ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
07 травня 2025 року Справа № 924/932/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В. , суддя Петухов М.Г.
секретар судового засідання Ткач Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРГАЗТРЕЙДИНГ" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.02.2025 у справі № 924/932/24 (суддя Вибодовський О.Д., повний текст рішення складено 24.02.2025)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРГАЗТРЕЙДИНГ"
до Відділу освіти, молоді та спорту Виконавчого комітету Полонської міської ради об'єднаної територіальної громади
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантований постачальник"
про стягнення вартості безпідставно набутого майна в розмірі 1 083 895,84 грн
за участю представників сторін:
позивача - Франкевич А.О.;
відповідача - Сітарський В.В.;
третьої особи - не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРГАЗТРЕЙДИНГ" (далі - позивач, ТОВ "УКРГАЗТРЕЙДИНГ") звернулося до Господарського суду Хмельницької області із позовом до Відділу освіти, молоді та спорту Виконавчого комітету Полонської міської ради об'єднаної територіальної громади (далі - відповідач, Відділ) про стягнення вартості безпідставно набутого майна в розмірі 1 083 895, 84 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що між ним як постачальником та відповідачем як споживачем було укладено договір постачання електричної енергії від 13.12.2023 № 440 зі строком дії до 31.12.2023; після спливу строку дії договору відповідач у січні 2024 продовжив споживання електричної енергії та за даними Реєстру споживачів позивача, наданим АТ "Хмельницькобленерго" у період з 01.01.2024 по 31.01.2024 спожив її у загальному обсязі 109994 кВт/год. на суму 1 083 895, 84 грн, проте її вартість не сплатив, що стало підставою для звернення до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості з посиланням на приписи статей 1212, 1213 ЦК України.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 19.02.2025 в позові відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що на виконання умов договору відповідачем була здійснена оплата за товар, який був поставлений позивачем до 31.12.2023, що свідчить про виконання зобов'язання у повному обсязі. Також відповідачем було проведено нову процедуру закупівлі на 2024 та укладено договір № 0200124/02 від 09.01.2024 з ТОВ "Гарантований постачальник". Позивач не довів належними та допустимими доказами постачання відповідачу електричної енергії в період з 01.01.2024 по 31.01.2024, тобто після закінчення строку дії договору від 13.12.2023 № 440.
До Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ТОВ "УКРГАЗТРЕЙДИНГ" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.02.2025 у справі № 924/932/24, в якій позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким позов задоволити.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:
- на території місцезнаходження об'єктів відповідача до яких постачалася електрична енергія оператором системи розподілу електричної енергії та постачальником послуг комерційного обліку є АТ "Хмельницькобленерго". За даними Реєстру споживачів позивача, наданим АТ "Хмельницькобленерго" саме з балансу позивача була відібрана та поставлена електрична енергія на об'єкти відповідача у період з 01.01.2024 по 31.01.2024 обсягом 109 994 кВт*год. При цьому строк дії договору постачання електричної енергії споживачу від 13.12.2023 № 440, який укладений між сторонами закінчився 31.12.2023. Відповідно, спожитий відповідачем у спірний період обсяг електричної енергії є майном, яке було набуте відповідачем без достатньої правової підстави;
- у зв'язку із тим, що договір між третьою особою та відповідачем було укладено лише 09.01.2024, у третьої особи були відсутні правові підстави здійснювати постачання електричної енергії до укладення договору. Матеріалами справи встановлено, що третя особа не здійснювала постачання електричної енергії до укладення договору з відповідачем, та те, що між позивачем та відповідачем не було укладено договору про постачання електричної енергії споживачу у спірному періоді, що підтверджує позадоговірне постачання електричної енергії. Відповідно поставлена та спожита електрична енергія в спірному періоді є майном, яке набуте відповідачем без достатньої правової підстави;
- наданий АТ "Хмельницькобленерго" Реєстр споживачів позивача є доказом, який підтверджує передані обсяги електричної енергії на об'єкти відповідача в спірному періоді в заявленому обсягу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 17.03.2025 визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В., суддя Петухов М.Г.
Листом від 17.03.2025 витребувано матеріали справи з Господарського суду Хмельницької області.
20.03.2024 до суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 924/932/24. Розгляд справи призначено на 23.04.2025 о 14:30 год.
Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 23.04.2025 розгляд справи відкладено на 07.05.2025 о 15:30 год.
Відділ освіти, молоді та спорту Виконавчого комітету Полонської міської ради об'єднаної територіальної громади надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідач зазначає наступне:
- на виконання умов договору постачання електричної енергії від 13.12.2023 № 440, споживачем була здійснена оплата за товар, який був поставлений до 31.12.2023. Таким чином, зобов'язання відповідача виконано у повному обсязі. На момент складання акту № УГТ00000421 від 31.01.2024 договірні відносини між позивачем та відповідачем були відсутні;
- відповідачем було проведено нову процедуру закупівлі на 2024 та укладено договір №0200124/02 від 09.01.2024 з ТОВ "Гарантований постачальник". Новим постачальником не було в будь-який спосіб повідомлено про неможливість виконувати умови договору з дня підписання;
- жодних заявок на постачання електричної енергії і додаткових угод до договору щодо постачання електричної енергії у січні 2024 відповідач не надсилав, тому позивач не був зобов'язаний та не мав підстав постачати відповідачу електричну енергію. Таке постачання повинно було здійснюватися постачальником "останньої надії";
- позивач не вживав жодних заходів для припинення постачання електричної енергії за договором та передачі інформації щодо зміни споживачем електропостачальника.
ТОВ "УКРГАЗТРЕЙДИНГ" надіслало до суду відповідь на відзив, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким позов задоволити. Позивач зазначає наступне:
- відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказує на виконання своїх зобов'язань за договором від 12.12.2023 № 440 у повному обсязі. Проте це твердження жодним чином не стосується заявлених позовних вимог, так як вони ґрунтуються на позадоговірних відносинах та жодним чином не спростовують факту постачання та споживання електричної енергії. Правовідносини по договору від 12.12.2023 № 440 охоплюють інший період ніж період споживання відповідачем електричної енергії, що є предметом цієї справи;
- згідно наданого АТ "Хмельницькобленерго" Реєстру споживачів позивача, саме позивачем поставлений, а відповідачем спожитий заявлений обсяг електричної енергії в період з 01.01.2024 по 27.01.2024;
- договір між третьою особою та відповідачем було укладено лише 09.01.2024. Відповідно у третьої особи були відсутні правові підстави здійснювати постачання електричної енергії до укладання договору. Також третя особа зазначає, що у відповідача у розрахунковому періоді (січні 2024) було два постачальника електричної енергії, одним з яких є позивач. Відповідно, так як між позивачем та відповідачем у січні 2024 не існувало договірних відносин, то це підтверджує, що спожитий відповідачем заявлений обсяг електричної енергії - є майном, яке було набуте без достатньої правової підстави. Отже, пояснення третьої особи та відомості, надані оператором системи розподілу підтверджується, що саме електрична енергія позивача була спожита відповідачем;
- відповідач здійснював споживання електричної енергії, яка належить позивачу, без договірних відносин.
Представник позивача в судових засіданнях підтримав доводи апеляційної скарги, просить її задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задоволити.
Представник відповідача в судовому засіданні 07.05.2025 заперечив доводи апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, заслухавши в судовому засіданні представників сторін, зазначає наступне.
Як встановлено апеляційним судом, між ТОВ "УКРГАЗТРЕЙДИНГ" (постачальник) та Відділом освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Полонської міської ради об'єднаної територіальної громади (споживач) було укладено договір постачання електричної енергії споживачу від 13.12.2023 № 440.
Відповідно до п. 13.1. договору, строк дії договору - до 31.12.2023 включно.
Як зазначає позивач, відповідач продовжив споживати електричну енергію позивача протягом січня 2024, а саме з 01.01.2024 по 27.01.2024 відповідач спожив електричну енергію у кількості 109 994 кВт*год., що належить на праві приватної власності позивачу, що підтверджується Реєстром споживачів позивача, наданим АТ "Хмельницькобленерго" про обсяги споживання електричної енергії відповідачем у січні 2024. Ціна електричної енергії у кількості 109 994 кВт*год становить 1 083 895,84 грн з ПДВ.
Позивач в порядку досудового врегулювання спору направив відповідачу претензію від 29.08.2024 № 29-08/24-01 з вимогою повернути в натурі електричну енергію або відшкодувати вартість безпідставно набутого майна, проте відповіді не отримав.
Відповідачем було проведено нову процедуру закупівлі на 2024 (ідентифікатор закупівлі - UA-2023-12-19-022727-a) та укладено договір від 09.01.2024 № 0200124/02 з ТОВ "Гарантований постачальник", згідно п. 2.1. якого, постачальник продає споживачу із 09.01.2024 товар код ДК 021:2015 - 09310000-5 "Електрична енергія" для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
На виконання умов договору від 09.01.2024 № 0200124/02 було сформовано рахунок на оплату № 50 від 31.01.2024 та акт приймання - передачі електричної енергії № 00000000046 від 31.01.2024 у розрахунковому періоді (січень 2024) на підставі інформації, яка була надана АТ "Хмельницькобленерго" Полонський РЕМ. Акт приймання - передачі електричної енергії №00000000046 від 14.02.2024 був підписаний відповідачем без зауважень та застережень, у споживача були відсутні претензії щодо кількості та якості електричної енергії.
Відповідно до акту № 1-ХМ-7987 про обсяги розподілу електричної енергії АТ "Хмельницькобленерго", загальний обсяг електричної енергії, що розподілений споживачам - ТОВ "Гарантований постачальник" від 31.01.2024 (за період з 01.01.2024 по 31.01.2024) становить 229 528 кВт/год. Відповідно до звіту щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника - ТОВ "Гарантований постачальник" відповідачем було спожито 16 297 кВт/год.
Предметом позову у справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 083 895,84 грн вартості спожитої ним електричної енергії, яка поставлена позивачем після закінчення строку дії договору від 13.12.2023 № 440 на підставі ст. ст. 1212, 1213 ЦК України.
Надаючи правову оцінку обставинам у справі, колегія суддів зазначає, що загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Аналіз ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17).
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Згідно з п. 3 ст. 1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17).
Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.
Водночас майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 ЦК України.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони, в порядку виконання договірного зобов'язання, не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.08.2018 у справі №334/2517/16-ц, від 13.01.2021 у справі № 539/3403/17, від 27.01.2021 у справі № 910/16334/19, від 04.03.2021 у справі № 910/15621/19, від 07.12.2021 у справі № 910/13182/20 та від 10.02.2022 у справі № 918/339/21.
Частиною 1 ст. 1213 ЦК України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ч. 2 ст. 1213 ЦК України).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що договір постачання електричної енергії від 13.12.2023 № 440, укладений між позивачем та відповідачем припинив свою дію 31.12.2023 (включно), у зв'язку із закінчення строку на який його було укладено.
Дані обставини сторони не заперечують.
В той же час, як встановлено апеляційним судом, відповідач продовжив споживати електричну енергію позивача протягом січня 2024, а саме: з 01.01.2024 по 27.01.2024 відповідач спожив електричну енергію у кількості 109 994 кВт*год., що підтверджується Реєстром споживачів позивача, наданим АТ "Хмельницькобленерго" про обсяги споживання електричної енергії відповідачем у січні 2024.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник послуг комерційного обліку - суб'єкт господарювання, який надає послуги комерційного обліку на ринку електричної енергії відповідно до вимог цього Закону.
Згідно з вимогами ст. 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи розподілу зокрема забезпечує комерційний облік відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Відповідно до ст. 72 Закону України "Про ринок електричної енергії" облік спожитої споживачем електричної енергії здійснюється постачальником послуг комерційного обліку.
При цьому ст. 74 даного Закону визначає організаційну основу комерційного обліку на ринку електричної енергії. Комерційний облік на ринку електричної енергії організовується адміністратором комерційного обліку та здійснюється постачальниками послуг комерційного обліку відповідно до вимог цього Закону, кодексу комерційного обліку та правил ринку.
Метою організації комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії є надання учасникам ринку повної та достовірної інформації про обсяги виробленої, відпущеної, переданої, розподіленої, імпортованої та експортованої, а також спожитої електричної енергії у певний проміжок часу з метою її подальшого використання для здійснення розрахунків між учасниками ринку.
Із урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд встановив, що на території місцезнаходження об'єктів відповідача, до яких постачалась електрична енергія у спірний період, оператором системи розподілу електричної енергії та постачальником послуг комерційного обліку є АТ "Хмельницькобленерго", яке здійснює комерційний облік відпущеної та спожитої електричної енергії у певний проміжок часу з метою її подальшого використання для здійснення розрахунків між постачальником та споживачем.
А відтак, колегія суддів дійшла висновку, що саме даними з Реєстру споживачів позивача, який наданий АТ "Хмельницькобленерго", як оператором системи розподілу електричної енергії та постачальником послуг комерційного обліку підтверджується те, що з балансу позивача була відібрана та поставлена електрична енергія на об'єкти відповідача у спірний період в обсязі 109994 кВт*год.
Тобто, наданий позивачем Реєстр споживачів ТОВ "УКРГАЗТРЕЙДИНГ" є належним та допустимим доказом, який підтверджує передані обсяги електричної енергії на об'єкти відповідача у спірному періоді та в заявленому обсязі.
В той же час, матеріалами справи підтверджується, що згідно цінової довідки Харківської торгово - промислової палати від 17.10.2024 № 1360/24, станом на 01.09.2024 середньозважена ціна електричної енергії становила 5,66416 грн за 1 кВт*год електричної енергії без ПДВ.
Також постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2322 від 09.12.2023, було затверджено тариф на послуги з передачі електричної енергії, який становив 0,52857 грн за 1 кВт*год електричної енергії без ПДВ.
Окрім того, згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2344 від 09.12.2023, тариф на послуги з розподілу електричної енергії становив 2,01905 грн за 1 кВт*год електричної енергії без ПДВ.
Із урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що ціна електричної енергії у кількості 109 994 кВт*год становить 1 083 895,84 грн з ПДВ.
Отже, враховуючи те, що відповідач продовжував отримувати електричну енергію від позивача після закінчення строку дії договору від 13.12.2023 № 440, тобто без достатньої правової підстави, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спожита спірна електрична енергія не може бути повернутою споживачем постачальнику в натурі, а відтак відповідач повинен відшкодувати позивачу її вартість, на підставі ч. 2 ст. 1213 ЦК України, у розмірі 1 083 895,84 грн.
Також судом апеляційної інстанції звертається увага на те, що відповідачем було проведено нову процедуру закупівлі на 2024 (ідентифікатор закупівлі-UA-2023-12-19-022727-a) та укладено договір від 09.01.2024 № 0200124/02 з ТОВ "Гарантований постачальник", згідно п. 2.1. якого, постачальник продає споживачу із 09.01.2024 товар код ДК 021:2015-09310000-5 "Електрична енергія" для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Так, відповідно до звіту щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника - ТОВ "Гарантований постачальник" відповідачем було спожито 16 297 кВт/год.
Колегія суддів зазначає, що у зв'язку із тим, що договір між третьою особою та відповідачем № 0200124/02 було укладено лише 09.01.2024, у ТОВ "Гарантований постачальник" були відсутні правові підстави здійснювати постачання електричної енергії до укладення договору та ТОВ "Гарантований постачальник" не здійснювало таке постачання. Також суд звертає увагу на пояснення третьої особи, в яких вона вказує, що у відповідача у розрахунковому періоді (січні 2024) було два постачальника електричної енергії, одним з яких є позивач.
Окрім того, суд приймає до уваги пояснення представника відповідача, надані в судовому засіданні 07.05.2025 про те, що ТОВ "Гарантований постачальник" здійснювало постачання електричної енергії на об'єкти відповідача лише з 28.01.2024 по 31.01.2024. В той же час, відповідачу достеменно не відомо ким здійснювалося постачання електричної енергії на об'єкти відповідача саме з 01.01.2024 по 27.01.2024 включно.
Беручи до уваги викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем у встановленому порядку доведено обставини споживання відповідачем електричної енергії, яка була поставлена позивачем на об'єкти відповідача у період з 01.01.2024 по 27.01.2024 включно, та в заявленому обсязі.
В той же час, колегія суддів вказує, що в порушення вимог ст. ст. 76, 77 ГПК України, відповідач висновків суду апеляційної інстанції не спростував, а його посилання є такими, що зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Суд вказує, що ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення у відповідній частині є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ТОВ "УКРГАЗТРЕЙДИНГ" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.02.2025 у справі № 924/932/24 скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Згідно з вимогами ст. 129 ГПК України, судовий збір за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги у зв'язку із їх задоволенням покладається на відповідача.
Щодо заяви позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 24 000 грн, то суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Водночас п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, також визначені положеннями ч. ч. 6, 7 та 9 ст. 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає гонорар як форму винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Частинами 1, 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку (подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічні висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).
Колегія суддів установила, що у позовній заяві позивач просив стягнути із відповідача 24000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем до позовної заяви долучено: копію договору про надання правничої допомоги від 17.02.2024 № 2/24, копію додаткової угоди від 01.08.2024 до даного договору, детальний опис робіт (наданих послуг), копію акту прийняття - передачі наданих послуг від 17.10.2024 на суму 24 000 грн, довіреність від 19.08.2024, свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю № 4409/10 від 23.12.2010.
Як встановлено апеляційним судом, 17.02.2024 між адвокатом Невструєвим Л.Б. та ТОВ "УКРГАЗТРЕЙДИНГ" був укладений договір про надання правничої допомоги № 2/24, п. 1.1. якого адвокат бере на себе зобов'язання надавати необхідну правничу допомогу клієнту.
Пунктом 1.2. договору визначено, що адвокат надає правову допомогу у вигляді: забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта у зазначеному в п. 1.1. договору статусі особи; надання клієнту правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу захисту інтересів, а також складення заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення судочинства, а також в інших державних органах, установах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів клієнта в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Додатковою угодою від 01.08.2024 до договору від 17.02.2024 сторонами визначено, що адвокат бере на себе зобов'язання надавати необхідну правничу допомогу клієнту у господарському провадженні у справі по стягненню заборгованості з Відділу освіти, молоді та спорту Виконавчого комітету Полонської міської ради об'єднаної територіальної громади перед клієнтом, яка утворилась на дату укладання цієї додаткової угоди та/або до дати закінчення розгляду справи в суді. Статус клієнта у провадженні - позивач (п. 1.1. додаткової угоди).
Пунктом 2.1. додаткової угоди сторони погодили розмір погодинної ставки адвоката за надання будь-яких видів професійної правничої допомоги на рівні 3 000 грн за 1 (одну) годину. Сторони погодили розмір гонорару адвоката за участь у судових засіданнях на рівні 2 500 грн за одне судове засідання.
Загальна вартість послуг, наданих адвокатом у даній справі в суді першої інстанції, становить 24 000 грн, на підтвердження чого надано опис наданих послуг у справі та акт приймання-передачі наданих послуг від 17.10.2024.
Згідно акту приймання - передачі наданих послуг від 17.10.2024, адвокатом надані наступні послуги: ознайомлення адвокатом Невструєвим Л.Б. із документами щодо несплати відповідачем заборгованості за поставлену електричну енергію, а саме: копією договору про постачання електричної енергії споживачу № 440 від 13.12.2023; копією Реєстру споживачів позивача, наданим АТ "Хмельницькобленерго"; копією цінової довідки Харківської торгово-промислової палати № 980/24 від 01.08.2024, 3 год., загальна вартість 9000 грн; підготовка та направлення претензії, 1 год, загальна вартість 3000 грн; підготовка позовної заяви, 4 год., загальна вартість 12 000 грн.
Колегія суддів вказує, що зазначена заявником в акті наданих послуг від 17.10.2024 така послуга як "підготовка та направлення претензії" охоплюється послугою із "підготовки позовної заяви" у зв'язку з чим позивачем помилково визначено її як окрему та самостійну, а тому суд не вбачає підстав для стягнення вказаних витрат.
В той же час, суд апеляційної інстанції зазначає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19 визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
У рішеннях від 12.10.2006 у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інші проти України (пункти 34 - 36), від 23.01.2014 у справі East/West Alliance Limited проти України, від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Представник відповідача в судовому засіданні 07.05.2025 заперечив щодо задоволення заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката.
Із урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу в частині послуги: "ознайомлення адвокатом Невструєвим Л.Б. із документами щодо несплати відповідачем заборгованості за поставлену електричну енергію" на суму 9 000 грн є завищеними та не співмірними з огляду на розумну необхідність вказаних витрат, оскільки, на думку суду, ознайомлення із трьома документами не потребувало такої кількості часу виконавця (3 год.), а тому суд вважає за необхідне зменшити їх розмір до 3 000 грн.
Отже, оцінюючи витрати позивача із урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат, враховуючи обґрунтованість та пропорційність розміру судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 15 000 грн за рахунок відповідача.
Зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу є співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді. Судом не встановлено обставин того, що дана сума витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції не відповідає критеріям необхідності, обґрунтованості та розумності або ж вказані витрати завищені.
Колегія суддів зазначає, що кожна справа має свою специфіку, а тому враховуючи всі аспекти даної справи, суд вважає, що для належного представлення інтересів позивача у цій справі заявлені витрати в частині послуг, наданих на стадії розгляду справи в суді першої інстанції, відповідають критеріям реальності та розумності, та не спростовані відповідачем.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача та стягнення із відповідача 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРГАЗТРЕЙДИНГ" задоволити.
2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.02.2025 у справі №924/932/24 скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов задоволити.
Стягнути з Відділу освіти, молоді та спорту Виконавчого комітету Полонської міської ради об'єднаної територіальної громади (30501, Хмельницька обл., м. Полонне, вул. Лесі Українки, буд. 113, код ЄДРПОУ 40212984) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРГАЗТРЕЙДИНГ" (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного Петра, буд. 25-Б, приміщення 1, код ЄДРПОУ 44544025) 1 083 895,84 грн відшкодування вартості безпідставно набутого майна.
3. Стягнути з Відділу освіти, молоді та спорту Виконавчого комітету Полонської міської ради об'єднаної територіальної громади (30501, Хмельницька обл., м. Полонне, вул. Лесі Українки, буд. 113, код ЄДРПОУ 40212984) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРГАЗТРЕЙДИНГ" (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного Петра, буд. 25-Б, приміщення 1, код ЄДРПОУ 44544025) 13 006, 75 грн судового збору за розгляд позовної заяви та 19 510, 13 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.
4. Стягнути з Відділу освіти, молоді та спорту Виконавчого комітету Полонської міської ради об'єднаної територіальної громади (30501, Хмельницька обл., м. Полонне, вул. Лесі Українки, буд. 113, код ЄДРПОУ 40212984) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРГАЗТРЕЙДИНГ" (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного Петра, буд. 25-Б, приміщення 1, код ЄДРПОУ 44544025) 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.
5. Видачу судових наказів доручити Господарському суду Хмельницької області.
6. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.
7. Справу повернути до Господарського суду Хмельницької області.
Повний текст постанови складено 13 травня 2025
Головуючий суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Петухов М.Г.