Справа № 303/5203/24
Іменем України
01 травня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
головуючого - судді Джуги С.Д.,
суддів - Кожух О.А., Мацунича М.В.,
з участю секретаря судових засідань: Чичкало М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Данько Оксана Олександрівна, на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 грудня 2024 року у складі судді Кость В.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Мукачівської міської ради про позбавлення батьківських прав,
У червні 2024 року ОСОБА_4 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_3 про позбавлення його батьківських прав відносно - ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (сестра позивача).
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач та її сестра ОСОБА_6 є доньками відповідача, який після розірвання шлюбу з їх матір'ю - ОСОБА_7 почав ухилятися від виконання батьківських обов'язків по відношенню до них.
Вказувала, що наразі позивач та її сестра ОСОБА_6 проживають разом з матір'ю та ОСОБА_8 , якого вважають своїм батьком, та який їх виховує і піклується про них, натомість рідний батько - ОСОБА_3 не цікавиться їх життям.
Необхідність позбавлення батьківських прав позивач обґрунтовує також тим, що вони з сестрою не хочуть, щоб відповідач мав можливість вирішувати важливі для них питання, зокрема, права виїзду за кордон, зміни прізвища, вибору навчання.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 листопада 2024 року року позовну заяву в частині позовної вимоги про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно ОСОБА_5 - залишено без розгляду.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 грудня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Данько Оксана Олександрівна, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не взято до уваги, що відповідач протягом тривалого часу, тобто з моменту розірвання шлюбу із матір'ю дитини та припинення спільного проживання у 2011 році, з власної волі припинив спілкування із дитиною, що підтверджено поясненнями позивачки, законного представника ОСОБА_7 - матері позивачки, показаннями свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , роздруківками з'єднань з мобільних телефонів дітей ОСОБА_2 і ОСОБА_6 про відсутність жодного телефонного дзвінка відповідача дітям у 2024 році. Стверджує, що протягом 13-ти років відповідач не сприяє розвитку дитини, не забезпечує їй доступ до культурних та інших духовних цінностей, зв'язок батька з дитиною розірваний через свідоме самоусунення батька від участі у житті дитини, що підтверджено неспроможністю відповідача надати відповіді на основні питання, що стосуються життя, виховання, навчання, здібностей і вподобань дитини, які поставлені у позовній заяві. Зазначає, що відповідач, будучи молодою та фізично здоровою людиною, свідомо з 2011 року не ніс витрат на забезпечення дітей харчуванням, одягом, лікуванням та оздоровленням, за що на нього судом накладалися заходи впливу у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон. Вказує, що відповідач має заборгованість зі сплати аліментів та взагалі їх не платить. Стверджує, що відповідач веде аморальний спосіб життя, не працює, вісім разів притягнутий до адміністративної та кримінальної відповідальності за домашнє насильство щодо матері дітей, умисне спричинення легких тілесних ушкоджень родичу, керування транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння, зберігання наркотичних засобів та психотропних речовин - канабісу та метамфетаміну за місцем свого проживання у 2023 та 2024 роках.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Пішковцій Віктор Степанович, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Відзив на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходив.
В судовому засіданні апелянт (позивач) ОСОБА_1 , представник апелянта - адвокат Данько О.О. підтримали апеляційну скаргу, просять її задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Пішковцій В.С. заперечив апеляційну скаргу просить її залишити без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Інші учасники в судове засідання не з'явилися. Про дату, час, місце розгляду справи належним чином повідомлені.
На підставі ч.2 ст.372 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності нез'явившихся осіб.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта (позивача) та його представника, пояснення представника відповідача, розглянувши і дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних мотивів.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно з ч.ч.4-6 ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Відповідно до роз'яснень викладених в п.15 Постанови Пленуму ВСУ від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі по тексту Постанова Пленуму), позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Згідно п.16 вказаної Постанови Пленуму, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Судом встановлено, що батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є мати - ОСОБА_10 та батько - ОСОБА_3 , про що свідчить копія свідоцтва про народження, серія НОМЕР_1 від 10.02.2009 року (том 1, а.с.8).
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.10.2011 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_10 було розірвано (том 1, а.с.11).
В подальшому, мати позивача уклала шлюб з ОСОБА_8 , у зв'язку з чим, її прізвище було змінено з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_8 » (том 1, а.с.12).
Сім'я ОСОБА_8 є багатодітною, що підтверджується наявним в матеріалах справи посвідченням від 23.01.2023 року НОМЕР_2 (том 1, а.с. 13).
Відповідно до листа Харківського приватного ліцею «Ангстрем» Харківської області №63 від 06.02.2024, позивач та її сестра ОСОБА_5 навчаються в Харківському приватному ліцей «Ангстрем» з 11.06.2018 року за дистанційною формою навчаються. Батьківський кабінет на платформі ліцею мають ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які користуються чатом для спілкування з адміністрацією закладу та контролю за навчанням дітей. ОСОБА_3 до адміністрації закладу або вчителів не звертався жодного разу (том 1, а.с. 14).
Згідно з випискою з медичної картки стоматологічного хворого (27.02.2024 №2800) вбачається, що ОСОБА_2 відвідувала на постійній основі клініку з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . За весь час оплату за лікування ОСОБА_2 здійснював ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .
Відповідно до виписки №55-І із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого слідує, що всі звернення щодо ОСОБА_2 до сімейного лікаря відбувались в присутності матері та її чоловіка. Звернень від ОСОБА_3 не було (том 1, а.с. 24).
Позивачем було подано до суду першої інстанції копію висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради в межах розгляду справи №303/1211/24 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, відповідно до якого орган опіки та піклування вважав доцільним позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо доньок: ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , а також роздруківку з Googl аканту щодо хронології поїздок за період 15.06.2015-25.02.2022 в напрямку м.Львів - с.Ключарки.
В матеріалах справи також міститься довідка АТ «Універсал Банк» від 19.04.2024 про відкриття ОСОБА_7 рахунку (дитячої картки), тримачем якої є ОСОБА_2 та виписки по картці, які містять інформацію про рух коштів за період з 10.05.2020 по 30.06.2024 (том 1, а.с. 58-66).
Також позивачем було подано до суду першої інстанції роздруківки з'єднань з номеру свого мобільного телефону у 2024 році (том 1, а.с. 74-91, 207-245) та копії рішень Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області щодо притягнення відповідача до адміністративної та кримінальної відповідальності (том 1, а.с. 117-124).
З наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 27.09.2024 №76072014 вбачається, що станом на 01.09.2024 залишок заборгованості відповідача зі слати аліментів на утримання позивача та його доньки ОСОБА_6 складає 23402,97 грн.
Позивач у 2024 році здобула базову середню освіту, що підтверджується відповідним свідоцтвом Харківського приватного ліцею «Ангстрем» Харківської області від 07.06.2024 НОМЕР_3 , додатком до свідоцтва про здобуття базової середньої освіти від 07.06.2024 НОМЕР_4 , табелями навчальних досягнень (том 1, а.с. 194-202).
Згідно з даними довідки від 20.09.2024 №1281 Приватної організації (установи, закладу) «Приватний заклад загальної середньої освіти «Київський ліцей «Демократична школа «Альтерра Скул» м. Києва та їх характеристики слідує, що ОСОБА_2 зарахована до 10 класу даного освітнього закладу характеризується як старанна, відповідальна і активна учениця, дитині приділяється належна увага, постійно підтримується зв'язок батьків зі школою том 1 а.с.203, 205).
Матеріалами справи дійсно підтверджується те, що відповідач притягався до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння у 2012 році (справа № 0707/2982/2012); у 2016 році (справа №303/4830/16-п), у 2019 році (справа №308/1261/19, провадження закрито); за вчинення сварки з колишньою дружиною у 2013 році (справа №303/5009/13-п); зберігання без мети збуту психотропних речовин обіг яких обмежено у 2023 та 2024 році (справа №303/515/24, справа №303/5825/23, справа №303/5825/23).
Однак, як вірно звернув увагу суд першої інстанції всі вищезазначені правопорушення безпосередньо не стосувалися питань виконання ОСОБА_3 своїх батьківських обов'язків по відношенню до ОСОБА_2 .
Водночас у відзиві на позовну заяву ОСОБА_3 не заперечував, що притягався до відповідальності та вчинив кримінальне правопорушення щодо завдання легких тілесних ушкоджень (вирок від 11.11.2014), однак по справі було укладено угоду про примирення та наразі ця судимість погашена.
Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що матеріали справи не містять доказів про те, що відповідач притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності у зв'язку із неналежним поводженням щодо ОСОБА_2 , вчиняв насильство по відношенню до неї, тощо, а тому притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення інших адміністративних та кримінального правопорушення не мають доказового значення, зважаючи на предмет судового дослідження по такій категорії цивільних справ.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 13 квітня 2020 року у справі №760/468/158, 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 11 вересня 2020 року у справі, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21).
У рішенні у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).
У спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання про застосування крайнього заходу впливу на батьків позбавлення батьківських прав слід вирішувати у контексті кожної конкретної справи без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.
Сам по собі факт заборгованості зі сплати аліментів не може бути підставою для позбавлення особи батьківських прав, оскільки не є підтвердженням ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини, свідомого нехтування батьком своїми обов'язками тощо.
Крім того, законний представник позивача у судовому засіданні суду першої інстанції підтвердила, що пред'явила виконавчий лист про стягнення аліментів з відповідача на утримання дітей до органу виконавчої служби для того, щоб отримати довідку про наявність заборгованості зі сплати аліментів, а згодом звернулася із заявою про його повернення.
У даній справі судом не встановлено фактичних даних, які б давали підстави вважати, що поведінку відповідача неможливо змінити.
Не містить таких даних і поданий висновок органу опіки та піклування Виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 19.11.2024 №3736/01-36/42-24, з якого вбачається, зокрема, що зважаючи на оцінку потреб дітей та сімей ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , проведену КУ «Центр надання соціальних послуг Мукачівської міської ради», беручи до уваги відсутність належних доказів свідомого нехтування ОСОБА_3 своїми батьківськими обов'язками, орган опіки та піклування Виконавчого комітету Мукачівської міської ради не вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно доньки - ОСОБА_2 .
Відповідно до статті 171 Сімейного кодексу України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Позивач обґрунтовує необхідність позбавлення відповідача батьківських прав також тим, що вона не хоче, щоб останній мав можливість вирішувати важливі для неї питання, зокрема, права виїзду за кордон, зміни прізвища, вибору навчання. Однак, такі посилання не відповідають по своїй суті законодавчо визначеним підставам для позбавлення відповідача батьківських прав у контексті з приписами ст. 164 Сімейного кодексу України.
Крім того, категоричне заперечення відповідача проти позбавлення його батьківських прав, залучення адвоката для належного представництва його інтересів в суді, подання відзиву на позов та апеляційну скаргу, може свідчити про його інтерес до дитини, про бажання брати участь у її вихованні та зміні ставлення до виконання батьківських обов'язків. Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 07.11.2023 по справі № 601/928/22.
Суд звертає увагу також на те, що на підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.04.2024 року по справі №303/1211/24 у задоволенні позову ОСОБА_7 (матері позивача) до ОСОБА_3 про позбавлення останнього батьківських прав відносно дітей, зокрема, ОСОБА_2 було відмовлено. Зазначеним рішенням суду також попереджено ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання дітей, в тому числі щодо доньки ОСОБА_13 (яка є позивачем у даній справі) та покладено на Виконавчий комітет Мукачівської міської ради (орган опіки та піклування) контроль за виконання ОСОБА_3 своїх батьківських обов'язків по відношенню до дітей.
Вищезазначене рішення суду набуло законної сили 14.11.2024.
17.06.2024, тобто через два місяці після його ухвалення позивач звернулася в суд з даним позовом з метою позбавлення батьківських прав відповідача (батька).
За таких обставин, в межах даного судового розгляду даної справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що доводи сторони позивача щодо відсутності позитивних змін у ставленні відповідача до виховання дітей (в т.ч. і позивача по даній справі), про що у виді попередження було зазначено в резолютивній частині судового рішення від 11.04.2024 по справі №303/1211/24, слід визнати необґрунтованими та передчасними, оскільки між наданням відповідачу можливості змінити своє ставлення до виховання дітей та ініціюванням нового судового процесу про позбавлення його батьківських, а також моменту набрання судовим рішенням по справі №303/1211/24 законної сили (14.11.2024) пройшов незначний проміжок часу, який не відповідає критерію «розумного строку» для можливості практичної реалізації відповідачем своїх батьківських обов'язків після винесеного попередження.
Доводи апелянта, що судом першої інстанції не враховано обставини, які наведені в позовній заяві щодо невиконання відповідачем батьківських обов'язків, не можуть бути взяті до уваги, оскільки матеріали справи не містять доказів, які б давали достатньо підстав для застосування такої крайньої міри, як позбавлення батьківських прав.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову про позбавлення відповідача батьківських прав, суд першої інстанції вірно врахував, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставинами цієї справи не доведено.
Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому апеляційним судом не можуть бути взяті до уваги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Данько Оксана Олександрівна, залишити без задоволення.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 09 травня 2025 року.
Головуючий:
Судді: