м. Вінниця
14 травня 2025 р. Справа № 120/17316/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012)
про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача №025050006836 від 14.08.2024 про відмову у призначенні позивачеві пенсії; зобов'язання відповідача призначити позивачеві пенсію за на підставі п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 25.08.2024 та провести відповідні виплати.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 14.08.2024 відповідачем прийнято рішення №025050006836 про відмову в призначенні йому пенсії за віком відповідно од ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Вважаючи таке рішення відповідача протиправним позивач, з метою його скасування, звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 02.01.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
03.01.2025 за вх.№396/25 позивачем надано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано квитанцію про сплату судового збору.
Ухвалою суду від 08.01.2025 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
22.01.2025 за вх.№4505/25 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач вказує, що обов'язковою умовою призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, визначеною ст. 55 Закону №796, є факт постійного перебування у зоні посиленого радіологічного контролю. Так, за наданими позивачем документами відповідачем встановлено, що він проживав в зоні посиленого радіологічного контролю 03 роки 04 місяці, в той час як ст. 55 Закону №796 як умову призначення пенсії визначено проживання у вказаній зоні не менше ніж 4 роки. З огляду на викладене позивачеві відмовлено у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку.
21.02.2025 за вх.№10890/25 до суду відповідачем подано клопотання про залучення третьої особи.
Ухвалою суду від 13.05.2025 у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.
Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
07.08.2024 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії
за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
На момент звернення вік позивача становив 54 роки 11 місяців.
Так, за результатами опрацювання заяви позивача і доданих до неї документів, відповідачем 14.08.2024 прийнято рішення №025050006836 про відмову в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного періоду проживання (4 роки) в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993. Відповідачем до страхового стажу не зараховано період проходження позивачем військової строкової служби з 14.11.1987 по 22.11.1989 згідно військового квитка серії НОМЕР_1 від 23.10.1987, оскільки дата народження містить виправлення. До періоду проживання у зоні посиленого радіологічного контролю не зараховано період проходження військової строкової служби з 14.11.1987 по 22.11.1989 згідно військового квітка НОМЕР_1 від 23.10.1987, оскільки відсутні дані місця дислокації військової частини, а також період навчання з 01.09.1984 по 16.07.1987 згідно диплома серії НОМЕР_2 від 16.07.1987, оскільки навчальний заклад знаходиться в смт Браїлів Вінницької області, яке не відноситься до зони посиленого радіологічного контролю.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача , позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи суд керується такими мотивами.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058).
Ч. 1 ст. 9 Закону №1058 передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ст. 10 цього Закону особі, яка має одночасне право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором
Умови призначення пенсії за віком встановлено ст. 26 Закону №1058.
В той же час основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України від 28 лютого 1991 року №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ).
Відповідно до ст. 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
За приписами ч. 1 ст. 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
П. 2 цієї частини передбачено, зокрема, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи - це особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років та мають право на зменшення пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Ч. 3 ст. 55 Закону №796-XII передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Згідно положень ст. 26 Закону №1058-ІV право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років та за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року не менше 31 року.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що умовою зменшення пенсійного віку є наявність факту проживання та (або) праці такої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років до 01.01.1993.
В межах даної справи спір фактично виник щодо наявності чи відсутності факту постійного проживання позивача у зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років та, відповідно, права користуватися пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема, щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
При цьому суд зауважує, що в рішенні відповідача №025050006836 йдеться й про незарахування періоду проходження позивачем військової строкової служби з 14.11.1987 по 22.11.1989 згідно військового квитка серії НОМЕР_1 від 23.10.1987, однак в цій частині позивачем вказане рішення не оскаржується.
Надаючи правову оцінку доводам сторін, суд зважає на таке.
Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок №22-1), звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. (п. 1.7 розділу І)
Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви (1.8 розділу І Порядку №22-1).
До заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи") (абз. 9 пп. 5 п. 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1).
Судом встановлено, що відповідно до довідки №533 від 07.08.2024, виданої Карбівським старостинським округом Гайсинської міської ради Гайсинського району Вінницької області, позивач зареєстрований та постійно проживає з 25.08.1969 по 10.11.1987, з 01.12.1989 по даний час в с. Карбівка, яке внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС зазнало підвищеної радіоекологічної забрудненості і відноситься до 4 категорії згідно Постанови КМ УРСР від 23.07.1991 №106.
Зазначена довідка видана на підставі погосподарської книги № 4 за 1986- 1990 роки, особового рахунку № 334; погосподарської книги № 7 за 1991- 1995 роки, особового рахунку № 307; погосподарської книги № 4 за 1996- 2000 роки, особового рахунку № 290; погосподарської книги № б за 1996- 2000 роки, особового рахунку № НОМЕР_3 ; погосподарської книги № 3 за 2001- 2005 роки, особового рахунку № НОМЕР_4 ; погосподарської книги № 3 за 2006- 2010 роки, особового рахунку № НОМЕР_5 ; погосподарської книги № 3 за 2011- 2015 роки, особового рахунку № НОМЕР_6 ; погосподарської книги № 3 за 2016- 2020 роки, особового рахунку № НОМЕР_6 ; погосподарської книги № 3 за 2021- 2025 роки, особового рахунку № НОМЕР_6 .
Відтак, в період проходження військової служби позивач дійсно не проживав у зоні посиленого радіологічного контролю.
Водночас суд зауважує, що посилання відповідача на неможливість врахування періоду навчання позивача у смт. Браїлів Вінницької області (з 01.09.1984 по 16.07.1987) до строку проживання у зоні посиленого радіологічного контролю є необґрунтованим з наступних підстав.
По-перше, ототожнення місця навчання з місцем проживання є юридично помилковим. Тимчасове перебування особи в іншому населеному пункті для цілей навчання не змінює її місця постійного проживання за відсутності належних доказів про зміну реєстрації місця проживання або фактичного вибуття з домогосподарства. Суд зауважує, що будь-яких належних та достатніх доказів про те, що в період навчання позивач постійно проживав в смт Браїлів, відповідачем не надано.
По-друге, довідка №?533 від 07.08.2024 чітко засвідчує, що позивач був зареєстрований і фактично постійно проживав у селі Карбівка з 25.08.1969 по 10.11.1987, тобто впродовж усього періоду навчання, а також до моменту вибуття на строкову службу. Відомості цієї довідки ґрунтуються на первинних облікових документах. Отже, така довідка засвідчує безперервний статус проживання позивача у відповідному населеному пункті, віднесеному до зони посиленого радіологічного контролю (категорія 4 згідно з постановою КМ УРСР №?106 від 23.07.1991).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що довідка №?533 від 07.08.2024 підтверджує факт проживання позивача станом на 01.01.1993 у зоні посиленого радіологічного контролю не менше чотирьох років.
Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону №796-ХІІ, а тому рішення відповідача №025050006836 від 14.08.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.
Отже, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про з?обов?язання відповідача призначити позивачеві пенсію за віком згідно зі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», то суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Водночас, згідно п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Оскільки суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача №025050006836 про відмову в призначенні позивачеві пенсії із зменшенням пенсійного віку згідно ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», то ефективним та достатнім способом відновлення порушених прав позивача буде зобов'язання відповідача (як органу, що здійснював розгляд заяви про призначення пенсії) призначити позивачеві пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Щодо дати, з якою належить призначити позивачеві пенсію, то суд вказує, що відповідно до приписів ст. 45 Закону 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією. Водночас, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Судом встановлено, що позивач звернувся із заявою про призначення пенсії 07.08.2024, водночас датою досягнення ним пенсійного віку є 25.08.2024.
Відтак, з урахуванням вищенаведених обставин, пенсію за віком позивачеві належить призначити з 26.08.2024.
Суд також звертає увагу, що на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії", п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії", заява № 32457/05, п. 40, від 13.12.2007, та у справі "Трґо проти Хорватії", заява № 35298/04, п. 67, від 11.06.2009).
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про часткове задоволення позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 968 грн 96 коп.
Таким чином, поверненню позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області підлягає сума у розмірі 605 грн 60 коп.
Керуючись ст. 2, 6, 9, 73-78, 90, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №025050006836 від 14.08.2024 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії зі зменшенням пенсійного віку згідно п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 26.08.2024 призначити ОСОБА_1 пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605 грн 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385)
Повний текст рішення складено та підписано суддею 14.05.2025 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна