Дата документу 02.04.2025 Справа № 334/9709/18
Єдиний унікальний №334/9709/18 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-кп/807/479/25 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянула 02 квітня 2025 року в м.Запоріжжя в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вільнянськ, громадянина України, який є особою з інвалідністю другої групи з дитинства, має загальну середню освіту, неодружений, неповнолітніх дітей на утримання не має, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
потерпілого ОСОБА_8 ,
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_9 - в режимі відеоконференції,
обвинуваченого ОСОБА_6 - в режимі відеоконференції,
захисника адвоката ОСОБА_10 - в режимі відео конференції.
Представник потерпілого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 січня 2025 року, якою:
Відмовлено у задоволенні клопотання представника потерпілого - адвоката ОСОБА_9 про встановлення факту та відновлення строку.
Задоволено клопотання захисника адвоката ОСОБА_10 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Звільнено обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення за ч.1 ст.122 КК України, на підставі п.3 ч.1 ст.49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Закрито кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 , за обвинуваченням за ч.1 ст.122 КК України.
Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - залишено без розгляду.
В апеляційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду в тому ж складі суду.
Встановити факт ухилення обвинуваченим ОСОБА_6 від суду з 25 лютого 2022 року та, як наслідок, відновити строк притягнення його до кримінальної відповідальності з цього часу до 28 січня 2025 року (коли він з'явився в судове засідання). Розглянути заперечення представника потерпілого на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 липня 2022 року про зупинення провадження у справі щодо її незаконності.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ухвала суду є незаконною необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
Вказує, що захисник обвинуваченого звернувся до суду з клопотанням про зупинення проводження у справі на підставі ст.335 КПК України у зв'язку з прийняттям обвинуваченого ОСОБА_6 на військову службу за контрактом.
24 червня 2022 року на адресу суду надійшов лист ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24 червня 2022 року №1084, відповідно до якого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 25 лютого 2022 року уклав контракт добровольця територіальної оборони в добровольчому формуванні територіальної громади №2 «Народна самооборона Запоріжжя» з 25 лютого 2022 року.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 липня 2022 року кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України зупинено до звільнення ОСОБА_6 з військової служби.
Апелянт вважає, що на час постановлення ухвали про зупинення провадження у справі були відсутні правові підстави для його зупинення через начебто «проходження» обвинуваченим ОСОБА_6 військової служби за контрактом, оскільки положення ч.1 ст.335 КПК України стосуються осіб, призваних для проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період.
Крім того, згідно з відповіддю т.в.о. начальника штабу командування Сухопутних військ Збройних сил України на запит суду: За результатами опрацювання повідомляємо, що за наявними даними у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних резервістів, станом на 11 грудня 2024 року, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на загальному військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_3 з 11 березня 2023 року. Інформація щодо призову (прийняття на військову службу за контрактом) та проходження ОСОБА_6 військової служби під час мобілізації, на особливий період, відсутня.
Під час судового розгляду клопотання про закриття провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , на запитання учасників останній не зміг пояснити, де він проходив службу, а також період її проходження, при цьому достовірно сказав, що 11 березня 2023 року під час перереєстрації в органах ТЦК та СП на військовій службі він не перебував. Про своє звільнення суду він не повідомив, тому що не знав, що суди та взагалі судова система в Україні продовжують працювати.
Таким чином, апелянт вважає, що ОСОБА_6 надав суду недостовірну інформацію щодо проходження військової служби, що є фактом ухилення від суду.
Згідно з ухвалою суду, в провадженні Ленінського районного суду м.Запоріжжя перебуває кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України.
12 липня 2018 року, приблизно о 23 годині 45 хвилин, ОСОБА_6 , знаходячись поблизу другого під'їзду будинку АДРЕСА_2 , де діючи з прямим умислом, направленим на спричинення тілесних ушкоджень, на підґрунті раптово виниклого словесного конфлікту між ним та потерпілим ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, наніс не менше 3 ударів лівою рукою в область обличчя потерпілому, чим спричинив ОСОБА_8 садна в ділянці кореня та спинки носу, садно в ділянці лівого колінного суглоба, які самі по собі кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, закритий подвійний перелом нижньої щелепи на рівні кута праворуч та на рівні 34-35 зубів (ліворуч), заподіявши таким чином тілесні ушкодження, які кваліфікуються, як тілесні ушкодження середньої тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров'я строком понад 3 тижні.
Згідно з обвинувальним актом, органом досудового розслідування вказані умисні дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч.1 ст.122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
28 січня 2025 року захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_10 подав письмове клопотання про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження за ч.1 ст.122 КК України, оскільки з моменту вчинення кримінального правопорушення, за яким обвинувачується ОСОБА_6 , сплив строк більш ніж п'ять років, тобто закінчилися строки давності притягнення його до кримінальної відповідальності. Відповідно до положень ст.49 КК України, ОСОБА_6 підлягає звільненню від кримінальної відповідності, а кримінальне провадження підлягає закриттю.
30 січня 2025 року представник потерпілого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 подав клопотання про встановлення факту та відновлення строку, в якому просив встановити факт ухилення обвинуваченим ОСОБА_6 від суду з 25 лютого 2022 року та, як наслідок, відновити строк притягнення його до кримінальної відповідальності з цього часу до 28 січня 2025 року (коли він з'явився в судове засідання). Клопотання обґрунтоване тим, що на час постановлення ухвали про зупинення провадження у справі були відсутні правові підстави для його зупинення через начебто «проходження» обвинуваченим ОСОБА_11 військової служби за контрактом, оскільки положення ч.1 ст.335 КПК України стосуються осіб, призваних для проходження військової служби за призивом під час мобілізації на особливий період. Крім того, згідно з відповіддю т.в.о. начальника штабу командування Сухопутних військ Збройних сил України на запит суду, станом на 11 грудня 2024 року, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на загальному військову обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_5 з 11 березня 2023 року. Інформація щодо призову (прийняття на військову службу за контрактом) та проходження ОСОБА_6 військової служби під час мобілізації, на особливий період, відсутня. Таким чином, ОСОБА_6 надав суду недостовірну інформацію щодо проходження військової служби, що є фактом ухилення від суду.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 підтримав подане захисником ОСОБА_10 та просив закрити кримінальне провадження. Щодо клопотання представника потерпілого пояснив, що не пам'ятає дати, але з 2023 року не проходив військову службу, однак до цього проходив військову службу в територіальній обороні, до його командира надходили відповідні запити про це. Від суду не ухилявся, як тільки отримав виклик, одразу з'явився.
Захисник - адвокат ОСОБА_10 подане клопотання підтримав, просив задовольнити. Щодо клопотання представника потерпілого, зазначив, що наразі відсутні факти, які б підтверджували умисне ухилення ОСОБА_6 від суду, відповідними органами такий факт не встановлений, ухвала про зупинення провадження представником потерпілого не була оскаржена, тому у задоволенні вказаного клопотання просив відмовити.
Потерпілий ОСОБА_8 підтримав клопотання, подане його представником, підтримав, просив задовольнити. Проти клопотання захисника обвинуваченого заперечував, просив відмовити у задоволенні клопотання.
Представник потерпілого - адвокат ОСОБА_9 підтримав подане ним клопотання та просив суд встановити факт ухилення обвинуваченим ОСОБА_6 від суду з 25 лютого 2022 року та, як наслідок, відновити строк притягнення його до кримінальної відповідальності з цього часу до 28 січня 2025 року. Проти клопотання захисника обвинуваченого заперечував, просив відмовити у задоволенні клопотання.
Прокурор ОСОБА_12 зазначила, що клопотання захисника ОСОБА_10 вважає таким, що відповідає вимогам КПК, оскільки судом було вирішено питання про зупинення провадження на підставі проходження ОСОБА_6 служби в силах територіальної оборони, на час вирішення питання були всі підстави для зупинення.
Заслухавши доповідь судді; потерпілого та його представника, які підтримали апеляційну скаргу; прокурора, який вважав оскаржувану ухвалу законною, обґрунтованою та вмотивованою, підстав для задоволення апеляційної скарги не убачає; обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
На думку колегії суддів, оскаржувана ухвала суду вказаним вимогам закону відповідає.
Так, згідно з матеріалами провадження та оскаржуваною ухвалою, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КК України, 12 липня 2018 року, яке відповідно до положень ст.12 КК України віднесено до категорії нетяжкого злочину.
Санкція ч.1 ст.122 КК України передбачає відповідальність у виді виправних робіт на строк до двох років або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на строк до трьох років.
Відповідно до положень п.3 ч.1 ст.49 КК України (в редакції закону, який діяв на час вчинення кримінального правопорушення та на час ухвалення оскаржуваного рішення), особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.
Як правильно зазначено в оскаржуваній ухвалі суду, подія кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , мала місце 12 липня 2018 року.
Отже, строки, передбачені статтею 49 КК України у цьому провадженні (5 років) закінчились до постановлення оскаржуваної ухвали, а саме 12 липня 2023 року.
Протягом цього строку обвинувачений не вчинив нового кримінального правопорушення та не ухилявся від слідства або суду, а тому перебіг вказаного строку не зупинявся та не переривався.
28 січня 2025 року до суду першої інстанції від захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_10 надійшло письмове клопотання про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження за ч.1 ст.122 КК України, у зв'язку з тим, що з моменту вчинення кримінального правопорушення, за яким обвинувачується ОСОБА_6 , закінчилися строки давності притягнення його до кримінальної відповідальності. Відповідно до положень ст.49 КК України, ОСОБА_6 підлягає звільненню від кримінальної відповідності, а кримінальне провадження підлягає закриттю.
Положеннями частини четвертої статті 286 КПК України визначено, що в разі, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Вказана вище норма, так само як і положення ст.49 КК України, є імперативними нормами, які передбачають не право суду, а його обов'язок розглянути відповідне клопотання.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 02 лютого 2021 року та від 09 лютого 2021 року у справах №295/11541/18 та №753/5553/18 відповідно.
Таким чином, суд першої інстанції, заслухавши учасників провадження, своєю ухвалою обґрунтовано звільнив ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності та закрив кримінальне провадження з зазначених вище підстав.
Так, відповідно до положень ч.1 ст.285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
За змістом п.1 ч.2, ч.8 ст.284 КПК України, у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності, суд закриває кримінальне провадження. Закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.
Отже, оскільки сторона захисту звернулась до суду з відповідним клопотанням, підстав продовжувати кримінальне провадження в загальному порядку у суду не було.
В свою чергу, підстави для закриття провадження в справі через закінчення строків давності не є реабілітуючими та не звільняють обвинуваченого від цивільно-правової відповідальності.
Перевіряючи доводи представника потерпілого в апеляційній скарзі про встановлення факту ухилення обвинуваченого ОСОБА_6 від суду з 25 лютого 2022 року та відновлення строку притягнення його до кримінальної відповідальності з цього часу до 28 січня 2025 року, колегія суддів звертає увагу на таке.
Згідно з матеріалами кримінального провадження, 10 червня 2022 року судом першої інстанції направлено запит до ІНФОРМАЦІЯ_6 про надання інформації про проходження обвинуваченим ОСОБА_6 військової служби.
24 червня 2022 року на адресу суду надійшов лист ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22 червня 2022 року за №1084, зі змісту якого убачається, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 25 лютого 2022 року уклав контракт добровольця територіальної оборони в добровольчому формуванні територіальної громади №2 «Народна самооборона Запоріжжя» з 25 лютого 2022 року.
Під час судового засідання суду першої інстанції, яке відбулось 19 липня 2022 року, прокурор звернулась з клопотанням про зупинення провадження, яке було задоволено судом, та постановлено відповідну ухвалу, якою на підставі положень ст.335 КПК України, судове провадження у кримінальному провадженні №12018080050002327 від 14 липня 2018 року щодо ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, зупинено до звільнення з військової служби обвинуваченого.
Як убачається зі змісту протоколу судового засідання та ухвали суду від 19 липня 2022 року, потерпілий ОСОБА_8 не заперечував проти задоволення клопотання прокурора та зупинення провадження з зазначених підстав.
30 грудня 2024 року на адресу суду першої інстанції надійшов лист заступника керівника окружної прокуратури, в якому зазначено, що за інформацією ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19 серпня 2024 року, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на військовому обліку сержантів і солдатів запасу ІНФОРМАЦІЯ_7 з 21 лютого 2006 року. Вибув до ІНФОРМАЦІЯ_8 31 липня 2019 року. За даними ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_6 не перебуває на обліку, інформація щодо призову останнього на військову службу за призовом під час мобілізації районними територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки Запорозької області відсутня.
На підставі вказаної інформації ухвалою суду від 14 січня 2025 року, відновлено судове провадження з розгляду кримінального провадження №12018080050002327 від 14 липня 2018 року щодо ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, та призначено судове засідання.
Заходи примусового характеру до ОСОБА_6 судом не застосовувались, у розшуку останній не перебував.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність достатніх та належних доказів, які б вказували на умисне ухилення обвинуваченого ОСОБА_6 від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2015 року №5-1кс15, згідно з якою, під ухиленням від слідства або суду з погляду застосування ст.49 КК України слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез'явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо).
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у справі №175/239/14-к в постанові від 04 січня 2025 року, у справі №186/1405/17 в постанові від 11 січня 2024 року,у справі №754/339/19 в постанові від 10 квітня 2024 року, у справі №638/13757/20 в постанові від 09 квітня 2024 року, а також в постанові Великої Палати ВС у справі №735/1121/20 від 02 лютого 2023 року.
Враховуючи вищевикладене, вказані вимоги представника потерпілого адвоката ОСОБА_9 про встановлення факту ухилення від суду та відновлення строку притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності не підлягають задоволенню.
Твердження представника потерпілого про те, що ОСОБА_6 надав суду недостовірні відомості, не є слушними, оскільки як зазначено вище, відповідні відомості надійшли на адресу суду з ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Саме на підставі зазначених відомостей за клопотанням прокурора суд зупинив судове провадження.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, перевіривши матеріали кримінального провадження, обґрунтовано задовольнив клопотання обвинуваченого та звільнив останнього від кримінальної відповідальності через закінчення строків давності, передбачених ст.49 КК України.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б були підставою для скасування оскаржуваної ухвали, не встановлено.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 418-419 КПК України, колегія суддів,-
апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 січня 2025 року, якою звільнено обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення за ч.1 ст.122 КК України, на підставі п.3 ч.1 ст.49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4