01 травня 2025 року м. Ужгород№ 260/156/20
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Луцович М.М.
при секретарі судового засідання - Пішта І.І.
та осіб, що беруть участь у справі:
представник позивача - Пуканич Е.В.,
представник відповідача - Кремер Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52, код ЄДРПОУ ВП 44106694) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, -
ОСОБА_2 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області, в якому просив:
1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області від 06 березня 2019 року № 0003201305.
2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області від 06 березня 2019 року № 0003211305.
3) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області від 06 березня 2019 року № 0003221305.
4) визнати протиправним та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Закарпатській області від 23 травня 2019 року № 108435-51.
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що на час прийняття TOB «ФК «Довіра та гарантія» рішення про прощення (анулювання) боргу позивача за кредитними договорами від 30 квітня 2008 року № KF48864 та від 07 жовтня 2008 року № KF52877 загальна заборгованість останнього за вказаними договорами становила не 743 390,91 грн., а лише 419 008,51 грн. Зауважує, що в акті перевірки не зазначено з чого складається заборгованість у сумі 620 033,93 грн. за кредитним договором від 30 квітня 2008 року № KF48864 та заборгованість у сумі 123 356,98 грн. за кредитним договором від 07 жовтня 2008 року № KF52877. При цьому без з'ясування складових прощеного (анульованого) боргу за кредитними договорами від 30 квітня 2008 року № KF48864 та від 07 жовтня 2008 року № KF52877 неможливо правильно визначити податкові зобов'язання позивача зі сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору, адже законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прошеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти та штрафні санкції (штраф та пеню), прощені (анульовані) кредитором. Вищенаведене, на переконання позивача, свідчить про те, що документальна позапланова невиїзна перевірка позивача в грудні 2018 року була проведена Головним управлінням ДФС у Закарпатській області необ'єктивно, а прийняті останнім за її результатами податкові повідомлення-рішення від 06 березня 2019 року № 0003201305, № 0003211305 та № 0003221305 та податкова вимога від 23 травня 2019 року № 108435-51 ґрунтуються на припущеннях та неперевіреній інформації, що є підставою для їх скасування. Також вказує, що з акту перевірки вбачається, що відповідач не перевіряв факт виконання TOB «ФК «Довіра та гарантія» вимог підпункту «д» підпункту 164.2.17. пункту 164.2. статті 164 ПК України - в частині повідомлення позивача про прощення (анулювання) боргу за кредитними договорами від 30 квітня 2008 року № KF48864 та від 07 жовтня 2008 року № KF52877. Водночас позивач не отримував від TOB «ФК «Довіра та гарантія» повідомлення про прошення (анулювання) боргу за кредитними договорами від 30 квітня 2008 року № KF48864 та від 07 жовтня 2008 року № KF52877. Це підтверджується, зокрема, актом перевірки, з якого вбачається, що поштові конверти, в яких нібито були надіслані позивачу відповідні повідомлення, знаходяться у TOB «ФК «Довіра та гарантія». Крім того, позивач вказує, що документальна позапланова невиїзна перевірка позивача була проведена Головним управлінням ДФС у Закарпатській області з порушенням встановленої законом процедури її проведення, що підтверджується наступним. Позивач не отримував копію наказу Берегівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки його діяльності, а тому йому не було відомо про проведення такої. Крім того, позивач не отримував оскаржувані податкові повідомлення-рішення. У зв'язку з вищенаведеним позивач адміністративний позов просить задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 січня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом учасників справи.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що ГУ ДФС у Закарпатській області на підставі акту перевірки прийняло 06.03.2019 року податкові повідомлення-рішення: №0003211305, яким визначено до сплати штрафну санкцію у розмірі 170 грн за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік; №0003201305, яким визначено до сплати 148069,18 грн податку на доходів фізичних осіб та 37017,30 грн штрафної санкції; №0003221305, яким визначено до сплати 11150,86 грн військового збору та 2787,72 грн штрафної санкції. Вказані повідомлення-рішення були надіслані ОСОБА_2 рекомендованим листом №8800023176284 з повідомленням про вручення поштового відправлення. Звертає увагу суду, що копію наказу про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_2 від 31.10.2018 №1799 та письмове повідомлення від 31.10.2018 №401/07-16-13-05-17 про дату початку та місце проведення документальної позапланової невиїзної перевірки надіслано фізичній особі ОСОБА_2 03.11.2018 року рекомендованим листом №8800023373241 з повідомленням про вручення, який вручено йому особисто 09.11.2018 року. Крім того, інформація про суму отриманих доходів ОСОБА_2 у вигляді додаткового блага на запит Головного управління ДФС у Закарпатській області від 04.09.2018 №7969/10/07-16-13-11-18 підтверджена податковим агентом TOB «ФК «Довіра та гарантія» згідно листа від 20.09.2018 р. № 20/09-1 з додатками, повідомлень TOB «ФК «Довіра та гарантія» від 13.01.2016р. №ДГ1301/4, №ДГ1301/5 про прощення (анулювання) боргу, фіскальних чеків від 13.01.2016р., конвертів від рекомендованих листів №0411215014932, №0411215014924. Вказує, що фізичній особі ОСОБА_2 було нараховано дохід у вигляді анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту) в розмірі 743 390,91 грн, який згідно пп.«д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст 164 Податкового кодексу України підлягає оподаткуванню. Позивачем за 2015 рік податкову декларацію про майновий стан та доходи до органу Державної фіскальної служби не подано; суму доходу, отриманого платником податку як додаткове благо в розмірі 743 390,91 гривень не задекларовано; податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 148 069,18 грн. та військового збору в сумі 11 150,86 грн. з суми доходу отриманого платником податку як додаткове благо, не визначено. Враховуючи наведене, відповідач вважає, що правомірно прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення та податкову вимогу, якими позивачу було збільшено суми грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, оскільки при їх прийнятті він виходив із суми прощеного боргу, яка складалася із прощеної (анульованої) суми кредиту. У зв'язку з вищенаведеним просить суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року замінено відповідача Головне управління ДФС у Закарпатській області на правонаступника - Головне управління ДПС у Закарпатській області.
Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 10.02.2021, замінено відповідача Головне управління ДПС у Закарпатській області (код ЄДРПОУ 43143065) на правонаступника - Державну податкову службу України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Закарпатській області (код ЄДРПОУ ВП 44106694).
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року постановлено розглядати адміністративну справу за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 26 травня 2021 року зупинено провадження по справі №260/156/20 за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги - до встановлення правонаступника позивача ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 10 травня 2022 року поновлено провадження у даній справі.
Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 28.11.2022, замінено первісного позивача ОСОБА_2 на правонаступника - ОСОБА_1 .
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року закрито пiдготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 19 лютого 2024 року застосовано до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» заходи процесуального примусу у виді тимчасового вилучення доказів для дослідження судом та зупинено провадження у справі до закінчення виконавчого провадження з вилучення доказів для дослідження судом.
Ухвалою суду від 29 лютого 2024 року поновлено провадження у даній справі.
Ухвалою суду від 25 квітня 2024 року застосовано до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» заходи процесуального примусу у виді тимчасового вилучення доказів для дослідження судом та зупинено провадження у справі до закінчення виконавчого провадження з вилучення доказів для дослідження судом. Вилучення даних документів та їх направлення до Закарпатського окружного адміністративного суду доручено Шевченківському відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Ухвалою суду від 26 серпня 2024 року поновлено провадження у даній справі.
Ухвалою суду від 04 грудня 2024 року застосовано до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» заходи процесуального примусу у виді тимчасового вилучення доказів для дослідження судом та зупинено провадження у справі до закінчення виконавчого провадження з вилучення доказів для дослідження судом. Вилучення даних документів та їх направлення до Закарпатського окружного адміністративного суду доручено Шевченківському відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Ухвалою суду від 28 березня 2025 року поновлено провадження у даній справі у зв'язку з виконанням ухвали суду від 04.12.2024: державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) тимчасово вилучено у межах виконавчого провадження №76825833 та надано суду такі оригінали документів: оригінал договору про погашення заборгованості по договору №KF52877 від 07 жовтня 2008 року, укладений 09 грудня 2015; оригінал договору про погашення заборгованості по договору №KF48864 від 30 квітня 2008 року, укладений 09 грудня 2015; оригінал повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Довіра Та Гарантія» від 13 січня 2016 року №ДГ1301/4; оригінал повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Довіра Та Гарантія» від 13 січня 2016 року №ДГ1301/5; оригінал поштового конверта з штрихкодовим ідентифікатором:0411215014924; оригінал поштового конверта з штрихкодовим ідентифікатором 11215014932; оригінал фіскального чека від 13 січня 2016 року, який підтверджує факт відправлення поштового конверта з штрихкодовим ідентифікатором: 0411215014924; оригінал фіскального чека від 13 січня 2016 року, який підтверджує факт відправлення поштового конверта з штрихкодовим ідентифікатором: 0411215014932. Вказані докази судом досліджено у судовому засіданні.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив такі задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечила у повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просила у його задоволенні відмовити.
На виконання вимог ч. 13 ст. 10 та ч. 1 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.
Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Закарпатській області на підставі підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ та наказу Головного управління ДФС у Закарпатській області від 31.10.2018р. №1799 з 05 грудня по 06 грудня 2018 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - платника податків ОСОБА_2 з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого у 2015 році від ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» доходу (додаткове благо), за результатами якої було складено акт перевірки від 13.12.2018 року №1243/13-05/2614313775.
Відповідно до акту перевірки від 13.12.2018 року №1243/13-05/2614313775 документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлені порушення:
1) пп.16.1.3 п.16.1 ст. 16, пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України від 02.12.2010 за № 2755-VI, із змінами та доповненнями, - неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2015 рік;
2) пп.163.1.1 п.163. ст.163, пп. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-IV, із змінами та доповненнями, в результаті чого, перевіркою нараховано 148069,18грн. податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік, з суми доходу отриманого платником податку від TOB «ФК «Довіра та гарантія» як додаткове благо;
3) пп.1.1, 1.2, 1.5, 1.6 п.161 підрозділу 10 розділу XX, пп.162.1.1, п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого, перевіркою нараховано 11150,86 грн. військового збору за 2015 рік, з суми доходу отриманого платником податку від TOB «ФК «Довіра та гарантія» як додаткове благо.
06.03.2019 ГУ ДФС у Закарпатській області на підставі вказаного акту прийняло податкові повідомлення-рішення:
- №0003211305, яким визначено до сплати штрафну санкцію у розмірі 170 грн за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік;
- №0003201305, яким визначено до сплати 148069,18 грн податку на доходи фізичних осіб та 37017,30 грн штрафної санкції;
- №0003221305, яким визначено до сплати 11150,86 грн військового збору та 2787,72 грн штрафної санкції.
Відповідно до податкової вимоги від 23 травня 2019 року №108435-51 станом на 22 травня 2019 року сума податкового боргу платника податків становить 281044,63 грн, в тому числі: 11010500 «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування» у розмірі 261349,82 грн (основний платіж - 147727,18 грн, штрафні санкції - 37187,30 грн, пеня - 76435,34 грн); 11011001 «Військовий збір, що сплачений фізичними особами за результатами річного декларування» у розмірі 19694,81 грн (основний платіж - 11150,86 грн, штрафні санкції - 2787,72 грн, пеня - 5756,23 грн).
Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 06 березня 2019 року № 0003201305, № 0003211305 та № 0003221305, а також податкову вимогу від 23 травня 2019 року №108435-51 протиправними, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (далі ПК України).
Згідно пп.16.1.3 п.16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Згідно п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі -податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Згідно пп.«в» п. 176.1 ст.176 ПК України платники податку зобов'язані подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.
Відповідно до пп.179.1 ст.179 ПК України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до пп.49.18.4 п.49.18 ст.49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
Статтею 16 Податкового кодексу України визначено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що додатковим благом є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.
Відповідно до пп. 162.1.1 п. 162.1 ст.162 ПК України платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Згідно пп. 163.1.1 п.163 ст.163 ПК України об'єктом оподаткування платника податку - резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Пунктом 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Згідно пп. 164.1.1 п. 164.1 ст.164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
Згідно пп.168.1.3 п.168.1 ст.168 ПК України якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.
Відповідно пп. «д» пп.164.2.17 п. 164.2 ст.164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про Прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про припинення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Згідно п. 167.1 ст.167 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті мінімальна заробітна плата). Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків. Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно із статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку 20 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.
Згідно з п. 164.4 ст. 164 ПК України під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривню за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.
З 1 січня 2015 року набрали чинності зміни до Податкового кодексу України, внесені Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», в частині оподаткування військовим збором доходів фізичних осіб.
Пунктом 16 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Згідно пп.1.1 п.16 підрозділу 10 розділу XX ПК України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Згідно пп.1.2, пп.1.3 п.161 підрозділу 10 розділу XX ПК України об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Згідно пп.1.4 п.161 підрозділу 10 розділу XX ПК України нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
Водночас, Законом України від 09.04.2015 № 321-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань», який набрав чинності 07.05.2015 були внесені зміни до Податкового кодексу України.
Так, підрозд. 1 розд. XX «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктом 8 такого змісту: «Не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, непогашених до 1 січня 2014 року».
Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.
Для здійснення розрахунку різниці кредитором застосовується офіційний курс Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за кредитом з іноземної валюти у гривню та на 01 січня 2014 року.
Тобто, під дію абзацу першого п. 8 підрозд. 1 розд. XX «Перехідні положення» ПК України підпадає лише сума кредиту прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності у розмірі різниці, яка розрахована цим кредитором при зміні валюти зобов'язання за фінансовим кредитом з іноземної валюти у гривню.
Отже, з метою оподаткування доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до п.8 підрозділу 1 розд. XX «Перехідні положення» ПК України, слід розглядати окремо.
Така ж правова позиція була викладена у постанові Верховного Суду від 07.06.2018 у справі №809/1343/17.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що у разі отримання оподатковуваного доходу у вигляді додаткового блага (прощення кредитором основної суми боргу (кредиту), платник податку зобов'язаний подати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію), сплатити суму податкового зобов'язання, яка зазначена у такій декларації, а також і нарахувати та сплатити з такого доходу військовий збір.
На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку, що додатковим благом є тільки основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, яка підлягає оподаткуванню та декларуванню, і в цю суму боргу (кредиту) не включаються проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.
Як встановлено судом в ході судового розгляду справи, 09.12.2015 між ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» було укладено договір про погашення заборгованості за кредитним договором KF 48864 від 30.04.2008, відповідно до якого заборгованість ОСОБА_2 станом на 09.12.2015 за основною сумою кредиту становить 890569,13 грн, проценти за користування кредитом відсутні, з метою часткового погашення заборгованості за кредитним договором KF 48864 від 30.04.2008 у сумі 270535,20 грн та звільнення позичальника від обов'язку погашення залишку заборгованості за договором.
Також 09.12.2015 між ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» було укладено договір про погашення заборгованості за кредитним договором KF 52877 від 07.10.2008, відповідно до якого заборгованість ОСОБА_2 станом на 09.12.2015 за основною сумою кредиту становить 177204,18 грн, проценти за користування кредитом відсутні, з метою часткового погашення заборгованості за кредитним договором KF 52877 від 07.10.2008 у сумі 53847,20 грн та звільнення позичальника від обов'язку погашення залишку заборгованості за договором.
На виконання договорів про погашення заборгованості від 09.12.2015 позивачем частково було погашено заборгованість за кредитними договорами KF 48864 від 30.04.2008 у сумі 270535,20 грн, KF 52877 від 07.10.2008 у сумі 53847,20 грн (а.с.14, том 1).
Таким чином, ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» було прийнято рішення про анулювання заборгованості позивача за кредитним договором KF 48864 від 30.04.2008, зокрема, суми основного боргу (кредиту) в розмірі 620033,93 гривень, та кредитним договором KF 52877 від 07.10.2008, зокрема, суми основного боргу (кредиту) в розмірі 123356,98 гривень.
В листі TOB «ФК «Довіра та гарантія» від 20.09.2018 № 20/09-1 вказано, що у 4-му кварталі 2015 року товариство провело операцію прощення/анулювання боргу фізичній особі - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), повідомило боржника про прощення (анулювання) боргу (повідомлення про прощення боргу від 13.01.2016р. №ДГ1301/4, №ДГ 1301/5) та включило суму прощених боргів до податкового розрахунку суми доходу, нарахованих (сплачених) на користь платників податків (форма №1-ДФ) (а.с.58, том 1).
В повідомленні TOB «ФК «Довіра та гарантія» від 13.01.2016 №ДГ1301/4 зазначено, що 14 грудня 2015 року між фізичною особою ОСОБА_2 та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» був укладений договір про погашення заборгованості. Згідно даного договору кредитор TOB «ФК «Довіра та гарантія» звільняє фізичну особу ОСОБА_2 від обов'язку погашення залишку заборгованості по кредитному договору KF48864 від 30 квітня 2008 року в сумі 620033,93грн (а.с.60, том 1).
В повідомленні TOB «ФК «Довіра та гарантія» від 13.01.2016 №ДГ1301/5 зазначено, що 14 грудня 2015 року між фізичною особою ОСОБА_2 та ТОВ«Фінансова компанія «Довіра та гарантія» був укладений договір про погашення заборгованості. Згідно даного договору кредитор TOB «ФК «Довіра та гарантія» звільняє фізичну особу ОСОБА_2 від обов'язку погашення залишку заборгованості по кредитному договору KF52877 від 07 жовтня 2008 року в сумі 123356,98 грн (а.с. 61, том 1).
У вищевказаних повідомленнях також зазначено, що відповідно до пп.«д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України сума боргу, анульованого (прощеного) кредитором, вважається доходом, отриманим платником податку, як додаткове благо, та підлягає оподаткуванню (сплаті) на підставах визначених законодавством України.
Вказані повідомлення від 13.01.2016 №ДГ1301/4, №ДГ1301/5 TOB «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» надіслало поштою рекомендованими листами №0411215014924, №0411215014932 згідно фіскальних чеків КМД УАППЗ «УКРПОШТА» від 13.01.2016.
Суд звертає увагу, що TOB «ФК «Довіра та гарантія» не повідомляло позивача чи відповідача та не надавало документів, які б свідчили про факт розрахунку суми, прошеної (анульованої) у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеної за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року.
Аналіз наведених норм податкового законодавства та встановлених в ході судового розгляду обставин у справі, у їх сукупності свідчить про те, що анульована (прощена) TOB «ФК «Довіра та гарантія» позивачеві сума основного боргу (тіло кредиту) за кредитними договорами є доходом, який отриманий позивачем як додаткове благо, а відповідно, такий дохід підлягає включенню до річного оподатковуваного доходу шляхом відповідного декларування позивачем такого доходу та з такого доходу позивач був зобов'язаний нарахувати податок з доходів фізичних осіб та військовий збір у встановленому податковим законодавством розмірі.
Проте, у ході судового розгляду справи із аналізу доданих до позову документів, судом було встановлено, що позивач не виконав свого обов'язку щодо декларування доходу як додаткового блага за анульованим (прощеним) основним боргом (тілом кредиту), суми податку на доходи фізичних осіб і військового збору не сплатив.
Крім того судом встановлено, що TOB «ФК «Довіра та гарантія» одночасно виконало умови пп.«д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, а саме: уклало договори від 14.12.2015 про прощення заборгованості по кредитним договорам від 30.04.2008 №KF48864, від 07.10.2008 KF 52877 та рекомендованими листами з повідомленнями про вручення направило на поштову адресу ОСОБА_2 повідомлення про прощення боргу по вказаним кредитним договорам.
Щодо доводів позивача про порушення відповідачем процедури проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, неповідомлення відповідачем про проведення такої та неотримання позивачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд вказує наступне.
Відповідно до п. 79.1 ст.79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Відповідно до п.79.2 ст.79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Судом встановлено, що підставою для проведення позапланової невиїзної перевірки фізичної особи -платника податку ОСОБА_2 , була інформація отримана з Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ГУ ДФС України про суми виплачених доходів протягом 2015 року у вигляді додаткового блага за ознакою « 126» та неподання декларації про майновий стан та доходи за відповідний період.
Вказана інформація про суму отриманих доходів у вигляді додаткового блага підтверджена податковим агентом TOB «ФК «Довіра та гарантія» (код за ЄДРПОУ 38750239) згідно листа від 20.09.2018 р. №20/09-1.
З огляду на вказане, Головним управлінням ДФС у Закарпатській області на підставі підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ та наказу Головного управління ДФС у Закарпатській області від 31.10.2018р. №1799 з 05 грудня по 06 грудня 2018 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - платника податків ОСОБА_2 з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого у 2015 році від ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» доходу (додаткове благо), за результатами якої було складено акт перевірки від 13.12.2018 року №1243/13-05/2614313775.
Вказаний акт перевірки було надіслано ОСОБА_2 , рекомендованим листом №8800023629661 з повідомленням про вручення поштового відправлення. Згідно довідки Укрпошти (ф.20), даний лист повернутий «за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с.16, том 1).
Суд звертає увагу на те, що копію наказу про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_2 від 31.10.2018 №1799 та письмове повідомлення від 31.10.2018 №401/07-16-13-05-17 про дату початку та місце проведення документальної позапланової невиїзної перевірки надіслано фізичній особі ОСОБА_2 03.11.2018 року рекомендованим листом №8800023373241 з повідомленням про вручення, який вручено йому особисто 09.11.2018 року (згідно повідомлення №8800023373241 про вручення поштового відправлення) (а.с.57, том 1).
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що оскаржувані повідомлення-рішення були надіслані ОСОБА_2 рекомендованим листом №8800023176284 з повідомленням про вручення поштового відправлення. Згідно довідки Укрпошти (ф.20) 30.03.2019 року даний лист повернутий «за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с.26, том 1).
Відповідно п.42.2, п.42.4 ст.42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Відповідно до п.42.2, п.42.4 ст.42 ПК України акт перевірки від 13.12.2018 року №1243/13-05/2614313775 та податкові повідомлення-рішення від 06 березня 2019 року № 0003201305, № 0003211305 та № 0003221305 вважаються належним чином врученими платнику податку.
Отже, наведені аргументи позивача у позовній заяві не є підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги ГУ ДФС у Закарпатській області.
За викладених обставин, враховуючи те, що в ході судового розгляду судом встановлено та з письмових доказів наявних в матеріалах справи вбачається факт анулювання (прощення) боргу позивачеві основного боргу за прощеним кредитом (без урахування процентів, пені та штрафних санкцій), вказана сума є доходом позивача у вигляді додаткового блага із якого позивач мав обов'язок сплатити податок на доходи фізичних осіб та військовий збір за приписами вищенаведеного податкового законодавства, суд дійшов висновку про те, що контролюючим органом правомірно були нараховані грошові зобов'язання позивача з податку на доходи фізичних осіб та військового збору та застосовані штрафні санкції за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями від 06 березня 2019 року № 0003201305 та № 0003221305.
Відповідна правова позиція також узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у його постановах від 23.09.2019р. у справі №825/599/17 та від 01.10.2019р. у справі №819/2619/14-а, від 13.01.2021 р. у справі № 815/3071/18, яка є обов'язковою для застосування судом першої інстанції згідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом наведених положень у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
Наведені норми також вказують на те, що основна сума боргу (кредиту) платника податку прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням є доходом такого платника. Визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку.
При прощенні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов'язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.
Крім того, кредитор в свою чергу має належним чином повідомити платника податку - боржника про анулювання (прощеного) боргу (рекомендованим листом з повідомленням про вручення, шляхом укладення відповідного договору, шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто) та включити суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку. Боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми основного боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідних сум податку, в тому числі і військового збору.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
Аналогічна правова позиція вже неодноразово була викладена у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 року у справі № 826/6896/17, від 01.10.2019 року № 826/4578/17, від 29.01.2019 року № 821/707/17, від 10.04.2020 року у справі № 500/583/19, від 13.01.2021 р. у справі № 815/3071/18.
Отже, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 06 березня 2019 року № 0003201305 та № 0003221305, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним податковим законодавством та не допустив його порушень, а відтак правові підстави для визнання їх протиправними та скасування, відсутні.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 06 березня 2019 року № 0003211305, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170 гривень за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
За змістом підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України боржник самостійно сплачує податок з доходу, отриманого ним, як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням та відображає його у річній податковій декларації.
Оскільки під час розгляду справи суд встановив факт отримання позивачем додаткового блага у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором, то за відсутності у матеріалах справи доказів на підтвердження подання ним податкової декларації, контролюючий орган правомірно застосував до позивача штраф у розмірі 170 гривень на підставі пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України.
Тому правових підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06 березня 2019 року № 0003211305, немає.
На підставі викладеного оскаржувана податкова вимога Головного управління ДФС у Закарпатській області від 23 травня 2019 року № 108435-51 також не підлягає скасуванню.
Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Спірні податкові повідомлення-рішення, податкова вимога та оскаржувані дії відповідача у цій справі відповідають критеріям, які визначені у частині другій статті 2 КАС України, а тому правові підстави для визнання їх протиправними, відсутні.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Відповідно до статті 139 КАС України повернення судових витрат позивачу, якому відмовлено у задоволенні позову не передбачено.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52, код ЄДРПОУ ВП 44106694) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги - відмовити.
2. Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України. Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяМ.М. Луцович
Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України рішення суду у повному обсязі складено та підписано 12.05.2025 року.