
- визнання протиправним та скасування рішень Головного управління ДПС у Вінницькій області від 27.11.2024 за № 12110251/44531786, № 12110250/44531786 про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1 від 17.09.2024 та № 2 від 21.09.2024;
- зобов'язання відповідача 2 зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 1 від 17.09.2024 та № 2 від 21.09.2024 датою їх надсилання на реєстрацію в Єдиний реєстр податкових накладних.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що на виконання вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України позивач склав податкові накладні № 1 від 17.09.2024 та № 2 від 21.09.2024 і надіслав їх до податкового органу для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Рішеннями відповідача 1 від 27.11.2024 за № 12110251/44531786, № 12110250/44531786 у реєстрації вказаних податкових накладних відмовлено. Позивач з наданими відмовами не погоджується, вважає їх неправомірними, а тому за захистом своїх прав та інтересів звертається до суду.
Ухвалою суду від 10.03.2025 вказану позовну заяву залишено без руху, водночас позивачу встановлено 10-денний строк з дня вручення (отримання) копії ухвали для усунення виявлених судом недоліків, а саме подання доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема копій рішень № 12110251/44531786 та № 12110250/44531786 від 27.11.2024, або ж заявлення клопотання про їх витребування у відповідача у разі відсутності можливості надати їх самостійно.
12.03.2025 до суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків позовної заяви, до якої додані копії оскаржуваних рішень від 27.11.2024 за №№ 12110251/44531786, 12110250/44531786 про відмову у реєстрації податкових накладних № 1 від 17.09.2024 та № 2 від 21.09.2024.
Ухвалою суду від 10.03.2025 відкрито провадження у справі за позовом ТОВ "Муніципальна будівельна група", а розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
03.04.2025 від відповідачів надійшли відзиви на позовну заяву, в яких відповідачі просять відмовити у задоволенні позову.
Відповідач 1 вказує на те, що позивачем подано на реєстрацію податкові накладні № 1 від 17.09.2024 та № 2 від 21.09.2024, реєстрація яких була зупинена в ЄРПН. При цьому платникові податків запропоновано надати пояснення та/або документи, необхідні для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в реєстрі. Позивач надав відповідні пояснення та низку додаткових документів, однак за результатами їх розгляду винесено рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН. Причина відмови - ймовірне завищення вартості робіт за рахунок відображення обсягу витрат, які не понесено, при тому підрядником формується податковий кредит за рахунок накопичення товарних залишків, а саме: згідно кошторису та підсумкової відомості ресурсів до них у будівництві має бути використано 335 кв.м труби сталевої 530/70, при цьому згідно ЄРПН з 01.08.2024 у ТОВ "ТД МВ"Сталь" придбано 607 м труби 530/70 на суму 14,7 млн. грн, що майже вдвічі більше ніж необхідно, за рахунок чого сформовано податковий кредит та не підтверджено використання залишків, а також місця їх зберігання. Окрім того, встановлено внесення до кошторису витрат на будівельні машини та матеріали на суму 3,4 млн. грн., при цьому згідно ЄРПН субпідрядником відображено придбання даних послуг лише на 510,0 тис. грн., внаслідок чого значно завищено витрати. Таким чином, при надані послуг виконавцями робіт вбачається завищення їх вартості за рахунок відображення обсягу витрат, які не понесено, а підрядник формує податковий кредит за рахунок накопичення товарних залишків.
Таким чином, відповідач вважає, що ТОВ "Муніципальна будівельна група" не надало необхідних документів на підтвердження реальності господарських операцій, а тому оскаржувані рішення про відмову у реєстрації податкових накладних є правомірними.
Відповідач 2 просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що позовна вимога про його зобов'язання зареєструвати податкову накладну в ЄРПН є втручанням у дискреційні повноваження контролюючого органу, які треба вважати сукупністю прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим, проектом нормативно-правового акта. Водночас КАС України не містить норм щодо наділенням повноважень про зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення. Відтак, на думку відповідача, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується.
07.04.2025 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача заперечує доводи та аргументи відповідачів, наведені у відзивах, та просить суд задовольнити позовні вимоги з підстав, наведених у позові. Позивач наголошує на тому, що разом з поясненнями на рішення про зупинення реєстрації податкових накладних товариство надало достатні документи, які давали повне уявлення про зміст господарської операції та про її реальний характер. Натомість комісія прийняла неправомірні рішення, якими з надуманих мотивів відмовила у здійсненні реєстрації цих накладних в ЄРПН. Також позивач не погоджується з твердженнями ДПС України щодо втручання у її виключну компетенцію та зауважує, що відповідач помилково розуміє свої повноваження як можливість приймати будь-які рішення без урахування закону.
Ухвалою суду від 14.05.2025 залишено без задоволення клопотання відповідача 1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Інших заяв по суті до суду не надходило.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив, що 29.07.2024 між комунальним підприємством "Вишнівськтеплоенерго" Вишневої міської ради Бучанського району Київської області (далі - Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Муніципальна будівельна група" (далі - Підрядник) укладено договір на закупівлю робіт № ТК 26/27, предметом якого є виконання робіт з реконструкції теплової мережі по вул. Київська від ТК-26 до ТК-27 у м. Вишневе Бучанського району Київської області, що відповідає коду CPV за ДК 021:2015 - 45231000-5 "Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач".
Вартість договору визначена у сумі 20 942 119,20 грн, у тому числі податок на додану вартість - 3 490 353,20 грн. Відповідно до пункту 3.3 договору Замовник мав право здійснити попередню оплату (аванс) у розмірі до 30% загальної суми договору, що становить 6 282 635,76 грн, у тому числі ПДВ - 1 047 105,96 грн. 06.08.2024 така попередня оплата здійснена з рахунку КП у Державній казначейській службі України (м. Київ) та перерахована на казначейський рахунок Підрядника.
Згідно з умовами договору виконання робіт мало відбутися протягом трьох місяців з дати отримання дозволу на виконання будівельних робіт, але не пізніше 15.10.2024. Підрядником розпочато виконання робіт відповідно до затвердженого календарного графіка.
У процесі виконання договору між сторонами було оформлено ряд первинних документів, у тому числі:
- акт приймання виконаних будівельних робіт № 1-08/К-2 за вересень 2024 року (форма КБ-2в) на суму 12 050 416,80 грн, у тому числі ПДВ - 2 008 402,80 грн;
- акт приймання виконаних будівельних робіт № 2-09/К-2 за вересень 2024 року (форма КБ-2в) на суму 2 949 733,20 грн, у тому числі ПДВ - 491 622,20 грн;
- відповідні довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3.
На підставі цих документів Замовником здійснено оплату за виконані роботи через органи Державної казначейської служби, а саме:
- 17.09.2024 - на суму 5 767 781,04 грн, у тому числі ПДВ - 961 296,84 грн (платіжна інструкція № 16/09/2024);
- 21.09.2024 - на суму 2 949 733,20 грн, у тому числі ПДВ - 491 622,20 грн (платіжна інструкція № 20/09/2024).
В подальшому, 31.12.2024 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору № ТК 26/27, відповідно до якої погоджено уточнену вартість договору в сумі 18 640 005,60 грн, у тому числі ПДВ - 3 106 667,60 грн. Уточнення ціни відбулося у зв'язку з фактичною вартістю виконаних робіт, підтвердженою усіма відповідними первинними документами.
Факт виконання робіт Підрядником на загальну суму 18 640 005,60 грн підтверджується чотирма актами виконаних будівельних робіт, підписаними сторонами:
- акт № 1-08/К-2 від 10.09.2024 - на суму 12 050 416,80 грн;
- акт № 2-09/К-2 від 19.09.2024 - на суму 2 949 733,20 грн;
- акт № 3-09/К-2 - на суму 1 587 486,00 грн;
- акт № 4-10/К-2 - на суму 2 052 369,60 грн.
Оплата виконаних робіт здійснювалася Замовником за рахунок коштів бюджету Вишневої міської територіальної громади через органи Державної казначейської служби з відповідним призначенням платежу, яке містить реквізити договору, номер акта та суму ПДВ.
Фактичне отримання коштів на рахунок Підрядника підтверджується банківськими виписками, платіжними інструкціями та зазначеними актами. Дати зарахування грошових коштів стали підставою для складання податкових накладних № 1 від 17.09.2024 та № 2 від 21.09.2024.
Відповідно до приписів п. 201.10 ст. 201 ПК України позивач склав податкові накладні в електронній формі № 1 від 17.09.2024 та № 2 від 21.09.2024 та направив їх на реєстрацію у порядку, визначеному законодавством.
Згідно з квитанціями № 9307480671 від 16.10.2024 та № 9309304800 від 17.10.2024, документи доставлено до ДПС України, збережено, однак їх реєстрацію зупинено. Як підставу зазначено перевищення обсягу постачання товару/послуги (41,00) над величиною залишку, визначеного як різниця між обсягами придбання і постачання, що свідчить про спрацювання критеріїв ризиковості здійснення операцій. Додатково зазначено, що показник D становить 1,2955%, а Рпоточ - 0.
Позивачу запропоновано надати пояснення та документи, достатні для прийняття рішення про реєстрацію зазначених податкових накладних.
На виконання вимог Порядку зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165, а також пункту 5 Порядку №5 20, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520, з метою підтвердження реальності здійснення господарських операцій за податковими накладними № 1 від 01.08.2024 та № 2 від 21.09.2024, реєстрацію яких було зупинено, позивачем через електронний документообіг на адресу ГУ ДПС у Вінницькій області направлено повідомлення від 05.11.2024 №1 з поясненнями та копіями документів.
До пояснень були додані:
- витяги з ЄДР та реєстру платників ПДВ;
- декларації про провадження господарської діяльності та відповідність матеріально-технічної бази;
- договір суборенди приміщення, інформація за формою 20-ОПП, виписки про рахунки;
- договори з контрагентами, у тому числі на закупівлю робіт та постачання матеріалів, з усіма додатками, технічними завданнями, специфікаціями, кошторисами, календарними графіками виконання робіт, актами приймання-передачі, довідками КБ-3, актами КБ-2в;
- видаткові та товарно-транспортні накладні на підтвердження поставок продукції;
- платіжні документи, акти звірки, облікові картки по рахунках;
- звіти про витрати матеріалів, акти списання;
- документи щодо персоналу: накази про призначення, посвідчення про навчання з охорони праці, штатний розпис, сертифікати інженерів-проектувальників.
Позивач повторно отримав від ГУ ДПС у Вінницькій області повідомлення від 14.11.2024 № 12052680/44531786 та № 12052642/44531786, якими його інформовано про необхідність подання додаткових пояснень та документів для розгляду питання щодо прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних № 1 від 17.09.2024 та № 2 від 21.09.2024.
У відповідь на вказані повідомлення, 20.11.2024 позивач направив через систему електронного документообігу повідомлення з додатковим пакетом документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій між ТОВ "Муніципальна будівельна група" та КП "Вишнівськтеплоенерго" Вишневої міської ради Бучанського району Київської області.
До зазначеного повідомлення долучено:
- пояснення № 25 та № 26 від 20.11.2024;
- видаткові накладні, зокрема № 62, № 63, № 64, № 67, № 68, № 70, № 71, № 72, № 73, № 75, № 76, № 78, № 79, № 80, № 81, № 83, № 70808, № 70809, № 70810, № 120804, № 120805, № 120806, № 140803, № 140804, № 140809, № 140810, № 140811, № 210801, № 210802;
- товарно-транспортні накладні, у т.ч. № Р70808-Р70810, № Р120804-Р120806, № Р140803-Р140811, № Р210801-Р210802;
- виписки з рахунків, зокрема з СДО "Клієнт казначейства - Казначейство" за 06.08.2024, 23.08.2024;
- платіжні інструкції № 321 від 22.08.2024, № 340 від 17.09.2024, № 349 від 08.10.2024, № 365 від 21.10.2024, № 386 від 07.11.2024;
- акти приймання-передачі матеріалів до монтажу № 1/К2 та № 2/К2;
- довідки про вартість будівельних робіт та витрат за вересень 2024 року за формою КБ-3;
- акти № 1/К2 та № 2/К2 приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в;
- підсумкові відомості ресурсів до актів № 1-К2 та № 2-К2;
- звіти про витрати основних матеріалів у будівництві за вересень 2024 року;
- акти списання матеріалів № МБ-0000010 та № МБ-0000011 від 30.09.2024;
- акти звірки взаєморозрахунків із ТОВ "КМ БУД";
- дозвіл на виконання будівельних робіт;
- експертний звіт № 18-0038/01-24 від 29.05.2024.
Втім, відповідачем 1 прийнято рішення від 27.11.2024 за №№ 12110251/44531786, 12110250/44531786, якими відмовлено в реєстрації податкових накладних у зв'язку з ненаданням/частковим наданням додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в ЄРПН, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку.
При цьому у графі "Додаткова інформація (зазначити конкретні документи)" вказаних рішень інформація (документи) не наведена (не зазначено).
Позивачем подано скарги на вказані рішення, однак рішенням Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 27.11.2024 за № 12110251/44531786, № 12110250/44531786 у задоволенні скарги відмовлено.
Відтак за захистом своїх прав та інтересів позивач звернувся до суду.
Оцінюючи спірні правовідносини та встановлені обставини справи, суд керується такими мотивами.
Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.
Відповідно до пп. "а", "б" п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є, зокрема, постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно з приписами пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п. 188.1 ст. 188 ПК України).
Згідно з вимогами п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до п. 201.7 ст. 201 цього ж Кодексу податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Відповідно до вимог п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
На виконання цієї норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11 грудня 2019 року № 1165, якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 1165).
Згідно з приписами пункту 4 Порядку № 1165 у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.
Пунктом 5 Порядку № 1165 передбачено, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку, показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій.
Відповідно до вимог пункту 6 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня. У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (пункт 7 Порядку № 1165).
Відповідно до пункту 10 Порядку № 1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації (пункт 11 Порядку № 1165).
Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку (пункт 25 Порядку № 1165).
Судом встановлено, що підставою для зупинення реєстрації податкових накладних позивача № 1 від 17.09.2024 та № 2 від 21.09.2024 слугувало те, що податкові накладні відповідають вимогам п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.
Так, пунктом 1 додатку 3 до Порядку № 1165 до ознак ризиковості здійснення операцій віднесено наступні: відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, у таблиці даних платника податку на додану вартість як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов'язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному вебсайті ДПС.
Отже, пункт 1 додатку 3 до Порядку № 1165 Критеріїв ризиковості здійснення операцій містить одну із можливих ознак ризиковості здійснення операцій, якою є відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у таблиці даних платника податку на додану вартість як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов'язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 року у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному вебсайті ДПС.
Змістовний аналіз пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій свідчить про те, що для того аби встановити наявність у господарської операції такої ознаки, мають існувати визначені цим пунктом передумови, а також для підтвердження відповідності господарської операції вказаному критерію слід навести обґрунтований розрахунок за цим критерієм, якому відповідає платник податку, що вимагає пункт 11 Порядку № 1165.
Проте відсутність у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних зазначення конкретного критерію ризиковості здійснення операцій, про які йдеться у пункті 1 додатку 3 до Порядку № 1165, із розрахованим показником за відповідним критерієм, якому відповідає платник податку, свідчить про необґрунтованість віднесення господарської операції до відповідного критерію, що визначений пунктом 1 Критеріїв ризиковості господарських операцій.
Судом встановлено, що контролюючим органом не наведено належного обґрунтування того, що обсяг постачання товару/послуги, зазначеного у спірній податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов'язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному вебсайті ДПС, що свідчить про необґрунтованість такої квитанції.
Відтак квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних № 1 від 17.09.2024 та № 2 від 21.09.2024 не відповідають вимогам, що встановлені до них пунктом 11 Порядку № 1165, в частині необхідності зазначення критерію (їв) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (их) зупинено реєстрацію податкових накладних в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку.
Крім того, у квитанціях не зазначено, які саме документи слід надати платнику податків та чого мають стосуватися пояснення такого платника податків для того, щоб реєстрація податкових накладних стала можливою, що також свідчить про невідповідність сформованої квитанції вимогам, передбаченим пунктом 11 Порядку № 1165.
Ба більше, причиною зупинення реєстрації податкових накладних у відповідних квитанціях зазначено те, що обсяг постачання товару/послуги 42.12 перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання.
Проте, як слушно зауважує позивач, у даному випадку господарська операція стосувалася виконання робіт, що виключає наявність будь-якого залишку робіт/послуг.
Також суд зазначає, що механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, визначено наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року № 520, яким затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 520).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 520 прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС.
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку № 520 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі. Комісія регіонального рівня протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.
Разом з тим пунктом 5 Порядку № 520 визначено перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, серед яких:
- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;
- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
При цьому письмові пояснення та копії документів, зазначені у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування.
Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв'язку з урахуванням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронні довірчі послуги" та "Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами", затвердженого в установленому порядку (пункти 6, 7 Порядку № 520).
Згідно з вимогами пунктів 9, 10 та 11 Порядку № 520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.
Комісія регіонального рівня приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.
Підставами для прийняття комісією регіонального рівня рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
Судом встановлено, що з метою реєстрації податкових накладних № 1 від 17.09.2024 та № 2 від 21.09.2024 у ЄРПН позивач надіслав Головному управлінню ДПС у Вінницькій області пояснення та необхідні документи, що стосуються відповідної господарської операції, оскільки в квитанції про зупинення реєстрації була відсутня інформація, які саме пояснення та/або документи потрібно подати для прийняття рішення про реєстрацію такої податкової накладної.
При цьому до своїх письмових пояснень позивач додав копії первинних документів на підтвердження правомірності складення податкових накладних, реєстрацію яких було зупинено. Усі такі пояснення та документи містяться у матеріалах справи та проаналізовані судом.
Повідомленнями від 14.11.2024 № 12052680/44531786 та № 12052642/44531786 відповідач 1 висунув вимогу про необхідність надання позивачем інших додаткових документів.
20.11.2024 ТОВ "Муніципальна будівельна група" подало контролюючому органу додаткові пояснення разом з підтверджуючими документами в контексті отриманої вимоги.
Разом з тим, як видно зі змісту оскаржуваних рішень, підставою для їх прийняття стало ненадання/часткове ненадання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в ЄРПН, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку.
Водночас у графі "Додаткова інформація (зазначити конкретні документи)" вказаних рішень інформація (документи) не наведена (не зазначено).
З наведеного слідує, що, не дивлячись на активну позицію платника щодо виконання первинної та повторної вимоги про надання пояснень та їх документального підтвердження в цілях здійснення реєстрації податкових накладних, контролюючим органом визначено загальну підставу для прийняття рішення про відмову у їх реєстрації, яка не містить конкретної інформації щодо причин та підстав його прийняття, зокрема, у рішеннях не зазначено яких саме документів не надано платником для здійснення реєстрації податкових накладних № 1 від 17.09.2024 та № 2 від 21.09.2024.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказує про те, що причиною відмови є ймовірне завищення вартості робіт за рахунок відображення обсягу витрат, які не понесено, тоді як підрядником формується податковий кредит за рахунок накопичення товарних залишків, а саме: згідно кошторису та підсумкової відомості ресурсів до них у будівництві має бути використано 335 кв.м. труби сталевої 530/70, при цьому згідно ЄРПН з 01.08.2024 у ТОВ "ТД МВ"Сталь" придбано 607 м труби 530/70 на суму 14,7 млн. грн, що майже вдвічі більше ніж необхідно, за рахунок чого сформовано податковий кредит та не підтверджено використання залишків, а також місця їх зберігання. Окрім того, встановлено внесення до кошторису витрат на будівельні машини та матеріали на суму 3,4 млн. грн, при цьому згідно ЄРПН субпідрядником відображено придбання даних послуг лише на 510,0 тис. грн, внаслідок чого значно завищено витрати. Таким чином, при надані послуг виконавцями робіт вбачається завищення їх вартості за рахунок відображення обсягу витрат, які не понесено, а підрядник формує податковий кредит за рахунок накопичення товарних залишків.
Однак суд зауважує, що позивачем було надано комплект первинних документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, у тому числі акти виконаних робіт за формами КБ-2в, довідки про вартість виконаних робіт (КБ-3), платіжні інструкції, акти передачі матеріалів до монтажу, акти списання, звіти про витрати ресурсів, товарно-транспортні та видаткові накладні.
При цьому усі роботи прийняті замовником - комунальним підприємством "Вишнівськтеплоенерго", яке здійснило їх оплату через органи Державної казначейської служби з призначенням платежу, що чітко відображає зв'язок із договорами та податковими накладними.
Посилання відповідача на перевищення обсягу придбаної труби над обсягом, передбаченим кошторисом, не підтверджує фіктивності чи нереальності господарської операції. У межах будівельної діяльності допускається закупівля матеріалів із запасом. Податкове законодавство не вимагає використання всієї партії товару в межах одного об'єкта чи періоду. Залишки товару можуть бути використані надалі, що не виключає права на податковий кредит за реальною операцією постачання робіт.
Крім того, твердження відповідача про завищення витрат на будівельні машини та матеріали на підставі зіставлення з даними ЄРПН щодо субпідрядника є оціночним припущенням, не підтвердженим податковою перевіркою, висновками ревізій чи іншими доказами, передбаченими ПК України. Водночас у матеріалах справи наявні договори субпідряду, акти виконаних робіт, кошториси, графіки, звіти про фактичне виконання, які узгоджуються між усіма учасниками проєкту.
Також відповідач 1 наголошує на тому, що позивач не розкрив змісту господарської операції, не надав підтверджуючих документів, необхідних для виконання робіт/послуг.
Проте суд вказані доводи відповідача оцінює критично, оскільки разом з поясненнями від 20.11.2024 позивач надав контролюючому органу вичерпні пояснення щодо спірної господарської операції та повний пакет підтверджуючих документів, які були достатніми для прийняття рішень про реєстрацію податкових накладних № 1 від 17.09.2024 та № 2 від 21.09.2024.
Суд акцентує на тому, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкових накладних прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного критерію оцінки ступеня ризиків, а також зазначення у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних чіткого переліку документів, чого зроблено не було.
Суд вважає, що можливість комісії витребовувати у платника податків пояснення та копії документів щодо інформації, зазначеної в ПН/РК, для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, не означає, що комісія вправі вимагати будь-які документи, в тому числі ті, що безпосередньо не стосуються господарської операції, або які взагалі не є визначальними в цілях реєстрації податкової накладної в ЄРПН.
Суд наголошує, що реальність здійснення господарської операції, на підставі якої позивач склав відповідні податкові накладні, може бути досліджена під час здійснення податкового контролю, зокрема шляхом проведення відповідних перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Натомість, за обставинами цієї справи, відповідач 1 проігнорував численні документи, що були надані позивачем з метою виконання спрямованої до нього, але не конкретизованої вимоги контролюючого органу, і, на думку суду, за відсутності передбачених законом підстав відмовив у реєстрації податкових накладних № 1 від 17.09.2024 та № 2 від 21.09.2024.
Крім того, під час розгляду справи відповідач 1 не спростував доводи позивача про надання підприємством разом з поясненнями від 20.11.2024 тих документів, які вимагалися згідно з повторним повідомленнями від 14.11.2024, а також не пояснив суду, чому ці документи не вважаються виконанням вимог контролюючого органу, особливо якщо така вимога має загальний характер, а відтак передбачає розсуд платника податків щодо надання тих чи інших документів.
Верховний Суд неодноразово висловлювався, що чинними нормативно-правовими актами визначено вичерпний перелік підстав, які можуть слугувати підставою для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних.
Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій контролюючого органу.
Суб'єкти владних повноважень, ухвалюючи рішення, якими, зокрема, обмежується права платника податків, повинні уникати надмірного формалізму. Обсяг документів, які надаються платниками податку на додану вартість з метою усунення сумнівів у контролюючих органів щодо легальності відповідної операції за наслідками якої складено податкову накладну, яку подано для реєстрації якої в ЄРПН і, хоч і є визначеним у Порядку № 520, проте завжди є унікальним та залежить від організації господарських взаємовідносин між суб'єктами господарювання, змісту договірних відносин між такими, а також особливостями законодавчого врегулювання діяльності тієї чи іншої сфери бізнесу.
А у постанові від 03.11.2021 у справі № 360/2460/20 Верховний Суд за наслідками аналізу положень Порядку №520 зазначив, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.
Відтак, з огляду на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а також враховуючи, що такі документи надавалися контролюючому органу, суд доходить висновку, що відповідач з формальних мотивів та за відсутності передбачених законом підстав відмовив позивачу у реєстрації вищезазначених податкових накладних, лише зазначивши про ненадання усіх первинних документів.
Разом з тим суд наголошує, що у цій справі не надається оцінка реальності здійснення господарських операцій, на підставі яких позивач склав відповідні податкові накладні, оскільки це питання має досліджуватись під час здійснення податкового контролю, що включає в себе систему заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема, шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
З огляду на викладене суд визнає протиправними і такими, що підлягають скасуванню рішення від 27.11.2024 за № 12110251/44531786, № 12110250/44531786 про відмову у реєстрації податкових накладних ТОВ "Муніципальна будівельна група" № 1 від 17.09.2024 та № 2 від 21.09.2024.
Отже, позовні вимоги в цій частині належить задовольнити.
Крім того, є підставними та підлягають задоволенню позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача 1 вчинити дії з реєстрації спірних податкових накладних в ЄРПН.
Відповідно до п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних віднесено до обов'язків платника податків.
Зазначена норма закону розрахована на відсутність спірних правовідносин, оскільки у випадку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування механізм її подальшої реєстрації в ЄРПН є іншим.
Згідно з вимогами пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
Отже, реєстрація в ЄРПН податкових накладних/розрахунку коригування, реєстрацію яких попередньо було зупинено, належить до повноважень ДПС України.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, надані позивачем документи були достатніми для реєстрації спірних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відтак суд доходить висновку про наявність підстав для покладення на відповідача 2 обов'язку з реєстрації податкових накладних ТОВ "Муніципальна будівельна група" № 1 від 17.09.2024 та № 2 від 21.09.2024 в ЄРПН з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Крім того, на переконання суду, задоволення вищезазначеної позовної вимоги є гарантією того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).
Частинами першою та другою статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з позицією ЄСПЛ, викладеною, зокрема, у справі "Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", заява № 36985/97, рішення від 23 липня 2002 року, п. 110, адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єктів владних повноважень на підтримку правомірності своєї позиції та докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, у зв'язку з повним задоволенням позову, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 6056,00 грн стягуються на його користь за рахунок бюджетних асигнувань кожного з відповідачів у справі (порівну).
Вирішуючи питання про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу адвоката, суд виходить з таких міркувань.
Положеннями п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
При цьому згідно з ч. 6 та ч. 7 ст. 132 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 7, 9 статті 139 КАС унормовано, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Також за змістом частини дев'ятої статті 139 КАС при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі № 2040/6747/18 зазначив, що при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд враховує критерії реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерії розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У пункті 269 Рішення у вказаній справі зазначено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, - є неспівмірним.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18, від 11.12.2019 у справі № 2040/6747/18 та від 19.12.2019 у справі № 520/1849/19.
Так, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
У пункті 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI зазначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
За змістом статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є:
1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;
4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;
5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;
6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;
7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана ВРУ;
8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.
Згідно з визначенням, наведеним у статті 30 Закону № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, вказані положення процесуального закону дають підстави для висновку, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, не тільки, що рішення ухвалене на користь сторони, яка користувалася послугами адвоката, а також що за цих обставин справи такі витрати сторони були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.
На підтвердження витрат, понесених ТОВ "Муніципальна будівельна група" на професійну правничу допомогу, представником позивача надано копію договору про надання правничої допомоги № 10/02-2025 від 10.02.2025, платіжними інструкціями № 513 від 12.02.2025 про сплату гонорару в сумі 21 000 грн та № 521 від 03.03.2025 про сплату гонорару в сумі 20 000 грн та ордер серії АВ № 1187977 від 10.02.2025.
Водночас при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У цьому аспекті суд зауважує, що справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, а правовідносини, які є предметом розгляду в межах цієї справи, не свідчить про те, що підготовка сторони позивача до розгляду справи в суді вимагала саме такого значного обсягу юридичної і технічної роботи та затрат часу, про які зазначає заявник.
Ураховуючи викладене, а також факт подання відповідачами клопотання про зменшення витрат позивача на правничу допомогу, суд доходить висновку, що витрати позивача на допомогу адвоката підлягають зменшенню до 10000,00 грн і що такий розмір відповідатиме критеріям співмірності та вимогам розумності.
Отже, за результатами розгляду справи на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в сумі 6056,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн, а всього 16056,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань кожного з відповідачів у справі (порівну).
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Вінницькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі накладних або відмову у такій реєстрації, від 27.11.2024 за № 12110251/44531786 про відмову у реєстрації податкової накладної товариства з обмеженою відповідальністю "Муніципальна будівельна група" № 1 від 17.09.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну товариства з обмеженою відповідальністю "Муніципальна будівельна група" № 1 від 17.09.2024 датою її фактичного подання на реєстрацію.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Вінницькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі накладних або відмову у такій реєстрації, 7.11.2024 за № 12110250/44531786 про відмову у реєстрації податкової накладної товариства з обмеженою відповідальністю "Муніципальна будівельна група" № 2 від 21.09.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну товариства з обмеженою відповідальністю "Муніципальна будівельна група" № 2 від 21.09.2024 датою її фактичного подання на реєстрацію.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Муніципальна будівельна група" судові витрати в розмірі 8028,00 грн (вісім тисяч двадцять вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Муніципальна будівельна група" судові витрати в розмірі 8028,00 грн (вісім тисяч двадцять вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформація про учасників справи:
1) позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Муніципальна будівельна група" (код ЄДРПОУ 44531786, місцезнаходження: вул. Вишнева, буд. 36, кв. 1, м. Вишневе, Бучанський район, Київська область, 08132);
2) представник позивача: адвокат Пашковський Єгор Ігорович (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса для листування: вул. Р. Скалецького, буд. 54, м. Вінниця, 21018);
3) відповідач 1: Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ ВП 44069150, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028);
4) відповідач 2: Державна податкова служба України (код ЄДРПОУ 43005393, місцезнаходження: Львівська площа, 8, м. Київ, 04053).
Повне судове рішення складено 14.05.2025.
Суддя Сало Павло Ігорович