ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.05.2025Справа № 910/5885/25
Суддя господарського суду міста Києва Ломака В.С., розглянувши
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІДРОІНЖ-БУД»
до 1. Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради
2. Київської міської ради
про визнання договорів недійсними та стягнення 622 360 221,97 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ГІДРОІНЖ-БУД» (далі - позивач, Товариство) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (далі - відповідач-1, Департамент) та Київської міської ради (далі - відповідач-2, Рада), у якому просило суд:
- визнати недійсним договір від 27 лютого 2020 року № 33 пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, укладений між Департаментом та Товариством;
- визнати недійсним договір від 21 вересня 2020 року № 191 пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, укладений між Департаментом та Товариством;
- стягнути з Департаменту за рахунок коштів бюджету міста Києва на користь Товариства 31 709 460,27 грн. внаслідок визнання недійсними договору № 33 пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 27.02.2020 року та договору № 191 пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 21.09.2020 року;
- стягнути з Ради за рахунок коштів бюджету міста Києва на користь Товариства 590 650 761,70 грн., з яких: 162 683 445,54 грн. - основний борг за коштами, витраченими позивачем на будівництво об'єктів міської інфраструктури поза межами земельних ділянок по вулиці Метрологічній у Голосіївському районі міста Києва, 131 903 798,24 грн. - інфляційні втрати, 27 929 353,43 грн. - 3 % річних, 268 134 165,17 грн. - пеня.
В обґрунтування пред'явлених вимог Товариство зазначало, що оспорювані правочини були укладені останнім під впливом тяжкої обставини та на невигідних умовах, у зв'язку з чим такі договори підлягають визнанню недійсними, а пайові внески, які відповідачі набули у власність без достатніх правових підстав підлягають поверненню позивачу, оскільки останній здійснив будівництво об'єктів соціальної інфраструктури, об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства поза межами земельної ділянки при будівництві об'єкта: «Будівництво житлових будинків з вбудованими приміщеннями громадського призначення по вул. Метрологічна, Голосіївського району міста Києва», у зв'язку з чим Товариство звільняється від сплати пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва.
Крім того, Товариство вказувало на наявність у Ради обов'язку з відшкодування позивачу здійснених останнім витрат на спорудження інженерних мереж в межах та поза межами земельної ділянки по об'єкту: «Будівництво житлового комплексу з вбудованими приміщеннями громадського призначення по вул. Метрологічній, у м. Києві ТОВ "ГІДРОІНЖ-БУД» у загальній сумі 162 683 445,54 гривень, а також штрафних санкцій та компенсаційних виплат у вищевказаному розмірі.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України у рішенні № 9-зп від 25 грудня 1997 року офіційно розтлумачив цю норму та зазначив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.
Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений, зокрема, Господарським процесуальним кодексом України.
Вимоги щодо змісту та форми позовних заяв визначені статтями 162, 164, 172 Господарського процесуального України.
При цьому, якщо подана позовна заява не відповідає таким вимогам, приписами частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України законодавець передбачив механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання та прийняття її судом до розгляду.
Залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Господарським процесуальним кодексом України.
У даному випадку, подана позовна заява не відповідає вимогам 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим підлягає залишенню без руху з посиланням на положення статті 174 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи таке.
Всупереч вимогам пункту 9 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява не містить попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Суд зауважує, що в силу частин 1 ,3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Також, згідно з пунктом 2 частини 164 Господарського кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Доступ до суду є невід'ємним елементом права на справедливий судовий розгляд. ЄСПЛ неодноразово зазначав, що право на доступ до суду не є абсолютним і підлягає державному регулюванню, що допускається опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своїм характером закликає до врегулювання з боку держави, і це регулювання може варіюватися за часом і місцем відповідно до потреб і ресурсів суспільства й окремих осіб.
ЄСПЛ вважає необхідність сплати судових витрат легітимним обмеженням права на доступ до суду. Водночас розмір судових витрат у конкретній справі є істотним фактором, який дає змогу визначити, чи мала особа право на доступ до суду. Під час оцінки того, чи були дотримані вимоги доступу до суду у справах, які стосуються судових витрат, до уваги мають братися обставини конкретної справи, здатність заявника сплатити судові витрати, стадія, на якій перебуває провадження (рішення ЄСПЛ у справі «Paykar Yev Haghtanak Ltd v. Armenia», № 21638/03, 20 December 2007).
Водночас важливим моментом з точки зору гарантування доступу до суду та принципу правової визначеності є забезпечення єдності судової практики, зокрема практики застосування норм, які регулюють питання судових витрат.
Правові засади справляння, розмір ставок судового збору та порядок його сплати регулюються Законом України «Про судовий збір».
Згідно з положеннями статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пункту 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» із позовних заяв немайнового характеру, що подаються до господарських судів України, справляється судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму (3 028 грн.) для працездатних осіб.
В силу положень пункту 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» унормовано, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Суд зазначає, що до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З матеріалів позову вбачається, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 847 840,00 грн. за подання позовної вимоги майнового характеру (враховуючи максимальну ставку судового збору та з урахуванням коефіцієнту 0,8).
Проте, позивач не сплатив судовий збір у розмірі 4 844,80 грн. за дві вимоги немайнового характеру (про визнання правочинів недійсними) з розрахунку 3 028, 00 грн.*2*0,8.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання окремих вимог статей 162, 164 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статях 162, 164 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Беручи до уваги вищевикладене, оскільки подана позовна заява не відповідає вимогам статей 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне залишити її без руху та надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків.
Керуючись статтями 162, 164, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
3. Встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом:
- подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи;
- подання доказів сплати судового збору у сумі 4 844,80 грн.
4. Роз'яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулась із позовною заявою (частина 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України).
5. Відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її підписання. Дана ухвала не підлягає оскарженню.
6. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається https://ki.arbitr.gov.ua/.
Суддя В.С. Ломака