12 травня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/1627/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дегтярьової С.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до відповідача Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та нездійснення виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за зниклого безвісти сина ОСОБА_2 згідно пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII в редакції Закону станом на 02 серпня 2023 року, тобто з дати зникнення ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснювати нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 зниклого безвісти сина ОСОБА_2 згідно пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII в редакції Закону станом на 02 серпня 2023 року, тобто з дати зникнення ОСОБА_2 , в період з 02 серпня 2023 року і до дня набрання законної сили рішенням суду про оголошення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим.
В обґрунтування позову посилається на те, що її син зник безвісти, а тому вона має право на нарахування та отримання його грошового забезпечення з 02 серпня 2023 року і до дня набрання законної сили рішенням суду про оголошення ОСОБА_2 померлим.
Ухвалою від 14 березня 2025 року відкрите спрощене позовне провадження у справі.
25 березня 2025 року відповідач подав до суду заяву та вказав, що ОСОБА_2 загинув від вогнепального поранення, а тому наказом військової частини по стройовій частині від 23 березня 2023 року №66мтд припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України та виключено його зі списків особового складу військової частини у зв'язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання в м. Маріуполь Донецької області у період дії воєнного стану.
З огляду на дані обставини підстави для виплати грошового забезпечення відсутні.
Розглянувши справу в порядку спрощеного (письмового) провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.
Солдата ОСОБА_2 , який прибув згідно з наказом командувача Національної гвардії України від 22 серпня 2019 року №149 о/с із військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ), для подальшого проходження служби, зараховано в списки особового складу військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) Національної гвардії України та на всі види забезпечення з 16 листопада 2019 року наказом по стройовій частині від 18 листопада 2019 року №239 (а.с.44).
12 березня 2022 року військова частина отримала НОМЕР_1 повідомлення про те, що бойовий медик 2-го взводу оперативного призначення 3-ї роти оперативного призначення НОМЕР_3 батальйону оперативного призначення окремого загону спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_3 », молодший сержант ОСОБА_2 загинув від вогнепального поранення несумісного з життям під час виконання бойових завдань під час виконання бойових завдань при обороні міста Маріуполь Донецької області.
Про загибель військовослужбовця військова частина повідомила командування донесенням оперативного чергового від 11 березня 2022 року №40/57/2/2/3-783.
Наказом по стройовій частині від 12 березня 2022 року №60 ОСОБА_2 виключено з усіх видів забезпечення у зв'язку із смертю (а.с.32).
Через неможливість евакуації тіла загиблого ОСОБА_2 документи про загибель ОСОБА_2 оформлені не були.
Наказом військової частини по стройовій частині від 23 березня 2023 №66мтд припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу військової частини бойового медика 2-го взводу оперативного призначення 3-ї роти оперативного призначення 1-го батальйону оперативного призначення окремого загону спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_3 », молодшого сержанта ОСОБА_2 (НОМЕР_7) у зв'язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання в м. Маріуполь Донецької області у період дії воєнного стану (а.с.31).
05 жовтня 2023 року ОСОБА_1 , матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 направлено сповіщення №97 про смерть її сина, ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойових завдань із забезпечення відсічі збройної агресії Російської Федерації, на території міста Маріуполь Донецької області (а.с.38 зв).
27 грудня 2023 року ОСОБА_1 , мати ОСОБА_2 , звернулася до командира військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату задепонованого грошового забезпечення, що знаходиться на рахунку військової частини НОМЕР_1 , що належить її сину, ОСОБА_2 , який помер (загинув) ІНФОРМАЦІЯ_2 під час проходження військової служби (а.с.30).
Наказом командира військової частини від 20 січня 2024 року №86 вирішено виплатити матері загиблого, ОСОБА_1 , 100% грошового забезпечення бойового медика 2-го взводу оперативного призначення 3-ї роти оперативного призначення 1-го батальйону оперативного призначення окремого загону спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_3 », молодшого сержанта ОСОБА_2 за місяць, в якому загинув військовослужбовець, а саме за березень 2022 року (а.с.43).
На виконання наказу від 20.01.2024 №86 ОСОБА_1 в січні 2024 року було перераховане задепоноване грошове забезпечення ОСОБА_2 в сумі 106 787,38 грн., що позивачем не заперечувалось.
Натомість ОСОБА_1 посилалась на те, що 18 лютого 2025 року вона подала заяву до військової частини НОМЕР_1 про виплату грошового забезпечення зниклого безвісти ОСОБА_2 в розмірі, визначеному на дату зникнення.
До позовних матеріалів копію такої заяви позивач не доклала. Натомість, надала копію відповіді на неї вих.№40/57/10/2-3629 від 21 лютого 2025 року, в якій вказано, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 призначене службове розслідування за фактом невідповідності облікових даних молодшого сержанта ОСОБА_2 , яке на разі, триває. Інші порушені у заяві питання будуть уточнені в процесі проведення службового розслідування (а.с.13).
Копії заяви від 18 лютого 2025 року, на яку отримано відповідь вих.№40/57/10/2-3629 від 21 лютого 2025 року, ОСОБА_1 до суду не подала.
Позивачем до матеріалів справи надано роздруковану заяву від 16 лютого 2024 року, яка містить, зокрема, прохання про нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення безвісно відсутнього ОСОБА_2 з дати зникнення (з 12 березня 2022 року) в розмірі, визначеному на дату зникнення. Документальних доказів отримання цієї заяви відповідачем, суду не надано.
Військова частина НОМЕР_1 посилається на те, що заява ОСОБА_1 від 18 лютого 2025 року містила лише вимогу надати інформацію, на підставі якої її син рахується як загиблий, зокрема, надати акт службового розслідування, в якому зазначені факти про загибель ОСОБА_2 . В підтвердження такої позиції відповідач надав копію заяви позивача, що зареєстрована у військовій частині НОМЕР_1 18 лютого 2025 року, в якій дійсно міститься лише вимога надати інформацію, на підставі якої ОСОБА_2 рахується як загиблий. Вимоги нарахування та виплати грошового забезпечення заява не містить (а.с.40).
Відповідач стверджує про відсутність інших заяв від 18 лютого 2025 року ОСОБА_1 з вимогою нарахування та виплати грошового забезпечення зниклого безвісти ОСОБА_2 .
Позивач наполягає на поданні заяви від 18 лютого 2025 року з вимогою нарахування та виплати грошового забезпечення зниклого безвісти ОСОБА_2 , що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби передбачене Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до ч.3 ст.24 Закону №2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
За абзацом сьомим ч.3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (в редакції, яка діяла станом на дату загибелі ОСОБА_2 ), загиблий (померлий) військовослужбовець виключається із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) з наступного після загибелі (смерті) дня.
Наказом військової частини НОМЕР_1 від 12 березня 2022 року №60 ОСОБА_2 виключений із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 (а.с.32).
Відповідно до пункту 1 розділу XXVIII Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 №200 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2018 р. за №405/31857 (далі - Інструкція № 200) у разі смерті (загибелі) військовослужбовця грошове забезпечення нараховується повністю за той місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув).
Грошове забезпечення виплачується членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а у разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.
Судом встановлено, що за березень 2022 року нараховано та виплачено ОСОБА_1 грошове забезпечення ОСОБА_2
ОСОБА_1 посилається на наявність в ОСОБА_2 статусу безвісно відсутнього військовослужбовця та на безпідставність наказу про виключення ОСОБА_2 з усіх видів забезпечення через відсутність документів з оформлення його смерті.
Суд бере до уваги той факт, що наказ військової частини НОМЕР_1 від 12 березня 2022 року №60, відповідно до змісту якого ОСОБА_2 виключений із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 у зв'язку зі смертю, не є скасованим. Правовим наслідком його реалізації є припинення військової служби та відсутність підстав для нарахування грошового забезпечення.
Відповідач мотивує свою позицію тим, що військова частина НОМЕР_1 отримала відомості про смерть ОСОБА_2 , а тому мала правові підстави для прийняття наказу №60.
Обставини, на які посилається позивач, щодо відсутності акту службового розслідування зникнення (смерті) ОСОБА_2 та, як наслідок, відсутності підстав для виключення ОСОБА_2 з усіх видів забезпечення в зв'язку зі смертю, можуть бути перевірені в провадженні предметом якого є оскарження наказу військової частини НОМЕР_1 від 12 березня 2022 року №60.
В даному ж провадженні суд з'ясовує наявність або відсутність підстав для нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за сина ОСОБА_2 згідно пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII в період з 02 серпня 2023 року (як просить позивач) і до дня набрання законної сили рішенням суду про оголошення ОСОБА_2 померлим.
Так, згідно пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції, станом на 12 березня 2022 року за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
Судом встановлено, що військова частина НОМЕР_1 отримала відомості про загибель ОСОБА_2 та виключила його із списків особового складу військової частини з 13 березня 2022 року згідно з наказом військової частини по стройовій частині від 23.03.2023 №66мтд, що свідчить про відсутність підстав для подальшого нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення.
Окрім цього, до матеріалів справи позивачем не надано доказів звернення до військової частини із заявою про виплату грошового забезпечення згідно з Порядком №884, щоби суд перевірив обставини розгляду такої заяви військовою частиною НОМЕР_1 .
З огляду на викладене, правові підстави для задоволення позову відсутні.
Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Копію рішення суду надіслати учасникам справи.
Повне судове рішення виготовлене 12.05.2025.
Сторони:
позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ),
відповідач Військової частини НОМЕР_5 Національної гвардії України ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду С.В. ДЕГТЯРЬОВА