Справа № 577/6300/24
Провадження № 2/577/128/25
09 травня 2025 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області
в складі:
головуючого судді Кравченка В.О
за участю секретаря
судового засідання Цуканової О.В.
представника позивача Дем'яненко А.О.
відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2
третьої особи ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Конотопі за правилами загального позовного провадження в режимі відеоконференцзв'язку справу за позовом Виконавчого комітету Конотопської міської ради в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав,-
Виконавчий комітет Конотопської міської ради, як орган опіки та піклування, просить позбавити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Обґрунтовуючи вимоги представник позивача ОСОБА_8 вказала, що за рішенням Конотопського міськрайонного суду від 19.07.2023 року внаслідок ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків вказані діти були відібрані у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також з останніх стягнуті аліменти на утримання цих дітей. У подальшому за рішеннями Виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області опікуном зазначених дітей була призначена ОСОБА_3 .
З моменту прийняття судового рішення про відібрання дітей, тобто протягом майже двох років, ситуація в родині відповідачів не змінилася. Так, батьки відвідували дітей дуже рідко (два-три рази за цей час), не мають стабільного офіційного доходу, як зареєстровані безробітні у центрі зайнятості не перебувають, аліментних платежів визначених за рішенням суду не здійснюють, харчами, одягом, приладами для навчання тощо не забезпечують. Також дітям не створені належні житлові умови, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за місцем реєстрації не проживають, постійно змінюючи місця мешкання. Від надання послуг соціального супроводу відмовились.
Підсумовуючи викладене, представник позивача стверджує, що після відібрання дітей відповідачі належних висновків не зробили, жодних дій для повернення дітей не здійснювали, фактично продовжують ухилятися від виконання батьківських обов'язків, а вихованням та утриманням дітей займається опікун ОСОБА_3 , яка доводиться дітям бабусею. Наведені обставини і стали підставою для звернення до суду з цим позовом.
Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , кожен окремо, заперечують задоволенню вимог при цьому послалися на таке:
- ОСОБА_1 , що теща ОСОБА_3 перешкоджає бачитися з дітьми, з приводу чого він неодноразово звертався до служб у справах дітей Конотопського та Старокостянтинівського міськвиконкомів, а також до поліції, але заяви були проігноровані. Запевняє, що з липня 2023 року і по теперішній час тричі відвідував дітей, допомогав робити ремонт будинку, провів воду, пофарбував стіни, вирівняв майданчик у дворі, зробив сходи. Аліментних платежів жодного разу не платив, оскільки немає стабільного заробітку, проте коли зустрічався з дітьми, то купував гостинці. Дійсно до цього часу не намагався повернути дітей, оскільки не знав як це зробити. Стверджує, що любить своїх дітей та запевняє, що змінить ситуацію на краще;
- ОСОБА_2 , що з моменту відібрання дітей відвідувала синів у листопаді 2024 року та лютому 2025 року, під час чого купувала гостинці (іграшки, цукерки, фрукти). Жодного разу ніяких перешкод у спілкуванні з дітьми ніхто не здійснював і про таке їй нічого не відомо. З матір'ю ОСОБА_3 відносини нормальні. Аліментних платежів не сплачує, тому як працює неофіційно у м. Києві, де винаймає житло. Запевняє, що любить своїх дітей.
Третя особа ОСОБА_3 просить позбавити відповідачів батьківських прав покликаючись на те, що останні самоусунулися від виховання та утримання дітей, не цікавляться їх розвитком і успіхами. Протягом 2023-2024 років відвідали дітей 2-3 рази, а з листопада 2024 року жодного разу навіть не телефонували. За цей час аліментних платежів не здійснювали і добровільно грошей на утримання дітей не надавали. Підтвердила, що ОСОБА_1 дійсно допомогав зробити у будинку ремонт, за що отримав від неї плату в розмірі 3500 грн. Стверджує, що ніколи ніяких перешкод у спілкуванні з дітьми батькам не чинила.
Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши представлені докази, дійшов висновку про задоволення вимог.
Відповідно до частини першої статті 19 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків.
За положеннями частин першої, другої статті 27 цієї Конвенції кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
У частині восьмій статті 7 СК України закріплено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Приписами частини другої та четвертої статті 155 СК України визначено, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема: ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини.
Частинами першою, другою статті 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
У статті 7 СК України передбачена необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Згідно з частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд виходить з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
На перше місце слід ставити «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Пунктом 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо та необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Під час судового розгляду було встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які перебувають у зареєстрованому шлюбі, є батьками малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 10-14).
Після відібрання дітей за рішенням Конотопського міськрайонного суду від 19.07.2023 року належних висновків та жодних спроб для повернення дітей не зробили. Зовсім не приділяють уваги дітям, не підтримують матеріально, не займаються вихованням, не створюють умов для нормального проживання та розвитку, не цікавляться їх успіхами та станом здоров'я, фактично самоусунулися від виконання батьківських обов'язків. Вже тривалий час (майже два роки) діти проживають з опікуном - бабусею ОСОБА_3 , яка фактично займається вихованням та утриманням онуків, створюючи належні умови для розвитку та проживання дітей (а.с. 25-30).
Саме про ці факти також зазначено у висновку органу опіки та піклування, який вважає, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відносно малолітніх дітей буде відповідати інтересам останніх (а.с. 6-7).
Відповідно до абзацу 9 пункту 8 постанови КМУ № 866 від 24.09.2008 року «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини», якщо протягом року після прийняття судом рішення про відібрання дитини у батьків не усунені причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, служба у справах дітей за місцем походження дитини, позбавленої батьківського піклування, зобов'язана вжити заходів до позбавлення батьків їх батьківських прав.
Враховуючи, що у матеріалах справи наявні беззаперечні та достатні докази, які свідчать, що відповідачі у порушення вимог статті 150 СК України, навіть після відібрання дітей за рішенням суду, продовжують свідомо не виконувати обов'язки щодо виховання та розвитку дітей, не створюють належних умов для їх проживання, суд дійшов висновку про необхідність позбавлення їх батьківських прав.
При цьому, слід зауважити, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дітьми і побачення з ними, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Відхиляючи доводи відповідача ОСОБА_1 про перешкоди у спілкуванні з дітьми з боку опікуна ОСОБА_3 суд зазначає таке.
Під час розгляду справи ОСОБА_3 запевнила, що нікому із батьків та ніколи не перешкоджала бачитися з дітьми, більш того постійно нагадувала відповідачам про їх батьківський обов'язок та дітей, які чекають на батьків, проте останні зауваження ігнорували.
Згідно повідомлення виконуючого обов'язки начальника служби у справах дітей Виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області Н. Павлюченко батьки дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до служби у справах дітей з питань побачень зі своїми дітьми чи повернення дітей їм на виховання не зверталися. В липні 2024 року від ОСОБА_1 надійшла скарга в телефонному режимі про те, що ОСОБА_3 перешкоджає йому та дружині ОСОБА_2 у побаченні та спілкуванні з їх дітьми. Йому було рекомендовано письмово звернутися до органу опіки та піклування з метою розв'язання спору стосовно побачень з дітьми, але заяви від батьків дітей не надходило. Працівниками служби у справах дітей була проведена бесіда з опікуном дітей ОСОБА_3 , в ході якої було з'ясовано, що вона не заперечує щодо побачень батьків з дітьми. Батько дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , лише один раз навідав дітей за місцем їхнього проживання (привіз банани, цукерки, печиво). ОСОБА_9 та ОСОБА_10 матеріальної допомоги на їх утримання не надавали (а.с. 15).
За положеннями статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Жодних доказів на підтвердження своїх доводів відповідачем ОСОБА_1 не представлено, а відтак таке посилання не заслуговує на увагу суду.
Керуючись: ст.ст. 164, 166 СК України, ст.ст. 10-13, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України,-
Позовні вимоги Виконавчого комітету Конотопської міської ради задовольнити.
Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , (уродженця та зареєстрованого: АДРЕСА_1 , ІПН не встановлено) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , (уродженку та зареєстровану: АДРЕСА_2 , ІПН не встановлено) батьківських прав відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Вказаних дітей залишити опікуну ОСОБА_3 .
Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у дохід держави судовий збір по 605 грн. 60 коп. з кожного.
Рішення може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з часу виготовлення повного судового рішення.
Повне рішення виготовлено 14.05.2025 року.
Суддя Кравченко В. О.