13 травня 2025 року м. Ужгород№ 160/6623/25
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Скраль Т.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення, -
28 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), якою просить визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перетині державного кордону України громадянину України ОСОБА_1 від 13 лютого 2025 року, прийняте начальником 3 групи інспекторів прикордонного контролю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б), лейтенантом ОСОБА_2
03 березня 2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду передано матеріали адміністративної справи № 160/6623/25 до Закарпатського окружного адміністративного суду.
31 березня 2025 року справа надійшла до Закарпатського окружного адміністративного суду.
02 квітня 2025 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) сторін.
1. Позиції сторін.
Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 13.02.2025 прибув до пункту пропуску «Лужанка» для перетину державного кордону України. Для проведення паспортного контролю уповноваженій особі підрозділу охорони державного контролю було надано такі документи: паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 ; тимчасове посвідчення військовозобов'язаного від 13.12.2018 № 2182/4; довідку військово-лікарської комісії від 30.04.2022 №121; витяг із застосунку «Резерв +» від 11.02.2025. Таким чином, перетинаючи державний кордон у пункті пропуску «Лужанка», будучи непридатним до військової служби, ним надані усі потрібні документи, для перетину кордону. Зазначає, що реєстр Оберіг, під час перетину кордону, працював справно. Та в ході перевірки в системі Оберіг, данні підтвердились. Але не дивлячись, на те що всі данні були підтверджені відповідачем прийнято рішення про відмову у перетині державного кордону.
21 квітня 2025 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування зазначають, що відповідно до чинного законодавства необхідними умовами для виїзду за кордон військовозобов'язаних громадян України є: - дійсний документ, визначений статтею 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» (далі - Закон України) та документи, необхідні для в'їзду до держави прямування, транзиту; - відсутність підстав для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України; - та в умовах воєнного стану документальне підтвердження належності до категорії громадян України, щодо яких не застосовуються обмеження у праві виїзду за межі території України (це відповідні документи, які свідчать про звільнення від призову на військову службу під час мобілізації). 13.02.2025 о 19.20 на виїзд з України прибув громадянин України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який на паспортний контроль надав паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 та, як підставу для виїзду, «Тимчасове посвідчення військовозобов'язаного» № 2182/4 від 13.12.2018, видане ІНФОРМАЦІЯ_4 про непридатність з виключенням з військового обліку. Під час здійснення стандартної перевірки документів у прикордонного наряду «Перевірка документів» виникли сумніви щодо дійсності проставленого в «Тимчасовому посвідчені військовозобов'язаного» штампа «ЗНЯТИЙ з обліку….» та опрацьовано Заявку на здійснення поглибленої перевірки документа. За результатами здійснення поглибленої перевірки документа спеціалістом з поглибленої перевірки документів було опрацьовано Висновок, в якому зазначено, що: печатки та підпис начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 не відповідають наданим зразкам в БД ІТС «ГАРТ - 1» ПС «ПАСПОРТ» (невідповідність форми штампу, наявність граматичної помилки у слові «Дніпровським» пропущено літеру «О»); під час заповнення тексту бланку «Тимчасового посвідчення військовозобов'язаного» допущені орфографічні помилки; - дата зняття з обліку, зазначена в Єдиному електронному реєстрі призовників та військовозобов'язаних, не співпадає з датою вказаною в «Тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного». Додатково було проведено взаємодію з начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 по мобільному телефону під час якої з'ясовано, що «Тимчасове посвідчення військовозобов'язаного» від 13.12.2018 № 2182/4 він особисто не підписував, підпис може належати його заступнику. Крім того, громадянину України ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , було роз'яснено, що за результатом поглибленої перевірки його документів буде направлено повідомлення до Національної поліції України, у зв'язку із виявленням ознак можливого кримінального правопорушення за частиною 4 статті 358 ККУ «Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів», а йому буде винесено Рішення про відмову в перетинанні державного кордону України. Крім того, наголошують, що оскаржуване рішення має разовий характер і вичерпало свою дію фактом його виконання, тому у разі пред'явлення позивачем документів, які надають право на перетин державного кордону на виїзд з України, та одночасному підтвердженні мети поїздки - оскаржуване рішення жодним чином не створить перешкод для перетину позивачем кордону України за наявності на те законних підстав.
12 травня 2025 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому зазначає, що йому було відмовлено в перетину кордону не тому, що прикордонники вважали що надані документи мають ознаки підробки, а тому що він на їх думку, просто не зміг надати такі документи. Тепер - чому лейтенантом ОСОБА_2 , (посадова особа яка прийняла рішення про відмову в перетину кордону) зазначила саме таке формулювання у відмові «не зміг надати на паспортний контроль документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон.». Тому, що вона не хотіла зазначати реальні обставини, в зв'язку з тим, що ним було надано ще роздруківку Витяг із застосунку «Резерв +» від 11.02.2025; який має силу оригіналу відповідно постанові Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 N 559. У Витязі із застосунку «Резерв + не було орфографічних помилок, і вона повинна була його пропустити. Лейтенант ОСОБА_2 в офіційний документ внесла недостовірні відомості, чим здійснила службовий підлог. Крім того, слідчий суддя Берегівського районного суду Закарпатської області Гецко Ю. Ю. (Голова суду) - виніс окрему ухвалу у справі 297/556/25, в зв'язку з великою кількістю подібних справ саме на пункті пропуску «Лужанка», що свідчить про створення штучних умов для розвитку корупційної складової, саме на цьому пункті пропуску.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
2. Обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_4 від 13 грудня 2018 року, виключений з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_6 на підставі ст. 38а, 39б,74в графи 3 Наказу МОУ № 402 - 30 квітня 2022 року, (а.с. 12).
Відповідно до застосунку «Резерв+» ОСОБА_1 є непридатним з виключенням з військового обліку на підставі постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 від 14 квітня 2022 року, (а.с. 11).
13 лютого 2025 року начальником 3-ї групи інспекторів прикордонного контролю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) лейтенантом ОСОБА_2 прийнято рішення про відмову у перетинанні державного кордону України ОСОБА_1 , (а.с. 10).
Згідно вказаного рішення, громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відмовлено у виїзді за кордон на підставі Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», а також Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022» та постанови Кабінету Міністрів України №57 від 27 січня 1995 року «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , тимчасово обмежено у праві виїзду з України у зв'язку відсутністю підстав на перетинання ДКУ, так як вищевказаний громадянин не зміг надати на паспортний контроль документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон, (а.с. 10).
Позивач, вважаючи, що відповідач протиправно відмовив йому у перетині державного кордону, звернувся із цим позовом щодо оскарження рішення про відмову в перетинанні державного кордону України.
3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.
Стаття 33 Конституції України проголошує, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначає Закон України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 № 1710-VI (тут і надалі у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон України №1710-VI).
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 2 Закону України №1710-VI прикордонний контроль здійснюється щодо осіб, які перетинають державний кордон.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України №1710-VI прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
Прикордонний контроль включає перевірку документів (пункт 1 частини четвертої статті 2 Закону України №1710-VI).
У статті 4 Закону України №1710-VI встановлено, що прикордонний контроль організується та здійснюється на засадах: 1) законності; 2) відкритості; 3) забезпечення поваги до людської гідності та рівності осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; 4) здійснення його виключно спеціально підготовленими з цією метою військовослужбовцями та працівниками Державної прикордонної служби України; 5) вибірковості контрольних заходів на підставі оцінки ризиків.
Паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону (частина перша статті 7 Закону України №1710-VI).
Згідно з частиною першою статті 14 Закону України №1710-VI іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 вказаного Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 № 3857-XII (тут і надалі у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон України № 3857-XII) регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Відповідно до частин першої, другої статті 1 Закону України № 3857-XII громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених таким Законом, та в'їхати в Україну.
На громадян України, які звернулися з клопотанням про виїзд з України, поширюються усі положення чинного законодавства, вони користуються всіма правами і несуть встановлені законом обов'язки. За громадянами України зберігаються на її території майно, кошти, цінні папери та інші цінності, що належать їм на праві приватної власності. Будь-яке обмеження їх громадянських, політичних, соціальних, економічних та інших прав не допускається.
Стаття 2 Закону України № 3857-XII встановлює, що документами, що дають право громадянину України на виїзд з України і в'їзд в Україну, є:
- паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
- дипломатичний паспорт України;
- службовий паспорт України;
- посвідчення особи моряка;
- посвідчення члена екіпажу;
- посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в'їзд в Україну).
У передбачених міжнародними договорами України випадках замість документів, зазначених у частині першій зазначеної статті, для виїзду з України і в'їзду в Україну можуть використовуватися інші документи.
Згідно зі статтею 3 Закону України № 3857-XII перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред'явлення одного з документів, зазначених у статті 2 вказаного Закону.
Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України № 3857-XII та інших законів України.
На виконання статті 3 Закону України № 3857-XII постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.2010 № 724) затверджено Правила перетинання державного кордону громадянами України (тут і надалі у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин; далі - Правила перетинання державного кордону громадянами України), які визначають порядок перетинання громадянами України державного кордону.
Відповідно до пункту 2 вказаних Правил перетинання державного кордону громадянами України (далі - громадяни) державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю (далі - пункти пропуску), якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну є, зокрема, паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
У разі коли громадянин, який постійно проживає в Україні, втратив зазначені документи (далі - паспортні документи) за межами України або якщо строк дії таких документів закінчився під час перебування громадянина за межами України, або встановлено, що вони є недійсними з інших причин, документом, що дає право на в'їзд в Україну, є посвідчення особи на повернення в Україну, яке видається дипломатичним представництвом або консульською установою України за кордоном.
У передбачених міжнародними договорами або законодавством України випадках перетинання громадянином державного кордону здійснюється також за іншими документами.
У такому разі прикордонний контроль здійснюється у порядку, який застосовується під час надання громадянином паспортних документів.
У випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Станом на момент виникнення спірних правовідносин в Україні існував правовий режим воєнного стану.
Стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII (тут і надалі у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон України № 389-VIII) визначає, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 8 Закону України № 389-VIII в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Згідно з пунктом 8 Порядку встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1455 (далі - Порядок №1455), перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.
Зважаючи на викладені положення, враховуючи Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», гарантоване статтею 33 Конституцією України право вільно залишати територію України під час воєнного стану може бути обмежене.
Відповідно до частин другої, третьої статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Часткова мобілізація може проводитися в окремих місцевостях держави, а також стосуватися певної частини національної економіки, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення (частина п'ята статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022, затвердженим Законом України від 03.03.2022 № 2105-IX, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Станом на час виникнення спірних правовідносин в Україні тривала загальна мобілізація, яка, в частині призову, полягала у призові військовозобов'язаних, резервістів.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (тут і надалі у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон України № 2232-XII) у частині третій статті 1 визначає, що військовий обов'язок включає:
- підготовку громадян до військової служби;
- приписку до призовних дільниць;
- прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу;
- проходження військової служби;
- виконання військового обов'язку в запасі;
- проходження служби у військовому резерві;
- дотримання правил військового обліку.
Суд звертає увагу на положення частини дев'ятої статті 1 вказаного Закону, згідно з яким щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
1) допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;
2) призовники - особи, приписані до призовних дільниць;
3) військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
4) військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
5) резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Суд висновує, що належність громадянина України до тієї чи іншої категорії полягає у наявності у нього певної групи прав та обов'язків, тобто перебування у відповідному правовому статусі допризовника, призовника, військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста.
Як встановив суд, для перетинання державного кордону України позивач подав уповноваженій особі відповідача, серед іншого, тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_4 від 13 грудня 2018 року, відповідно до якого ОСОБА_1 виключений з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_6 на підставі ст. 38а, 39б,74в графи 3 Наказу МОУ № 402 - 30 квітня 2022 року, (а.с. 12).
Крім того, відповідно до застосунку «Резерв+» ОСОБА_1 є непридатним з виключенням з військового обліку на підставі постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 від 14 квітня 2022 року, (а.с. 11).
За приписами пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України № 2232-XII виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які визнані непридатними до військової служби.
Отже, встановлені обставини підтверджують те, що позивач виключений з військового обліку військовозобов'язаних на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу».
Таким чином, позивач не може вважатися військовозобов'язаним громадянином України у розумінні Закону України № 2232-XII, тобто не має статусу військовозобов'язаного.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідач не надав доказів існування станом на момент виникнення спірних правовідносин встановлених згідно з пунктом 6 частини першої статті 8 Закону України № 389-VIII військовим командуванням (зокрема Державною прикордонною службою України) у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, обмежень у виїзді закордон громадян України, які не є військовозобов'язаними (також не є резервістами чи військовослужбовцями).
Підсумовуючи наведене, суд наголошує, що відповідач не надав суду жодного рішення, яким би у відповідності до наведених законодавчих положень військове командування встановило особливості виїзду за межі території України громадян України, які не є військовозобов'язаними (також не є резервістами/військовослужбовцями), яким являється позивач, а також щодо необхідності подання оригіналу довідки ВЛК при перетині державного кордону.
Відтак у позивача при спробі перетнути державний кордон України були законні очікування встановлене чинним законодавством право перетину державного кордону України.
Суд зазначає, що одним із критеріїв оцінювання судами рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України, є прийняття ними рішень обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Про обов'язок уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України приймати обґрунтоване рішення про відмову у перетинанні державного кордону також вказано і в частині першій статті 14 Закону України №1710-VI.
Резюмуючи викладені висновки, суд вважає, що рішення про відмову у перетині державного кордону України від 13 лютого 2025 року, не відповідає критеріям правомірності рішень суб'єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України, а тому таке є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Відповідно до частини першоїстатті 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач при поданні адміністративного позову сплатив судовий збір у розмірі 1 211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 27 лютого 2025 року № 7530-8581-2583-6916, (а.с. 21).
Керуючись статтями 9, 14, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перетині державного кордону України громадянину України ОСОБА_1 від 13 лютого 2025 року, прийняте начальником 3 групи інспекторів прикордонного контролю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б), лейтенантом ОСОБА_2 .
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.) сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 13 травня 2025 року.
СуддяТ.В.Скраль