Справа № 2-а/714/17/25
ЄУН: 714/507/25
"08" травня 2025 р. м.Герца
Герцаївський районний суд Чернівецької області
в складі:
головуючого судді - Козловської Л.Д.
секретаря судового засідання - Постевка Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Герцаївського районного суду Чернівецької області адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач посилається на те, що постановою № 954 за справою про адміністративне правопорушення від 28.02.2025 року, ОСОБА_1 притягнено до відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП.
Так, відповідно до тексту постанови « ОСОБА_1 , будучи військовозобов'язаним, під час дії воєнного стану протягом 60 днів (у період з 18.05.2024 р. по 16.07.2024 р.) з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації (Указ Президента України №272/2024 від 06.05.2024 р.), затвердженим Верховною радою України (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» №3685-ІХ від 08.05.2024 р.), не уточнив свої облікові дані через ЦНАП або електронний кабінет військовозобов'язаного або у ТЦК та СП за місцем свого перебування або знаходження. Своїми протиправними винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 , порушив вимоги пп.10-1 п.1 Додатку 2 Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, що призвело до порушення ним правил військового обліку, вчиненого в особливий період. Тобто, скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП».
ОСОБА_1 , вважає, що вказана постанова є незаконною та безпідставною. Зазначає, що правопорушення як такого не мало місце, оскільки єдиним інформативним доказом обвинувачення у скоєнні інкримінованого йому адміністративного правопорушення є виключно протокол про адміністративне правопорушення серії ЧРТЦК № 488 від 19.02.2025 року складеного працівником ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказує, що складаючи протокол, уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначено що ОСОБА_1 , вчасно не оновив військово-облікові дані, чим порушив вимоги абзаців 7 ч.3 ст.1, 3, 5 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (підп 8 п.1 Додатку 2) Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487.
Водночас зазначив, що складаючи оскаржувану постанову та протоколу до неї відповідач йому інкримінує порушення вимог різних нормативно - правових актів.
Посилається на те, що конструкція статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» передбачає поділ на частини та абзаци. Тому, не вдається можливим встановити, яку саме норму вказаного нормативно-правового акту ним порушено.
Натомість, конструкція Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, передбачає поділ на пункти. Відтак, із указаного нормативно-правового акту також не вдається можливим встановити, яку саме норму закону порушено позивачем.
Водночас, вказав що перебуває на військовому обліку, вчасно пройшов ВЛК та має діючу відстрочку з 04.03.2024 року до 04.03.2025 року, що підтверджується Витягом з протоколу комісії № 9 від 04.03.2024 року з надання відстрочок від призову на військову служюу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Крім того, посилається на приписи примітки до статті 210 КУпАП, якими визначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Відтак вважає, що оскаржувану постанову і протокол про адміністративне правопорушення, прийнятими з порушенням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного позивач просить суд скасувати постанову № 954 від 28.02.2025 року ухвалену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КУпАП.
Позивач отримав оскаржувану постанову через засоби поштового зв'язку 29 березня 2025 року, та заявив клопотання про поновлення строку на звернення до суду із вказаною позовною заявою про скасування постанови.
Позивач у судове засідання не з'явився, проте подав заяву про розгляд справи у його відсутні. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
06 травня 2025 року на адресу суду надійшов відзив відповідача.
Згідно вказаного відзиву відповідач позовних вимог ОСОБА_1 не визнає та заперечує проти них з підстав того, що військовозобов'язані громадяни України, зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною радою України свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет військовозобов'язаного або у ТЦК та СП; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Водночас вказав, що позивач не з'являвся вчасно до ІНФОРМАЦІЯ_2 (п'ятого відділу), персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет військовозобов'язаного вчасно не уточнив. У зв'язку із чим просив суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити за безпідставністю.
Дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні ним правовідносини.
Згідно матеріалів справи вбачається, що 19 лютого 2025 року було складено протокол серії ЧРТЦК № 488 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1
28 лютого 2025 року було винесено постанову № 954 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
З тексту постанови вбачається, що « ОСОБА_1 , будучи військовозобов'язаним, під час дії воєнного стану протягом 60 днів (у період з 18.05.2024 р. по 16.07.2024 р.) з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації (Указ Президента України №272/2024 від 06.05.2024 р.), затвердженим Верховною радою України (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» №3685-ІХ від 08.05.2024 р.), не уточнив свої облікові дані через ЦНАП або електронний кабінет військовозобов'язаного або у ТЦК та СП за місцем свого перебування або знаходження. Своїми протиправними винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 , порушив вимоги пп.10-1 п.1 Додатку 2 Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, що призвело до порушення ним правил військового обліку, вчиненого в особливий період. Тобто, скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КупАП».
З матеріалів справи слідує, що відповідачу було достеменно відомо про наявність у позивача, станом на період з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, відтак всі необхідні дані про позивача у відповідача були, про що свідчить: Витяг з протоколу комісії №9 від 04.03.2024 року з надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказані обставини встановлені судом на підставі належних та допустимих доказів і не спростовані відповідачем.
Згідно з частинами 1, 3 статті 210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку. Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частин 1, 3 статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У відзиві відповідачем зауважено на Прикінцеві і перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 року 3633-ІХ.
Суд звертає увагу на те, що Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції Закону України № 3633-ІХ) окремо виділяє встановлені законодавством обов'язок громадян України щодо уточнення персональних даних та обов'язок громадян України виконувати правила військового обліку.
Фактично саме вимогами законодавства України про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію визначено обов'язок громадян України щодо уточнення військово-облікових персональних даних у відповідності до підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3633-ІХ, за що передбачена відповідальність за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Відтак, кваліфікація відповідачем дій позивача за ч.3 ст.210 КУпАП є помилковою.
Окрім того, суд приходить до переконання, що матеріалами справи не підтверджено застосування відповідачем примітки до статті 210 КУпАП яка визначає, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Тобто, якщо Міністерство оборони України як держатель такого реєстру може отримати відомості про особу шляхом синхронізації з іншими державними електронними реєстрами, то особу не може бути притягнуто до відповідальності за неповідомлення таких відомостей. Аналогічний висновок міститься в Постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2025 року у справі № 724/97/25.
Відтак, факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП не підтверджено.
Водночас відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, а також не доведено дотримання при винесені оскаржуваної постанови вимог ст.ст.245,280 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно частини 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Вина особи має бути доведена належними та допустимими доказами, в тому числі її бездіяльність як один із проявів адміністративного правопорушення, визначеного ст.9 КУпАП.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.283 КпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Статтею 210 КУпАП передбачено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.3 ст.210 КУпАП).
Згідно абзацу третього підпункту 10-1 пункту 1 Додатку 2 до Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року № 1487, (далі - Порядок № 1487) призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Так, у постанові №954 від 28.02.2025року вказано про порушення позивачем абзацу 3 підпункту 10-1 пункту 1 Додатку 2 до Порядку № 1487, та за вказане правопорушення притягнуто його до відповідальності встановленої ч.3 ст.210 КУпАП.
Як докази винуватості ОСОБА_1 , зазначено, зокрема, протокол ЧРТЦК № 488 від 19.02.2025 року.
Проте, у протоколі ЧРТЦК № 488 від 19.02.2025 року, вказано, що своїми діями ОСОБА_1 , вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, яка є бланкетною. При цьому вказано посилання на підпункт 8 п.1 Додатку №2 Порядку № 1487, яким передбачено обов'язок повідомляти про зміни персональних даних.
Також містяться посилання на абзац 7 ч.3 ст.1, абзаців 3, 5 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», в яких вказано про обов'язок дотримання правил військового обліку та проходження медичного огляду.
Тобто у протоколі вказано про порушення позивачем норм щодо повідомлення про зміни персональних даних та проходження медичного огляду, тоді як у постанові вказано про порушення положень щодо уточнення облікових даних.
Отже суд вважає, що відповідачем також допущено порушення процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді неправильного застосування у протоколі від ЧРТЦК №488 від 19.02.2025 року норм для кваліфікації обставин, що вказують на протиправність оскаржуваної постанови, винесеної на підставі такого протоколу та є підставою для її скасування.
Аналогічний висновок міститься в Постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року у справі № 714/217/25.
При цьому повноваження адміністративних судів у справах про накладення адміністративного стягнення обмежуються лише переглядом в порядку статті 286 КАС України постанов про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до статті 252 КУпАП та ч.1 ст.90 КАС України орган (посадова особа) та суд оцінюють докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За положеннями статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу. Суб'єкт владних повноважень має довести правомірність прийнятого ним рішення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно з п.1 ст.247 КпАП України, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Керуючись ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Крім того, відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення .
З наведених положень та обставин справи слідує, що відповідачем неправомірно визнано позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КпАП України, та ухвалено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, № 954 від 28.02.2025 року, якою накладено адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень, а тому відповідно її необхідно скасувати.
При цьому, суд вважає поважними підстави пропуску позивачем строку на оскарження спірної постанови № 954 від 28.02.2025 року, а тому вважає за необхідне задовольнити клопотання позивача про поновлення процесуального строку на оскарження вищевказаної постанови, виходячи з наступного.
Так, згідно дослідженої судом вищевказаної спірної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення вбачається, що позивач не отримав копію вказаної постанови безпосередньо в строк передбачений чинним законодавством.
При цьому, відповідачем не надано жодних доказів на спростування позиції позивача, згідно якої останній отримав копію постанови лише 29.03.2025 року.
Згідно з ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Враховуючи вищевикладене, а також встановлені судом обставини пропуску позивачем строку на оскарження спірної постанови, зокрема тієї обставини, що позивач дізнався про винесення даної постанови 29.03.2025 року, суд приходить до висновку про поважність причин пропуску позивачем вищевказаного строку та вважає необхідним його поновити.
Вирішуючи питання про відшкодування судових витрат, суд виходить з наступ-ного.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки позивач при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплатив судовий збір в розмірі 605,60 грн., а відповідач є суб'єктом владних повноважень, то судовий збір в зазначеному розмірі слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.5, 9, 72, 77, 80, 90, 94 242, 245, 246, 250, 255, 271, 286, 295 КАС України, -
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови № 954 від 28 лютого 2025 року за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення № 954 від 28 лютого 2025 року, щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП ухвалену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 .
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами які не були присутні при проголошенні рішення в той же строк з дня отримання копії рішення.
Повний текст рішення виготовлено 14 травня 2025 року.
Суддя: Козловська Л.Д.