Дата документу 02.04.2025 Справа № 317/2507/20
Єдиний унікальний №317/2507/20 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-кп/807/329/25 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянула 02 квітня 2025 року в м.Запоріжжя в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за №12020080230000345 від 27 березня 2020 року та №12020080230000310 від 13 березня 2020 року відносно ОСОБА_6 , ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.289 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисників обвинувачених - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 - в режимі відео конференції.
Заступник керівника обласної прокуратури ОСОБА_11 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 18 жовтня 2024 року, якою:
задоволено клопотання прокурора ОСОБА_12 .
Закрито кримінальне провадження №12020080230000310 від 13 березня 2020 року щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України за епізодом, де потерпілою є ОСОБА_13 , на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Закрито кримінальне провадження №12020080230000345 від 27 березня 2020 року щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в частині за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, за епізодом, де потерпілим є ОСОБА_14 , та за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, за епізодом, де потерпілим є ОСОБА_15 , на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Закрито кримінальне провадження №12020080230000345 від 27 березня 2020 року щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, за епізодом, де потерпілим є ОСОБА_14 , та за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, за епізодом, де потерпілим є ОСОБА_15 , на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
В іншій частині продовжено розгляд кримінального провадження.
Вирішена доля речових доказів.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та призначити новий судовий розгляд.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ухвала суду є незаконною та підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Вказує, що з оскаржуваної ухвали убачається, що ОСОБА_6 на початку березня 2020 року, за попередньою змовою з невстановленою особою, діючи умисно, з корисливих мотивів, проникли до буд. АДРЕСА_1 , звідки таємно викрали майно ОСОБА_13 на суму 1254,26 грн.
Крім того, в кінці травня 2020 року, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за попередньою змовою між собою, маючи умисел на таємне викрадення майна, проникли до приміщення господарської споруди, розташованого на території домоволодіння по АДРЕСА_2 , звідки таємно викрали майно ОСОБА_15 на суму 1143,51 грн.
Встановлено, що 09 серпня 2024 року набув чинності Закон України №3886-ХІ від 18 липня 2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким встановлено, що дії щодо викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто, до 3028 гривень) є дрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність за ст.51 КУпАП.
З урахуванням вказаних положень судом прийнято рішення про закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за ч.3 ст.185 КК України відповідно до п.4-1 ч.1 ст.286 КПК України.
В той же час, у п.7 постанови Пленуму ВСУ №10 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» зазначається, що якщо незаконне проникнення до житла, іншого приміщення, сховища, поєднане із вчиненням крадіжки, кримінальну відповідальність за яку, з огляду на вартість викраденого законом не передбачено, вчинене належить кваліфікувати за ст.162 КК України.
Санкція ст.162 КК України є значно нижчою за санкцію ст.185 КК України, а отже у суду були усі підстави для перекваліфікації дій обвинувачених та засудження за ст.162 КК України.
Згідно з ухвалою суду, у провадженні Запорізького районного суду Запорізької області перебуває об'єднане кримінальне провадження за №12020080230000345 від 27 березня 2020 року та №12020080230000310 від 13 березня 2020 року щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.289 КК України.
Згідно з обвинувальним актом у кримінальному провадженні №12020080230000310 від 13 березня 2020 року, крім іншого, ОСОБА_6 обвинувачується у такому:
на початку березня 2020 року, у нічний час, ОСОБА_6 , за попередньою змовою з невстановленою в ході досудового розслідування особою, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, переконавшись, що за їх діями не спостерігають сторонні особи, шляхом зриву навісного замка, проникли до приміщення будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , де діючи таємно, за попередньою змовою групою осіб, умисно, з корисливих мотивів, викрали належну потерпілій ОСОБА_13 , бензокосу марки «Енергомаш» НОМЕР_1 , вартість якої згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи №3150/20 від 11 вересня 2020 року становить 1254 грн. 26 коп.
У подальшому ОСОБА_6 разом з невстановленою в ході досудового розслідування особою з викраденим з місця скоєння злочину майном зникли та розпорядилися викраденим на власний розсуд. В результаті злочинних дій ОСОБА_6 потерпілій ОСОБА_13 завдана матеріальна шкода на загальну суму 1254 грн. 26 коп.
Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, що кваліфікується як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло.
Крім того, згідно з обвинувальним актом у кримінальному провадженні №12020080230000345 від 27 березня 2020 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , крім іншого, обвинувачуються у такому:
20 травня 2020 року, близько 14 год. 00 хв., ОСОБА_6 , ОСОБА_7 за попередньою змовою між собою, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, переконавшись, що за їх діями не спостерігають сторонні особи, перебуваючи з дозволу власника ОСОБА_14 на території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , де діючи повторно, таємно, умисно з корисливих мотивів демонтували та у подальшому викрали покриття метало-черепиці з даху господарчої будівлі, розташованої за вказаною адресою, загальною вагою 250 кг, вартість якої згідно з висновком експерта №10-549 від 24 липня 2020 року складає 3 грн 53 коп. за 1 кг лому чорного металу, загальною вартістю 882 грн 50 коп.
У подальшому ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з викраденим з місця скоєння злочину майном зникли та розпорядилися викраденим на власний розсуд. У результаті злочинних дій ОСОБА_6 та ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_14 завдана матеріальна шкода на загальну суму 882 грн. 50 коп.
Таким чином, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, що кваліфікується як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.
Крім цього, в кінці травня 2020 року, близько 22 год. 30 хв., ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за попередньою змовою між собою, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, переконавшись, що за їх діями не спостерігають сторонні особи, шляхом зриву навісного замка проникли до приміщення господарської споруди, розташованої на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , де діючи повторно, таємно, умисно, з корисливих мотивів викрали з господарської споруди належне потерпілому ОСОБА_15 наступне майно:
- настільну газову плиту на дві конфорки «LuxellLX 2833», вартість якої відповідно до висновку експерта №10-587 від 28 липня 2020 року становить 273 грн. 51 коп.;
- два молотки з дерев'яними ручками, загальна вартість яких відповідно до висновку експерта №10-583 від 28 липня 2020 року становить 100 грн. 00 коп.;
- кувалду з дерев'яною ручкою, вартість якої відповідно до висновку експерта №10-584 від 28 липня 2020 року становить 300 грн. 00 коп.;
- металевий кутник 75х75 мм, товщина металу 5 мм, довжина 3 м, вартість якого відповідно до висновку експерта №10-585 від 28 липня 2020 року становить 270 грн. 00 коп.;
- два подовжувачі довжиною по 1,5 м, чотирьохжильні, саморобні, загальна вартість яких відповідно до висновку експерта №10-582 від 27 липня 2020 року становить 200 грн. 00 коп.
У подальшому ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7 з викраденим з місця скоєння злочину майном зникли та розпорядилися викраденим на власний розсуд. У результаті злочинних дій ОСОБА_6 та ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_15 завдана матеріальна шкода на загальну суму 1143 грн. 51 коп.
Таким чином, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, що кваліфікується як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням в інше приміщення.
У судовому засіданні 18 жовтня 2024 року прокурор ОСОБА_12 просив закрити кримінальне провадження у частині цих епізодів на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку із втратою чинності законом, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_10 підтримали дане клопотання, просили задовольнити та закрити кримінальне провадження у частині вказаних епізодів.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_9 , також підтримали дане клопотання, просили задовольнити та закрити кримінальне провадження у частині вказаних епізодів.
Заслухавши доповідь судді; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; захисників-адвокатів ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , які вважали ухвалу суду законною та обґрунтованою, обвинуваченого ОСОБА_7 , який підтримав думку свого захисника; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню частково, з таких підстав.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, оскаржувана ухвала суду вищевказаним вимогам закону відповідає не в повній мірі з огляду на таке.
Відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З ухвали суду убачається, що в ході судового розгляду прокурор просив закрити кримінальне провадження у частині епізодів на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку із втратою чинності законом, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння.
Оскаржуваною ухвалою судом задоволено клопотання прокурора та кримінальне провадження за №12020080230000345 від 27 березня 2020 року, кримінальне провадження №12020080230000310 від 13 березня 2020 року стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.289 КК України, в частині епізодів вчинення крадіжок, в яких потерпілими є ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , а також ОСОБА_15 закрито на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Таким чином, убачається що, суд першої інстанції прийшов до висновку, що має місце декриміналізація діянь, які полягають у крадіжці майна вартістю до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у 2020 році становить 2102 грн (1051,00 х 2). Суд вказав на те, що втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність вчинених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 діянь, оскільки вартість майна, у здійсненні крадіжки якого вони обвинувачуються, згідно з обвинувальними актами, становить: по епізоду крадіжки у потерпілої ОСОБА_13 - 1254,26 грн, у потерпілого ОСОБА_14 - 882,50 грн, у потерпілого ОСОБА_15 - 1143,51 грн, що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (3028,00 грн.).
Отже, суд першої інстанції не встановлюючи фактичні обставини кримінального провадження, дійшов висновку про необхідність закриття кримінального провадження в порядку, визначеному п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України.
Перевіряючи зазначені висновки суду, колегія суддів звертає увагу на те, що 09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України від 18 липня 2024 року №3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон №3886-IX), яким було внесено зміни до статті 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Положеннями ч.1 ст.51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною другою статті 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч.1 ст.51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на зазначене, аналіз вказаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст.51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Згідно з частиною 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пунктом 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Як регламентовано частиною 1 статті 3 КК України, законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (частина 6 статті 3 КК України).
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Зазначені норми Основного Закону України також знайшли своє відображення і в ч.1 ст.5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Внесені законодавцем зміни про кримінальну відповідальність призвели до часткової декриміналізації діяння, і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність за певні діяння у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
Разом з цим, згідно з обвинувальними актами у об'єднаному кримінальному провадженні, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч.2 ст.185 та ч.3 ст.185 КК України, а саме крадіжок, поєднаних з проникненням у житло та інше приміщення за епізодами, в яких потерпілими є ОСОБА_13 та ОСОБА_15 .
В той же час, об'єктивна сторона ст.162 КК України полягає, серед іншого, в незаконному проникненні до житла чи іншого володіння особи, зокрема, у незаконному проникненні до приміщення.
Під незаконним проникненням до житла чи іншого володіння особи потрібно розуміти будь-яке вторгнення, здійснене всупереч волі законного володільця, за відсутності визначених законом підстав чи з порушенням у встановленому законом порядку.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 21 серпня 2024 року по справі №127/26638/23 з посиланням на ч.3 ст.337 КПК України, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Кримінальним проступком є передбачене Кримінальним Кодексом України діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі (ч.1 ст.12 КК України).
З огляду на зміст положення ч.1 ст.162 КК України, дії, кваліфіковані за цією нормою, на відміну від кваліфікованих за ч.4 ст.185 КК України, є кримінальним проступком, а тому їх перекваліфікація покращує становище обвинуваченого.
Таким чином, аналіз кримінального процесуального законодавства дає підстави вважати, що суд, дійшовши висновку про те, що вчинене обвинуваченими кримінальні правопорушення не підпадають під кримінально каране діяння, передбачене, зокрема статтею 185 КК України, та, водночас, встановивши, що в діях обвинуваченого наявний склад іншого кримінального правопорушення (ст.162 КК України), відповідно до ч.3 ст.337 КПК України, має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, та змінити правову кваліфікацію правопорушення, застосувавши кримінальний закон про менш тяжке кримінальне правопорушення.
Викладене узгоджується з правовою позицією Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, яка сформульована в постанові від 07 жовтня 2024 року справа № 278/1566/21, провадження № 51-2555кмо24.
Проте, суд не з'ясував повно і всебічно всіх обставин, що мають значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення та дійшов передчасного висновку про необхідність закриття кримінального провадження щодо обвинувачених за епізодами, де потерпілими є ОСОБА_13 та ОСОБА_15 .
Зазначене є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
У зв'язку з цим, оскаржувана ухвала суду на підставі ст.ст.407, 409, 412, 413 КПК України підлягає безумовному скасуванню в частині закриття кримінального провадження за епізодами, де потерпілими є ОСОБА_13 та ОСОБА_15 .
Діючи в межах, передбачених ст.404 КПК України, колегія суддів не може виправити вказані недоліки, тому, виходячи із засад кримінального провадження, закріплених у ст.ст.7-9 КПК України, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне призначити новий розгляд провадження в суді першої інстанції.
При новому розгляді необхідно врахувати викладене в цій ухвалі апеляційного суду, повно та всебічно дослідити обставини провадження та, в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення.
Керуючись ст.ст. 404-405, 407, 409, 412, 413, 415 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу заступника керівника обласної прокуратури ОСОБА_11 задовольнити частково.
Ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 18 жовтня 2024, якою задоволено клопотання прокурора ОСОБА_12 та закрито кримінальні провадження №12020080230000310 від 13 березня 2020 року, №12020080230000345 від 27 березня 2020 року, №12020080230000345 від 27 березня 2020 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, скасувати в частині закриття кримінального провадження за епізодами, де потерпілими є ОСОБА_13 (на початку березня 2020 року) та ОСОБА_15 (в кінці травня 2020 року).
Призначити в цій частині новий розгляд в суді першої інстанції.
У решті ухвалу залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та у частині, якою призначено новий судовий розгляд кримінального провадження оскарженню не підлягає, в іншій частині може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4