судового засідання
Єдиний унікальний номер №446/326/18
Провадження №1-кп/943/23/2025
13 травня 2025 року
Буський районний суд Львівської області
в складі:головуючого-судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника на стороні
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника на стороні
потерпілого ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
представника потерпілого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Буську в режимі відеоконференціїкримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 361 КК України -
В судовому засіданні, захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_4 подав письмові клопотання про визнання доказів недопустимими, а саме витягу зЄдиного реєстру досудових розслідувань від 07.04.2017 року по даному кримінальному провадженні, оскільки в ході судового розгляду, прокурором долучено витяги з ЄРДР від 28.12.2017 року та від 07.04.2017 року, а відтак слідчий на досудовому слідстві, повинен був внести відомості до ЄРДР про кримінальне правопорушення по кожному із виявлених правопорушень.
Крім цього, на думку захисника, прокурором Львівської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_9 незаконно 24 липня 2017 року визначено підслідність, даного кримінального провадження за Кам'янко-Бузьким ВП ГУНП у Львівській області, оскільки відомості до ЄРДР слідчим внесені щодо незаконного встановлення мереж електрозв'язку по вул. Торф'яній, 5 та вул. Юрія Липи, 12 у м. Львові, а відомості, щодо вчинення злочину у смт. Добротвір до ЄРДР, не внесені.
Крім цього на думку сторони захисту, постанова керівника Радехівської місцевої прокуратури ОСОБА_10 від 01.08.2017 року у відповідності до якої прокурором у даному кримінальному провадженні визначено ОСОБА_11 , не відповідає вимогам ст. 110 КПК України, а тому ОСОБА_6 висунуто обвинувачення без фактичного повідомлення про підозру, за відсутності належних даних про повноваження прокурора ОСОБА_11 , яка 27.12.2017 року погодила підозру, а 20.02.2018 року затвердила обвинувальний акт.
Крім цього, сторона захисту вважає, що досліджені в судовому засіданні речовий доказ, радіоприймач, який вилучений по вул. Сагайдачного, 13 смт. Добротвір, іншого кольору, із значними затертостями, а тому його не можливо ідентифікувати.
На підставі наведеного, просить суд ухвалити виправдувальний вирок.
ОСОБА_6 підтримав клопотання свого адвоката.
Інші учасники судового процесу заперечили проти заявленого клопотання, зокрема прокурор виклав свої заперечення у письмовій форму, які долучені до матеріалів кримінального провадження.
Вислухавши думку учасників судового процесу, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ч. 3 ст. 89 КПК України сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.
Клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала (ст. 350 КПК України).
За змістом ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, докумєнти, висновки експертів.
У відповідності до ч. 1ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Веркавною радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманий внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Згідно ч. 2 ст. 89 КПК України у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під, час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.
Ознака очевидності чи неочевидності допустимості певного доказу є оціночним поняттям і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду.
Суд вважає за необхідне зазначити, що доводи викладені захисником, безумовно підлягають оцінці при наданні судом аналізу доказів під час ухвалення остаточного рішення суду за наслідками розгляду кримінального провадження так як можуть впливати на визнання належності та допустимості зазначеного в ньому доказу.
Відповідно до ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв?язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
На час розгляду даного клопотання, судовий розгляд кримінального провадження триває, конкретних ознак очевидної недопустимості доказів судом на даній стадії не встановлено, а тому суд вважає передчасним вирішувати питання про їх недопустимість.
Керуючись ст.ст. 87, 89, ч. 2 ст. 349 КПК України, суд -
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_4 про визнання доказів очевидно недопустимими, наданими стороною обвинувачення по матеріалах кримінального провадження № 12017140090001542 від 07.04.2017 року про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 361 КК України - відмовити.
Ухвала остаточна, оскарженю не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, прийняте за результатами розгляду.
Суддя ОСОБА_1