09 травня 2025 року м. ЧернівціСправа № 926/564/25
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Володимира Байталюка, за участю секретаря судового засідання Лілії Кушлак, розглянувши матеріали справи
за позовом Чернівецької міської ради
до товариства з обмеженою відповідальністю «Полекс-Відродження»
про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 207670,99 грн
Представники сторін:
від позивача - Генцарюк М-Д. Д.;
від відповідача - не з'явився.
1. Короткий зміст позовних вимог.
Чернівецька міська рада (м. Чернівці, Центральна площа, 1, код ЄДРПОУ 36068147) звернулася з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Полекс-Відродження» (м. Чернівці, вул. Олени Пчілки, 18, код ЄДРПОУ 33090101) у змісті якого просить суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за землю за користування відповідачем без належних на те правових підстав земельною ділянкою площею 0,2208 га з кадастровим номером 7310136600:35:002:0137 у період з 28.11.2023 до 31.10.2024 на суму 207670,99 грн.
2. Короткий зміст ухвал суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2025 позовну заяву передано до провадження судді Байталюку В. Д.
Ухвалою суду від 24.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 21.03.2025.
21.03.2025 відповідач в судове засідання не з'явився, явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового направлення. Крім того, правом на подання відзиву не скористався.
У судовому засіданні, 21.03.2025, суд постановив протокольну ухвалу якою закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 07.04.2025.
У судовому засіданні, 07.04.2025, суд постановив протокольну ухвалу якою відкладено розгляд справи по суті на 21.04.2025.
18.04.2025 через підсистему «Електронний суд» від представниці позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що представник який здійснює юридичний супровід даної справи перебуває у відпустці, що підтверджується розпорядженням № 511 від 18.04.2025.
21.04.2025 на поштову скриньку Господарського суду Чернівецької області від директора ТОВ «Полекс-Відродження» Лабовкіна О. В. надійшов лист в якому зазначає про неможливість бути присутнім в судових засіданнях у зв'язку із його перебуванням в Збройних Силах України та надав довідку про призвання за мобілізацією та наказ по особовому складу.
21.04.2025 представників сторін було повідомлено про відкладення розгляду справи по суті на 09.05.2025.
Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з'явився, конституційним правом на захист своїх прав не скористався, відзиву на позов не подав, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення.
Відповідно до частини першої та третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Як вбачається із частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 202 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, а також беручи до уваги принципи змагальності та диспозитивної судового процесу, суд дійшов до висновку про наявність підстав для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
Суд, заслухавши вступне слово представниці позивача, з'ясувавши обставини, на які посилається позивач, дослідив в порядку статей 209 і 210 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) докази у справі.
У судовому засіданні, 09.05.2025, представниця позивача під час судових дебатів підтримала позовні вимоги в повному обсязі та наполягала на їх задоволенні.
У судовому засіданні, 09.05.2025, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.
Судом згідно з вимогами статей 222 і 223 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
3. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Вивченням інформації, розміщеної в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, а також рішень сесій Чернівецької міської ради, Чернівецькою міською радою встановлено факт використання земельних ділянок на території м. Чернівці без правовстановлюючих документів.
У відповідності до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна ТОВ «Полекс-Відрядження» є власником нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці комунальної власності, за адресою: м. Чернівці, вул. Пчілки Олени, 18, площею 0,2208 га, кадастровий номер 7310136600:35:002:0137; державна реєстрація земельної ділянки проведена 28.11.2023; цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07), нерухоме майно розміщене на земельній ділянці, яка перебуває у комунальній власності Чернівецької територіальної громади.
Розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки здійснюється відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 № 213 (втратила чинність 10.11.2021) та Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 2021 року № 1147. Згідно пункту 21 Методики, нормативна грошова оцінка земель населених пунктів визначається за спеціальною формулою з урахуванням, зокрема, коефіцієнта, який характеризує функціональне використання земельної ділянки.
На підставі витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 17.09.2024 № НВ-9948544362024, департаментом проведено розрахунки безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за користування ТОВ «Полекс-Відродження» без належних на те правових підстав земельною ділянкою площею 0,2208 га з кадастровим номером 7310136600:35:002:0137 у період з 28.11.2023 до 31.10.2024 на суму 207670,99 грн.
Згідно із статтею 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
Отже, Чернівецька міська рада наділена дискреційними повноваженнями щодо встановлення розміру нормативної грошової оцінки в діапазоні від 3% до 12%, відтак вправі розраховувати на отримання орендної плати в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є мінімальним розміром відсоткової ставки. Дана ставка 3% орендної плати, згідно категорії та цільового призначення спірної земельної ділянки, відповідає Положенню про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м. Чернівцях, затвердженого рішенням Чернівецької міської ради від 23.10.2008 № 715.
Департаментом урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради на адресу відповідача направлено 01.11.2024 лист № 24/01-08/3-04/4/1510 стосовно сплати безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою.
Проте, відповідач безпідставно збережені кошти у вказаний термін не сплатив.
З урахуванням вищенаведеного в Чернівецької міської ради виникли підстави для звернення до суду щодо стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі 207670,99 грн з товариства з обмеженою відповідальністю «Полекс-Відродження».
Як вбачається з розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати яка недоотримана Чернівецькою міською радою сума орендної плати за фактичне користування відповідачем вказаною вище земельною ділянкою за період з 28.11.2023 до 31.10.2024 становить 207670,99 грн, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
У зв'язку з неоформленням відповідачем права користування земельною ділянкою на правах оренди, що потягнуло за собою фактичне безоплатне її використання, виконавчим органом Чернівецької міської ради департаментом урбаністики та архітектури було спрямовано землекористувачу лист від 01.11.2024 № 24/01-08/3-04/4/1510 з пропозицією сплатити кошти за її використання протягом одного місяця. Однак, даний лист був залишений відповідачем без реагування.
Таким чином, товариство з обмеженою відповідальністю «Полекс-Відродження» зберегло у себе майно (кошти), у вигляді орендної плати за користування вищевказаною земельною ділянкою, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Станом на момент вирішення даного спору відповідачем кошти в сумі 207670,99 грн не сплачені.
4. Мотиви, якими керується суд та застосоване ним законодавство.
Дослідивши наведені в позовній заяві доводи та матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Податковим кодексом України встановлено, що плата за землю обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
За змістом статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.
Судом встановлено, що відповідач в період з 28.11.2023 до 31.10.2024 використовував спірну земельну ділянку, яка перебуває у комунальній власності, без належних правових підстав.
Таким чином, Чернівецька міська рада, як власник спірної земельної ділянки, мала обґрунтовані сподівання на отримання орендної плати за використання спірної земельної ділянки, однак не змогла їх реалізувати внаслідок відсутності між сторонами відносин щодо її використання в порядку, встановленому законом.
Разом з тим главою 83 Цивільного кодексу України врегульовано відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Отже, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Зі змісту глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статті 1212 Цивільного кодексу України випливає, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 (провадження № 12-188гс18).
Для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований необхідно, насамперед, з'ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи, пов'язані із безпідставним збереженням майна, розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18.
Крім того, даної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 09.02.2021 у справі № 922/3617/19.
Відповідно до частини другої статті 20 та частини третьої статті 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України.
Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.06.2019 у справі № 910/11764/17, від 20.11.2018 у справі № 908/4582/15, від 04.11.2020 у справі № 904/1283/19.
Визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель вимогами чинного законодавства не передбачено, а отже позивач при здійсненні розрахунку суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки правомірно використав інформацію саме з витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
Верховний Суд у постановах від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18 неодноразово зазначав, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Отже, з урахуванням положень статті 79-1 Земельного кодексу України та статей 20, 23 Закону України «Про оцінку земель» суд зазначає про правильність визначення позивачем суми безпідставно збережених відповідачкою коштів у розмірі орендної плати на підставі належних і допустимих доказів: витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.11.2023 № НВ-0500928032023 та витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 17.09.2024 № НВ-9948544362024, а також суд погоджується з методом визначення позивачем розміру позовних вимог, оскільки він ґрунтується на приписах чинного законодавства.
Згідно розрахунку наданого позивачем і перевіреного судом розмір безпідставно збережених коштів товариством з обмеженою відповідальністю «Полекс-Відродження» за період з 28.11.2023 до 31.10.2024 складає 207670,99 грн. Таким чином, суд прийшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частинами першою-третьою статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини першої статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, враховуючи вищенаведені обставини справи, суд вважає що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).
5. Висновки за наслідками розгляду справи.
Дослідивши фактичні обставини справи, суд встановив, що товариство з обмеженою відповідальністю «Полекс-Відродження», як фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегло у себе кошти, які мало заплатити за користування нею за період з 28.11.2023 до 31.10.2024, а тому зобов'язано повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
6. Розподіл судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи обґрунтованість позову, судовий збір в розмірі 3116,00 грн підлягає стягненню з відповідача на користь Чернівецької міської ради.
Керуючись статтями 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Чернівецької міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «Полекс-Відродження» про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 207670,99 грн задовольнити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Полекс-Відродження» (58023, м. Чернівці, вул. Олени Пчілки, 18, код ЄДРПОУ 33090101) на користь Чернівецької міської ради (58002, м. Чернівці, Центральна площа, 1, код ЄДРПОУ 36068147) безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою за період з 28.11.2023 до 31.10.2024 в сумі 207670,99 грн та 3116,00 грн судового збору.
Позивач - Чернівецька міська рада (58002, м. Чернівці, Центральна площа, 1, код ЄДРПОУ 36068147).
Відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Полекс-Відродження» (58023, м. Чернівці, вул. Олени Пчілки, 18, код ЄДРПОУ 33090101).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 14.05.2025.
Суддя Володимир БАЙТАЛЮК
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/