16.04.2025 року м.Дніпро Справа № 904/2268/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,
суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.
секретар судового засідання Жолудєв А.В.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Агрос» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2024 (суддя Васильєв О.Ю.)
у справі № 904/2268/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал-Дніпро»
до відповідача - 1: Приватного підприємства «Агрос»
відповідача - 2: ОСОБА_1
про стягнення заборгованості
ТОВ «ФК «Капітал-Дніпро» (позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ПП «Агрос» (відповідач-1) та гр. ОСОБА_1 (відповідач-2) про солідарне стягнення 7 933 476,78 грн. (в т.ч. 6 167 337,07 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 1 766 139,71 грн. - заборгованість за відсотками) за договором про надання фінансового кредиту №ФК111220Д від 11.12.20р. та 736 867,24 грн. (в т.ч.: 622 224,02 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 114 643,22 грн. - заборгованість за відсотками) за договором про надання фінансового кредиту №ФК05023 від 05.05.23р. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 умов кредитних договорів в частині своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів та невиконанням відповідачем-2 грошових зобов'язань за договорами поруки №2/ФК111220Д від 03.02.22р. та №1/ФК050523 від 05.05.23р.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2024 у справі №904/2268/24 позовні вимоги задоволено. Стягнуто солідарно з відповідача-1: Приватного підприємства «Агрос» та відповідача-2: громадянина ОСОБА_1 на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Капітал-Дніпро» 6 167 337,07 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 1 766 139,71 грн. - заборгованість за відсотками (за договором про надання фінансового кредиту № ФК111220Д від 11.12.20р.); 622 224,02 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 114 643,22 грн. - заборгованість за відсотками (за договором про надання фінансового кредиту № ФК050523 від 05.05.2023). Стягнуто з відповідача-1: Приватного підприємства «Агрос» на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Капітал-Дніпро" 130 055,16 грн. витрат по сплаті судового збору.
Не погодившись з вказаним рішенням Приватним підприємством «Агрос» подано апеляційну скаргу, згідно якої просить частково скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2024 у справі № 904/2268/24, прийняти нове яким у солідарному стягненні з відповідача- 1: Приватного підприємства «Агрос» та відповідача-2: громадянина ОСОБА_1 на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Капітал-Дніпро»: 4 655 521,76 грн. - заборгованості за тілом кредиту та 1 766 139,71 грн. - заборгованості за відсотками (за договором про надання фінансового кредиту № ФК111220Д від 11.12.2020); 114 643,22 грн. - заборгованості за відсотками (за договором про надання фінансового кредиту № ФК050523 від 05.05.2023); та у стягненні з відповідача-1: Приватного підприємства «Агрос» на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Капітал-Дніпро»: 98 044,58 грн. - витрат по сплаті судового збору відмовити. В іншій частині Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2024 у справі № 904/2268/24 залишити без змін.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення прийняте при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
- стягнення процентів за користування кредитними коштами у розмірі 114 643,22 грн. по договору про надання фінансового кредиту № ФК050523 від 05.05.2023 є безпідставним з огляду на те, що позивачем не доведено, а судом першої інстанції не встановлені обставини та докази, які б підтверджували виконання позивачем п. 3.2 договору про надання фінансового кредиту № ФК050523 від 05.05.2023, яким встановлений обов'язок позивача нараховувати заявлені до стягнення проценти щомісячно матеріалах справи відсутні виписки по рахунку, щодо нарахування відсотків по кредиту, а тому не можливо перевірити розрахунок заборгованості наданий банком;
- щомісячні розрахунки процентів мали б бути проведені позивачем починаючи з 07.12.2023 на суму залишку неповернутих кредитних коштів у розмірі 870 490,64 грн., а починаючи з 15.12.2023 на суму залишку неповернутих кредитних коштів у розмірі 622 224,02 грн., оскільки період до 06.12.2023 вже не є спірним, так як сума боргу за процентами станом на 06.12.2023 (дата укладення договору договорі про покладення виконання обов'язку боржника на іншу особу № 6/12/23 від 06.12.2023) у сумі 350 000,00 грн. була погоджена сторонами у цьому договорі про покладення виконання обов'язку боржника на іншу особу № 6/12/23 від 06.12.2023, та також повністю сплачена ТОВ «Імперія Грандіс» (іншою особою) платежем від 07.12.2023. Однак, ці обставини та доводи відповідача-1 суд першої інстанції залишив поза своєю увагою і не навів жодного аргументу їх відхилення у оскаржуваному рішенні;
- відповідно до пункту 41 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2016 р. № 913, які були чинні станом на день укладення договору про надання фінансового кредиту № ФК111220Д від 11.12.2020 (11.12.2020), позивач, як фінансова установа, не мав права укладати договори щодо надання фінансових послуг, зобов'язання яких визначені як грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відтак, застосування судом першої інстанції положень ст. 533 ЦК України до правовідносин відповідача-1 та позивача, який є суб'єктом надання фінансових послуг, є неправомірним;
- порядок сплати процентів за користування кредитними коштами на дату укладення договору про надання фінансового кредиту № ФК111220Д від 11.12.2020, є неузгодженим;
- до 05.05.2023 нарахування процентів за користування кредитними коштами по договору про надання фінансового кредиту № ФК111220Д від 11.12.2020 є неправомірним, та, відповідно, усі платежі відповідача-1 у загальній сумі 4 088 184,69 грн., здійснені у строк до 05.05.2023, мають бути зараховані виключно на погашення отриманих ним від позивача кредитних коштів.
Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.
Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.
26.11.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
18.03.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від представника відповідачів-1,2 надійшло клопотання про відкладення судового засідання, яке призначено на 15.04.2025 на іншу дату, у зв'язку з перебуванням на лікарняному.
Відповідач-2 своїм правом на подання відзиву не скористався.
За приписами ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судовому засіданні 16.04.2025 брав участь представники позивача. Відповідач-1 (апелянт) та відповідач-2, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, уповноважених представників не направили.
Щодо клопотання представників відповідачів про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").
«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).
Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).
Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Так, апеляційне провадження у даній справі здійснюється на підставі поданої ПП «Агрос» апеляційної скарги, в межах їх доводів та вимог, що відповідає приписам ч. 1 ст. 269 ГПК України.
Жодних доповнень до апеляційної скарги протягом визначеного ГПК України процесуального строку не подавалося.
Щодо перебування представника апелянта та по сумісництву представника відповідача-2 на лікарняному, то суду таких доказів не надано, а відповідачі, як учасники судового процесу, не позбавлені права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні 16.04.2025 будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді.
Аналогічна за змістом позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17.
Слід наголосити, що участь в судовому засіданні за відсутності визнання судом обов'язкової явки представника - є процесуальним правом сторони, безумовним наслідком реалізації якого не може бути відкладення розгляду справи.
Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з урахуванням того, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, констатуючи достатність матеріалів для здійснення апеляційного провадження, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника відповідачів.
Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, в тому числі з підстав, викладених у відзиві, наполягав на необхідності залишення оскаржуваного рішення без змін.
Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 11.12.20р. між ТОВ «ФК «Капітал-Дніпро» (кредитор) та ПП «Агрос» (позичальник) укладено договір про надання фінансового кредиту № ФК111220Д., відповідно до умов якого кредитор зобов'язується надати позичальнику в тимчасове користування, на умовах забезпеченості, зворотності, терміновості, обіговості траншів, платності, кредитні кошти, одним або кількома траншами, з максимальним лімітом кредитування у сумі 6 000 000,00 грн., яка еквівалентна 213 903,75 доларам США згідно з міжбанківським валютним курсом гривні до іноземної валюти - долара США на день, що передує дню укладення сторонами цього договору (10.12.20р.), встановленим на міжбанківському валютному ринку України заданими ресурсу УкрДілінг, розміщеним на веб-сторінці https://www.udinform.com/ на час закриття торгів за ціною пропозиції/купівлі (АSК), а саме: 28,25 гривні за 1 долар США ( п.1.1.). Згідно до п. 1.2. позичальник зобов'язується повернути кредитні кошти та сплатити кредитору проценти за користування кредитними коштами у порядку і строки, визначені цим договором.
Відповідно до п.2.5. строк повернення кредитних коштів позичальником - до 15.12.21р. Розмір процентів за користування кредитними коштами (процентна ставка) складає 20% річних (п. 3.1.1. договору).
Згідно до п. 3.2. проценти за користування коштами нараховуються кредитором та сплачуються позичальником щомісяця. При розрахунку процентів річних за користування кредитними коштами сторонами приймається фактична кількість днів у відповідному календарному місяці та календарному році. Нарахування та сплата процентів річних за користування кредитними коштами здійснюється у національній валюті, в останній календарний день кожного календарного місяця, починаючи з дня видачі кредитних коштів позичальнику до дня фактичного повного повернення кредитних коштів кредитору, тобто з дня списання кредитних коштів з банківського рахунку кредитора до дня фактичного повернення кредитних коштів на банківський рахунок кредитора. Нарахування процентів річних за користування кредитними коштами здійснюється на загальну суму неповернутих кредитору кредитних коштів, яка існує на відповідний календарний день відповідного календарного місяця, у якому такі проценти нараховуються.
Пунктом 3.2.1. встановлено порядок нарахування та сплати процентів річних за користування кредитними коштами, а саме: якщо на день, що передує дню нарахування та сплати позичальником процентів річних за користування кредитними коштами, відбулося збільшення міжбанківського валютного курсу гривні до іноземної валюти - долара США згідно інформації УкрДілінг, розміщеної на веб-сторінці http://www.udinform.com/ на час закриття торгів за ціною пропозиції/купівлі (ASK), у порівнянні із міжбанківським валютним курсом гривні до іноземної валюти - долара США, визначеним Сторонами на день, що передує дню укладення цього Договору, згідно інформації УкрДілінг, розміщеної на веб-сторінці http://www.udinform.com/ на час закриття торгів за ціною пропозиції/ купівлі (ASK), то сума кредитних коштів у гривнях, на яку здійснюється нарахування процентів річних за користування кредитними коштами, визначається за міжбанківським валютним курсом гривні до іноземної валюти - долара США, згідно інформації УкрДілінг, розміщеної на веб-сторінці http://www.udinform.com/ на час закриття торгів за ціною пропозиції/купівлі (ASK), на день, що передує дню нарахування та сплаті позичальником процентів річних за користування кредитними коштами.
Відповідно до п. 3.3. позичальник зобов'язаний сплатити кредитору проценти за користування кредитними коштами єдиним окремим платежем, у день повного повернення позичальником кредитних коштів, отриманих по цьому договору, в межах строку, погодженого сторонами у цьому договорі, або у день дострокового повного повернення позичальником кредитних коштів, у безготівковій формі, у національній валюті, з обов'язковим зазначенням про це у призначенні свого платежу, а саме: «Сплата процентів за користування кредитними коштами по договору про надання фінансового кредиту №_____(вказати номер договору) від_____(вказати дату договору)».
Цей договір набирає сили з моменту його підписання обома сторонами і діє до 15.12.2021р. (п. 10.1. ) ( а.с.8-11)
15.12.21р. між ТОВ «ФК «Капітал-Дніпро» та ПП «Агрос» було укладено додаткову угоду №1 до договору про надання фінансового кредиту №ФК111220Д від 11.12.20р., відповідно до умов якої сторони домовились викласти п. 10.1. договору в новій редакції, зокрема «Цей договір набирає сили з моменту його підписання обома сторонами і діє до 15.12.22р.» (а.с.11).
03.02.22р. між ТОВ «ФК «Капітал-Дніпро» та ПП «Агрос» було укладено додаткову угоду №2 до договору про надання фінансового кредиту №ФК111220Д від 11.12.20р., відповідно до умов якої сторони домовились викласти п. 1.1., 2.5., 7.3. договору в новій редакції, зокрема «Пункт 1.1. - за цим договором кредитор зобов'язується надати позичальнику в тимчасове користування, на умовах забезпеченості, зворотності, терміновості, обіговості траншів, платності, кредитні кошти, траншами, а саме:
- до 14.12.20р. - 3 100 000,00 грн., що є еквівалентом 110 833,04 долара США 04 центів, згідно з міжбанківським валютним курсом гривні до іноземної валюти - долара США на день, що передує дню надання траншу (13.12.2020р). встановленим на міжбанківському валютному ринку України за даними ресурсу УкрДілінг, розміщеними на веб-сторінці http://www.udinform.com/ на час закриття торгів за ціною пропозиції/купівлі (ASK) а саме: 27,97 гривні за 1 долар США;
- до 17.12.20р. - 2 500 000,00 грн., що є еквівалентом 89 750,49 долара США 49 центів, згідно з міжбанківським валютним курсом гривні до іноземної валюти - долара США на день, що передує дню надання траншу (16.12.2020р.), встановленим на міжбанківському валютному ринку України за даними ресурсу УкрДілінг, розміщеними на веб-сторінці http://www.udinform.com/ на час закриття торгів за ціною пропозиції/купівлі (ASK) а саме: 27,855 гривні за 1долар США».
Пункт 2.5. договору, строк повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами позичальником - до 15.12.22р.
Пункт 7.3. договору: якщо порушення позичальником строків повернення (сплати) кредитних коштів та/або сплати процентів за користування кредитними коштами триває більше ніж 5 (п'ять) банківських днів, то позичальник, додатково, сплачує на користь кредитора штраф у розмірі 20 (двадцять) процентів від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання.» (а.с.12).
05.05.23р. між ТОВ «ФК «Капітал-Дніпро» та ПП «Агрос» було укладено додаткову угоду №3 до вищезазначеного договору, відповідно до умов якої сторони домовились викласти п. 2.5, 3.3., 10.1. договору в новій редакції : «Пункт 2.5. - строк повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами позичальником - до 15.12.23р. Позичальник має право в будь-який момент достроково повернути кредитні кошти та сплатити нараховані відсотки за фактичне користування кредитними коштами».
Пункт 3.3 .- позичальник зобов'язаний сплачувати кредитору проценти за користування кредитними коштами щомісячно. Проценти за користування кредитними коштами нараховуються за весь період фактичного користування грошовими коштами до дня фактичного повного погашення заборгованості за цим договором».
Пункт 10.1. - цей договір набирає сили з моменту його підписання та діє до 15.12.23р.
Окрім того, доповнено договір пунктом 2.11. в наступній редакції: «Сторони визначили наступний порядок черговості погашення заборгованості за цим договором:
- в першу чергу сплачуються прострочені проценти за договором про надання фінансового кредиту;
- в другу чергу сплачуються поточні проценти , нараховані у відповідному місяці на день погашення за цим договором;
- в третю чергу сплачується сума основної заборгованості наданих кредитних коштів (тіло кредиту), за цим договором;
- в четверту чергу сплачуються штрафи та пені нараховані згідно умов цього договору.
Також, доповнили договір пунктом 3.4. в наступній редакції: «Сторони погодили що у разі якщо позичальник не поверне кредитні кошти згідно п. 2.5. цього договору в строк визначений сторонами, в подальшому застосовується процентна ставка визначена п. 3.1. цього договору згідно якої на прострочене зобов'язання нараховуються проценти за користування не повернутих кредитних коштів до дня фактичного погашення заборгованості за цим договором.» (а.с.12).
З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед кредитором між кредитором, позичальником та гр. ОСОБА_1 (поручитель, відповідач-2) 03.02.22р. було укладено договір поруки №2/ФК111220Д. Відповідно до умов цього договору поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за належне виконання боржником усіх його зобов'язань, що випливають із договору про надання фінансового кредиту № ФК111220Д від 11.12.20р. та додаткової угоди №1 від 15.12.21р., додаткової угоди №2 від 03.02.22р. (надалі по тексту іменується - основне зобов'язання), укладеного між кредитором та боржником, як існуючих на дату укладення цього договору, так і тих, які можуть виникнути у майбутньому, у тому числі, із усіх додатків та додаткових угод, що будуть укладені до основного зобов'язання (п.1.1.). Підписанням цього договору поручитель підтверджує, що йому добре відомі і зрозумілі умови основного зобов'язаний, оскільки до моменту укладення цього договору він ознайомився з основним зобов'язанням, у тому числі, з усіма умовами основного зобов'язання щодо суми та строків повернення кредитних коштів, розміру процентної ставки та строків сплати процентів за користування кредитними коштами; розмірів пені, штрафу та підстав для їх сплати; та будь-яких інших платежів, передбачених умовами основного зобов'язання. Також поручителі, зобов'язується у повному обсязі сплатити (компенсувати) кредитору підтверджені витрати кредитора (незалежно від їх розміру), які кредитор понесе підчас та/або у зв'язку з реалізацією своїх прав кредитора за основним зобов'язанням, зокрема, але не виключно: права на захист, права на звернення стягнення на майно, заставлене та/або передане в іпотеку в забезпечення виконання зобов'язань за основним зобов'язанням, права на задоволення вимог кредитора за рахунок будь-якого майна боржника за основним зобов'язанням та/або усіх його поручителів та/або іпотекодавців та/або заставодавців (п.1.2.). Поручитель несе солідарну відповідальність із боржником перед кредитором за виконання боржником умов основного зобов'язання усім належним йому майном та грошовими коштами. Причини невиконання боржником своїх зобов'язань за основним зобов'язанням не можуть бути підставою для звільнення поручителя від виконання зобов'язань за цим договором (п.1.5.). Цей договір вступає в силу з моменту його підписання трьома сторонами та діє до 03.02.25р. (а.с.14).
Крім того, позичальником підписано підтвердження ознайомлення його з умовами кредитування, відповідно до якого сторони погодили, що позичальник, підписанням цього додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору про надання фінансового кредиту №ФК111220Д від 11.12.20р., свідчить, що отримав в повному обсязі інформацію, зазначену в частині другій статті 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (а.с. 11).
05.05.23р. між ТОВ «ФК «Капітал-Дніпро» та гр. ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №1 до договору поруки №2/ФК111220Д від 03.02.22р., відповідно до умов якої сторони домовились викласти п. 1.1. договору в новій редакції: «Поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за належне виконання боржником усіх його зобов'язань, що випливають із договору про надання фінансового кредиту № ФК111220Д від 11.12.20р. та додаткової угоди №1 від 15.12.21р., додаткової угоди №2 від 03.02.22р. та додаткової угоди №3 від 05.05.23р. (надалі по тексту іменується - основне зобов'язання), укладеного між кредитором та боржником, як існуючих на дату укладення цього договору, так і тих, які можуть виникнути у майбутньому, у тому числі, із усіх додатків та додаткових угод, що будуть укладені до основного зобов'язання» (а.с.15).
На виконання взятих на себе зобов'язань по договору про надання фінансового кредиту № ФК111220Д від 11.12.20р. кредитор (позивач) перерахував 14.12.20р. на рахунок позичальника (відповідача-1) кредитні кошти у сумі 3 100 000,00 грн., що є еквівалентом 110833,04 дол. США згідно з міжбанківським валютним курсом гривні до дол. США на день що передує дню надання траншу (13.12.20р.), що підтверджується платіжною інструкцією №173 від 14.12.20р. (а.с. 21).
17.12.20р ТОВ «ФК «Капітал-Дніпро» ( позивач ) перерахував на користь ПП «Агрос» (відповідач-1) кредитні кошти у сумі 2 500 000,00 грн., що є еквівалентом 89 750,49 дол. США згідно з міжбанківським валютним курсом гривні до дол. США на день що передує дню надання траншу (16.12.20р.), що підтверджується платіжною інструкцією №181 від 17.12.20р. (а.с. 22).
Згідно з розрахунком, наданим позивачем, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання фінансового кредиту № ФК111220Д від 11.12.20р. станом на 23.05.24р. утворилась заборгованість перед позивачем за кредитом у розмірі 7 933 476,78 грн., яка складається з: 6 167 337,07 грн. - заборгованість за кредитом та 1 766 139,71 грн. - заборгованість за процентами (а.с. 13).
Окрім того, 05.05.23р. між ТОВ «ФК «Капітал-Дніпро» (кредитор) та ПП «Агрос» (позичальник) було укладено договір про надання фінансового кредиту № ФК050523. Відповідно до п. 1.1. за цим договором кредитор зобов'язується надати позичальнику в тимчасове користування, на умовах забезпеченості, зворотності, терміновості, обіговості траншів, платності, кредитні кошти, одним або кількома траншами, з максимальним лімітом кредитування у сумі 2 500 000,00 грн., а позичальник зобов'язується сплатити проценти за користування кредитними коштами та повернути кредитні кошти у порядку і строки, визначені цим договором. Цілі, на які мають бути використані кредитні кошти: поповнення обігових коштів (п. 1.3.). Строк повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами позичальником до 15.12.23р. (включно). Позичальник має право в будь-який момент достроково повернути кредитні кошти та сплатити нараховані відсотки за фактичне користування кредитними коштами (п. 2.5.) Розмір процентів за користування кредитними коштами (процентна ставка) складає 30% річних (п. 3.1.1.).
Згідно до п. 3.2. договору проценти за користування коштами нараховуються кредитором та сплачуються позичальником щомісяця. При розрахунку процентів річних за користування кредитними коштами сторонами приймається фактична кількість днів у відповідному календарному місяці та календарному році. Нарахування та сплата процентів річних за користування кредитними коштами здійснюється у національній валюті, в останній календарний день кожного календарного місяця, починаючи з дня видачі кредитних коштів позичальнику до дня фактичного повного повернення кредитних коштів кредитору, тобто з дня списання кредитних коштів з банківського рахунку кредитора до дня фактичного повернення кредитних коштів на банківський рахунок кредитора. Нарахування процентів річних за користування кредитними коштами здійснюється на загальну суму неповернутих кредитору кредитних коштів, яка існує на відповідний календарний день відповідного календарного місяця, у якому такі проценти нараховуються та сплачуються позичальником.
Відповідно до п. 3.3. позичальник зобов'язаний сплатити кредитору проценти за користування кредитними коштами щомісячно. Проценти за користування кредитними коштами нараховуються за весь період фактичного користування грошовими коштами до фактичного повного погашення заборгованості цим договором.
Сторони погодили, що у разі якщо позичальник не поверне кредитні кошти згідно п. 2.5. цього договору в строк визначений сторонами, застосовується процентна ставка, визначена п. 3.1. цього договору, згідно якої нараховуються проценти за користування не повернутих кредитних коштів до дня фактичного погашення заборгованості за цим договором (п. 3.4. договору).
Цей договір набирає сили з моменту його підписання обома сторонами і діє до 15.12.23р., а щодо взятих на себе зобов'язань до повного виконання позичальником взятих на себе за цим договором зобов'язань щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки (штрафу, пені), будь-яких інших платежів (а.с. 16-18).
Крім того, позичальником підписано підтвердження ознайомлення його з умовами кредитування, відповідно до якого сторони погодили, що позичальник, підписанням цього додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору про надання фінансового кредиту №ФК050523 від 05.05.23р., свідчить, що отримав в повному обсязі інформацію, зазначену в частині другій статті 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (а.с. 19).
З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед кредитором між кредитором, позичальником та гр. ОСОБА_1 (поручитель, відповідач-2) 05.05.23р. було укладено договір поруки №1/ФК050523. Відповідно до умов цього договору поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за належне виконання боржником усіх його зобов'язань, що випливають із договору про надання фінансового кредиту № ФК050523 від 05.05.22р. (надалі по тексту іменується - основне зобов'язання), укладеного між кредитором та боржником, як існуючих на дату укладення цього договору, так і тих, які можуть виникнути у майбутньому, у тому числі, із усіх додатків та додаткових угод, що будуть укладені до основного зобов'язання (п.1.1.). Підписанням цього договору поручитель підтверджує, що йому добре відомі і зрозумілі умови основного зобов'язаний, оскільки до моменту укладення цього договору він ознайомився з основним зобов'язанням, у тому числі, з усіма умовами основного зобов'язання щодо суми та строків повернення кредитних коштів, розміру процентної ставки та строків сплати процентів за користування кредитними коштами; розмірів пені, штрафу та підстав для їх сплати; та будь-яких інших платежів, передбачених умовами основного зобов'язання. Також поручителі, зобов'язується у повному обсязі сплатити (компенсувати) кредитору підтверджені витрати кредитора (незалежно від їх розміру), які кредитор понесе підчас та/або у зв'язку з реалізацією своїх прав кредитора за основним зобов'язанням, зокрема, але не виключно: права на захист, права на звернення стягнення на майно, заставлене та/або передане в іпотеку в забезпечення виконання зобов'язань за основним зобов'язанням, права на задоволення вимог кредитора за рахунок будь-якого майна боржника за основним зобов'язанням та/або усіх його поручителів та/або іпотекодавців та/або заставодавців (п.1.2.). Поручитель несе солідарну відповідальність із боржником перед кредитором за виконання боржником умов основного зобов'язання усім належним йому майном та грошовими коштами. Причини невиконання боржником своїх зобов'язань за основним зобов'язанням не можуть бути підставою для звільнення поручителя від виконання зобов'язань за цим договором (п.1.5.). Цей договір вступає в силу з моменту його підписання трьома сторонами та діє до 15.12.25р. (а.с. 25).
На виконання взятих на себе зобов'язань по договору про надання фінансового кредиту № ФК050523 від 05.05.23р. кредитор (позивач) перерахував на рахунок позичальника (відповідач-1) кредитні кошти у сумі 2 500 000,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями №57 від 05.06.23р. на суму 400 000,00 грн.; №694 від 12.06.23р. на суму 300000,00 грн.; №699 від 13.06.23р. на суму 400 000,00 грн.; №60 від 15.06.23р. на суму 400 000,00 грн.; №53 від 23.05.23р. на суму 600 000,00 грн. та №54 від 23.05.23р. на суму 400 000,00 грн. (а.с. 20-23).
Згідно з розрахунком, наданим позивачем, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання фінансового кредиту № ФК050523. від 05.05.23р. станом на 23.05.24р. утворилась заборгованість у розмірі 736 867,24 грн., яка складається з: 622 224,02 грн. - заборгованість за кредитом та 114 643,22 грн. - заборгованість за процентами (а.с. 24).
Суд першої інстанції дійшов висновку що позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 8 670 344,02 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
ТОВ «ФК «Капітал-Дніпро» звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ПП «Агрос» та гр. ОСОБА_1 про солідарне стягнення 7 933 476,78 грн. (в т.ч. 6 167 337,07 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 1 766 139,71 грн. - заборгованість за відсотками) за договором про надання фінансового кредиту №ФК111220Д від 11.12.20р. та 736 867,24 грн. (в т.ч.: 622 224,02грн. - заборгованість за тілом кредиту та 114 643,22 грн. - заборгованість за відсотками) за договором про надання фінансового кредиту №ФК05023 від 05.05.23р.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 умов кредитних договорів в частині своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів та невиконанням відповідачем-2 грошових зобов'язань за договорами поруки №2/ФК111220Д від 03.02.22р. та №1/ФК050523 від 05.05.23р.
ПП «Агрос» (відповідач-1) заперечує проти задоволення позовних вимог та вказує на те, що станом на день укладання кредитного договору №ФК111220Д від 11.12.20р. позивач, як фінансова установа не мав права укладати договір щодо надання фінансових послуг, зобов'язання за яким визначені в грошовому еквіваленті в іноземній валюті. Окрім того, зазначає, що до 05.05.23р. у позивача не було права на щомісячне нарахування процентів за користування кредитними коштами, оскільки це питання урегульовано додатковою угодою №3 від 05.05.23р. до договору про надання фінансового кредиту №ФК111220Д від 11.12.20р. Щодо зобов'язань, що випливають за договором про надання фінансового кредиту №ФК050523 від 05.05.23р. ПП «Агрос» визнає заборгованість за тілом кредиту у розмірі 622 224,02 грн. Одночасно не визнає позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитними коштами з тих підстав , що позивач повинен був нараховувати проценти з 15.12.23р. на суму залишку неповернутих кредитних коштів у розмірі 622 224,02 грн., оскільки період до 06.12.23р. вже не є спірним, так як сума боргу за процентами за користування кредитними коштами станом на 06.12.23р. у сумі 350 000,00 грн. була погоджена сторонами у тому ж договорі про покладення виконання обов'язку боржника на іншу особу №6/12/23 від 06.12.23р. та повністю сплачена ТОВ «Імперія Грандіс» 07.12.23р.
Предметом доказування в справі є обставини, пов'язані з укладенням кредитного кредитних договорів; виконання сторонами зобов'язань за ним, а також щодо наявності підстав для відповідальності відповідачів, обґрунтованість стягуваних сум.
Відносини, що виникли між сторонами у справі, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст.509 ЦК України).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Дослідивши зміст спірних договорів, господарським судом встановлено, що сторонами погоджено умови видачі та повернення грошових коштів у грошовій одиниці України - гривні з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, а саме долара США.
Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Згідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч. 2 ст. 533 ЦК України).
Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (ч. 3 ст. 533 ЦК України).
Апелянт зазначає, що відповідно до пункту 41 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2016 р. № 913, які були чинні станом на день укладення договору про надання фінансового кредиту № ФК111220Д від 11.12.2020 (11.12.2020), позивач, як фінансова установа, не мав права укладати договори щодо надання фінансових послуг, зобов'язання яких визначені як грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відтак, застосування судом першої інстанції положень ст. 533 ЦК України до правовідносин відповідача-1 та позивача, який є суб'єктом надання фінансових послуг, є неправомірним.
Слід зазначити, що Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), затверджені постановою КМУ від 07.12.2016р. №913 (надалі Ліцензійні умови).
Відповідна Постанова №913 прийнята з посиланням: «Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 і абзацу першого частини другої статті 9 Закону України “Про ліцензування видів господарської діяльності»».
В редакції ЗУ «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 25.10.2020р. (чинної на день укладання кредитного договору №ФК111220Д від 11.12.2020р. - Пункт 2 частини першої статті 7 виключено на підставі Закону № 79-IX від 12.09.2019.
Окрім того, абзац перший частини другої ст. 9 ЗУ «Про ліцензування видів господарської діяльності», зазначено: ліцензійні умови та зміни до них розробляються органом ліцензування, підлягають погодженню спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та затверджуються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, визначених законом.
Натомість діяльність ТОВ «ФК «Капітал-Дніпро» як фінансової установи регулюється ЗУ «Про фінансові послуги та фінансові компанії» і товариству не заборонено надавати кредити клієнтам, зобов'язання яких визначені, як грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Таким чином, визначення в договорі № ФК111220Д від 11.12.20р. грошового еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті не суперечить вимогам ЦК України, не змінює валюту зобов'язання, визначену в грошовій одиниці України - гривні.
З огляду на викладене, у суду відсутні правові підстави вважати неправомірним застосування до правовідносин сторін, що виникли за договором № ФК111220Д від 11.12.20р. положення ст. 533 ЦК України.
Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі (ст. 553 ЦК України).
Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов'язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 ЦК України встановлено, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Судом встановлено, що ПП «Агрос» (Відповідач-1) у своєму відзиві визнав заборгованість за тілом кредиту за договором ФК050523 від 05.05.2023р. в розмірі 622 224,02 грн. та не заперечує ці обставини у апеляційній скарзі.
Однак апелянт не визнає нараховані відсотки у розмірі 114 643,22 грн. обґрунтовуючи недоведеністю цих вимог.
Варто зауважити, що в той же час Відповідач-1 зазначає про відсутність спору щодо погашення частини відсотків по кредиту в сумі 350 000,00 грн.
Пунктом 3.1. сторонами погоджено розмір процентів за користування кредитними коштами (відсоткова ставка) яка становить 30% річних.
Пунктом 3.2. визначено, що проценти нараховуються щомісяця. При розрахунку процентів річних за користування кредитними коштами приймається фактична кількість днів у відповідному календарному місяці та календарному році. Розрахунок процентів здійснюється у національній валюті, в останній банківський день кожного календарного місяця, починаючи з дня видачі кредиту до дня фактичного повного повернення кредитних коштів. Розрахунок процентів за користування кредитними коштами здійснюється на загальну суму неповернутих кредитних коштів , яка існує на відповідний календарний день відповідного календарного місяця, у якому такі проценти нараховуються та сплачуються.
Пунктом 3.3. Позичальник зобов'язаний сплачувати проценти за користування кредитом щомісячно. Зазначеними пунктами Кредитного договору чітко прописано яка відсоткова ставка за кредитом та як нараховуються та сплачуються проценти за кредитом.
Таким чином, відповідно до умов договору фінансового кредиту №ФК050523 від 05.05.23р., а саме п.п. 3.1., 3.2., 3.3. визначено, розмір та порядок сплати процентів.
Окрім того, із наданого позивачем розрахунку заборгованості слідує, що відсотки нараховувались з 23.05.23р. в залежності від збільшення суми кредиту за конкретний період на конкретний розмір боргу за тілом кредиту.
Відтак, за період з 23.05.2023р. по 06.12.2023р. було нараховано загальний розмір відсотків в сумі 380 876,70 грн. які Відповідач-1 не оскаржує.
Матеріалами справи підтверджується, що 07.12.2023р. Відповідачем-1 погашено 350000,00 грн. за відсотками.
В подальшому, у зв'язку з частковим погашенням заборгованості за тілом кредиту 07.12.2023р. в сумі 1 629 509,36 грн. вбачається, що відсотки нараховувались на залишок кредиту в сумі 870 490,64 грн.
А з 14.12.2023р. в зв'язку з частковим погашенням за тілом кредиту в сумі 248 266,62 грн. відсотки вже нараховувались на залишкову частину тіла кредиту, а саме за період з 14.12.2023р. по 15.05.2024р. на суму залишку кредиту 622 224,02 грн.
Наведеним спростовуються відповідні доводи апеляційної скарги щодо нез'ясування природи нарахувань відсотків та порядку їх обчислення по договору про надання фінансового кредиту № ФК050523 від 05.05.2023.
При цьому відповідачі не були позбавлені можливості здійснити контррозрахунок заявленої в позові заборгованості за тілом кредиту та відсотків по кредиту та заперечити розмір стягнень, однак цим правом не скористалися.
Щодо розміру боргу за тілом кредиту за договором №ФК111220Д від 11.12.2020р., судом враховується визнання Відповідачем обставин отримання ним суми кредиту 5 600 000,0 грн., яка еквівалентна 199 643,49 дол. США.
Надалі Відповідач-1 також підтвердив, що ним було сплачено наступні платежі в рахунок погашення за тілом кредиту:
20.09.2022р. в сумі 335 000,00 грн., що еквівалентно 9 070,16 дол. США;
21.09.2022р. в сумі 115 000,00 грн., що еквівалентно 3 113,64 дол. США;
30.09.2022р. в сумі 156 355,56 грн, що еквівалентно 4 233,34 дол. США;
20.10.2022р. в сумі 490 000,00 грн., що еквівалентно 13 266,80 дол. США;
24.10.2022р. в сумі 30 000,00 грн., що еквівалентно 812,25 дол. США;
25.10.2022р. в сумі 39 088,89 грн., що еквівалентно 1 058,34 дол. США;
09.12.2022р. в сумі 354 425,10 грн., що еквівалентно 9 596,10 дол. США;
27.01.2023р. в сумі 19 000,00 грн., що еквівалентно 514,43 дол. США;
31.01.2023р. в сумі 71 000,00 грн., що еквівалентно 1 922,33 дол. США;
Отже, загальна сума сплачених Відповідачем-1 платежів в погашення основної заборгованості за кредитом в еквіваленті становить 43 587,39 дол. США.
Тобто залишок заборгованості за тілом кредиту становить еквівалент 156 056,10 дол. США (199 643,49 - 43 587,39), що за курсом на 15.05.2024р. (39,52 грн за дол. США) становить 6 167 337,07 грн.
Щодо розміру боргу за відсотками по кредиту за договором №ФК111220Д від 11.12.2020р, то колегія суддів приймає до уваги, що Відповідачем було сплачено наступні платежі в рахунок погашення відсотків за кредитом:
30.12.2021р. в сумі 755 454,12 грн., що еквівалентно 27 738,36 дол. США;
13.01.2022р. в сумі 430 904,18 грн., що еквівалентно 15 528,08 дол. США;
23.12.2022р. в сумі 1 291 956,84 грн., що еквівалентно 34 979,87 дол. США.
Загалом Відповідачем-1 було сплачено еквівалент 78 246,31 дол. США.
З урахуванням чого, залишок прострочених відсотків складає 44 689,77 дол. США (122936,08 - 78 246,31), що за курсом на 15.05.2024р. (39,52 за дол. США) становить 1766139,71 грн.
При цьому твердження апелянта про те, що порядок сплати процентів за користування кредитними коштами на дату укладення договору про надання фінансового кредиту № ФК111220Д від 11.12.2020, є неузгодженим не відповідають дійсності та досягнутим сторонами домовленостям.
Посилання скаржника на неправомірність зарахування процентів за користування кредитними коштами по договору про надання фінансового кредиту № ФК111220Д від 11.12.2020 та те, що всі суми повинні були бути направлені на погашення тілу по кредиту є необґрунтованими, адже всі кошти зараховувалися на погашення заборгованості відповідно до призначення платежів, які визначав сам апелянт, що підтверджується матеріалами справи (довідкою банку та платіжними дорученнями).
Згідно з частиною 1 статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання.
Відповідачами не надано суду доказів, що вимоги ТОВ «ФК «Капітал-Дніпро» були погашені повністю або ж хоча б частково.
Необхідно також зауважити, що Відповідач-1 оскаржує рішення лише в частині стягнення спірних сум заборгованості за кредитними договорами лише з Відповідача-2, не оспорюючи правомірність такого стягнення особисто з нього.
Оскільки доказів сплати заборгованості у повному обсязі матеріали справи не містять, слід погодитися з обґрунтованістю висновку господарського суду, що позовні вимоги про стягнення з відповідачів 8 670 344,02грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
З огляду на усе вищевказане, колегія суддів відхиляє аргументи апелянта як необґрунтовані та такі, що не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і обставини, надав їх належну правову оцінку.
Порушень або неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи те, що доводи апеляційної скарги не спростовують мотивів та висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2024.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на підставі положень ст. 129 ГПК України покладаються на її заявника.
Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Агрос» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2024 у справі № 904/2268/24 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2024 у справі №904/2268/24 залишити без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне підприємство «Агрос».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 13.05.2025
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя Ю.Б. Парусніков
Суддя А.Є. Чередко