Справа 688/1924/25
№ 1-кп/688/162/25
Вирок
Іменем України
13 травня 2025 року м. Шепетівка
Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участі прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Шепетівці Хмельницької області кримінальне провадження №12025244000000522 від 19.03.2025 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Судилків Шепетівського району Хмельницької області, громадянина України, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженого, не працюючого, раніше не судимого,
встановив:
Стислий опис провадження.
30.04.2025 до суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025244000000522 від 19.03.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.
30.04.2025 суд призначив справу до судового розгляду на 13.05.2025.
Формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24.02.2022, з 24 лютого 2022 року на території України, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено воєнний стан, який Указами Президента України неодноразово продовжувався та діє дотепер.
Указом Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України № 2105-1Х від 03.03.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію», оголошено загальну мобілізацію, яка неодноразово продовжувалась, востаннє 08.02.2025 строк проведення загальної мобілізації продовжено на 90 діб.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» № 1932-ХП від 06.12.1991 особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
19.02.2025 ОСОБА_4 , перебуваючи на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи військовозобов'язаним, пройшов медичний огляд та згідно довідки військово-лікарської комісії № 40/1250 від 19.02.2025, визнаний придатним до військової служби згідно Наказу Міністерства оборони № 402 від 14.08.2008 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» та № 466 від 01.08.2011 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України».
20.02.2025, ОСОБА_4 , отримав повістку про його виклик на 09:00 год 07.03.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , для відбуття на проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 , про що власноручним підписом зазначив у розписці про отримання повістки.
Однак, всупереч ст. 65 Конституції України, п. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вищевказаних Указів Президента України щодо введення та продовження воєнного стану та загальної мобілізації в Україні, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки, ОСОБА_4 , не маючи підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, достовірно знаючи та розуміючи, що йому потрібно з'явитися на 09:00 год 07.03.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження військової служби, у зв'язку із призовом за мобілізацією, без поважних причин, умисно не з'явився за викликом, ухилившись таким чином від призову за мобілізацією в особливий період.
Своїми умисними діями, які виразились в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ОСОБА_4 , вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ст. 336 КК України.
Відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та узгоджена міра покарання.
Угода про визнання винуватості укладена 30.04.2025 у місті Шепетівці в кримінальному провадженні №12025244000000522 від 19.03.2025 між прокурором Шепетівської окружної прокуратури ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за участі захисника ОСОБА_5 .
В угоді про визнання винуватості визначено істотні обставини, які враховані прокурором при вирішенні питання про її укладення, а саме:
- повне визнання підозрюваним ОСОБА_4 своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України;
- згода на призначення покарання, визначеного сторонами у п.5 даної угоди;
- обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 , а саме: щире каяття у вчиненні кримінального правопорушення;
- відсутність обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4
- умови угоди та її укладення не суперечать інтересам суспільства, дозволяють уникнути часових та матеріальних витрат, пов'язаних із провадженням кримінального провадження, сприяють забезпеченню швидкого досудового розслідування і судового провадження без порушення прав сторін та заподіяння шкоди будь-чиїм інтересам.
На підставі наведеного вище, сторони угоди погодились запропонувати суду призначити покарання за ст. 336 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
В угоді зазначено, що сторонам угоди відомо та зрозуміло, що у відповідності до вимог статті 473 КПК наслідком укладення та затвердження даної угоди про визнання винуватості для прокурора і обвинуваченого є обмеження їх права на оскарження вироку згідно з положеннями частини 4 статті 394 та частини 3 статті 424 КПК, а для обвинуваченого - також її відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1 і 4 пункту 1 частини 4 статті 474 КПК.
В угоді сторонами обумовлено також і наслідки її невиконання, передбачені статтею 476 КПК, та наслідки відмови від права на судовий розгляд, передбачені частиною 4 статті 474 КПК.
Позиції учасників судового провадження щодо угоди.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 угоду підтримав, вказавши про її відповідність вимогам чинного законодавства, добровільність її укладення, належність даного кримінального правопорушення до числа тих, щодо яких законом передбачена можливість укладення угод про визнання винуватості, а також, що існують достатні фактичні дані для визнання обвинуваченим своєї винуватості у інкримінованому кримінальному правопорушенні, яка підтверджується сукупністю зібраних під час досудового розслідування доказів. Також прокурор зазначив, що умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні повідомив, що в повному обсязі розуміє характер обвинувачення та погоджується з його формулюванням, зазначеним в угоді, беззастережно визнає свою винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні та щиро розкаюється, просив суд затвердити угоду. При цьому зазначив, що цілком розуміє, що має право на повний судовий розгляд, у якому прокурор має довести усі обставини кримінального правопорушення, і що він при цьому має право мовчати, допитати під час такого розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь, проте все одно просив затвердити укладену угоду. Вказав, що повністю усвідомлює вид покарання, призначення якого обумовлене угодою, спроможний виконати узгоджене покарання. Крім того, повідомив, що укладення угоди про визнання винуватості її сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин ніж ті, що передбачені в угоді.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні також просив затвердити укладену угоду, повідомивши, що її умови відповідають вимогам законодавства, а її укладення є добровільним.
Мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам цього Кодексу та закону і ухваленні вироку, та положення закону, якими він керувався.
За пунктом 1 частини 4 статті 469 КПК, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів без будь-яких умов.
Суд встановив, що укладення сторонами угоди про визнання винуватості є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин ніж ті, що передбачені в угоді.
Не встановлено обставин, які б могли свідчити, що умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб. Крім того, укладена угода не має преюдиціального значення для кримінальних проваджень щодо будь-яких інших осіб.
Також умови угоди відповідають інтересам суспільства, які полягають у своєчасному розкритті злочинів, а відтак затвердження угоди у даному провадженні забезпечить справедливе та в розумні строки вирішення кримінальної справи при мінімальних витратах державних ресурсів, а також зменшить навантаження на органи прокуратури і суд.
Встановлено, що сторонам угоди відомо та зрозуміло, що у відповідності до вимог статті 473 КПК наслідком укладення та затвердження даної угоди про визнання винуватості для прокурора і обвинуваченої є обмеження їх права на оскарження вироку згідно з положеннями частини 4 статті 394 та частини 3 статті 424 КПК, а для обвинуваченого - також відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1 і 4 пункту 1 частини 4 статті 474 КПК. В угоді сторонами обумовлено також і наслідки її невиконання, передбачені статтею 476 КПК.
В укладенні даної угоди згідно з пунктом 9 частини 2 статті 52 КПК брав участь захисник.
Суд вважає, що укладена угода відповідає нормам КК та інтересам суспільства і в частині узгодженого покарання, яке відповідає загальним засадам призначення покарання, є пропорційним та достатнім, сторони узгодили покарання у межах, встановлених санкціями статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення
Згідно з частиною 5 статті 65 КК, у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
Проте питання призначення покарання повинні вирішуватись з урахуванням мети покарання, як такої, що включає не лише кару, а й виправлення засуджених, та запобігання вчиненню злочинів як засудженими, так і іншими особами, відповідно до норм статті 50 КК.
Відтак загалом суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання, що є виключно судовою дискрецією у кримінальному судочинстві і охоплює повноваження суду, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Тому суд бере до уваги особу обвинуваченого, який раніше не судимий, осудний, під динамічним наглядом у лікаря нарколога не перебуває, характеристику за місцем проживання, відповідно до якої скарг на нього не надходило, а також наявність обставини, що пом'якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Висновок суду щодо можливості затвердження угоди про визнання винуватості.
Судом не встановлено підстав для відмови в затвердженні даної угоди, передбачених частиною 7 статті 474 КПК, а тому дослідивши зміст угоди про визнання винуватості, заслухавши думки прокурора, обвинуваченого та захисника, суд дійшов висновку про необхідність її затвердження, шляхом ухвалення вироку та призначення обвинуваченому узгодженої міри покарання.
Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до ч.9 ст.100 КПК України.
Запобіжних заходи не застосовувалися, арешт на майно не накладався, судових витрат в даному провадженні немає.
На підставі викладеного та керуючись ст.65,66,75,76 КК, а також ст.ст. 124, 314, 374-376, 469-475 КПК, суд,
ухвалив
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 30.04.2025 в м. Шепетівці у кримінальному провадженні №12025244000000522 від 19.03.2025 між прокурором Шепетівської окружної прокуратури ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за участі захисника ОСОБА_5 .
Визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 336 КК України та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
Речові докази: копії документів стосовно ОСОБА_4 (облікова книга ОСОБА_4 , картка обстеження та медичного огляду, довідка військово-лікарської комісії, розписка про отримання повістки ОСОБА_4 , направлення на проходження ВЛК ОСОБА_4 , аркуш доведення вимог законодавства, поіменний список військовозобов'язаних, книга запису відвідувачів ІНФОРМАЦІЯ_3 ) залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду через Шепетівський міськрайонний суд, з підстав, передбачених статтею 394 КПК та з урахуванням обмежень, визначених частиною 2 статті 473 КПК.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Роз'яснити учасникам провадження, що згідно статті 476 КПК, у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.
Роз'яснити, що умисне невиконання угоди засудженим є підставою для притягнення особи до відповідальності за статтею 389-1 КК України.
В умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Суддя ОСОБА_6