Справа № 165/5068/24 Провадження №11-кп/802/411/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
12 травня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальне провадження №12024030520000791 від 01.09.2024 року за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Нововолинського міського суду Волинської області від 29 квітня 2025 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, з 29 квітня 2025 року до 27 червня 2025 року включно,
В провадженні Нововолинського міського суду Волинської області перебувають матеріали кримінального провадження №12024030520000791 від 01.09.2024 року про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.186, ч.1 ст.263 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчується 02.05.2025 року.
Клопотання вмотивував тим, що ризики, які виправдовували застосування такого виду запобіжного заходу не зменшилися, обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інші кримінальні правопорушення, що унеможливлює застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу.
Ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 29.04.2025 року задоволено клопотання прокурора. Продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 (шістдесят) днів, з 29.04.2025 року до 27.06.2025 року включно. Строк дії цієї ухвали встановлено до 27.06.2025 року включно.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що вирішуючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, суд, врахував наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що обвинувачений ОСОБА_7 може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та потерпілу, а тому суд прийшов до висновку, що докази та обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить його належної процесуальної поведінки (а.с.7).
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 вважає ухвалу незаконною та такою, що підлягає скасуванню через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Вважає, що судом не враховано те, що ОСОБА_7 має місцереєстрації, де постійно проживає з дружиною та двома малолітніми дітьми, що підтверджує наявність міцних соціальних зв'язків. Крім того, в нього на утриманні перебуває четверо дітей від першого шлюбу.
Також судом не враховано той факт, що усі можливі свідки та потерпілі слідчим допитані, слідчі (розшукові) дії виконані, що виключає будь-який вплив ОСОБА_7 на свідків, потерпілу чи інше.
Тобто, ризики, які могли б дати підстави судді вважати, що підозрюваний ОСОБА_9 може вчинити дії, що передбачені ч.1 ст.177 КПК Україні, відсутні та стороною обвинувачення нічим не доводяться.
Просить скасувати ухвалу судді Нововолинського міського суду Волинської області від 29.04.2025 року пропродовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоювідносно ОСОБА_7 та ухвалити нову, за якою обрати до підозрюваного запобіжний захід у виглядіцілодобового домашнього арешту із (або без) застосуванням електронних засобів контролю (а.с.8-9).
Заслухавши доповідача, який виклав суть судового рішення та доводи апеляційної скарги; обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу і просили скасувати ухвалу суду та застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту; прокурора, який заперечив доводи апеляційної скарги та просив ухвалу суду залишити без змін, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Згідно з положеннями ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою за положеннями ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.176-178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» запобіжний захід - тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.
Дані вимоги закону при розгляді клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 місцевим судом були дотримані в повній мірі.
Так при розгляді в суді першої інстанції клопотання про продовження запобіжного заходу прокурор довів обставини, які свідчать про наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, наявність достатніх підстав вважати про існування хоча б одного із ризиків про те, що обвинувачений ОСОБА_7 може вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, та що застосований до нього запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, що вірно встановив суд.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що підставами для продовження строку тримання під вартою стали наявність обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, а метою переховуванню від органів досудового розслідування та суду, незаконному впливу на потерпілу та свідків, а також вчиненню інших кримінальних правопорушень.
Апеляційний суд вважає, що з моменту взяття обвинуваченого під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для продовження, щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінились обставини, які дають суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м'який запобіжний захід.
Так, наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не змінилися.
З урахуванням наведеного, а також даних про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.186, ч.1 ст.263 КК України, які згідно з ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, раніше неодноразово судимий, офіційно не працевлаштований, апеляційний суд вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України.
За таких обставин суд обґрунтовано продовжив запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а тому законних підстав для скасування ухвали і ухвалення нової ухвали, відповідно до викладених в апеляційний скарзі доводів, апеляційний суд не вбачає.
Доводи, які викладені в апеляційній скарзі, не зменшують доведених стороною обвинувачення ризиків, і не є підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора та обрання щодо обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, як про це просить сторона захисту.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування судового рішення, апеляційний суд не вбачає.
Враховуючи вищенаведене апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Нововолинського міського суду Волинської області від 29 квітня 2025 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, з 29 квітня 2025 року до 27 червня 2025 року включно, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий
Судді