Справа № 351/642/25
Провадження № 11-сс/4808/178/25
Категорія ст. 183 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
13 травня 2025 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду
в складі суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
з участю секретаря ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 01 травня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 за ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 361, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 185 КК України в кримінальному провадженні № 12025091230000069,
за участю прокурора ОСОБА_9 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_7 ,
Захисник ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого та постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_8 більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Зазначає, що викладені стороною обвинувачення в клопотанні обставини не відповідають дійсності. Вказує, що обґрунтованість підозри слідством в повній мірі не доведено, та слідчим суддею доводи сторони захисту не взято до уваги. Пояснює, що стороні обвинувачення були відомі всі особи причетні до інкримінованих ОСОБА_8 злочинів, як на момент оголошення підозри так і під час розгляду клопотання про обрання міри запобіжного заходу. Так, ОСОБА_8 сприяв органам досудового слідства та надавав викривальні покази.
Звертає увагу не те, що підозрюваний ОСОБА_8 має 20 років, раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягався, позитивно характеризується за місцем реєстрації, має низку спортивних відзнак, впродовж тривалого часу працював на м'ясокомбінаті.
Сторона захисту вважає, що ризики зазначені стороною обвинувачення не доведені та ґрунтуються на припущеннях. Вказує, що переховуватись від слідства ОСОБА_8 не може, оскільки жодних реальних кроків на те, останній не робив та висновок стосовно такої можливості є виключно припущенням. Стверджує, що ризик вчинити нове кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_8 не можливо, оскільки жодних дій на скоєння інших злочинів підозрюваний не вчиняв, а продовжити вказаний злочин ОСОБА_8 не може, оскільки даний злочин закінчений.
Ухвалою слідчого судді Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 01 травня 2025 року застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк 60 днів до 15 год. 20 хв. 29 червня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Слідчий суддя мотивував прийняте рішення тим, що 29 квітня 2025 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 361, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 185 КК України. На підставі оцінки сукупності отриманих доказів, слідчим суддею визначено, що причетність ОСОБА_8 до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу. Прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема: підозрюваний ОСОБА_8 , перебуваючи на волі може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, оскільки усвідомлюючи невідворотність покарання, за вчинені ним кримінальні правопорушення та у зв'язку із тим, що один із злочинів, які інкримінуються останньому відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за яке передбачає можливість призначення ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного ОСОБА_8 переховуватись від органів досудового розслідування та суду; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, оскільки ОСОБА_8 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та зокрема враховуючи тяжкість покарання у вчиненні ним особливо тяжкого злочину, маючи реальну можливість відмовитись у співучасті від вчинення кримінальних правопорушень, добровільно та активно продовжував здійснювати свої злочинні діяння, чим самим підтверджується схильність ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення, тому більш м'які запобіжні заходи, а ніж тримання під вартою, не можуть запобігти зазначеним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. Саме такий запобіжний захід як тримання під вартою слідчий суддя вважав достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження та таким, що не дозволить ОСОБА_8 перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні і стимулюватиме його подальшу поведінку.
Під час апеляційного розгляду:
- підозрюваний ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити;
- прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважає її безпідставною.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали клопотання, обговоривши доводи й мотиви апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, а ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
Суд апеляційної інстанції вважає, що висновок слідчого судді про наявність достатніх підстав для задоволення клопотання є обґрунтованим та погоджується з висновком слідчого судді про необхідність застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
ОСОБА_8 в кримінальному провадженні №12025091230000069 повідомлено про підозру від 29 квітня 2025 року (а.п. 25-27) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 361, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 185 КК України, а саме у пособництві в несанкціонованому втручанні в роботу інформаційної (автоматизованої) системи вчиненому за попередньою змовою групою осіб, та у пособництві в таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, у особливо великому розмірі.
Санкція ч. 5 ст. 185 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна.
Таке кримінальне правопорушення згідно з ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів.
Санкція ч. 2 ст. 361 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади, або займатися певною діяльністю на строк до п'яти років.
Таке кримінальне правопорушення згідно з ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів.
На думку суду апеляційної інстанції, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані разом з сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів у їх взаємозв'язку - протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 29.04.2025р., протоколом допиту представника потерпілого ОСОБА_10 від 24.04.2025р., протоколом допиту представника потерпілого ОСОБА_11 від 25.04.2025р., протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 23.04.2025р., протоколом огляду місця події від 29.04.2025р., протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 29.04.2025р., протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 29.04.2025р., повідомленням про підозру у вчиненні злочину від 29.04.2025р., Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, заявою ОСОБА_8 щодо державної реєстрації фізичної особи - підприємця №1707284-18042025, копією платіжного доручення 2359 від 22.04.2025р., копією платіжного доручення 2360 від 22.04.2025р. іншими доказами, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 361, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 185 КК України.
При цьому, суд апеляційної інстанції, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182). Вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. За відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту (див. рішення у справі «Чеботарі проти Молдови», № 35615/06, п. 48, від 13 листопада 2007 року)» та те, що ч. 3 ст. 17 КПК України імперативно визначено, що підозра не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.
Суд апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання, долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов до переконливого висновку про обґрунтованість підозри, оскільки вони підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрювана могла вчинити дані правопорушення.
Також, сукупність відомостей, які були встановлені під час розгляду клопотання, давали підстави слідчому судді дійти висновку, що в даному випадку мають місце ризики здійснити підозрюваним дії, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: переховуватися від органу досудового розслідування та суду; вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у вчиненні якого підозрюється.
Суд апеляційної інстанції враховує, що ризик в свою чергу не є визначеною подією, а по суті представляє ймовірність отримання несприятливих для досудового розслідування чи суду подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, ризиком у кримінальному провадженні є небажані для провадження наслідки дій підозрюваного, спрямовані на створення перешкод кримінальному провадженню. Ризик стає реальним через невизначеність поведінки особи у певній ситуації, яку (поведінку) неможливо достеменно передбачити. Таким чином, у контексті кримінального провадження ризиком неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного необхідно вважати таку поведінку цієї особи, настання якої характеризується високим ступенем ймовірності.
Висновок про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчим суддею зроблено в результаті аналізу сукупності даних про події кримінальних правопорушень, поведінки підозрюваного, відомостей, що характеризують його особу, інших обставин по кримінальному провадженню, оцінки доводів прокурора.
При цьому, твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_8 не буде вчиняти дій, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є непереконливими, самі по собі не спростовують наявність відповідних ризиків.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного.
Суд першої інстанції в повній мірі взяв до уваги відомості, що були відомі на час розгляду клопотання відносно особи підозрюваного.
З матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, із середньою освітою, фізична особа-підприємець, неодружений, раніше не судимий.
Згідно довідки-характеристики від 30 квітня 2025 року № 63 (а.п. 44), складеної старостою с. Сухини, Звенигородського району, Черкаської області ОСОБА_15 , ОСОБА_8 на території с. Сухини проживав постійно з 2004 по 2023 рік та на даний час зареєстрований, але не проживає. Порушень громадського порядку не здійснював. Скарг від жителів села не надходило.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
За змістом ухвали слідчого судді сторона обвинувачення навела переконливі доводи того, що застосування більш м'яких запобіжних заходів щодо ОСОБА_8 буде недостатнім та не забезпечить запобігання цим ризикам.
Стороною захисту не зазначено належного обґрунтування про можливість запобігання ризикам, встановлених стороною обвинувачення, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, не спростовано мотивів слідчого судді.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що слідчий суддя, з огляду на необхідність обрання запобіжного заходу, обумовленого підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 361, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 185 КК України, їх обставини, тяжкість, з метою запобігання виникненню ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, з врахуванням даних про його особу, відповідно до вимог кримінального процесуального закону вмотивовано прийняв рішення про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Суд апеляційної інстанції враховує, що при вирішенні питання про необхідність тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_8 необхідно враховувати наявність конкретного суспільного інтересу, який превалює над принципом поваги до свободи особистості з метою забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні, а саме прав людини та основоположних свобод та здоров'я людини, яка визнається в Україні найвищою соціальною цінністю згідно до ст. 3 Конституції України.
Слідчий суддя дотримався вимог закону та прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість утримання особи під вартою, що не порушує прав, гарантованих ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини.
Зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких апелянт просить скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, та не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
На даний час підстав для обрання щодо підозрюваного ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу суд апеляційної інстанції не вбачає, що не перешкоджає у подальшому прийняття такого рішення в порядку, передбаченому КПК України.
Таким чином, апеляційну скаргу захисника належить залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді, якою до підозрюваного застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, залишити без змін.
Керуючись вимогами ст. ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 196, 376, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 01 травня 2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4
ОСОБА_5