про повернення позовної заяви
м. Вінниця
13 травня 2025 р. Справа № 120/5518/25
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Віятик Наталія Володимирівна, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовуються протиправною бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу грошового забезпечення за період з 14.02.2023 по 20.05.2023, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового одержаних забезпечення, грошових винагород військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Ухвалою суду від 29.04.2025 зазначену позовну заяву залишено без руху та встановив позивачу 10-ти денний строк з дня отримання її копії для усунення недоліків позовної заяви шляхом:
- подання заяви (клопотання) про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску;
- надання витягів з відповідних наказів про зарахування та виключення зі складу військової частини позивача або інших офіційних документів, які підтверджують обставини його перебування на службі та виключення зі списків особового складу.
Також судом зауважено, що ці документи є необхідними для об'єктивного встановлення періодів, які мають значення для вирішення питання про дотримання строків звернення до суду та визначення моменту, коли позивач дізнався або міг дізнатися про порушення своїх прав.
05.05.2025 на виконання вимог ухвали від 29.04.2025 представником позивача подано до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Обґрунтовуючи таку заяву представник позивача зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин діяла редакція частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України, яка передбачала право на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, а тому, на її думку, строк звернення позивача до суду підлягає поновленню. Окрім того, представник позивача зазначає, що позивачем не було одержано письмового повідомлення про те, який розмір прожиткового мінімуму був застосований при розрахунку грошового забезпечення заявника, а також грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань /інших щомісячних основних та додаткових видів за період з 14.02.2023 по 20.05.2023. Також у заяві йдеться про те, що позивач не мав підстав для сумнівів у добросовісності дій відповідача при здійсненні розрахунку грошового забезпечення і лише після отримання відповіді на адвокатський запит позивачу фактично стало відомо про порушення свого права. Водночас у витязі з наказу про звільнення, грошовому атестаті або будь-яких інших документах, з якими було ознайомлено позивача при звільненні, не передбачено діючим законодавством зазначення інформації стосовно прожиткового мінімуму, за яким розраховується грошове забезпечення військовослужбовця. За наведених обставин представниця позивача вважає, що позивачу слід поновити строк звернення до адміністративного суду.
Розглянувши заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, зважаю на таке.
Особливості строку звернення до адміністративного суду врегульовані статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), частиною 1 якої передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак за загальним правилом, строк звернення до адміністративного суду становить шість місяців, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В силу положень частини 3 статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у редакції, що була чинною до 19.07.2022, в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Тобто, у редакції КЗпП України, що була чинною до 19.07.2022, у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник мав право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.
Водночас 19.07.2022 набув чинності Закон України від 01.07.2022 № 2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яким внесені зміни до законодавства про працю.
Так, пунктом 18 частини 1 розділу І Закону № 2352-IX назву та частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:
"Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Отже, Законом № 2352-IX внесено зміни до статті 233 КЗпП України, а відтак змінено нормативне регулювання правовідносин, які виникли з питань щодо стягнення (виплати) заробітної плати (її складових).
Відтак, починаючи з 19.07.2022, у КЗпП України відсутня норма, яка б передбачала право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці без обмеження будь-яким строком.
Водночас після внесення Законом № 2352-IX відповідних змін частиною другою статті 233 КЗпП України установлено строк звернення до суду у справах про звільнення (місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення) та у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні).
При цьому варто звернути увагу на те, що питання щодо застосування строку звернення до суду з позовними вимогами, які стосуються перерахунку грошового забезпечення військовослужбовця, за період з 01 лютого 2020 року по 30 березня 2023 року було предметом дослідження судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23.
У вказаній справі судова палата, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшла таких висновків (дослівно):
"Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин").
З урахуванням пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01.07.2023."
Отже, Верховний Суд в постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 виснував, що до вимог щодо виплати грошового забезпечення після 19.07.2022 застосовні норми вже нині чинної редакції статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання особою письмового повідомлення про суми, що нараховані та виплачені при звільненні.
У зв'язку із цим зроблено висновок про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19 липня 2022 року) слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що у цій справі відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Виходячи з цього, судова палата Касаційного адміністративного суду зауважила, що саме дата вручення позивачу зазначеного документа є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду.
Як свідчить зміст позовної заяви, предметом оскарження у цій справі, окрім іншого, визначено бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та виплати у належному розмірі грошового забезпечення в період 14.02.2023 по 20.05.2023.
При цьому, як слідує зі з матеріалів адміністративної справи позивача виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 16.06.2023.
Отже, позивач при звільненні з військової служби та з моменту отримання грошового атестату мав би бути обізнаним про всі суми, що йому були нараховані та виплачені, а тому саме з цього часу слід здійснювати обчислення тримісячного строку звернення до суду.
Натомість, до суду з даним позовом позивач звернувся 22.04.2025 (згідно дати на конверті) тобто із пропуском тримісячного строку звернення до суду, передбаченого статтею 233 КЗпП України.
Водночас у поданій заяві представник позивача, не заперечуючи про факт отримання позивачем при звільненні з військової служби грошового атестату, посилається на те, що із такого документу позивач не міг знати про вірне обчислення його грошового забезпечення.
Разом із тим такі доводи представниці позивача спростовуються наведеними вище висновками судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, відповідно до яких позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум шляхом вручення грошового атестата.
Посилання у заяві на той факт, що лише після отримання відповіді на адвокатський запит позивачу стало відомо про порушення його прав та інтересів слід також оцінити критично, оскільки про виплату належних позивачу сум грошового забезпечення останньому було відомо при звільненні з військової служби та отримання відповідного документа про нараховані суми (в даному випадку грошового атестату).
Водночас отримання листа у відповідь на адвокатський запит не може свідчити про момент, з якого позивачу стало відомо про порушення його прав та інтересів, а свідчить лише про час, з якого особа почала вчиняти дії щодо захисту своїх прав та інтересів.
Більше того, зі змісту листа В/ч НОМЕР_1 слідує, що представник позивача в адвокатському запиті від 06.01.2025 просила військову частину здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення в спірний період, а тому слід дійти висновку, що станом на момент звернення із таким запитом позивачу (його представнику) вже було відомо про невірне обчислення належних сум грошового забезпечення.
Окрему увагу слід звернути й на те, що у поданій заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду представник позивача не наводить поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, а зміст такої заяви свідчить лише про те, що, на її думку, її довіритель не пропустив строк звернення до суду із цим позовом, хоча й просить поновити такий строк.
За таких обставин слід дійти висновку, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до адміністративного суду, адже звільнення позивача мало місце 16.06.2023, натомість до суду з даним позовом представник позивача звернулася лише 22.04.2025.
Крім того, позивачем (представником позивача) не надано витягів з відповідних наказів про зарахування та виключення зі складу військової частини позивача або інших офіційних документів, які підтверджують обставини його перебування на службі та виключення зі списків особового складу.
За таких обставин суд доходить висновку, що вимоги ухвали суду від 29.04.2025 позивачем не виконано належним чином та недоліки позовної заяви не усунуто у той спосіб, який визначено судом.
Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, вона повертається позивачеві.
В силу приписів пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Як унормовано частиною 2 статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (частина 5 статті 169 КАС України).
З огляду на викладене і враховуючи те, що позивач подав позов (в частині позовних вимог) після закінчення строку, встановленого законом та при цьому не навів поважних причин його пропуску та не надав доказів на їх підтвердження, а також враховуючи те, що позивач не усунув в повному обсязі недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, позовну заяву належить повернути позивачеві на підставі п. 1 та п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Окремо суд зауважує, що попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Сторона, яка задіяна у судовому розгляді справи, зобов'язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (ч. 2 ст. 44 КАС України).
У пункті 37 рішення від 18 листопада 2010 року у справі "Мушта проти України" Європейський суд з прав людини нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть звужувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
Суд вважає, що повернення позовної заяви позивачу у зв'язку з невиконанням ухвали суду про усунення недоліків позовної заяви переслідує легітимну мету та має розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Адже розгляд позовної заяви, яка складена без дотримання вимог КАС, не передбачений положеннями процесуального законодавства. Позивач був повідомлений про наслідки неусунення недоліків у встановлений судом строк і мав реальну можливість їх усунути у визначений судом спосіб, чого, однак, не зробив.
Отже, рішення про повернення позовної заяви зумовлене не будь-яким свавільним небажанням суду розглядати звернення позивача до суду, а лише невиконанням ним процесуальних вимог закону щодо форми та порядку подання позовної заяви.
Додатково суд роз'яснює позивачу, що згідно із частиною восьмою статті 169 КАС повернення позовної заяви не позбавляє права звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Тобто таке рішення суду не перешкоджає доступу позивачу до суду за умови дотримання ним вимог процесуального закону.
Керуючись ч. 4 ст. 169, ст.ст. 248, 256 КАС України, -
Клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду залишити без задоволення.
Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Віятик Наталія Володимирівна