07 травня 2025 року
м. Київ
справа № 705/2043/14-к
провадження № 51-5436 км 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
засудженого ОСОБА_9 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 квітня 2024 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 12 вересня 2024 року щодо
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дмитрушки Уманського району Черкаської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених
п. 10 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 153, ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. Вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 квітня 2024 року ОСОБА_9 засуджено за п.10 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років; за ч. 3 ст. 153 КК (в редакції 2014 року)до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років; за ч. 1 ст. 185 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки. На підставі ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
2. Ухвалено стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на відшкодування моральної шкоди по 700 000 грн.
3. Вирішено питання щодо речових доказів, процесуальних витрат та інших заходів забезпечення кримінального провадження.
4. Черкаський апеляційний суд ухвалою від 12 вересня 2024 року вирок місцевого суду в частині призначеного покарання змінив. На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнив ОСОБА_9 від призначеного покарання за ч. 1 ст. 185 КК у зв'язку із закінченням строків давності та на підставі ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень виключив покарання за ч. 1 ст.185 КК. Ухвалив вважати ОСОБА_9 засудженим за п. 10 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років, за ч. 3 ст. 153 КК (в редакції 2014 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років, на підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначив остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років. На підставі ч. 5 ст. 72 КК в редакції Закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року зарахував ОСОБА_9 в строк відбування призначеного вироком покарання період його попереднього ув'язнення з 08 січня 2014 року по 10 травня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. В іншій частині вирок суду першої інстанції залишив без змін.
5. За обставин, детально викладених у вироку, ІНФОРМАЦІЯ_2, близько 01:30 години, ОСОБА_9 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та керуючи автомобілем «ВАЗ 21099», д.н.з. НОМЕР_1 , поблизу будинку АДРЕСА_2, порушуючи Правила дорожнього руху України здійснив дотикове зіткнення з пішоходом ОСОБА_10 , яка рухалася по проїжджій частині в зустрічному йому напрямку руху. Надалі ОСОБА_9 , з метою приховання слідів кримінального правопорушення, а також подальшого розрахунку за пошкоджений його автомобіль, застосувавши силу, позбавивши ОСОБА_10 волі та вільного пересування до місця її проживання, помістив її на заднє пасажирське сидіння автомобіля «ВАЗ-21099», зі сторони водія та поїхав до лісосмуги, що розташована між селами Піківець - Гереженівка Уманського району Черкаської області.
6. Після чого, цього ж дня, в період часу з 01:40 години до 02:30 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на задньому пасажирському сидінні автомобіля «ВАЗ 21099», на полі між селами Піківець - Гереженівка Уманського району Черкаської області, почувши в свою адресу зі сторони ОСОБА_10 відмову добровільно здійснити з ним статевий акт, діючи умисно та цілеспрямовано з метою подальшого насильницького задоволення своєї статевої пристрасті неприродним способом із останньою, позбавивши її волі та вільного пересування, застосувавши до неї фізичне насильство, яке виразилось в нанесенні їй ударів руками по обличчю та тулубу, утриманні силою, при цьому погрожуючи подальшою фізичною розправою, задовольняв свою статеву пристрасть неприродним способом, а саме вчиняв відносно неї садистські дії сексуального характеру, які виразилися в тому, що він неодноразово засовував у піхву статевого органу і прямої кишки пальці рук, що продовжувалось на протязі тривалого часу, чим спричинив потерпілій згідно висновку експерта № 12 від 10 лютого 2014 року тілесні ушкодження у вигляді крововиливів під слизову оболонку присінку піхви, а також крововиливів під слизову оболонку прямої кишки в ділянці сфінктеру, заподіявши потерпілій ОСОБА_10 особливо тяжкі наслідки.
7. Того ж дня, в період часу з 01:40 години до 02:30 години, ОСОБА_9 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на задньому пасажирському сидінні автомобіля «ВАЗ 21099», на полі між селами Піківець - Гереженівка Уманського району Черкаської області, почувши в свою адресу відмову добровільно здійснити з ним статевий акт, діючи умисно та цілеспрямовано з метою позбавлення життя іншої людини, наніс ОСОБА_10 множинні удари руками в ділянки голови, шиї, тулуба, що спричинили тілесні ушкодження у вигляді: комбінованої механічної асфікції (странгуляційна механічна асфікція від стиснення органокомплексу шиї (синець передньої поверхності середньої третини шиї, перелом щитоподібного хряща в ділянці з'єднання пластинок з крововиливами під слизову оболонку пластинок), компресійна механічна асфікція від стиснення грудної клітки (множинні переривчасті синюшно-багрові синці поверхні грудної клітки, перелом грудини в 4-му міжребір'ї, конструкційні переломи 7-го ребра зліва і 9-го ребра справа, множинні крововиливи під легеневу плевру та під зовнішню оболонку серця, повнокров'я внутрішніх органів, чергування ділянок ателектазів та гострої емфіземи легень, десквамація бронхіального епітелію; рани лівої тім'яно-потилично-скроневої ділянки голови, крововиливів в м'які покрови тім'яно-потилично-скроневої, правої лобно-тім'яної, правої потиличної ділянок голови, синця правої щоки, крововиливів в м'язи спини, синця та крововиливу поперекової ділянки, множинних синців верхніх та нижніх кінцівок, крововиливів під слизові оболонки піхви та прямої кишки, рани обличчя та передньої поверхні верхньої третини шиї з дефектом м'яких тканин обличчя, шиї та м'язів діафрагми рота, ампутації лівого великого ріжка під'язикової кістки, множинних подряпин обличчя, шиї, грудної клітки, кистей обох рук, множинних ділянок шкіри пергаментної щільності по передній поверхні грудної клітки, які згідно висновку судово - медичної експертизи № 12 від 10 лютого 2014 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя та спричинили настання смерті потерпілої.
8. Після умисного вбивства, ОСОБА_9 переніс тіло ОСОБА_10 в поле на ріллю між селами Піківець - Гереженівка Уманського району Черкаської області, де залишив, а сам з місця вчинення злочину зник.
9. Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 02:45 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, та рухаючись по автодорозі в напрямку м. Умань зі сторони с. Піківець Уманського району Черкаської області, на автомобілі «ВАЗ 21099», після умисного протиправного заподіяння смерті ОСОБА_10 , діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, таємно, викрав мобільний телефон «Nоkia 6700», вартістю 1 712 грн, в якому знаходилась сім-карта оператора мобільного зв'язку «Life» вартістю 10 грн, що належали ОСОБА_10 , заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму
1 722 грн.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
10. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК у зв'язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпані можливості їх отримати.
11. Доводи касаційної скарги захисника зводяться до того, що вина ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих йому правопорушень не доведена, оскільки не підтверджується зібраними у справі доказами, слідство проведене не в повній мірі, а судові рішення ґрунтуються на припущеннях.
12. Вказує про недопустимість ряду доказів, покладених в основу обвинувального вироку, зокрема:
- результатів слідчого експерименту від 09 січня 2014 року, оскільки слідчу дію проведено без участі захисника, чим порушено п. 3 ч. 2 ст. 87 КПК, ч. 2 ст. 54 КПК;
- заяви ОСОБА_9 від 07 січня 2014 року про вчинення ним злочину, яка також наданим ним за відсутності захисника;
- показань потерпілої ОСОБА_7 , які надані з чужих слів, а також показань свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які за своїм змістом не доводять, що чоловічий голос, який вони чули належить ОСОБА_9 ;
- протоколу огляду транспортного засобу «ВАЗ 21099», д.н.з. НОМЕР_1 та похідних від нього доказів, оскільки під оглядом фактично проведено обшук автомобіля без ухвали слідчого судді.
13. Також сторона захисту зазначає, що судами попередніх інстанції не надано належної правової оцінки щодо:
- тиску на ОСОБА_9 з боку правоохоронних органів та формальний розгляд його скарги;
- показів ОСОБА_9 , наданих ним під час досудового розслідування, які за своїм змістом є суперечливими, а також суперечать висновку експерта № 12 від 03 березня 2014 року щодо комплексу виявлених у ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, що, на думку захисника, свідчить про самообмову ОСОБА_9 з метою уникнення тиску на нього;
- позиції сторони захисту, що з'єднання з мобільного телефону, якій належав потерпілій, яке відбулося з Новоархангельського району не може доводити причетність до вбивства потерпілої саме ОСОБА_9 , тому, що станом на 2014 рік ще не було технічної можливості встановити точково де перебував телефон під час з'єднання;
- належності потерпілій ОСОБА_10 вилученого під час обшуку 06 січня 2014 року у ОСОБА_9 телефону Nоkia 6700, який безпосередньо судом не досліджувався;
- висновки проведених у справі експертиз, зокрема № 34 від 14 лютого 2014 року, № 25 від 05 лютого 2014 року, № 21 від 24 січня 2014 року, висновку СМЕ № 12 від 10 лютого 2014 року, № 35 від 31 січня 2014 року, № 33 від 30 січня 2014 року не підтверджують пред'явлене ОСОБА_9 обвинувачення.
14. Також, захисник вказує на безпідставне врахування судом при призначенні покарання обтяжуючої обставини - вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння, яка нічим не підтверджена, крім того зазначає про неприпустимість посилання суду апеляційної інстанції під час призначення ОСОБА_9 покарання на те, що він притягувався раніше до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічного злочину.
15. На адресу Суді від потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надійшли заперечення на касаційну скаргу, у яких вони, наводячи відповідні аргументи, просили касаційну скаргу захисника залишити без задоволення, а судові рішення без зміни.
Позиції учасників судового провадження
16. Захисник та засуджений підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити. Прокурор та потерпілі заперечували щодо задоволення касаційної скарги сторони захисту, просили судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
17. Заслухавши доповідь судді, учасників провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла таких висновків.
18. Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
19. Суд касаційної інстанції не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
20. Крім цього, Суд не може втручатися в аспекти оцінки судами нижчих інстанцій дослідженої ними сукупності належних, допустимих і достовірних доказів на предмет підтвердження чи не підтвердження ними обставин, які підлягають доказуванню в провадженні. Таку оцінку кожен суд здійснює незалежно і самостійно шляхом формування власного внутрішнього переконання як щодо кожної з обставин, які підлягають доказуванню, так і стосовно винуватості особи у вчиненні інкримінованого їй злочину в цілому.
21. Як убачається з матеріалів провадження, вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 27 жовтня 2015 року, ОСОБА_9 було засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених п. 10 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 153, ч. 1 ст. 185 КК, та на підставі ст. 70 КК призначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі. Вказані рішення ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 16 червня 2016 року були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції з підстави порушення права на захист ОСОБА_9 , у зв'язку із неналежним роз'ясненням йому права на суд присяжних. Смілянський міськрайонний суд Черкаської області ухвалою від 07 вересня 2016 року постановив розгляд справи проводити судом присяжних у закритому судовому засіданні.
22. Згідно з положеннями ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
23. Статтею 370 КПК передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Щодо доводів сторони захисту про недоведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень
24. Обвинувальний вирок може бути ухвалений судом лише у випадку, коли вина обвинуваченого доведена поза розумним сумнівом.
25. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння або пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у його вчиненні.
26. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд присяжних дослідив зібрані в провадженні докази в їх сукупності за критеріями, визначеними ч. 1 ст. 94 КПК, перевірив як доводи сторони обвинувачення, так і доводи захисту, забезпечивши їм, передбачені КПК умови для реалізації процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків та дійшов правильного висновку, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 10 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 153 (в редакції 2014 року), ч. 1 ст. 185 КК.
27. Такого висновку суд дійшов на підставі аналізу показань (зміст яких детально викладений у вироку) допитаних у судовому засіданні:
- потерпілого ОСОБА_6 , який безпосередньо приймав участь в пошуках тіла своєї дружини, та окрім іншого, пояснив суду, що 06 січня 2014 року до нього звернувся начальник міліції і попросив організувати людей для проведення пошуку, з його слів був затриманий підозрюваний, який вказав місцезнаходження тіла. Під час проведення слідчої дії на місці він бачив обвинуваченого ОСОБА_9 , який указав приблизне місце, де може знаходитися тіло його дружини. Коли розпочали пошуки, спочатку були знайдені елементи одежі, білизни, приблизно через 30 хвилин знайшли тіло. Також, потерпілий зазначив, що на місці пошуку ОСОБА_9 задавалися питання: «Де можливо шукати тіло?» і останній вказав в напрямку поля, лісосмуги, де пізніше і було знайдено тіло його дружини. Він чув, як ОСОБА_9 казав, що привіз її сюди і десь там її кинув;
- потерпілої ОСОБА_7 , яка в судовому засіданні пояснила, що станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 зникла її мама ОСОБА_10 , вона перестала виходити на зв'язок. Вона з татом її шукали шість днів. У обвинуваченого ОСОБА_9 знайшли мамин телефон і він показав на те місце, де знаходилось тіло мами. Зі слів дідуся ОСОБА_12 та бабусі ОСОБА_11 вона знає, що її мама була у них у новорічну ніч і коли поверталась додому, вона перестала виходити на зв'язок, вони їй дзвонили. Перед тим як телефон виключився, мама набрала дідуся та бабусю, вони взяли трубку, це було між 24 та 1 годинами ночі. Бабуся з дідусем чули чоловічі голоси, мамин голос вони не чули.
28. Також, судом присяжних досліджено:
- аудіозапис судового засідання від 25 вересня 2014 року допиту свідка ОСОБА_12 Уманським міськрайонним судом Черкаської області, який, зокрема пояснив, що після того, як він провів невістку та прийшов додому, задзвонив телефон. Він взяв телефон та почув чоловічий голос і десь подалі було чутно жіночій голос. Голос ОСОБА_13 він не впізнав, був начебто не її голос. Тривав виклик приблизно пів хвилини, не більше і телефон відключився. Його дружина набрала на телефон невістки, пару секунд був зв'язок, потім він припинився, більше додзвонитися на її телефон вони не могли. Коли невістка пішла від них, вона була одягнена в курточку, яку саме, не пам'ятає, у неї була сумочка, яка саме не пам'ятає, була в джинсах, мала з собою один телефон. З телефону невістки подзвонили і він чув чоловічий голос та зі сторони жіночій голос. Раніше він ці голоси не чув. Коли дзвонила дружина, секунди 2-3 і вона чула також чоловічий голос.
- аудіозапис судового засідання від 25 вересня 2014 року допиту свідка
ОСОБА_11 Уманським міськрайонним судом Черкаської області, яка, зокрема пояснила, що після того як чоловік зайшов до хати, провівши невістку, через кілька хвилин надійшов дзвінок з її телефону, чоловік взяв слухавку і кричить «Інночка». Вона стояла поруч з чоловіком і голосу невістки вона не чула, чула чоловічі голоси і жіночій голос, після чого виключився телефон. Вона вирвала телефон з рук чоловіка і почала сама набирати на телефон невістки, але в цей час вона також набирала і знову до них подзвонили, вона чула в трубці шум і чула жіночій голос, нібито жінці закрили рот. Вона голосу ОСОБА_13 не чула, чула тільки чужі голоси. Звук в телефоні був начебто від телевізору. Вони подумали, що невістка прийшла додому та включила телевізор. Декілька разів набирали на номер телефону невістки, але він був вже відключений.
29. Крім того, винуватість ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується фактичними даними, які містяться у:
- протоколі обшуку від 06 січня 2014 року з фототаблицею до нього, приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_1 , під час проведення якого виявлено та вилучено, зокрема мобільний телефон «Nоkia 6700»;
- протоколі огляду транспортного засобу від 07 січня 2014 року з фототаблицею до протоколу, згідно якого під час проведення огляду автомобіля «ВАЗ 21099» д.н.з НОМЕР_1 виявлено зовнішні механічні пошкодження, в салоні автомобіля під заднім правим сидінням виявлено темне волосся різної довжини; на чохлі заднього сидіння виявлено залишки речовини бурого кольору схожої на кров; на лівій задній дверці виявлено пляму бурого кольору, схожу на кров; на чохлі сидіння та внутрішній стороні дверки виявлено плями темно-бурого кольору;
- протоколі проведення слідчого експерименту від 07 січня 2014 року з додатком до нього DVD - R диском, проведеного за участю ОСОБА_9 , в ході якого було виявлено труп ОСОБА_10 з ознаками насильницької смерті. Зокрема, на DVD - R диску зафіксовано як ОСОБА_9 демонструє обставини вчинення ДТП, як він не впорався з керуванням транспортного засобу та скоїв наїзд на жінку. Детально показує як поклав жінку до машини, маршрут руху автомобіля до місця де він її залишив, як залишав жінку на місці. Також показує де побачив телефон «Nоkia», який жінка загубила, як його дістав, витягнув сім картку, та викинув по дорозі, а телефон залишив собі. Підтвердив, що труп жінки, який був знайдений в ході проведення слідчого експерименту на відстані близько 1000 метрів від водонасосної станції на полі, що розташоване між селами Піківець - Герженівка Уманського району Черкаської області є та сама жінка, яку він збив автомобілем ВАЗ 21099 та залишив у вказаному місці;
- протоколі огляду місця події від 07 січня 2014 року з фототаблицею, згідно якого під час огляду території поля між селами Піківець - Гереженівка Уманського району Черкаської області виявлено труп ОСОБА_10 в напівроздягненому вигляді з наявними тілесними ушкодженнями, неподалік від трупа особисті речі, що їй належали;
- висновку судово-медичної експертизи № 12 від 10 лютого 2014 року, згідно якого при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_10 виявлені ряд механічних тілесних ушкоджень. При цьому, комбінована механічна асфікція у ОСОБА_10 виникла внаслідок дії тупих твердих предметів, з напрямком травмуючої сили спереду назад, має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, за ознакою небезпеки для життя та стоїть в причинному зв'язку з її смертю. Беручи до уваги умови в яких перебував труп, а також характер трупних явищ на період секції трупа в морозі (08 січня 2014 року 09-00 год. - 12-00 год.), можливо стверджувати, що смерть ОСОБА_10 настала за 5-9 діб до моменту секції трупа та могла настати ІНФОРМАЦІЯ_2. При судово-медичній експертизі ОСОБА_10 не виявлено механічних тілесних ушкоджень, виникнення яких характерне за умов дорожньо-транспортної пригоди. Комплекс виявлених у ОСОБА_10 тілесних ушкоджень не міг утворитись за умов дорожньо-транспортної пригоди. Крім того, виявлені у ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді крововиливів під слизову оболонку присінку піхви, а також крововиливи під слизову оболонку прямої кишки в ділянці сфінктеру, відповідно умовному циферблату годинника утворилися прижиттєво, внаслідок дії тупого предмету (предметів), якими також являється ерегований статевий член людини, пальці рук людини. Виявлені у ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді овальних синюшно-багрових синців по передньо-внутрішній поверхні правого стегна, у верхній та середній третинах, округлих і овальних синюшно-багрових синців по передньо-внутрішній поверхні лівого стегна, у верхній третині, на межі середньої та нижньої третини і по передній поверхні, у верхній третині, могли утворитися від здавлювання шкіри вказаних ділянок пальцями для розведення стегон в сторони. Тілесні ушкодження ОСОБА_10 у вигляді округлих та овальних синюшно-багрових синців на тильній поверхні правого передпліччя, в середній третині, на тильній поверхні лівого передпліччя, у верхній третині, в нижній третині, на тильній поверхні лівої кисті, могли утворитися при спробі захисту руками від нанесених їй ударів;
- протоколі огляду трупа від 08 січня 2014 року з фототаблицею до нього, відповідно до якого був оглянутий труп ОСОБА_10 , виявлений 07 січня 2014 року на полі поблизу с. Піківець Уманського району;
- протоколі огляду предмету від 07 січня 2014 року з фототаблицею до протоколу, згідно якого був оглянутий мобільний телефон «Nоkia 6700-с1», на поверхні якого наявні дефекти у вигляді забруднення;
- протоколі огляду предмету від 07 січня 2014 року з фототаблицею до нього, згідно якого була оглянута ручка від дверей автомобіля, на якій наявна пляма бурого кольору, на відстані близько 5 см від даної плями наявна ще одна пляма бурого кольору;
- протоколі огляду предмету від 07 січня 2014 року з фототаблицею, згідно якого був оглянутий чохол автомобіля марки Ваз 2109 і на матеріалі із шкірозамінника було виявлено сліди бурого кольору зовні схожі на кров;
- протоколі огляду предмету від 07 січня 2014 року з фототаблицею до нього, згідно якого були оглянуті: килим, на якому виявлено сліди бурого кольору; шматок картонної коробки, жовтого кольору, на якій було виявлено слід бурого кольору, плями бурого кольору та сліди ґрунтового покриття, сірого кольору; шматок тканини білого кольору (наволочка) на якій виявлено пляму бурого кольору та згусток бурого кольору;
- протоколі проведення слідчого експерименту від 09 січня 2014 року за участю ОСОБА_9 з DVD-R диском, під час якого підозрюваний відтворив обставини події, які трапилися в ніч з 31 грудня 2013 року на 01 січня 2014 рік, під час якого було складено план-схему. Судом присяжних досліджені 2 DVD-R диски з відеозаписом проведення слідчого експерименту від 09 січня 2014 та встановлено, що, зокрема:
- на першому DVD-R диску знаходиться відеозапис проведення слідчого експерименту від 09 січня 2014 року на якому зафіксовано, що перед початком проведення слідчого експерименту підозрюваний ОСОБА_14 відмовляється від послуг адвоката та повідомляє про те, що після святкування нового року, приїхав з дружиною додому, дружина пішла спати, а він вийшов покурити сів в автомобіль «ВАЗ 21099» білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , взяв пляшку горілки і поїхав в сторону м. Умані. Далі на місці події він відтворює обставини наїзду на потерпілу, розташування автомобіля, його рух та місцезнаходження;
- на другому DVD-R диску зафіксовано як підозрюваний ОСОБА_9 показує, яким чином він до свого автомобіля довів потерпілу ОСОБА_10 , напрямок його руху автомобілем. При цьому зауважив, що по дорозі він вимагав від потерпілої гроші, так як вона йому розбила автомобіль. За допомогою статиста ОСОБА_9 продемонстрував, як роздягнув її, приставав до неї, зняв з неї верхній одяг та які дії вчиняв з потерпілою, зазначив, що вона наче не відпиралася, але щось говорила, що саме він не звертав уваги. Показав як наносив удари однією рукою у передню частину тіла, голову, груди. Кількість ударів не пам'ятає. Потім показує яким чином зняв з неї штани, та детально відтворює які насильницькі дії здійснював з потерпілою. Знаходився в такому стані, що не міг нічого продовжувати, а тому сказав потерпілій, якщо не хочеш, забирайся та забирай свої речі. Після чого показав яким чином виштовхнув її з машини, сів в автомобіль, закрив двері і поїхав. Речі вона забрала, на ній були джинси сині, блузка, куртка приблизно червоного кольору. Сумку, шапку, взуття він не пам'ятає.
- висновку судово-медичної експертизи № 34 від 14 лютого 2014 року, згідно якого кров потерпілої ОСОБА_10 відноситься до групи Ва (ІІІ), кров ОСОБА_9 відноситься до групи Ва (ІІІ). В слідах нашарування із заднього сидіння автомобіля «ВАЗ 21099», слідах нашарування із спинки заднього правого сидіння автомобіля «ВАЗ 21099» слідах на серветці, слідах на чохлі, слідах на килимі знайдена кров людини та виявлений антиген В. В слідах на ручці дверки автомобіля «ВАЗ 21099» знайдена кров людини та виявлені антигени ОСОБА_16 , виявлений в слідах крові людини нашарування із заднього сидіння автомобіля «ВАЗ 21099», нашарування із заднього правого сидіння автомобіля, серветці, чохлі, килимі міг походити за рахунок крові особи (осіб) з групою крові Ва (ІІІ). Походження крові від потерпілої ОСОБА_10 та ОСОБА_9. не виключається. Антиген А і Б , виявлені в слідах крові людини у змиві ручки дверки автомобіля «ВАЗ 21099» могли походити за рахунок крові особи (осіб) з групою крові АВ (ІУ) чи змішування крові осіб з групами Ав (ІІ), Ва (ІІІ) і АВ (ІУ). В даному випадку домішка крові потерпілої ОСОБА_10 та ОСОБА_9 не виключається;
- акті судово-психіатричного експерта № 49 від 29 січня 2014, в якому, окрім іншого зазначено, що на період часу, до якого відноситься скоєння ОСОБА_9 інкримінованого йому правопорушення, у нього не відмічалося проявів тимчасового розладу психічної діяльності або іншого хворобливого стану психіки, він знаходився в стані простого алкогольного сп'яніння, в його поведінці не відображалося психопатологічної симптоматики - що також свідчить про його здатність усвідомлювати свої дії і керувати ними;
- описі речей і документів з додатками до нього, а саме 2 CD-R дисками. Згідно, вказаного опису на підставі ухвали слідчого судді отримано у представника «Київстар» інформацію про з'єднання абонента ( НОМЕР_2 ) за період часу з 00:00 години 30 грудня 2013 року по 08:00 годину 06 січня 2014 року на 1-му CD-R диску «ANV». Судом також досліджені DVD-R диски на яких міститься таблиця телефонних з'єднань з номерів НОМЕР_2 та НОМЕР_3 за період часу з 00:00 години 30 грудня 2013 року по 08:00 годину 06 січня 2014 року. Зокрема, на першому диску знаходиться таблиця телефонних з'єднань номеру НОМЕР_2 , де останній вхідний дзвінок ІНФОРМАЦІЯ_2 зафіксований о 00 годині 07 хвилин 54 секунди. На другому диску знаходиться таблиця телефонних з'єднань номеру НОМЕР_3 , де зафіксований вихідний телефонний дзвінок ІНФОРМАЦІЯ_2 о 01:55 годині та вхідний дзвінок на даний номер телефону - ІНФОРМАЦІЯ_2 о 01:57 годині. В подальшому телефон був вимкнений та відбувалася переадресація викликів;
- інших письмових доказах, зміст яких детально викладено у вироку, та які у своїй сукупності доводять обставини визначені ст. 91 КПК.
30. Суд присяжних також допитав обвинуваченого ОСОБА_9 , який вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 10 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 153 (в редакції 2014 року), ч. 1 ст. 185 КК не визнав, проте таку позицію засудженого суд розцінив як спосіб захисту та намагання уникнути кримінальної відповідальності.
31. Таким чином, безпосередньо дослідивши зазначені докази, у тому числі й висновки експертів, на які посилається сторона захисту, вважаючи, що вони не підтверджують пред'явленого ОСОБА_9 обвинувачення, надавши кожному з них належну оцінку з точки зору належності, достовірності та допустимості, а всім доказам у сукупності, з точки зору їх достатності для прийняття рішення, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 10 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 153 (в редакції 2014 року), ч. 1 ст. 185 КК.
32. Такий висновок місцевого суду зроблено з додержанням положень ст. 23 КПК на підставі всіх з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 цього Кодексу. При цьому, з достатньою повнотою перевіривши доводи сторони захисту цей суд навів мотиви, з яких взяв до уваги одні докази, відкинув інші, належним чином обґрунтувавши прийняте рішення.
33. Призначаючи ОСОБА_9 покарання, суд присяжних урахував ступінь тяжкості вчинених ним особливо тяжких кримінальних правопорушень, дані про особу винного, який в силу ст. 89 КК раніше не судимий, на спеціальних обліках не перебуває, вину у вчиненні інкримінованих діяннях не визнав, що свідчить про його відношення до скоєного, має позитивну характеристику за місцем проживання, має на утриманні двох неповнолітніх дітей. Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнав вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння. Обставин, що пом'якшують покарання, судом не встановлено.
34. Урахувавши вказані обставини у їх сукупності, місцевий суд із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначив ОСОБА_9 остаточне покарання у виді 15 років позбавлення волі. Призначаючи саме такий вид і розмір покарання, суд дав належну оцінку встановленим обставинам злочинів, які належать до злочинів проти життя та здоров'я особи, а також проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, повною мірою врахував суспільно небезпечний характер цих дій, їх наслідки і дані, що характеризують засудженого, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що призначене ОСОБА_9 остаточне покарання є достатнім та необхідним для виправлення засудженого та забезпечить мету покарання у виді виправлення засудженого та запобігання вчинення нових злочинів. З таким висновком погоджується й колегія суддів.
35. Колегія суддів вважає призначене покарання таким, що відповідає вимогам ст. 50, 65 КК, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації.
36. При цьому, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що орган досудового розслідування при формулюванні обвинувачення, яке в подальшому суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи на підставі наданих стороною обвинувачення та безпосередньо досліджених доказів, визнав доведеним, зазначав про наявність обтяжуючої покарання обставини вчинення кримінальних правопорушень у стані алкогольного сп'яніння, а тому доводи сторони захисту у цій частині є неспроможними.
37. Крім того, як убачається зі змісту ухвали апеляційного суду, в мотивувальній частині судового рішення цим судом викладені узагальнені доводи апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_6 , який окрім іншого зазначав, що судом першої інстанції залишено без уваги ту обставину, що обвинувачений раніше вчинив подібний злочин, а саме зґвалтування, за яке відбув покарання та знову вчинив більш тяжкий злочин - зґвалтування та вбивство потерпілої, і дану обставину слід було врахувати при постановленні вироку, як таку, що характеризує особу підсудного.
38. Водночас, як убачається із судових рішень, обставина на яку посилався потерпілий в апеляційній скарзі ані у частині формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, ані ні у частині доведення винуватості ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, ані в частині призначення йому покарання, як обставини яка характеризує його особу, не зазначена та судами до уваги не бралась, а тому й у цій частині доводи сторони захисту є неприйнятними.
Щодо доводів касаційної скарги захисника про недопустимість ряду доказів, покладених в основу обвинувального вироку та застосування недозволених методів слідства
39. Відповідно до положень ч. 1 ст. 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
40. Частиною 2 цієї статті передбачено, що суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; 2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; 3) порушення права особи на захист; 4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; 5) порушення права на перехресний допит.
41. Суд вкотре наголошує, що не у всіх випадках порушення навіть фундаментальних прав і свобод особи під час кримінального провадження має прямий вплив на дотримання гарантій справедливого судового розгляду, зокрема й на допустимість доказів. Для вирішення питання, чи може порушення певних основоположних прав і свобод особи стати підставою для визнання доказів недопустимими, необхідно взяти до уваги не лише сам факт такого порушення, але й встановити його вплив на процес і характер отримання доказів.
Щодо протоколу слідчого експерименту від 09 січня 2014 року, проведеного без участі захисника
42. У касаційній скарзі захисник з огляду на положення п. 3 ч. 2 ст. 87 КПК, ч. 2 ст. 54 КПК стверджує про недопустимість відомостей, отриманих в результаті проведення слідчого експерименту 09 січня 2014 року, який було проведено за участі ОСОБА_9 за відсутності захисника.
43. Відповідно до ст. 240 КПК з метою перевірки й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань, до участі в якому можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник.
44. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вказаний слідчий експеримент було проведено за відсутності захисника, проте з огляду на вимоги ст. 240 КПК участь вказаної особи у цій слідчій дії не є обов'язковою. Крім того, як убачається з відеофіксації слідчої дії, перед початком проведення слідчого експерименту підозрюваний ОСОБА_14 відмовився від послуг адвоката, також в матеріалах провадження наявна його письмова заява від 09 січня 2014 року за змістом якої під час проведення слідчого експерименту він не потребує послуг захисника та свої права буде захищати сам. За результатами проведеної слідчої дії складено відповідний протокол від 09 січня 2014 року, який був підписаний всіма учасниками, в тому числі і ОСОБА_9 , без будь-яких заяв і зауважень. При цьому, у матеріалах провадження відсутні дані, які б свідчили, що при проведенні слідчого експерименту слідчим було вченні дії, якими б були порушені права чи свободи ОСОБА_9 або слідчий у будь-якій формі примушував його до визнання своєї винуватості.
45. Колегія суддів зауважує, що положеннями ст. 54 КПК врегульовані питання відмови чи заміни конкретного захисника, який здійснює свою діяльність у конкретному кримінальному провадженні, тобто за умови, що такий захисник уже залучений до кримінального провадження для захисту підозрюваного, обвинуваченого.
46. Разом із тим, у цьому кримінальному провадженні під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_9 перебував у статусі підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, будь-яких клопотань про необхідність залучення йому захисника не заявляв, відповідно захисник йому не залучався, а тому посилання у касаційній скарзі на порушення вимог ч. 2 ст. 54 КПК під час проведення слідчого експерименту є необґрунтованим.
47. Суд також бере до уваги, що зазначена слідча дія була записана на 2 DVD-R диски, відеозаписи на яких безпосередньо досліджені судом присяжних, та з яких убачається, що вона проводилася за участі понятих, статиста, обставини вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_9 відтворював вільно, при цьому у деталях, які могли бути відомі лише йому та лише згодом були підтверджені висновком експерта № 12 від 10 лютого 2014 року. Будь-яких даних, які б свідчили про те, що під час слідчого експерименту до нього застосовувався тиск матеріали кримінального провадження не містять.
Щодо доводів про самообмову ОСОБА_9 з метою уникнення тиску з боку правоохоронних органів, застосування недозволених методів слідства та формальний розгляд його скарги
48. Суд зазначає, що коли особа небезпідставно заявляє про те, що вона була піддана жорстокому поводженню з боку суб'єктів владних повноважень, це вимагає проведення ефективного офіційного розслідування. Водночас для того, щоб у компетентних органів виник обов'язок провести таке розслідування, заява має бути «небезпідставною». Особа, яка заявляє про погане поводження з нею, має навести конкретні обставини такого поводження і надати їм певне підтвердження або, якщо це неможливо з об'єктивних причин, повідомити інформацію, що дасть можливість перевірити, чи має заява певні підстави. Хоча доведення обґрунтованості заяви про погане поводження не може покладати на заявника надмірний тягар доведення, однак за відсутності будь-якої інформації, яку можливо перевірити, заява про погане поводження не може бути визнана «небезпідставною» і не створює обов'язку її розслідування.
49. Як убачається з матеріалів провадження, про застосування до нього 05 січня 2014 року незаконних методів працівниками Уманського МВ УМВС України, ОСОБА_9 вперше заявив лише в суді апеляційної інстанції під час перегляду вироку Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 грудня 2014 року. До цього часу ані під час досудового розслідування, ані під час розгляду справи судом першої інстанції він жодного разу про будь-який тиск на нього не заявляв, при цьому, як убачається з матеріалів провадження, за заявою ОСОБА_9 від 26 лютого 2014 року йому було залучено захисника.
50. З огляду на заву ОСОБА_9 апеляційний суд Черкаської області ухвалою від 11 червня 2015 року доручив прокурору Черкаської області провести перевірку доводів обвинуваченого, внести його заяву до Єдиного реєстру досудових розслідувань та провести досудове розслідування.
51. Разом з тим, як убачається з матеріалів провадження, відповідно до постанови старшого слідчого СВ прокуратури Черкаської області ОСОБА_17 про закриття кримінального провадження від 30 вересня 2015 року слідчим відділом прокуратури Черкаської області проводилось досудове розслідування кримінального провадження №42015250000000213 від 17 червня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК, разом з тим в ході всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження й оцінки показань, висновку службового розслідування та документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності, не здобуто будь-яких доказів, що вказували б на вчинення співробітниками Уманського МВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК.
52. Інтереси ОСОБА_9 були представлені професійним захисником, який уповноважений був уживати усіх передбачених законом заходів для захисту інтересів свого підзахисного. Разом з тим, у матеріалах провадження відсутні будь-які дані про те, що зазначена постанова стороною захисту була оскаржена у передбаченому КПК порядку.
53. За таких обставин, колегія судді вважає, що доводи сторони захисту щодо тиску з боку правоохоронних органів на засудженого, його самообмову та формальний розгляд його скарги є необґрунтованими.
Щодо протоколу огляду транспортного засобу «ВАЗ 21099», д.н.з. НОМЕР_1 та похідних від нього доказів
54. Відповідно до ч. 1 ст. 233 КПК ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ним володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті. Тобто, законодавцем окрім можливості проникнення до іншого володіння особи на підставі судового рішення, передбачено іншу процесуальну гарантію захисту прав особи, а саме можливість проникнути до іншого володіння особи за добровільною згодою особи, яка ним володіє.
55. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, відповідно до заяви ОСОБА_22 від 06 січня 2014 року нею надано добровільну згоду працівникам поліції на огляд та вилучення належного їй автомобіля «ВАЗ 21099», д.н.з. НОМЕР_1 та 07 січня 2014 року слідчим СВ Уманського МВ УМВС було проведено огляд зазначеного транспортного засобу. Як убачається з протоколу огляду, його проведено за участю спеціаліста, понятих та складено без будь-яких зауважень з боку учасників цієї слідчої дії. При цьому, як правильно зазначив апеляційний суд, ОСОБА_22 не зверталась до суду з будь-якими заявами чи скаргами на порушення її прав чи законних інтересів у ході чи за наслідками проведення цієї слідчої дії ані під час досудового розслідування, ані під час судового розгляду.
56. Крім того, на спростування доводів захисника про те, що ОСОБА_22 не є власником транспортного засобу апеляційний суд зазначив, що згідно протоколу допиту ОСОБА_9 в якості свідка від 06 січня 2014 року, останній повідомив, що автомобіль «ВАЗ 21099», д.н.з. НОМЕР_1 належить його цивільній дружині - ОСОБА_22 .
57. Підстав сумніватись у законності проведення зазначеної слідчої (розшукової) дії, добровільності надання ОСОБА_22 згоди на її проведення, а також вважати зазначений протокол огляду транспортного засобу від 07 січня 2014 року недопустимим доказом, у Суду немає.
Щодо показань потерпілої ОСОБА_7 , як таких, що надані з чужих слів
58. Відповідно до ч. 1 ст. 97 КПК показаннями з чужих слів є висловлювання, здійснене в усній, письмовій або іншій формі, щодо певного факту, яке ґрунтується на поясненні іншої особи. Законодавцем також передбачено, за яких умов суд може визнати допустимим доказом показання з чужих слів незалежно від можливості допитати особу, яка надала первинні пояснення, якщо такі показання є допустимим доказом згідно з іншими правилами допустимості доказів (ч. 2 ст. 97 КПК).
59. У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 повідомила відому їй зі слів бабусі ОСОБА_11 та дідуся ОСОБА_12 інформацію про те, що під час розмови по телефону з її матір'ю дідусь та бабуся чули чоловічі голоси. Разом із тим, вказані свідки були допитані Уманським міськрайонним судом Черкаської області у судовому засіданні 25 вересня 2014 року, а аудіозаписи їх допиту були безпосередньо досліджені судом присяжних та покладені в основу обвинувального вироку. Будь-які суперечності у показаннях відсутні, показання потерпілої ОСОБА_7 в цій частині практично відтворюють показання свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , з огляду на що, відсутні підстави, визначені ст. 97 КПК для визнання показань потерпілої ОСОБА_7 недопустимими доказами.
Щодо належності вилученого телефону потерпілій ОСОБА_10 .
60. Так, суд присяжних, дослідивши в судовому засіданні DVD-R диск з таблицею, зокрема телефонних з'єднань номеру НОМЕР_3 , який належав потерпілій, встановив, що був зафіксований вихідний телефонний дзвінок ІНФОРМАЦІЯ_2 о 01:55 годині та вхідний дзвінок о 01:57 годині, і в подальшому телефон був вимкнений та відбувалася переадресація викликів. Також встановлено, що з мобільного телефону 02 та 03 січня 2014 року були з'єднання з Новоархангельського району, Кіровоградської області де і був вилучений мобільний телефон «Nоkia - 6700» у ОСОБА_9 . На поверхні вказаного телефону були наявні дефекти у вигляді забруднення.
61. Крім того, спростовуючи аналогічні доводи захисника, суд апеляційної інстанції вказав, що про належність потерпілій ОСОБА_10 телефону Nokia 6700 зазначив її чоловік ОСОБА_6 , будучи допитаним, як свідок, та який пояснив, що на момент зникнення його дружини ОСОБА_10 в неї був при собі телефон Nokia 6700 ІМЕІ НОМЕР_4 з сім картою Лайф, який на даний час знаходиться в стані виключення.
62. Також про належність вилученого в ході обшуку у ОСОБА_9 мобільного телефона марки Nokia 6700 саме потерпілій ОСОБА_10 не заперечував і засуджений ОСОБА_9 під час проведення з ним слідчого експерименту 07 січня 2014 року, під час якого він відтворив де саме, після повернення з лісосмуги, він залишив жінку, виявив телефон, як він його дістав із заднього сидіння автомобіля, витягнув та викинув сім картку, а телефон залишив собі.
63. Відповідно до ст. 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому законом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є, зокрема, протоколи процесуальних дій, висновки експертів.
64. Як убачається з матеріалів провадження, судом присяжних було досліджено протокол огляду предмету від 07 січня 2014 року з фототаблицею до нього, згідно якого був оглянутий мобільний телефон «Nokia6700-с1» ІМЕІ НОМЕР_4 , а також висновок товарознавчої експертизи № 61/30 від 03 лютого 2014 року, згідно якого залишкова вартість наданого на експертизу мобільного телефону з акумуляторною батареєю до нього, станом на ІНФОРМАЦІЯ_2, могла складати 1 712,00 грн.
65. Суд також звертає увагу, що під час апеляційного розгляду були перевірені доводи сторони захисту, які за своїм змістом аналогічні доводам, викладеним в касаційній скарзі, посилання у касаційній скарзі захисника, які за своїм змістом зводяться до невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, оцінки доказів, відповідно до ст. 433 КПК не можуть бути предметом перевірки суду касаційної інстанції.
66. Судові рішення у цій частині відповідають вимогам статей 370, 419 КПК.
Щодо доводів про недопустимість як доказу винуватості, заяви ОСОБА_9 від 07 січня 2014 року про вчинення ним злочину
67. Відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. За правилами ст. 23 КПК показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
68. Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 КПК.
69. Враховуючи це, заява ОСОБА_9 від 07 січня 2014 року про вчинення ним злочину, по суті є явкою з повинною, тобто позасудовими показаннями, то в силу положень ч. 4 ст. 95 КПК вона не може бути визнана допустимим доказом у справі, а тому посилання в мотивувальних частинах судових рішень на вказану заяву, необхідно виключити.
70. Проте таке виключення, на думку колегії суддів, не впливає на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки в кримінальному провадженні зібрано достатньо інших належних і допустимих доказів, які в сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
71. Судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень норм матеріального та процесуального права, які є істотними, могли вплинути на справедливість судового розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_9 і які тягнуть за собою обов'язкове скасування оскаржуваних судових рішень та закриття кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК, як про це йдеться в касаційній скарзі захисника.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 квітня 2024 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 12 вересня 2024 року щодо
ОСОБА_9 змінити.
Виключити із мотивувальних частин судових рішень посилання як на докази винуватості ОСОБА_9 , фактичні дані, які містяться у його заяві від 07 січня 2014 року.
В іншій частині судові рішення залишити без зміни.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3