Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
(додаткове)
14 травня 2025 року м. ХарківСправа № 922/4579/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Пономаренко Т.О.
при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.
розглянувши клопотання (вх.№11653 від 14.05.2025) керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ченко-Буд" Ткаченка А.О. про ухвалення додаткового рішення по справі
за позовом Приватного акціонерного товариства "МХП" (08800, Київська область, м. Миронівка, вул. Елеваторна,1; код ЄДРПОУ: 25412361)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ченко-Буд" (61144, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 152; код ЄДРПОУ: 39893469)
про стягнення штрафу
за участю представників:
позивача - не з'явився;
відповідача - Чиркіної Л.Ю., ордер ВТ №1058820 від 10.02.2025.
20.12.2024 Приватне акціонерне товариство "МХП" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ченко-Буд", в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ченко-Буд" штраф у розмірі 2 435 535,80 грн., а також витрати зі сплати судового збору.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.04.2025 у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "МХП" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ченко-Буд" про стягнення штрафу відмовлено. Призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 14.05.2025. Встановлено відповідачу протягом 7 днів надати суду докази понесених судових витрат.
14.05.2025 через кабінет Електронного суду від керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ченко-Буд" Ткаченка А.О. надійшло клопотання (вх.№11653 від 14.05.2025) про ухвалення додаткового рішення.
Позивач явку свого представника в судове засідання 14.05.2025 не забезпечив, про причини неявки не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Представник відповідача, яка приймала участь у судовому засіданні 14.05.2025 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, клопотання (вх.№11653 від 14.05.2025) керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ченко-Буд" Ткаченка А.О. про ухвалення додаткового рішення підтримала та просила суд його задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до приписів ч.4 ст.244 ГПК України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Розглянувши клопотання (вх.№11653 від 14.05.2025) керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ченко-Буд" Ткаченка А.О. про ухвалення додаткового рішення, суд приходить до висновку про його задоволення з наступних підстав.
Разом з відзивом на позовну заяву представник відповідача надав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу на суму 38 000,00 грн.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, як зазначено у частині 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частинами 2, 3 статті 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Також, суд зазначає, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а також розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відносно обґрунтованості розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу та його (розміру) пропорційності предмету спору, суд приймає до уваги, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015р., п.п.34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009р., п.80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006р., п.88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004р. та п.268 рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Враховуючи вищевикладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Аналогічна правова позиція також викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.
Суд також враховує позицію Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладену в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, де зазначено, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати: консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо.
Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.
Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, з означених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
За змістом пункту 4 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до частин третьої, четвертої та шостої статті 28 Правил адвокатської етики розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
У своїх рішеннях у справах "Баришевський проти України" від 26.02.2015 p., "Гімадуліна та інші проти України" від 10.12.2009 р., "Двойних проти України" від 12.10.2006 p., "Меріт проти України" від 30.03.2004 p., "East/West Jinnee Limited" проти України" від 23.01.2014 p. ЄСПЛ указував, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.
Сформована практика Європейського суду з прав людини заснована на тому, що заявник має право на відшкодування витрат в розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений. Зокрема, у справі "Неймайстер проти Австрії" було вирішено, що витрати на правову допомогу присуджуються в тому випадку, якщо вони були здійснені фактично, були необхідними і розумними в кількісному відношенні (пункт 43 рішення "Неймайстер проти Австрії").
Дослідивши матеріали справи суд констатує, що правовідносини між відповідачем та адвокатом Чиркіною Л.Ю. на момент розгляду справи Господарським судом Харківської області підтверджуються договором про надання правничої допомоги №10-02/2025 від 10.02.2025.
На підтвердження понесення відповідачем витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 38 000,00 грн. представник відповідача надав суду акт прийому-передачі (надання послуг) б/н від 04.03.2025, довідку-рахунок від 13.05.2025 та платіжну інструкцію №4063 від 13.05.2025.
Надані представником відповідача документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись приписами ст.129 ГПК України, відповідачем підтверджено правовий статус представника - адвоката та надано докази виконання робіт на загальну суму у розмірі 38 000,00 грн.
Водночас, відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною 4 цієї статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
- складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
- часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
- обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
- ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Матеріали справи не містять клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Водночас, у додаткових поясненнях (вх.№7049 від 19.03.2025) представник позивача просила у задоволенні вимог відповідача щодо відшкодування витрат на надання правової допомоги у розмірі 38 000,00 грн. відмовити повністю.
У поясненнях представник відповідача зазначила, що відсутність документального підтвердження понесених відповідачем витрат, а саме платіжних доручень на підтвердження фактично сплачених коштів є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх реальності. Разом з тим, порівняння змісту відзиву на первісну позовну заяву та змісту відзиву на позовну заяву зі зменшеними позовними вимогами дає підстави для висновку, що адвокатом здійснено формальний підхід до підготовки процесуального документу, оскільки необхідність підготовки такого документу, оскільки містить аналогічні частини з попереднього відзиву які було скопійовано та вставлено в новий процесуальний документ, тому зазначення підготовки протягом 5 годин викликає обґрунтовані сумніви. Відтак, визначений розмір гонорару адвокатом щодо сплати його послуг за наявності формального оформлення відзиву на зменшену позовну заяву не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг). Такі витрати не є неминучими та не відповідають критерію розумності та реальності у цій справі.
Однак суд не погоджується з твердженнями представника позивача, у зв'язку із чим зазначає наступне.
Згідно з частинами 2, 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (пункт 131 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21 (провадження №12-14гс22)).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
В свою чергу суд зазначає, що посилання представника позивача на відсутність документального підтвердження понесених відповідачем витрат, а саме платіжних доручень на підтвердження фактично сплачених коштів, - не є підставою для відмови у задоволенні клопотання про розподіл витрат на правничу допомогу. При цьому відповідачем було надано платіжну інструкцію №4063 від 13.05.2025.
Щодо твердження представника позивача про формальний підхід до підготовки відзиву представником відповідача, суд, дослідивши наявні в матеріалах справи відзиви, зазначає, що 2-й відзив не є повністю ідентичним 1-му відзиву, а копіювання його частин не свідчить про формальний підхід до написання процесуального документа. В свою чергу, подання представником відповідача 2-го відзиву зумовлене саме діями позивача, яким було подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог.
З огляду на викладене, враховуючи те, що рішенням Господарського суду Харківської області від 23.04.2025 у задоволенні позову відмовлено, беручи до уваги обсяг наданих адвокатом послуг, пов'язаність витрат на правничу допомогу із розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність предмета спору, ціни позову до заявленої до стягнення суми правничої допомоги та поведінку сторін під час розгляду справи, суд вважає за доцільне клопотання представника відповідача про розподіл витрат на правову допомогу задовольнити в повному обсязі.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 237, 238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
Клопотання (вх.№11653 від 14.05.2025) керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ченко-Буд" Ткаченка А.О. про ухвалення додаткового рішення - задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "МХП" (08800, Київська область, м. Миронівка, вул. Елеваторна,1; код ЄДРПОУ: 25412361) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ченко-Буд" (61144, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 152; код ЄДРПОУ: 39893469) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 38 000 (тридцять вісім тисяч) грн. 00 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне додаткове рішення складено 14.05.2025.
Суддя Т.О. Пономаренко