Справа № 308/5097/25
Закарпатський апеляційний суд
13.05.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді матеріали судового провадження 11-сс/4806/238/25 за апеляційною скаргою командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.04.2025.
Цією ухвалою скаргу командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 на бездіяльність працівників Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення та зобов'язання вчинити певні дії, повернуто особі, яка її подала.
Як вбачається зі скарги, командир військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність працівників Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення та зобов'язання вчинити певні дії.
Скарга мотивована тим, що військовою частиною НОМЕР_1 з використанням технологій електронної пошти на офіційну електронну пошту Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові в порядку ст. 214 КПК України було подано заяву (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення. В діях солдата ОСОБА_6 наявний склад кримінального правопорушення передбаченого частиною 5 статті 407 КК України, а саме: «самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез'явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці. Вказане повідомлення з зазначеними додатками подане на офіційну електрону адресу ТУ ДБР. Однак, в порушення вимог ст. 214 КПК України, відомості за вказаною заявою про вчинення кримінального правопорушення не внесені, не повідомлено про початок досудового розслідування, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань не надано.
В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначила про те, що дана скарга не підлягає розгляду в Ужгородському міськрайонному суді Закарпатської області, оскільки заявником оскаржується бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, яке зареєстроване за адресою: 79008, Львівська область м. Львів, вул. Кривоноса, 6, а відтак скарга повинна бути подана до
-2-
суду у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться вказаний орган досудового розслідування, тобто до Личаківського районного суду міста Львова, у зв'язку з чим слідчий суддя дійшла висновку про повернення командиру військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 його скарги.
Не погодившись з ухвалою слідчого судді, командир військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді від 11.04.2025 скасувати та постановити нову ухвалу по суті вимог скарги. В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що ухвала слідчого судді є незаконною і необґрунтованою, оскільки військовою частиною НОМЕР_1 на офіційну електронну пошту Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, орган досудового розслідування - Шостий слідчий відділ з дислокацією у м. Ужгород в порядку ст. 214 КПК України подано заяву (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення. Установою досудового розслідування в Закарпатській області є Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Львові як юридична особа, в структурі якої є органи досудового розслідування (Шостий слідчий відділ з дислокацією у місті Ужгороді), відповідно до правил територіальної підсудності судовий контроль здійснюють слідчі судді саме Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області. У зв'язку з чим уважає, що скаргу ним подано до належного суду, однак слідчий суддя необґрунтовано дійшла висновку про повернення скарги.
Судове провадження розглядається за відсутності прокурора, особи, яка подала скаргу, неявка яких з урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України не перешкоджає його розгляду. При цьому, враховується, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, а також те, що від них не надходили заяви чи клопотання про відкладення розгляду судового провадження на інший термін та відомості про поважність причин його неявки. Також приймається до уваги заява командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 про розгляд апеляційної скарги у його відсутності.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи його апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
За приписами до положень ст. 7 КПК України, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться верховенство права, законність, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Згідно ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
-3-
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
За приписами до ч. 3 ст. 21 КПК України, кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов'язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до положень ст. 24 КПК України, які узгоджуються з приписами ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Згідно вимог п. 2 ч. 2 ст. 304 КПК України, скарга на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, повертається особі, яка її подала, якщо скарга не підлягає розгляду в цьому суді.
Зі змісту вказаної норми статті вбачається, що скарга подається до суду за місцем розташування органу або місця роботи посадової особи, рішення, дії чи бездіяльність якої оскаржується. Оскільки скарга подається до суду за місцем розташування органу або роботи посадової особи, рішення, дії чи бездіяльність якої оскаржується, то подання такої скарги до іншого суду є порушенням територіальної підсудності, що передбачена ст. 32 КПК України. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора розглядається слідчим суддею місцевого суду, у межах юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, з урахуванням вимог статей 32 і 33 цього Кодексу щодо територіальної та інстанційної підсудності.
Виходячи з положень ст. 304, 306 КПК України та загальних засад кримінального процесуального законодавства, зокрема ст. 32, 34 КПК України, судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування покладено на слідчого суддю суду першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Як вбачається зі змісту скарги, 10.04.2025 командир військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність працівників Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення та зобов'язання вчинити певні дії.
Разом з тим, з матеріалів судового провадження вбачається, що 08.04.2025 командиром військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 було направлено заяву про вчинення кримінального правопорушення до ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та за якою відомостей про кримінальне правопорушення внесено не було.
-4-
Між тим, матеріали судового провадження не містять відомостей про звернення командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 із заявою про вчинення кримінального правопорушення безпосередньо до Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгород) ТУ ДБР у м. Львові, у зв'язку з чим доводи в частині оскарження ним, зокрема, бездіяльності саме Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгород) ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, не ґрунтуються на фактичних обставинах справи.
Колегія суддів уважає, що слідчий суддя у своїй ухвалі вірно зазначила те, що скарга командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 не підсудна Ужгородському міськрайонному суду Закарпатської області, оскільки територіальна підсудність визначається за місцем знаходження (реєстрації) відповідного органу, який є юридичною особою, в даному випадку ТУ ДБР у м. Львові, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
З врахуванням викладеного, колегія суддів уважає, що слідчий суддя місцевого суду обґрунтовано повернула скаргу командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 , а тому ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.04.2025 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.04.2025, якою повернуто скаргу командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 на бездіяльність працівників Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення та зобов'язання вчинити певні дії, - без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді