Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"14" травня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/836/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калініченко Н.В.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ», місто Харків
до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПІВДЕНСПЕЦБУД ІНЖЕНЕРІНГ», місто Харків,
про стягнення коштів, -
Позивач, КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ», звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПІВДЕНСПЕЦБУД ІНЖЕНЕРІНГ», про стягнення коштів у загальному розмірі 313 242,02 грн, з них: 300 871,72 грн заборгованість за договором про постачання теплової енергії від 01.11.2002 року № 1940; 11 592,01 грн заборгованість за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з лютого 2022 року по квітень 2023 року; 384,11 грн абонентська плата за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з грудня 2021 року по квітень 2023 року; 170,94 грн заборгованість за індивідуальним договором про надання послуги з постачання гарячої води за березень - травень 2022 року та березень 2023 року; 223,24 грн абонентська плата за індивідуальним договором про надання послуги з постачання гарячої води за період з грудня 2021 року по квітень 2023 року.
1. РУХ СПРАВИ У ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
18 березня 2025 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 922/836/25. Розгляд справи № 922/836/25 вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачеві, згідно статті 251 Господарського процесуального кодексу України, встановлено строк п'ятнадцять днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов.
Відповідач своїм правом на подання відзиву у справі не скористався. Як вбачається з трекінгу відправлення за трек номером 0610240180165, ухвала суду від 18 березня 2025 року є повернутою за датою 23.03.2023 з причиною: «адресат відсутній за вказаною адресою». Водночас, відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", місцезнаходження юридичної особи належить до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Як унормовано частиною 1, 2, 4 статті 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.
Таким чином, відомості про місцезнаходження відповідача, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є офіційним та достовірним підтвердженням зазначеної інформації.
Враховуючи наведене вище, господарський суд вважає, що не отримання відповідачем кореспонденції, яку господарський суд з дотриманням вимог процесуального закону надіслав за належною адресою, є обставиною, яка зумовлена не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу. На підставі викладеного, відповідач несе ризики такої своєї поведінки, що цілком залежала від його волі. Водночас, відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, починається обрахунок визначеного судом процесуального строку на подання відповідачем відзиву на позов.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ГПК України, а саме до 07.04.2025 року не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до частини 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Суд констатує про те, що ним було дотримано строки розгляду справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України"). Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
2. ОПИС ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА, ЩО ВИКЛАДЕНА У ПОЗОВНІЙ ЗАЯВІ
Як зазначено у позовній заяві, ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПІВДЕНСПЕЦБУД ІНЖЕНЕРІНГ» згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на підставі свідоцтва про право власності від 18.09.2008 є власником нежитлової будівлі в літ. «А-4» загальною площею 3416,6 кв.м. за адресою: вулиця вул. Європейська (стара назва - Новгородська), 3-А в м. Харкові, а також на підставі свідоцтва про право власності від 28.11.2014 є власником квартири загальною площею 105,8 кв.м. за адресою: пр. Науки, 9-Д, кв.119 в м. Харкові. Вищезазначені об'єкти розташовані в будинку з централізованою системою опалення, теплопостачання якого здійснює КП “Харківські теплові мережі». Система опалення зазначених приміщень є невід'ємною частиною централізованої системи опалення будинку в цілому. Житловий будинок та нежитлова будівля обладнані приладами обліку споживання теплової енергії, тому розрахунки вартості спожитої відповідачем теплової енергії на потреби опалення здійснюються відповідно до показників приладу обліку. Відносно нежитлової будівлі в літ. «А-4» загальною площею 3416,6 кв.м. за адресою: вулиця вул. Європейська (стара назва - Новгородська), 3-А в м. Харкові, позивач зазначає наступне. 01.11.2002 між КП “Харківські теплові мережі» та ПрАТ «ПІВДЕНСПЕЦБУД ІНЖЕНЕРІНГ» укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №1940. Як стверджує позивач, станом на 12.03.2025 вартість спожитої теплової енергії за договором про постачання теплової енергії складає 300 871,72 грн., яка утворилась за період з січня 2022 року по лютий 2022 року. Відносно житлової квартири позивач зазначає наступне. 31.10.2021 розміщено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. Зазначений договір є публічним договором приєднання, який набрав чинності з 01 грудня 2021 року. Факт отримання відповідачем послуги з постачання теплової енергії у опалювальний період 2021-2022, 2022-2023 - є фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору). Факт отримання теплової енергії підтверджується актами про підключення та відключення опалення на початку та наприкінці опалюваного сезону 2021-2022, 2022-2023 років. Як зазначає позивач, станом на 12.03.2025 заборгованість за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії складає 11 592,01 грн., яка утворилась за період з лютого 2022 року по квітень 2023 року та заборгованість з абонентської плати за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії складає 384,11 грн, яка утворилась за період з грудня 2021 року по квітень 2023 року. Оскільки службова квартира за адресою: м. Харків, пр. Науки, 9-Д, кв. 119 розташована в житловому будинку, починаючи з 01.12.2021 надання послуги з постачання гарячої води за цією адресою здійснюється на підставі індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води. Проведення нарахувань виконуються згідно з Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830. Факт отримання та споживання відповідачем послуги з постачання гарячої води у період 2021, 2022-2023, 2023-2024 - є фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору). Факт отримання та споживання гарячої води, підтверджується актами звітності показників обліку теплової енергії (гаряче водопостачання) за 2022-2023рр. Станом на 12.03.2025 за індивідуальним договором про надання послуги з постачання гарячої води складає 170,94 грн, яка утворилась за березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року та березень 2023 року та заборгованість з абонентської плати за індивідуальним договором про надання послуги з постачання гарячої води складає 223,24 грн, яка утворилась за період з грудня 2021 року по квітень 2023 року.
3. ВІДНОСНО ВИРІШЕННЯ СПОРУ ПО СУТІ
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. В статті 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У відповідності до ст. 173 ГК України, зі змістом якої кореспондуються і приписи ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
3.1. Відносно заборгованості за користування тепловою енергією відповідно договору купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді
У відповідності до Інформації з ДРРП на нерухоме майно та їх обтяжень № 410442443 від 30 січня 2025 року відповідач на підставі свідоцтва про право власності від 18.09.2008 року є власником нежитлової будівлі в літ. «А-4» загальною площею 3416,6 кв.м. за адресою: вулиця вул. Європейська (стара назва - Новгородська), 3-А в м. Харкові.
01 листопада 2002 року між КП “Харківські теплові мережі» (позивач) та ПрАТ «ПІВДЕНСПЕЦБУД ІНЖЕНЕРІНГ» (відповідач) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 1940.
Відповідно до умов Договору, КП «Харківські теплові мережі» (Енергопостачальна організація) зобов'язалося постачати відповідачеві (Споживачеві) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах на потреби, перелік яких вказано в п. 2.1. Договору, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором, а саме розділом 6 договору. У відповідності до п. 6.4 Договору відповідач повинен був за 3 дні до початку розрахункового періоду самостійно, ініціативним дорученням, сплатити позивачу вартість, зазначеної в додатку №1 до Договору кількості теплової енергії з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Як стверджує позивач та не спростовано відповідачем, на теперішній час заяв щодо припинення договору від відповідача не надходило.
Згідно із частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивачем сформовані відповідачу рахунки за період з січня 2022 року по лютий 2022 року. Відповідачем не спростовано та не надано зворотних доказів того, що заборгованість за цей період є сплаченою.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 300 871,72 грн за договором підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частини 3 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження здійснення повної оплати.
3.2. Відносно стягнення за послуги з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування за індивідуальним договором
У відповідності до Інформації з ДРРП на нерухоме майно та їх обтяжень № 411751078 від 06.02.2025 року відповідач на підставі свідоцтва про право власності від 28.11.2014 є власником квартири загальною площею 105,8 кв.м. за адресою: пр. Науки, 9-Д, кв. 119 в м. Харкові.
На офіційному сайті КП «Харківські теплові мережі» www.hts.kharkov.ua в мережі Інтернет 31.10.2021 розміщено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. Зазначений договір є публічним договором приєднання, який набрав чинності з 01 грудня 2021 року. Згідно зі статтею 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором, який є публічним договором приєднання, складається з: - плати за послуги, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначено відповідно до законодавства; - плати за абонентське обслуговування, граничний розмір якої визначається Кабінетом Міністрі України. Відповідно до п. 4 договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги. Факт отримання відповідачем послуги з постачання теплової енергії у опалювальний період 2021-2022, 2022-2023 - є фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору).
Відповідно до п. 5 договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Відповідно до п. 32 договору плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно. Згідно п. 33 договору, виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Відповідно до п. 34 договору, споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Судом встановлено, що факт отримання теплової енергії підтверджується актами про підключення та відключення опалення на початку та наприкінці опалюваного сезону 2021-2022, 2022-2023 років. В матеріалах справи наявні рахунки за послугу з постачання теплової енергії за період з лютого 2022 року по квітень 2023 року та за абонентську плату за період з грудня 2021 року по квітень 2023 року. Як стверджує позивач, станом на 12.03.2025 заборгованість за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії складає 11 592,01 грн, яка утворилась за період з лютого 2022 року по квітень 2023 року, та 384,11 грн заборгованість з абонентської плати за період з грудня 2021 року по квітень 2023 року. Відповідачем не представлено до суду доказів оплати означеної заборгованості.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в розмірі 11 592,01 грн та 384,11 грн за Індивідуальним договором про надання послуги з абонентської плати підлягають задоволенню в повному обсязі.
3.3. Відносно стягнення за послуги з постачання гарячої води та абонентського обслуговування за індивідуальним договором
На офіційному сайті КП «Харківські теплові мережі» www.hts.kharkov.ua в мережі Інтернет було розміщено 31.10.2021 індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води. Зазначений договір є публічним договором приєднання, який набрав чинності з 01 грудня 2021 року. Як зазначає позивач, оскільки квартира за адресою: м. Харків, пр. Науки, 9-Д, кв. 119 розташована в житловому будинку, починаючи з 01.12.2021 надання послуги з постачання гарячої води за цією адресою здійснюється на підставі індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води.
Відповідно до п. 4 Договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги. Факт отримання та споживання відповідачем послуги з постачання гарячої води у період 2021,2022-2023,2023-2024 - є фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору).
Відповідно до п. 5 договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу та відшкодовувати витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) в строки і на умовах, що визначені цим договором. Відповідно п. 30 Договору, споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з плати за послугу, плати за абонентське обслуговування. Відповідно до п. 32 договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги, обсягу теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно. Згідно п. 33 договору виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги та обсягів теплової анергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Відповідно до п. 34 договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Факт отримання та споживання гарячої води підтверджується актами звітності показників обліку теплової енергії (гаряче водопостачання) за 2022-2023 роки. В матеріалах справи наявні рахунки за послугу з постачання гарячої води за період з березня 2022 року - травень 2022 року та березень 2023 року та за абонентську плату за період з грудня 2021 року по квітень 2023 року. Як стверджує позивач, станом на 12.03.2025 заборгованість за індивідуальним договором про надання послуги з постачання гарячої води складає 170,94 грн, яка утворилась за березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року та березень 2023 року, та 223,24 грн заборгованість з абонентської плати за період з грудня 2021 року по квітень 2023 року. Відповідачем не представлено до суду доказів оплати означеної заборгованості.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання гарячої води в розмірі 170,94 грн та 223,24 грн за Індивідуальним договором про надання послуги з абонентської плати підлягають задоволенню в повному обсязі.
4. ВІДНОСНО РОЗПОДІЛУ СУДОВИХ ВИТРАТ
Таким чином, суд прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-6, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -
Позов КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» задовольнити повністю.
Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПІВДЕНСПЕЦБУД ІНЖЕНЕРІНГ» (61145, місто Харків, вулиця Новгородська, будинок 3-А; код ЄДРПОУ: 32135701) на користь КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (61037, місто Харків, вулиця Мефодіївська, будинок 11; код ЄДРПОУ: 31557119; р/рахунок НОМЕР_1 в Філії Харківського обласного управління АТ “Ощадбанк», МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119) заборгованість за договором про постачання теплової енергії від 01.11.2002 року № 1940 у розмірі 300 871,72 грн, заборгованість за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з лютого 2022 року по квітень 2023 року у розмірі 11 592,01 грн, абонентська плата за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з грудня 2021 року по квітень 2023 року у розмірі 384,11 грн, заборгованість за індивідуальним договором про надання послуги з постачання гарячої води за березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року та березень 2023 року у розмірі 170,94 грн, абонентська плата за індивідуальним договором про надання послуги з постачання гарячої води за період з грудня 2021 року по квітень 2023 року у розмірі 223,24 грн, а також судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 3 758,90 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "14" травня 2025 р.
Суддя Н.В. Калініченко