Cправа № 563/494/25
14.05.2025 року Корецький районний суд
Рівненської області
у складі: головуючого судді Сірака Д.Ю.
секретар судового засідання Литвинчук Л.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитсервіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В Корецький районний суд Рівненської області з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 07 травня 2021року в розмірі 19000,00 грн. звернулося ТОВ "Кредитсервіс".
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 07 травня 2021 року між відповідачем та ТОВ "Кредитсервіс" в електронній формі було укладено кредитний договір №210507-001, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 10000 грн. строком на 365 днів, зі сплатою 7,5% одноразової комісії та 7,5% за користування кредитом.
Позивач зазначає, що свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у встановленому розмірі.
Відповідач, в свою чергу, зобов'язання по кредитному договору не виконав, у зв'язку з чим допустив заборгованість в розмірі 19000,00 грн., з яких: 10000 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту; 9000,00 грн. - прострочена заборгованість за процентами.
Просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, а також понесені судові витрати.
Ухвалою Корецького районного суду Рівненської області від 25.03.2025 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, відповідачу було встановлено строк протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження для подачі відзиву на позовну заяву.
Відповідач правом подати відзив не скористався.
Згідно ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В судове засідання представник позивача не з'явився, в поданій до суду заяві позов підтримав та просив розгляд справи проводити за його відсутності, вразі неявки в судове засідання належним чином повідомленого відповідача просить провести заочний розгляд справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи, відзиву на позовну заяву та заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідач не подавав.
За погодженням представника позивача, оскільки відповідач повідомлений про розгляд справи, згідно ст.280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Суд, розглянувши справу відповідно до ст.274-279 ЦПК України за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов ТОВ "Кредитсервіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов'язальними і регулюються нормами глав 47-49, 51 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.629 ЦК України, укладений між сторонами договір є обов'язковим для виконання. Згідно з п.1 ч.2 ст.11 та ч.2 ст. 509 ЦК України зазначений договір є підставою виникнення зобов'язань.
З матеріалів справи встановлено, що 07.05.2021 між відповідачем та ТОВ "Кредитсервіс" в електронній формі було укладено кредитний договір №210507-001, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 10000 грн. строком на 365 днів, зі сплатою 7,5% одноразової комісії та 7,5% за користування кредитом. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за весь строк користування кредитом становить 19000,00 грн.
ТОВ "Кредитсервіс" свої обов'язки виконало, перерахувавши ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_1 9250 грн. кредитних коштів (сума з вирахуванням комісії за оформлення кредиту 750 грн.), що підтверджується платіжною інструкцією №922 від 07.05.2021.
В судовому засіданні з матеріалів справи встановлено, що відповідач умови договору щодо повернення кредиту порушив, внаслідок чого утворилася заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами та основного тіла кредиту.
Порядок укладання договорів в електронній формі визначено Законом України "Про споживче кредитування" та Законом України "Про електронну комерцію".
Зокрема, в ст.13 Закону України "Про споживче кредитування" зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
З аналізу положень ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" вбачається, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 цього Закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч.1 ст.12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до п.12 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію", одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Таким ідентифікатором є CMC повідомлення з кодом, який зазначений у тексті договору у розділі Підписи сторін.
Водночас, ст.202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до норм ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. При цьому, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ст.207 ЦК України).
Статтею 639 ЦК України визначено, що якщо сторони домовились укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що кредитний договір №210507-001 від 07.05.2021 є письмовим правочином, який відповідає формі визначеній ст.207, 208, 1047, 1055 ЦК України.
Даний договір відповідає вимогам ст.1054 ЦК України і доказів того, що він оспорювався відповідачем не подано.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Частиною 1 ст.1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ст.610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настало після прострочення.
Згідно ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 07.05.2021 отримав в кредит грошові кошти у ТОВ "Кредитсервіс", але належним чином не виконав свої обов'язки за договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість за основною сумою кредиту, а також заборгованість за відсотками.
Кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 9000 грн. було укладено строком на 365 днів зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами та зобов'язався повертати кредитні кошти щомісячними платежами, однак у визначений строк кредитні кошти не повернув, відсотки за користування кредитом не сплатив, то з нього слід стягнути заборгованість за кредитним договором №210507-001 від 07.05.2021 в розмірі 19000,00 грн.
При цьому судом береться до уваги і те, що розрахунок заборгованості за кредитним договором відповідачем не оспорювався та те, що відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, та при цьому суд враховує, що фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку не повернуті, та згідно ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення прав позивача, а відтак суд приходить до висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав у судовому порядку шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та відсотків за їх користування.
При вирішенні зазначеного спору суд бере до уваги і те, що відповідач належних доказів повернення грошових коштів за кредитним договором суду не подав.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Звертаючи до суду, позивач серед іншого просить стягнути з відповідача 7000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно положень ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.
Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до наданих доказів вбачається, що 25.01.2023 між ТОВ "Кредитсервіс" та адвокатським об'єднанням "ПРАВОВИЙ ДІАЛОГ" було укладено договір про надання правової допомоги №25-01/2023 та адвокатське бюро взяло на себе зобов'язання надавати клієнту необхідну правничу допомогу.
З акту прийому-передачі наданої правової допомоги від 25.01.2025, платіжної інструкції №1567 від 05.01.2024 встановлено, що ТОВ "Кредитсервіс" понесено 7000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
При вирішенні заявлених вимог позивача в частині відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі про стягнення заборгованості за кредитним договором суд також приймає до уваги позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 07.11.2019 (справа №905/1795/18) та від 08.04.2020 (справа №922/2685/19), відповідно до яких суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Суд також має враховувати чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у праві, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтовували свої вимоги, та інші обставини.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує положення ч.3 ст.141 ЦПК України, відповідно до яких передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Окрім того, судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.
Суд враховує, що спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв'язку із стягненням заборгованості за кредитним договором.
Тобто, даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають з відносин банківського кредитування та є одним з найбільш розповсюджених судових спорів. У спорах такого характеру, за відсутності інших позовних вимог, відсутності протиріч між наявними у справі документами, судова практика є сталою. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час.
Таким чином, для адвоката дана справа є звичайним спором простої складності та не потребувала значного обсягу часу для підготовки та звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості.
Також вирішення спору було здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без участі адвоката у судовому засіданні.
Суд, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача про розподіл судових витрат і стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн.
Керуючись ст. 2, 10-12, 133, 137, 141, 263-265, 272, 273, 280, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитсервіс" 19000 (дев'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. заборгованості за кредитним договором, 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. витрат на сплату судового збору та 4000 (чотири тисячі)грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуто Корецьким районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитсервіс" (місцезнаходження: м.Київ, вул.Євгена Коновальця, 36-Д, приміщення 65-з, код ЄДРПОУ 41125531),
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя