про повернення позовної заяви
м. Вінниця
14 травня 2025 р. Справа № 120/5479/25
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Слободонюк Михайло Васильович, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом Акціонерного товариства "МОТОР СІЧ" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії
22.04.2025 до Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства "МОТОР СІЧ" (далі - АТ «МОТОР СІЧ», позивач) до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС у Вінницькій області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову у прийнятті податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників-фізичних осіб і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за ІІІ квартал 2023 року відокремленого підрозділу - Вінницький авіаційний завод Публічного акціонерного товариства «МОТОР СІЧ», яке викладене у письмовому повідомленні про відмову у прийнятті звітності від 01.11.2023 року №33257/6/02-32-50-01-10 та зобов'язання відповідача прийняти таку звітність.
Ухвалою суду від 28.04.2025 дану позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) днів з дня вручення (отримання) копії ухвали. Підставою для залишення позовної заяви без руху став висновок суду про пропущення позивачем передбаченого ч. 2 ст. 122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду та відсутності заяви про його поновлення з доказами поважності причин пропуску цього строку.
У зв'язку із цим суд на виконання вимог ч. 1 ст. 123 КАС України запропонував позивачу надати заяву (клопотання) про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску, як це передбачено вимогами ч. 6 ст. 161 КАС України.
07.05.2025 представником позивача за довіреністю - адвокатом Коротіною Н.І. через систему “Електронний суд» подано заяву про поновлення пропущеного строку для звернення до суду. В обґрунтування своєї заяви представниця позивача зазначає, що в обумовлений строк Товариство з об'єктивних причин не мало змоги звернутися до адміністративного суду з цим позовом у зв'язку з постійними ракетними та авіаційними обстрілами міста Запоріжжя впродовж 2023-2025 років, в тому числі місця фактичного розташування АТ «МОТОР СІЧ». Заявниця звертає увагу, що у зв'язку з безпосередньою загрозою життю та здоров'ю працівників товариства, весь персонал в обов'язковому порядку зобов'язаний миттєво реагувати на щоденні неодноразові сигнали повітряної тривоги шляхом повного припинення своєї роботи та перебування в укриттях, що в значній мірі ускладнювало підготовку адміністративного позову, а в деяких випадках - повністю унеможливлювало це протягом тривалого періоду часу. Окремо зауважує, що 08.01.2025 після нанесеного агресором авіаційного удару по адміністративній будівлі АТ «МОТОР СІЧ» у м. Запоріжжі, будівля адміністративного корпусу позивача, в якій знаходиться служба правового забезпечення, працівник якого відповідає за супроводження зазначеної справи в суді, була залишена без електро та теплопостачання, а внаслідок пожежі було частково знищено документацію та комп'ютерне обладнання.
Наведені обставини на думку представниці позивача є поважними причинами пропуску строку звернення до суду, у зв'язку з чим заявниця клопоче в поновленні такого строку.
Розглянувши подану заяву та оцінивши наведені заявником доводи в її обґрунтування, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України.
Частиною першою статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).
Отже строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Щодо відліку строку звернення із адміністративним позовом, суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів “дізнався» та “повинен дізнатися», що містяться в ч. 2 ст. 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку позивача знати про стан своїх прав. При визначенні початку перебігу строку звернення до суду, суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач оскаржує рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області, яке викладене у письмовому повідомленні про відмову у прийняття звітності №33257/6/02-32-50-01-10 від 01.11.2023.
Вказане повідомлення отримано позивачем 08.11.2023, про що свідчить відмітка про вхідну реєстрацію за № 194 ВП «ВІАЗ» ПАТ «МОТОР СІЧ».
Отже, починаючи з 08.11.2023 позивач був обізнаний про порушення (на його думку) своїх прав та інтересів з боку суб'єкта владних повноважень - ГУ ДПС у Вінницькій області. Таким чином шестимісячний строк звернення до суду щодо оскарження такого рішення сплинув для позивача 09.05.2024.
Натомість до суду з даним позовом позивач звернувся в електронній формі через систему «Електронний Суд» 22.04.2025 (згідно відмітки про реєстрацію), тобто з суттєвим пропуском визначеного в ч. 2 ст. 122 КАС України строку звернення.
У заяві про поновлення процесуального строку звернення до суду, поданій на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху, позивач фактично як на єдину підставу поважності причин пропуску такого строку посилається на низку ракетних та авіаційних ударів впродовж 2023 - 2025 років на АТ «МОТОР СІЧ», в підтвердження чого надає копії витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань про реєстрацію кримінальних проваджень від 29.12.2023, від 29.12.2023, від 15.02.2024, від 23.09.-25.09, 29.09., 01.10.2024, від 08.01.2025, від 23.01.2025.
Вказані обставини, за твердженням заявника, зумовили неможливість вчасного звернення до суду.
Вивчивши подані матеріали та оцінивши наведені представником позивача доводи в обґрунтування поданої заяви суд зважає на таке.
Так, норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Згідно усталеної судової практики, в тому числі Верховного Суду, поважними визнаються обставини, які виникли або тривали протягом строку звернення до суду, є об'єктивними, не залежать від дій особи і пов'язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного звернення до суду в конкретній справі. Для оцінки поважності причин суд має враховувати обставини, які стали причиною пропуску процесуального строку, а також поведінку сторони, зокрема її добросовісність.
При цьому, положення КАС України визначають можливість незастосування негативних наслідків пропущення процесуальних строків з метою сприяння лише тим особам, які добросовісно ставляться до виконання своїх обов'язків, але які пропустили строки за відсутності їхньої волі до цього.
Необхідно наголосити, що за правилами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Таким чином, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Поважність причин пропуску строку підлягає оцінці у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин, проте за будь-яких умов така причина має носити об'єктивний характер, що дійсно унеможливлювала звернення до суду з адміністративним позовом.
Як уже наголошувалось судом вище, як на єдину причину поважності підстав пропуску строку звернення до суду позивач посилається на запроваджений на території України воєнний стан та завдання ворогом на протязі 2023 - 2025 років низки ракетних та авіаційних ударів по території та будівлях АТ «МОТОР СІЧ» в м. Запоріжжя.
Щодо цього суд зазначає, що згідно з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 29.09.2022 у справі N 500/1912/22, сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв'язку із запровадження такого, не може вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
Крім того, відповідно до правової позиці, наведеної Верховним Судом в ухвалі від 13.09.2022 у справі N 990/102/22, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2022, у пункті 59 якої зауважується, що обставина повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України могла унеможливити дотримання встановленого законом процесуального строку, однак поважними такі причини можна визнати лише за умови надання до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку.
Тобто, введення воєнного стану може бути поважною причиною пропущення процесуального строку, якщо це пов'язано не з загальними, а конкретними причинами.
Також у постанові Верховного Суду від 14.02.2024 року по справі №686/22156/23 зроблено висновок про те, що сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні, обстріли, перебої в енергопостачанні, евакуація звітності та інші обставини, не є підставою для поновлення процесуального строку, оскільки не призводять до неможливості виконання учасником судового процесу процесуальних дій по своєчасному зверненню до суду з позовом.
У своїй заяві про поновлення процесуального строку представник позивача зазначає, що 29.12.2023, 15.02.2024, 23.09.2024, 24.09.2024, 25.09.2024, 29.09.2024, 01.10.2024, 08.01.2025, 23.01.2025 ворогом завдавалися авіаційні та ракетні удари по інфраструктурі м. Запоріжжя, в тому числі і по території та будівлям АТ «МОТОР СІЧ», що призводило до припинення роботи персоналом товариства та перебування в укриттях під час численних повітряних тривог.
Щодо вказаних обставин то суд дійсно не заперечує власне самих фактів ракетно-бомбових ударів, які мали місце у вказані дні по м. Запоріжжю, внаслідок чого постраждали в тому числі і інфраструктура АТ «МОТОР СІЧ».
Разом із тим суд враховує правовий висновок, який зроблено Верховним Судом у постанові від 16.10.2024 по справі №320/9567/23, про те, що ракетні обстріли критичної енергетичної інфраструктури та відключення світла не можуть бути основною та поважною причиною для поновлення строку на звернення до суду, враховуючи те, що зазначені обставини щодо відключення світла та ракетних обстрілів не носили постійного, безперервного характеру у спірний період.
З цього приводу суд зазначає, що протягом шестимісячного строку, який для позивача розпочався з 08.11.2023 та сплинув 09.05.2024, заявником у поданій заяві зроблено посилання на дві дати: 29.12.2023 та 15.02.2024, в які мали місце ракетні обстріли в тому числі і по місцю фактичного розташування АТ «МОТОР СІЧ».
Тобто в межах цього періоду, як і в цілому протягом 2023-2024 років такі події (ракетні обстріли) не носили безперервного характеру, а відтак позивач не був позбавлений можливості звернутися до суду. Більше того, жодних доказів про те, що діяльність товариства в цей період була повністю припинена до матеріалів справи надано не було.
Про безпідставність тверджень позивача щодо неможливості звернення до суду протягом 2023-2025 свідчить і інформація, яка наявна в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та якою підтверджується, що з листопада 2023 року АТ «МОТОР СІЧ» неодноразово зверталося до судів різних юрисдикцій та інстанцій з позовними заявами, апеляційними скаргами тощо, виступала як позивачем так і відповідачем у судових процесах (наприклад справа № 560/20268/23 за позовом ПАТ "Мотор Січ" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, по якій ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.12.2023 відкрито провадження у справі (спірні правовідносини є подібними до даної справи); справа № 280/10717/23 за позовом ПАТ «Мотор Січ» до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті; справа № 280/1564/24 за позовом ПАТ «Мотор Січ» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та багато інших).
Вищевикладене повністю спростовує доводи представника позивача щодо існування об'єктивних перешкод у зверненні до суду в межах спірного періоду, оскільки такі обставини по-перше, не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду даного процесуального питання, а по-друге, подання позивачем в межах спірного періоду (починаючи з листопада 2023 року) інших заяв до судів (позовних заяв, заяв, апеляційних скарг) по іншим справа вказує на наявність у АТ «МОТОР СІЧ» як об'єктивної можливості так і усіх інструментів для реалізації свого права на звернення до суду в межах встановлених процесуальним законом строків.
В даному випадку, на переконання суду, пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду мав місце виключно із-за власної пасивної поведінки (бездіяльності), а не існуванням непереборних обставин.
Таким чином суд доходить висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що обставини, пов'язанні із ракетними обстрілами території та будівель АТ «МОТОР СІЧ» на протязі 2023-2025 років вплинули на несвоєчасність звернення до суду з даною позовною заявою. Інших обставин позивачем у поданій заяві визначено не було.
Підсумовуючи суд наголошує, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
У низці рішень ЄСПЛ, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.
Так, у справі "Мушта проти України" (Заява N 8863/06) від 18.11.2010 в пункті 32 ЄСПЛ нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
У рішенні ЄСПЛ по справі "Ілхан проти Туреччини" зазначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (Ilhan v. Turkey N 22277/93).
Як було зауважено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 20.10.2022 у справі N 9901/462/21 (провадження N 11-101заі22), згідно практикою ЄСЛП застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду (порушення статті 6 Конвенції).
Натомість, безпідставне поновлення таких строків може також свідчити про порушення принципу правової визначеності, як невід'ємної складової принципу верховенства права.
Так, правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід'ємною складовою верховенства права. У питаннях визначення строків одразу закладена певна суперечність між інтересами однієї сторони, яка наполягає на безумовному застосуванні процесуальних строків, та інтересами іншої сторони, яка вважає, що строк варто поновити; умовний конфлікт між принципом правової визначеності та принципом права на судовий захист, обидва з яких є елементами принципу верховенства права.
Отже, встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень. Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об'єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки (пункти 47-48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі N 160/6211/21).
Частиною 6 статті 161 КАС України регламентовано, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частин другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
В даному випадку суд залишаючи позовну заяву без руху виконав вимоги процесуального закону та надав позивачу можливість звернутися із заявою про поновлення строку звернення до суду.
Відтак, зважаючи на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом, а наведені ним причини пропуску цього строку не дають підстав для визнання їх поважними та, відповідно, поновлення строку звернення до суду, тому суд доходить висновку про повернення позовної заяви позивачеві.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Одночасно суд роз'яснює позивачу, що відповідно до частини 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Дата постановлення цієї ухвали обумовлена перебуванням головуючого судді в період часу з 05.05.2025 по 09.05.2025 у відпустці та на лікарняному.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 160, 169, 251, 256, 295 КАС України, -
Заяву представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду залишити без задоволення.
Позовну заяву Акціонерного товариства "МОТОР СІЧ" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити дії повернути позивачеві.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення.
Суддя Слободонюк Михайло Васильович