12 травня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/6799/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Представник позивача звернулась до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ - НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати в повному обсязі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30 000,00 гривень щомісячно з лютого 2023 року по травень 2024 року включно;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ - НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30 000,00 гривень щомісячно з лютого 2023 року по травень 2024 року включно.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . У період з 20.05.2022 року по 26.06.2022 року перебував на посаді командира 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації перебуваючи безпосередньо в зоні бойових дій поблизу с. Воронове району Сєвєродонецького району Луганської області. Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.07.2024 року № 204 позивача звільнено з військової служби у запас на підставі підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» та 19.07.2024 року виключено зі списків особового складу частини НОМЕР_1 і знято з усіх видів забезпечення. У витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.07.2024 року № 204 зазначено, виплатити додаткову винагороду у розмірі 30 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби за період з 01 липня 2024 року по 19 липня 2024 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (зі змінами) та на підставі рішення Міністра оборони України від 16.01.2024 № 183/уд. Позивач стверджує, що у період з лютого 2023 року по травень 2024 року включно, під час проходження військової служби недоотримував у передбаченому законом порядку додаткову винагороду 30 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім ям під час дії воєнного стану». Звернення до командування військової частини НОМЕР_1 не призвели до вирішення питання. Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач через представника звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалою суду від 28.10.2024 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (т.1 а.с.24). Цією ж ухвалою у відповідача витребувано докази.
Ухвала про відкриття провадження у справі доставлена до електронного кабінету відповідача 29.10.2024 року та отримана уповноваженою особою засобами поштового зв'язку 31.10.2024 року (т.1 а.с.25, 28), проте витребуваних ухвалою доказів суду не подано.
Ухвалою судді від 27.11.2024 року у відповідача повторно витребувано докази по справі (т.1 а.с.29-30).
23.12.2024 року від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів, чим частково виконано ухвали від 28.10.2024 року та від 27.11.2024 року.
Ухвалою суду від 27.12.2024 у відповідача вкотре витребувано докази. (т.1 а.с.43-44)
Представником Військової частини НОМЕР_1 подано до суду відзив на позовну заяву (т.1 а.с.48-68), згідно яких відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, та зазначив, що Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 року №793, доповнено Постанову №168 пунктом 2-1 такого змісту: "2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.", що застосовується із 24.02.2022 року. Реалізуючи дану постанову, Міністром оборони України, внесено зміни до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, відповідно до наказу Міністра оборони України від 25.01.2023 №44. Дані зміни доповнили Порядок №260 новим розділом XXXIV, яким врегульовано порядок та розміри виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану відповідно до Постанови №168. Зокрема, ці зміни, які набули чинності із 01.02.2023 передбачають виплату додаткової винагороди лише за умови виконання певних завдань, а не за умови наявності статусу військовослужбовця як це було у період із 24.02.2022 - 31.01.2023. Як вбачається із наданої довідки, у період із 01.02.2023 по 31.05.2023 року така винагорода виплачувалася ОСОБА_1 , пропорційно його залученню до виконання бойових завдань. Також представник відповідача посилається на пропуск позивачем строку звернення до суду із даним позовом.
Представником позивача подано до суду відповідь на відзив (т.1 а.с.72-78), у якому зазначає, що позивачем не пропущено строк звернення до суду, позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а тому відзив підлягає відхиленню, а позовні вимоги задоволенню.
Ухвалою суду від 04.02.2025 року до військової частини застосовано заходи процесуального примусу та зобов'язано подати до суду докази, що витребовувались ухвалами від 28.10.2024 року, від 27.11.2024 року та від 27.12.2024 та надати додаткові пояснення (т.1 а.с.80-81).
Ухвала від 04.02.2025 року доставлена до електронного кабінету відповідача 06.02.2025 року та отримана уповноваженою особою засобами поштового зв'язку 10.02.2025 року (т.1 а.с.83, 86), проте витребуваних ухвалою доказів суду не подано.
Ухвалою суду від 05.03.2025 року зобов'язано відповідача подати до суду докази, що витребовувались ухвалами від 28.10.2024 року, від 27.11.2024 року, 27.12.2024 та 04.02.2025 року, а також надати додаткові пояснення (т.1 а.с.92-94).
Ухвала від 05.03.2025 року доставлена до електронного кабінету відповідача 05.03.2025 року, а також отримана уповноваженою особою засобами поштового зв'язку 13.03.2025 року (т.1 а.с.95, 98).
31.03.2025 року від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів (т.1 а.с.154).
Ухвалою суду від 09.04.2025 у відповідача вкотре витребувано докази, зокрема подати до суду копії наказів про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_1 , зокрема додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 01.02.2023 по 28.02.2023, а також інформацію щодо не нарахування додаткової винагороди за період з 01.02.2023 по 28.02.2023. (т.2 а.с.23-24)
Ухвала від 09.04.2025 року доставлена до електронного кабінету відповідача 10.04.2025 року, а також отримана уповноваженою особою засобами поштового зв'язку 14.04.2025 року (т.1 а.с.25зв., 27).
Станом на час розгляду справи вимоги ухвали судді, відповідачем не виконано.
Щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду із даним позовом, суд зазначає наступне.
Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною п'ятою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
“Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Надаючи оцінку доводам дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суд виходить з того, що спір щодо нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» є спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до наказу від 19.07.2024 року позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 19.07.2024 року (т.1 а.с.15).
До суду із даним позовом позивач звернувся 21.10.2024 року (штемпель вхідної кореспонденції).
Відповідно до частини 6 ст.120 КАС України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Враховуючи, що 19 та 20 жовтня 2024 року є вихідними днями, а позивач звернувся до суду 21.10.2024, то суд зазначає, що позивачем не порушено строк звернення до суду із даним позовом, передбачений ч.2 ст.233 КЗпП України.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.02.2022 року №23 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 призначено на посаду командира 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 (т.1 а.с.14, 37).
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.07.2024 №204 старший лейтенант ОСОБА_1 виключений зі списків військової частини та знятий з усіх видів забезпечення з 19.07.2024 року (т.1 а.с.15, 38-39). У вказаному наказі також зазначено, виплатити додаткову винагороду у розмірі 30 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби за період з 01 липня 2024 року по 19 липня 2024 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (зі змінами) та на підставі рішення Міністра оборони України від 16.01.2024 № 183/уд.
Позивач зазначає, що у період з лютого 2023 року по травень 2024 року включно, брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Луганській області.
Відповідно до довідки по нарахуванню та виплаті грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з лютого 2023 року по травень 2024 року нараховано та виплачена додаткова винагорода: лютий 2023 року - 00,00 грн., березень 2023 року - 1935,48 грн., квітень 2023 року - 6000,00 грн., травень 2023 року - 8709,68 грн., червень 2023 року - 8000,00 грн., липень 2023 року - 7741,94 грн., серпень 2023 року - 12580,65 грн., вересень 2023 року - 11000,00 грн., жовтень 2023 року - 7741,94 грн., листопад 2023 року - 13000,00 грн., грудень 2023 року - 14516,13 грн., січень 2024 року - 5806,45 грн., лютий 2024 року - 10344,83 грн., березень - 10645,16 грн., квітень 2024 року - 11000,00 грн., травень 2024 року - 27096,77 грн. (т.1 а.с.18, 40-41).
Позивач на погоджується із нарахованими сумами додаткової винагороди, у зв'язку із чим звернувся через представника до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, здійснює Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі Закон №2232-XII), який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
За визначенням ч.1 ст.2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до ч.3 ст.2 Закону №2232-XII громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. (ч.4 ст.2 Закону №2232-XII).
Статтею 3 Закону №2232-XII визначено, що правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Стаття 40 Закону №2232-XII визначає, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20.12.1991 року №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), який гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно зі статтею 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.2 ст.1-2 Закону №2011-XII у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з положенням ч.4 ст.9 Закону №2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок №260, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
У подальшому (і станом на час спірних правовідносин) відповідними Указами Президента України воєнний стан в Україні продовжувався.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 28 лютого 2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова №168).
Пунктом 1 Постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), розмір додаткової винагороди може бути збільшений відповідно до умов та розмірів, визначених Міністерством оборони, але не більше ніж до 50000 гривень.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2023 р. № 836 внесено зміни до Постанови №168, доповнено п.1-1, яким зокрема установлено, що на період воєнного стану: військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;
військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.
Постанову №168 доповнено пунктом 2-1 згідно з Постановою КМУ № 793 від 07.07.2022 - застосовується з 24 лютого 2022 року.
Пунктом 2-1 Постанови №168 (в редакції Постанови КМУ № 43 від 20.01.2023) установлено, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень.
Позивач перебував на військовій службі в військовій частині НОМЕР_1 з 25.02.2022.
Звернення позивача до суду з даним позовом обумовлено невиплатою у повному обсязі додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 за період лютий 2023 року по травень 2024 року в розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військової агресією російської федерації проти України.
Порядок і умови виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, врегульовано, зокрема, Окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 року № 912/з/29 (далі - Окреме доручення № 912/з/29).
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, Міністр оборони України видав окреме доручення від 23.06.2022 №912/з/29 (далі - Окреме доручення, застосовувалося до січня 2023 включно), що узгоджується з пунктом 2-1 Постанови, який застосовується з 24.02.2022.
Зазначеним Окремим дорученням надано визначення термінів, застосованих у Постанові №168 від 28.02.2022 (зокрема, визначено поняття “безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів»), встановлено порядок визначення районів ведення бойових дій, визначено перелік документів, які є підтвердженням безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, встановлено порядок видання наказів про виплату додаткової винагороди тощо.
Пунктом 1 Окремого доручення № 912/з/29 визначено, що під терміном безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:
бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;
бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;
бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;
бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно- розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб);
виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей;
виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей;
здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою;
здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;
виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.
Згідно пунктів 2, 3 Окремого доручення №912/з/29, на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах:
100 000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах);
30 000 гривень - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв'язку зі звільненням з військової служби).
Райони ведення бойових дій визначаються відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави-відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального-штабу Збройних Сил України.
Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
- бойовий наказ (бойове розпорядження);
- журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість;
- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надається довідка керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
Відповідно до пунктів 5 - 6 Окремого доручення, виплата додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень здійснюється на підставі наказів:
командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) (далі - військових частини) - особовому складу військової частини;
керівника вищого органу військового управління - командиром (начальником) військових частин.
В цих наказах про виплату додаткової винагороди обов'язково зазначаються підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Крім того, наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 44, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 січня 2023 року за №177/39233 (який застосовується з 01 лютого 2023 року) внесено зміни до Порядку №260, зокрема доповнено цей Порядок новим розділом: “XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану», що застосовується з 01 лютого 2023 року.
За пунктом 2 розділу ХХХІV Порядку №260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах, зокрема:
- 30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави;
з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України;
з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту;
у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій;
у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України;
із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій;
з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури (у тому числі об'єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту).
Згідно з пунктом 3 розділу ХХХІV Порядку № 260 райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.
Відповідно до пункту 4 розділу ХХХІV Порядку № 260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Згідно п.9 розділу ХХХІV Порядку № 260 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 10 розділу XXXIV Порядку №260).
Отже, визначення конкретного розміру додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022 № 168, Порядку №260 у межах до 30 000,00 грн. є виключно повноваженнями суб'єкта владних повноважень. Видання наказів командиром військової частини НОМЕР_1 стосовно нарахування додаткової винагороди військовослужбовцям на підставі рапортів командирів їх підрозділів виключає будь-яку необ'єктивність та зловживання правами з боку командира військової частини.
Пунктом 9 Окремого доручення № 912/з/29 визначено не включати до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або 30 000 гривень військовослужбовців, які:
9.1. Беруть участь у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
9.2. Проходять службу у багатонаціональних органах військового управління за кордоном.
9.3. Добровільно здалися в полон - з дня захоплення в полон, оголошеного наказом командира (начальника).
9.4. Самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
9.5. Відбувають покарання на гауптвахті та в дисциплінарних частинах - з дня початку відбування покарання, оголошеного наказом командира (начальника) до дня фактичного завершення відбування покарання, оголошеного наказом командира (начальника).
9.6. Усунені від виконання службових обов'язків, відсторонені від виконання службових повноважень або відсторонені від посади - з дня усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника) до дня фактичного завершення усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника).
9.7. Відмовились виконувати бойові накази (розпорядження) - за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника).
9.8. Вживали алкогольні напої (наркотичні та психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов'язки військової служби в нетверезому стані (у стані наркотичного сп'яніння) - за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошеного наказом командира (начальника).
9.9. Навмисно спричинили собі тілесні ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров'ю або самогубство (крім випадків доведення особи до самогубства, встановленого судом) - за місяць, у якому здійснено ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров'ю або самогубство.
9.10. Вчинили інші дії (бездіяльність), за які судом прийнято рішення про притягнення до відповідальності за вчинення кримінального, військового адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією - за місяць, у якому така постанова (вирок) надійшла до військової частини.
9.11. Перебували (за час перебування) під вартою чи домашнім арештом або на навчанні за кордоном (крім тих, які проходили підготовку (навчання) щодо порядку застосування, обслуговування та ремонту різних видів озброєння та військової/спеціальної техніки) або у відпустках (за якими відповідно до законодавства України не передбачено збереження грошового забезпечення).
Зазначене не стосується військовослужбовців, визначених у підпунктах 9.4. - 9.8., 9.10., які протягом поточного місяця загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану в Україні поранень та травм, пов'язаних із захистом Батьківщини) або захоплені в полон, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні або отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язані із захистом Батьківщини.
Подібні положення містяться у п.15 розділу ХХХІV Порядку №260, до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які:
самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували),- за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника);
усунені від виконання службових обов'язків, відсторонені від виконання службових повноважень або відсторонені від посади,- з дня усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника), до дня фактичного завершення усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника);
відмовились виконувати бойові накази (розпорядження),- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника);
вживали алкогольні напої (наркотичні або психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов'язки військової служби в стані алкогольного (наркотичного) сп'яніння,- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника);
вчинили інші дії (бездіяльність), за які судом прийнято рішення про притягнення до відповідальності за вчинення кримінального, військового адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією,- за місяць, у якому така постанова (вирок) надійшла до військової частини;
добровільно здалися в полон,- з дня з'ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, оголошеного наказом командира (начальника);
навмисно спричинили собі тілесні ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров'ю або самогубство (крім випадків доведення до самогубства, встановленого судом),- за місяць, у якому здійснено ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров'ю або самогубство;
відбувають покарання на гауптвахті - за час відбування такого покарання.
За визначенням, що міститься у статті 1 Закону України від 06.12.1991 № 1932-XII “Про оборону України», бойові дії - форма застосування з'єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння); район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.
Вирішуючи цей спір, суд констатує, що відповідач не повідомляв про наявність обставин, передбачених пунктом 9 Окремого доручення № 912/з/29 та п.15 Порядку №260.
Представником відповідача, надано до суду витяги з наказів командира військової частини НОМЕР_1 про виплату додаткових винагород військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 за період березень 2023 року - травень 2024 року (т.1 а.с.243-250; т.2 а.с.1-22).
Відповідно до зазначених наказів позивачу за період з березня 2023 року по травень 2024 року нараховано та виплачено додаткову винагороду в розмірі 30000 гривень (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
Ця додаткова винагорода виплачена позивачу за періоди: з 30.03.2023 по 31.03.2023, з 04.04.2023 по 04.04.2023, з 13.04.2023 по 14.03.2023, з 16.04.2023 по 16.04.2023, з 24.04.2023 по 24.04.2023, з 01.05.2023 по 02.05.2023, з 05.05.2023 по 05.05.2023, з 09.05.2023 по 11.05.2023, з 22.05.2023 по 23.05.2023, з 25.05.2023 по 25.05.2023, з 07.06.2023 по 08.06.2023, з 16.06.2023 по 17.06.2023, з 23.06.2023 по 24.06.2023, з 28.06.2023 по 29.06.2023, з 11.07.2023 по 12.07.2023, з 14.07.2023 по 14.07.2023, з 19.07.2023 по 19.07.2023, з 25.07.2023 по 28.07.2023, з 04.08.2023 по 06.08.2023, з 10.08.2023 по 12.08.2023, з 14.08.2023 по 17.08.2023, з 23.08.2023 по 23.08.2023, з 27.08.2023 по 27.08.2023, з 30.08.2023 по 30.08.2023, з 01.09.2023 по 02.09.2023, з 05.09.2023 по 05.09.2023, з 07.09.2023 по 08.09.2023, з 13.09.2023 по 14.09.2023, з 19.09.2023 по 19.09.2023, з 26.09.2023 по 28.09.2023, з 03.10.2023 по 03.10.2023, з 17.10.2023 по 17.10.2023, з 19.10.2023 по 19.10.2023, з 22.10.2023 по 22.10.2023, з 24.10.2023 по 24.10.2023, з 26.10.2023 по 28.10.2023, з 03.11.2023 по 04.11.2023, з 06.11.2023 по 06.11.2023, з 08.11.2023 по 10.11.2023, з 17.11.2023 по 17.11.2023, з 21.11.2023 по 25.11.2023, з 28.11.2023 по 28.11.2023, з 02.12.2023 по 02.12.2023, з 06.12.2023 по 09.12.2023, з 16.12.2023 по 21.12.2023, з 27.12.2023 по 30.12.2023, з 01.01.2024 по 01.01.2024, з 03.01.2024 по 03.01.2024, з 06.01.2024 по 06.01.2024, з 11.01.2024 по 11.01.2024, з 15.01.2024 по 15.01.2024, з 18.01.2024 по 18.01.2024, з 07.02.2024 по 07.02.2024, з 09.02.2024 по 10.02.2024, з 16.02.2024 по 18.02.2024, з 20.02.2024 по 20.02.2024, з 24.02.2024 по 25.02.2024, з 28.02.2024 по 28.02.2024, з 01.03.2024 по 01.03.2024, з 04.03.2024 по 04.03.2024, з 09.03.2024 по 09.03.2024, з 11.03.2024 по 11.03.2024, з 15.03.2024 по 15.03.2024, з 19.03.2024 по 21.03.2024, з 25.03.2024 по 25.03.2024, з 28.03.2024 по 28.03.2024, з 30.03.2024 по 30.03.2024, з 04.04.2024 по 04.04.2024, з 09.04.2024 по 09.04.2024, з 11.04.2024 по 11.04.2024, з 13.04.2024 по 13.04.2024, з 15.04.2024 по 15.04.2024, з 16.04.2024 по 16.04.2024, з 18.04.2024 по 18.04.2024, з 20.04.2024 по 20.04.2024, з 24.04.2024 по 24.04.2024, з 29.04.2024 по 29.04.2024, з 30.04.2024 по 30.04.2024, з 04.05.2024 по 09.05.2024, з 10.05.2024 по 31.05.2024.
Суми додаткової винагороди в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у діях та заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії нараховані та виплачені ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою про нарахування грошового забезпечення та банківською випискою (т.1 а.с.18-20).
Враховуючи наведене, у цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Разом з тим, суд зауважує, що виплата військовослужбовцям 100 000 гривень, передбачена тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях та виконують бойові (спеціальні) завдання, а 30000 грн. - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями).
Так, суд зазначає, що на виконання ухвал про витребування доказів суду не надано пояснень та доказів, що свідчать про невиконання позивачем протягом усього лютого 2023 року бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями).
Враховуючи встановлені обставини, суд доходить висновку, що військовою частиною НОМЕР_1 не нараховано та не виплачено позивачу додаткову винагороду, як військовослужбовцю, який виконував бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань) за лютий 2023 року.
Ухвалюючи дане судове рішення суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки судом встановлено, що позивачу було нараховано та виплачено за березень 2023 - травень 2024 року додаткову винагороду, а доказів невиконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) позивачем у лютому 2023 року суду не надано, відповідно позовні вимоги підлягають задоволенню частково за період лютий 2023 року.
У зв'язку із звільненням позивача від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. 14, 243-246, 250, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30 000,00 гривень (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань) за лютий 2023 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ - НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30 000,00 гривень (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань) за лютий 2023 року.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА