Провадження № 22-ц/803/4819/25 Справа № 209/3612/21 Суддя у 1-й інстанції - Багбая Є. Д. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
13 травня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача: Никифоряка Л.П.,
суддів: Новікової Г.В., Гапонова А.В.,
за участі секретаря судового засідання - Драгомерецької А.О.,
Учасники справи:
заявник: Державна казначейська служба України,
заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону, Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі,
розглянув відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга Державною казначейською службою України на ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 лютого 2025року, головуючий у суді першої інстанції Багбая Є.Д., -
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У лютому 2025року Державна казначейська служба України звернулася в суду із заявою про визнання дублікату виконавчого листа, виданого 20 листопада 2024року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури.
Заява обґрунтовувалась тим, що на адресу Державної казначейської служби України надійшла заява ОСОБА_1 від 29 грудня 2023року про прийняття до виконання дублікату виконавчого листа у справі № 209/3612/21, виданого 20 листопада 2024року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області на підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 жовтня 2024року.
Також, 30 травня 2023року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області було видано виконавчий лист на виконання рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 лютого 2022року про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 62 500,00грн у відшкодування майнової шкоди та 150 000,00грн у відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням та діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, а всього - 212 500,00грн.
Отже, до Державної казначейської служби України подано два оригінали виконавчих листа у справі № 209/3612/21, з однаковою резолютивною частиною судового рішення, зазначеною у таких виконавчих листах.
Заявник вважав, що оскільки судом першої інстанції 20 листопада 2024року видано дублікат виконавчого листа на підставі ухвали від 16 жовтня 2024року, то є необхідність визнання його таким, що не підлягає виконанню.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 лютого 2025року у задоволенні заяви відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви про визнання дублікату виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави передбачені статтею 432 ЦПК України для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
07 березня 2025року Державна казначейська служба України подала безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 лютого 2025року.
В апеляційній скарзі заявник не погодився з висновками суду та висловив вимогу про скасування рішення і про задоволення заяви в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводились до того, що ухвала постановлена з невідповідністю викладених у ній висновків обставинам справи, та судом порушені норми процесуального права.
Заявник вважав, що дублікат виконавчого листа від 20 листопада 2024року був виданий помилково, оскільки на виконанні Державної казначейської служби України вже перебував виконавчий лист, виданий 30 травня 2023року.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу не подали.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2025року витребувано з Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області цивільну справу; та 24 березня 2025року справа надійшла на адресу апеляційного суду.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 31 березня 2025року апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишено без руху.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 квітня 2025року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 лютого 2025року.
05 травня 2025року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду на 10?? год 13 травня 2025року.
Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді.
Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами
Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 лютого 2022року позовні вимоги ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури - задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 62 500,00грн у відшкодування майнової шкоди та 150 000,00грн у відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням та діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, а всього - 212 500,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди відмовлено. Стягнуто з Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону та Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Мелітополі, на користь держави по 1 062,50грн судового збору з кожного.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 січня 2023року рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 лютого 2022року в частині стягнення з Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону на користь держави 1 062,50грн судового збору; та в частині стягнення з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване в м. Мелітополі на користь держави 1 062,50грн судового збору - скасоване. В іншій оскаржуваній частині рішення залишено без змін.
30 травня 2023року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області було видано виконавчий лист на виконання рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 лютого 2022року.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 жовтня 2024року заяву ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого листа задоволено. Видано дублікат виконавчого листа у цивільній справі № 209/3612/21 на виконання рішення Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 лютого 2022року.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з'ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
Суд першої інстанції виснував, що відсутні правові підстави передбачені статтею 432 ЦПК України для визнання дублікату виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Вислухав пояснення учасників справи котрі з'явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при постановленні ухвали додержані норми процесуального права.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до положень частини другої статті 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Відповідно до змісту вказаної норми виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
При цьому словосполучення «або з інших причин» стосується саме припинення обов'язку боржника, який підлягає виконанню. Підстави припинення зобов'язання визначені главою 50 розділу І книги п'ятої ЦК України.
Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: - видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); - коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; - видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; - помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; - видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; - пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
У постанові від 20 лютого 2019року у справі № 2-4671/11 (провадження № 61-45337св18) Верховний Суд вказав, що перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій норми процесуального права. У цьому випадку саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Отже, сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність установлення питань виконання судового рішення.
Словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов'язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв'язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заяви Державної казначейської служби України про визнання дублікату виконавчого листа такими, що не підлягає виконанню, оскільки не встановлено підстав, передбачених частиною другою статті 432 ЦПК України, за яких виконавчий документ може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доводи апеляційної скарги про те, що дублікат виконавчого листа від 20 листопада 2024року був виданий помилково, - суд апеляційної інстанції не приймає до уваги як безпідставні, оскільки не спростовують висновків суду, наведених в ухвалі Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 жовтня 2024року про те, що оригінал виконавчого листа від 30 травня 2023року був втрачений.
Встановлено, що ухвала Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 жовтня 2024року набрала законної сили та не була оскаржена в апеляційному порядку.
Аргументи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не в повній мірі встановив дійсні обставини справи, - апеляційний суд відхиляє, оскільки жодних додаткових обґрунтувань чи нових доказів, що не були подані до суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Сукупність вищезазначених обставин та положень закону дають підстави для висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України- залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 лютого 2025року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 13 травня 2025року.
Судді: