13.05.2025 року м. Дніпро Справа № 908/2081/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Паруснікова Ю.Б.,
при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
на рішення Господарського суду Запорізької області (суддя Педорич С.І.) від 19.11.2024р. у справі № 908/2081/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ТРАНСТЕХНОЛОДЖИ" (вул. Данила Галицького, буд. 25, оф. 4, м. Дніпро, 49012, ідентифікаційний код юридичної особи 43041878)
до відповідача Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (вул. Промислова, 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 19355964)
про стягнення коштів у розмірі 2 734 724,35 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО ТРАНСТЕХНОЛОДЖИ" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" про стягнення основного боргу у розмірі 1 886 522,11 грн, трьох процентів річних в розмірі 144 048,84 грн та втрат від інфляції в розмірі 704 153,40 грн.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.11.2024р. у справі № 908/2081/24:
- позов задоволено частково;
- стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ТРАНСТЕХНОЛОДЖИ" суму 1 886 522,11 грн основного боргу, 127 991,61 грн трьох процентів річних, 473 313,32 грн інфляційних втрат;
- відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення трьох процентів річних в розмірі 16 057,23 грн. та інфляційних втрат у розмірі 230 840,08 грн.;
- стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ТРАНСТЕХНОЛОДЖИ" суму 37 316,68 грн витрат зі сплати судового збору.
Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з обставин неналежного виконання відповідачем умов договору поставки товару № 53-121-01-21-10711 (231(7)21УК) від 22.09.2021 в частині своєчасного та повного розрахунку за поставлений товар. Інфляційні втрати та 3% річних нараховані на підставі ст. 625 ЦК України. У частині вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат відмовлено, оскільки позивач неправильно визначив кінцевий строк виконання обов'язку з оплати вартості товару. У клопотанні про зменшення 3% річних судом відмовлено.
До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 19.11.2024 у справі №908/2081/24 в частині задоволення позову ТОВ "АГРО ТРАНСТЕХНОЛОДЖИ" про стягнення з ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька АЕС" 127 991,61 грн. 3 % річних; задовольнити клопотання АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі філії "ВП "Запорізька АЕС" про зменшення розміру 3% річних до мінімально можливого за вищевказаних обставин та ухвалити нове рішення у справі №908/2081/24 в зазначеній частині; вирішити питання про розподіл судових витрат у встановленому порядку.
Апеляційна скарга мотивована тими обставинами, що суд не надав належної правової оцінки важливим обставинам, якими скаржник обґрунтовував можливість суду зменшити відповідальність у вигляді 3% річних зокрема:
-введення воєнного стану в Україні;
-захоплення та перебування у тимчасовій окупації Енергодарської міської територіальної громади, в межах якої розташовані і виробничі потужності та адміністративні будівлі філії "ВП ЗАЕС";
-належність АТ "НАЕК "Енергоатом" до державного сектору економіки;
-віднесення АТ "НАЕК "Енергоатом" до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави;
-першочергове зобов'язання АТ "НАЕК "Енергоатом" забезпечувати безпечну експлуатацію ядерних установок;
-втрата АТ "НАЕК "Енергоатом" значної частини виробничих потужностей, у зв'язку з окупацією Запорізької АЕС, що негативно вплинуло на його фінансовий стан (за 2022 рік АТ "НАЕК "Енергоатом" отримані збитки в розмірі 12,4 млрд. гривень (чистий фінансовий збиток відповідно до Звіту про фінансові результати за 2022 рік), за 2023 рік відповідачем отримані збитки в розмірі 11,3 млрд. гривень (чистий фінансовий збиток відповідно до Звіту про фінансові результати за 2023), що підтверджується звітами про фінансові результати за 2022 та 2023 роки. За перше півріччя 2024 року АТ "НАЕК "Енергоатом" отримані збитки в розмірі 7,4 млрд. грн. (чистий фінансовий збиток відповідно до Звіту про фінансові результати за півріччя 2024 року склав 7 434 361 тис. грн. Зазначений звіт АТ "НАЕК "Енергоатом" не був поданий відповідачем до Господарського суду Запорізької області при розгляді справи №908/2081/24 з причини його відсутності у філії "ВП "Запорізька АЕС" під час підготовки відзиву на позовну заяву;
-виконання АТ "НАЕК "Енергоатом" в умовах воєнного стану спеціальних обов'язків на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільного інтересу у процесі функціонування ринку електричної енергії.
Апелянт посилається, що додатковий тягар у вигляді стягнення 3% річних у розмірі, зазначеному в оскаржуваному рішенні, очевидно може призвести до кризової ситуації у діяльності відповідача.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; розгляд скарги призначено в судове засідання на 13.05.2025р. о 9:15 год.
Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує та зазначає, що не вбачає підстав для зменшення 3% річних, оскільки їх нарахування є правом кредитора відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сума заборгованості не є надмірно значною, відповідач не вживав заходів досудового врегулювання спору і позивач очікував виконання грошових зобов'язань з боку відповідача майже три роки, порушення строків виконання сталося саме з вини відповідача.
У відзиві позивач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу, понесену у суді апеляційної інстанції, яка складає 7 000, 00 грн.
Відповідач подав відповідь на відзив, в якому зазначив про наявність виняткових обставин для зменшення 3% річних; виконання відповідачем спеціальних обов'язків на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільного інтересу; відсутність доказів завдання позивачу збитків внаслідок порушення відповідачем строку проведення взаєморозрахунків; нерозумність обсягу відповідальності з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення; присуджені до стягнення судом першої інстанції 3% річних у сумі 127 991,61 грн. є несправедливим тягарем для відповідача та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для позивача.
Також відповідач заперечує покладення на нього витрат позивача на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі. Посилається на те, що документи, які свідчать про оплату гонорару адвокату, позивачем не надані, а самі витрати є неспівмірними із: складністю справи, з часом, витраченим адвокатом на виконання робіт (надання послуг), з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, з ціною позову, зі значенням справи для сторін.
12.05.2025 позивач подав заяву про розгляд справи без його участі.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО ТРАНСТЕХНОЛОДЖИ" (Постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (Покупець) був укладений Договір поставки товару № 53-121-01-21-10711 (231(7)21УК) від 22.09.2021 (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар, найменування кількість та ціна якого визначені у п. 1.1 договору (всього перелік найменування товару із 35 позицій), загальною вартістю 3 820 000,80 грн, в т.ч. ПДВ 636 666,80 грн.
В пункті 3.1 договору також визначено, що загальна вартість договору становить 3 183 334,00 грн, крім того ПДВ 20% - 636 666,80 грн. Загальна вартість договору складає 3 820 000,80 грн.
Відповідно до п. 1.5 договору поставка товару здійснюється згідно з відвантажувальними нормами виробника. При цьому сторони допускають толеранс (допустиме відхилення) поставки товару від погодженого обсягу за кожною позицією специфікації, але не більш ніж +- 10 відсотків. Таке відхилення не розцінюється сторонами як порушення зобов'язань зі сторони Постачальника. У такому разі розрахунок проводиться за фактично поставлену кількість товару виходячи з встановленої даним договором ціни, за умови, якщо вартість фактично поставленого товару не перевищує вартості договору.
Строк поставки товару: жовтень-листопад 2021 року (п.1.3 договору). Поставка товару відбувається у строки згідно з п. 1.3 договору (п. 4.2 договору).
Поставка товару відбувається відповідно до правил (ІНКОТЕРМС 2010), на умовах DDР - м. Енергодар, вул. Промислова, 133, склад № 3. Одержувач товару - ЗВ ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК "Енергоатом", м. Енергодар (п. 4.1 договору).
Згідно з п. 3.2, п. 3.3 Договору оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п.п. 1.1 договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Оплата Покупцем частини вартості товару в розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).
Відповідно до п. 12.1 Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом року з моменту укладання.
Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним Договору суду не надано.
Матеріали справи свідчать, що на виконання своїх зобов'язань за Договором ТОВ "АГРО ТРАНСТЕХНОЛОДЖИ" здійснило поставку товару за видатковими накладними:
- Видаткова накладна №91 від 19.10.2021 на суму 967 559,64 гривень;
- Видаткова накладна №94 від 04.11.2021 на суму 546 853,84 гривень;
- Видаткова накладна №98 від 02.12.2021 на суму 35 442,26 гривень;
- Видаткова накладна №100 від 08.12.2021 на суму 139 725,96 гривень;
- Видаткова накладна №106 від 09.12.2021 на суму 20 338,16 гривень;
- Видаткова накладна №110 від 24.12.2021 на суму 32 547,03 гривень;
- Видаткова накладна №2 від 14.02.2022 на суму 144 055,22 гривень.
ТОВ "АГРО ТРАНСТЕХНОЛОДЖИ" згідно до приписів п.201.10. ст.201 ПК України, та п.4.5 Договору, було складено податкову накладну №5 від 19.10.2021, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 12.11.2021, податкову накладну №1 від 04.11.2021, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 29.11.2021, податкову накладну №2 від 02.12.2021, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 28.12.2021, податкову накладну №4 від 08.12.2021, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 29.12.2021, податкову накладну №5 від 09.12.2021, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 24.12.2021, податкову накладну №14 від 24.12.2021, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 11.01.2022, податкову накладну №1 від 14.02.2022, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 21.07.2022.
В податкових накладних відображені господарські операції з поставки товару згідно з видатковими накладними №91 від 19.10.2021 на суму 967 559,64 гривень, №94 від 04.11.2021 на суму 546 853,84 гривень, №98 від 02.12.2021 на суму 35 442,26 гривень, №100 від 08.12.2021 на суму 139 725,96 гривень, №106 від 09.12.2021 на суму 20 338,16 гривень, №110 від 24.12.2021 на суму 32 547,03 гривень, №2 від 14.02.2022 на суму 144 055,22 гривень.
Доказів погашення заборгованості відповідач не надав.
Через порушення відповідачем умов договору поставки №53-121-01-21-10711 (231(7)21УК) від 22.09.2021 у відповідача утворилася заборгованість в розмірі 1 886 522,11 грн. У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару, позивачем на підставі положень ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу 3 % річних в розмірі 144 048,84 грн та інфляційні втрати в сумі 704 153,40 грн.
Причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода відповідача з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції в частині стягнення 3% річних.
В іншій частині зазначене судове рішення не оскаржується, а тому згідно з частиною першою статті 269 Господарського процесуального кодексу України в апеляційному порядку не переглядається.
За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч.ч.1 - 3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Якщо покупець не виконує свого обов'язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Місцевим господарським судом встановлено неналежне виконання відповідачем обов'язків за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару та наявності боргу у сумі 1 886 522,11 грн.
За приписами ст. 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до наданих позивачем розрахунків, 3% річних нараховані за загальний період з 10.12.2021 по 19.07.2024 у сумі 144 048,84 грн.
Перевіривши розрахунок 3% річних, нарахованих позивачем, суд першої інстанції зазначив, що позивачем невірно визначено початок періоду нарахування. За розрахунком суду за період з 16.04.2022 по 19.07.2024 правомірно заявленої сумою 3% річних є 127 991,61 грн.
З урахуванням положень наведених норм та вищезазначених обставин справи, а саме підтвердження факту неналежного виконання відповідачем зобов'язання за спірним договором у частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, що також не спростовується відповідачем в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що у позивача виникло право для нарахування сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. З огляду на викладене, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок, про стягнення з відповідача, 3 % річних. Скаржник не наводить доводів щодо неправильності арифметичного розрахунку вказаних сум відсотків річних.
Стосовно доводів скаржника про неврахування судом першої інстанції існування підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення 3 % річних апеляційний суд зазначає, що чинним законодавством таке зменшення не передбачено.
За змістом ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Враховуючи обставини справи, апеляційний суд не вбачає підстав для зменшення нарахованих позивачем 3% річних.
Доводи скарги про надзвичайні обставини, що вплинули на здатність відповідача вчасно оплатити поставлений товар, апеляційним господарським судом відхиляються, оскільки наведені обставини також не виключають застосування до відповідача відповідальності за прострочення грошового зобов'язання у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді сплати 3% річних.
Колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, оскільки у вказаній справі Велика Палата Верховного Суду допустила зменшення заявлених до стягнення відсотків річних, виключно з урахуванням конкретних обставин, які склалися саме у справі № 902/417/18.
Так, у справі № 902/417/18 сторони у договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України і встановили її у розмірі 40 % річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96 % річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев'яноста календарних днів до дня повної оплати, що не відповідало критеріям розумності, справедливості та пропорційності.
У цьому зв'язку слід зазначити, що застосування судами обмежень свободи договору має носити винятковий характер, між тим, у справі № 908/2081/24 судом не встановлено обставин очевидної неспівмірності заявлених до стягнення процентів річних, таких як у справі № 902/417/18, оскільки розмір заявлених до стягнення відсотків річних у справі, що розглядається відповідає розміру, встановленому законом (три відсотки).
Отже, обставини справи № 902/417/18 є відмінними від обставин, які мають місце у справі, що розглядається.
Також апеляційний суд не приймає до уваги доводи скаржника щодо обставин, які пере-шкодили відповідачу своєчасно виконати свої зобов'язання та мають бути враховані судом при вирішенні питання про зменшення нарахованих 3% річних (втрата відповідачем значної частини виробничих потужностей внаслідок окупації Запорізької АЕС, виконання підприємством в умовах воєнного стану спеціальних обов'язків на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільного інтересу і необхідність в таких умовах підтримувати безпеку АЕС, тощо), оскільки 3% річних не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання.
Прострочення виконання зобов'язання відповідачем на день подання позову становило близько трьох років. За цей час відповідачем не здійснено навіть часткової сплати боргу.
Збитковість діяльності відповідача не звільняє його від обов'язку виконувати взяті на себе договірні зобов'язання. Згідно ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не звільняє від відповідальності за порушення зобов'язання.
Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за півріччя 2024 року, поданий разом з апеляційною скаргою, не приймається судом апеляційної інстанції, оскільки такий доказ не було подано до суду першої інстанції, тоді як об'єктивних поважних причин неможливості їх своєчасного подання не наведено. Окрім того, такий доказ не є визначальним для розгляду справи.
Також, як вказано вище, розмір 3% річних заявлений позивачем не є значним та неспівмірним до основного боргу (складає 6%). Відповідач не довів, що стягнення коштів у розмірі 127 991,61 грн є надмірним тягарем для його підприємницької діяльності.
Сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.
Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання.
Визначальне значення має не сама по собі наявність військового стану, а доведення впливу таких обставин на конкретний випадок виконання господарського зобов'язання.
Доведення наявності таких обставин покладається на особу, яка порушила зобов'язання.
Відповідачем не доведено, що саме введення воєнного стану призвело до неможливості виконання ним зобов'язань за спірним договором, тому відповідні доводи не приймаються судом до уваги.
При цьому слід зазначити, що як відповідач так і позивач під час воєнного стану в Україні знаходяться в однакових умовах, отже несприятливі обставини, пов'язані з військовою агресію Російської Федерації проти України настали не тільки для відповідача, але й для позивача.
Всі суб'єкти підприємницької діяльності, підприємства, установи та організації України знаходяться в рівних умовах та здійснюють свою господарську діяльність в однаковому несприятливому економічному становищі та повинні вживати усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Отже, викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
За встановлених обставин справи, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.
У суді апеляційної інстанції позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем під час апеляційного перегляду у сумі 7 000, 00 грн., подав докази на понесення вказаних витрат.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Так, представництво інтересів позивача у вказаній справі здійснювалося адвокатом Омеляном О.О.; ордер серії АЕ № 1333016 від 14.02.2025 року перебуває у матеріалах справи.
07 лютого 2025 року адвокат Омелян Олександр Олександрович, свідоцтво № 2342, видане 18.07.2011 Дніпропетровської КДКА, (Адвокат) та Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ТРАНСТЕХНОЛОДЖИ" (Замовник") уклали Договір про надання правових (юридичних) послуг/послуг адвоката.
Згідно п. 1.2. договору замовник доручає, а Адвокат зобов'язується вчинити від імені та за рахунок Замовника такі юридичні дії: представляти права та законні інтереси Замовника в судах апеляційної інстанцій, здійснювати професійну діяльність згідно з умовами цього Договору з усіма правами адвоката, які передбачені законодавством України, у зв'язку з участю Замовника у господарській справі №908/2081/24, розгляд якої проводить: Центральний апеляційний господарський суд.
Замовник зобов'язується сплатити гонорар, додаткову винагороду, компенсації та компенсувати фактичні витрати Адвокату, пов'язані з виконанням доручення у розмірі та на умовах, визначених Договором (п. 1.3. договору).
Відповідно п. 4.1. договору на визначення розміру гонорару Адвоката впливають терміни та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь тяжкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень Замовника. Обсяг правових послуг враховується щодо обґрунтованого розміру гонорару. Можлива сплата гонорару після прийняття рішення/постанови судової інстанції.
Усього гонорар Адвокату складає: 7000 (сім тисяч) грн. 00 коп. (п. 4.2.).
Згідно Детального опису робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 14 лютого 2025 рік, підписаного обома сторонами, адвокат надав, а замовник прийняв наступні види правової допомоги за договором:
- Послуги адвоката (Попередня консультація щодо вивчення апеляційної скарги та правовий аналіз матеріалів справи) - 1 год - 1000,00 грн.;
- Послуги адвоката (Підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу до Центрального апеляційного господарського суду, про стягнення коштів) - 4 год - 6000,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що адвокатом було підготовлено відзив на апеляційну скаргу.
Отже, наявними у справі доказами підтверджується факт отримання позивачем правової допомоги обсягом та вартістю, відповідно до умов договору про надання правової допомоги.
Відповідач надав заперечення на заяву про розподіл судових витрат, просив зменшити їх розмір.
За доводами відповідача, позивачем не подано документи, що свідчать про оплату гонорару адвокату, а самі витрати є неспівмірними із складністю справи, з часом, витраченим адвокатом на виконання робіт (надання послуг), з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, з ціною позову, зі значенням справи для сторін.
Колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає підстав для зменшення заявленого позивачем розміру адвокатських витрат. Не зважаючи на ті обставини, що дана справа не є складною, розмір заявлених витрат на правничу допомогу становить менше 1% ціни позову, тому вважає що заявлений розмір правничої допомоги у 7 000,00 грн не є завищеним та відповідає критерії розумності для даної категорії справ.
Відповідачем не доведено неспівмірності таких витрат, заперечення викладені ним мають загальний характер.
Окрім того, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить до висновку про наявність підстав для покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, у розмірі 7 000,00 грн., оскільки цей розмір судових витрат відповідно до ст. 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Запорізької області від 19.11.2024р. у справі № 908/2081/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 19.11.2024р. у справі № 908/2081/24- залишити без змін.
Витрати з оплати судового збору, понесені у суді апеляційної інстанції, віднести на Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".
Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ТРАНСТЕХНОЛОДЖИ" витрати на професійну правничу допомогу, понесену у суді апеляційної інстанції, у розмірі 7 000,00 грн.
Видачу наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена та підписана 14.05.2025р.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя Ю.Б. Парусніков