13 травня 2025 року м. Житомир справа № 240/5981/24
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шимоновича Р.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі- ГУ ПФУ в Житомирській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі- ГУ ПФУ в Кіровоградській області, відповідач 2), у якому просить:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у призначенні пенсії за віком, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до страхового стажу періоди роботи на території Російської Федерації: з 17.10.1996 року по 31.05.2002 рік; період навчання з 01.09.1982 по 03.07.1984, згідно диплома № НОМЕР_1 від 03.07.1984 року; період догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 20.10.2023 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що подала до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області заяву про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак отримала відмову у її задоволенні, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 30 років.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надійшов до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 30 років. Звертає увагу суду, що за наданими позивачем документами страховий стаж позивача становить 25 років 0 місяців 01 день.
Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області правом подати відзив на позовну заяву не скористалося.
Положенням ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи та докази на їх підтвердження, суд вказує наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком у відповідності до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи принцип екстериторіальності, розгляд заяви та наданих документів щодо призначення пенсії за віком здійснено структурним підрозділом ГУ ПФУ в Кіровоградській області, та 12.01.2024 року винесено рішення про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу - 30 років.
Як зазначає позивач, листом від 18.01.2024 року №0600-0219-8/7884 ГУ ПФУ в Житомирській області, на підставі рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області, також відмовив їй у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 30 років. Окрім того, в своєму листі ГУ ПФУ в Житомирській області зазначає, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи на території російської федерації з 17.10.1996 по 31.05.2002, згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 12.10.1981 року; період навчання з 01.09.1982 по 03.07.1984, згідно диплома № НОМЕР_1 від 03.07.1984; період догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, оскільки в дипломі та в свідоцтві про народження дитини ім'я ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_2 ). Страховий стаж становить 25 років 1 день.
Позивач вважає, що у відповідачів не було правових підстав відмовляти їй у призначенні пенсії за віком, у відповідності до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому за захистом своїх прав та інтересів звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислуги років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави щодо тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закону №1058) право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років за наявності страхового стаж, зокрема, в період з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років. У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу в період з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років; після досягнення віку 65 років - за наявності страхового стажу починаючи з 1 січня 2028 - від 15 років до 25 років.
Згідно 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Частинами другою-четвертою статті 48 Кодексу законів про працю України встановлено, що на вимогу працівника, який вперше приймається на роботу, трудова книжка оформляється роботодавцем в обов'язковому порядку не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу. Роботодавець на вимогу працівника зобов'язаний вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставах інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.
Вказаний висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі № 242/2536/16-а.
Відповідно до п. 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Як вбачається з рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», вік позивача - 60 років 2 місяці 15 днів, страховий стаж позивача - 25 років 0 місяців 01 день.
Підставою для відмови в призначенні пенсії слугувала відсутність у позивача необхідного стажу 30 років.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано період роботи в росії з 17.10.1996 по 31.05.2002 згідно трудової книжки (серії НОМЕР_3 від 12.10.1981);
- період навчання з 01.09.1982 по 03.07.1984, згідно диплома ( НОМЕР_4 від 03.07.1984), період догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), оскільки в дипломі та в свідоцтві про народження дитини ім'я ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_2 ).
Окрім того, в оскаржуваному рішенні зазначено, що згідно Закону України "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року" (далі - ЗУ № 2783-IX), відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з російською федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 №240/94-BP та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, вчиненого від імені України у м. Москві 28.03.1997 і ратифікованого Законом України від 03.03.1998 №140/98-BP. У зв?язку з цим при призначенні пенсій громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) та території російської федерації по 31 грудня 1991 року.
Відповідно до пункту 26 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, якщо ім?я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігається з ім?ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.
Щодо припинення участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та не зараховання до страхового стажу позивача періоди роботи в росії з 17.10.1996 по 31.05.2002 згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 від 12.10.1981, суд зазначає наступне.
За правилами частини другої статті 4 Закону №1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Отже, призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України "Про зайнятість населення" від 05 липня 2012 року №5067-VI права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року №1906-IV укладені й належним чином ратифіковані міжнародні договори України є невід'ємною частиною національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, укладання якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.
Відтак, до питання призначення пенсії застосовуються правила, передбачені договорами (угодами) між Україною та іншими державами.
Згідно з приписами Угод між Урядом України і урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 (далі - Угода у галузі пенсійного забезпечення, чинною в спірний період роботи позивача) та про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами.
Згідно зі статтею 1 Угоди у галузі пенсійного забезпечення, пенсійне забезпечення громадян держав-учасників цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється по законодавству держави, на території якої вони проживають.
Статтею 5 Угоди у галузі пенсійного забезпечення, встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод.
Згідно зі статтею 6 зазначеної Угоди у галузі пенсійного забезпечення призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди здійснюється за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільговій основі і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, отриманий на території будь-якої із цих країн, а також на територіях колишнього СРСР за час до вступу в силу даної Угоди (пункти 1, 2 статті 6).
Частиною четвертою статті 1 Закону № 1788-XII передбачено, що у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила, ніж ті, які містяться в цьому законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами).
Згідно зі ст. 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Водночас суд зазначає, що в силу пункту 2 статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Тож, припинення участі РФ в Угоді, так само, як і прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень.
Позиція відповідачів суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на призначення/перерахунок пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.
Отже, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи зараховуються до трудового стажу.
Водночас, судом досліджено трудову книжку позивача серії НОМЕР_5 від 12.10.1981 та встановлено, що у ній наявний запис про роботу позивачки у період з 17.10.1996 по 31.05.2002.
При цьому, будь-яких зауважень з боку відповідача щодо змісту записів стосовно розглядуваного періоду, зроблених в трудовій книжці позивача, не висловлено.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 17.10.1996 по 31.05.2002.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам в частині не зарахування до страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1982 по 03.07.1984 та період догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.3 та ч.4 ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як вбачається з рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком від 12.01.2024 №063950006377 до страхового стажу позивача не зараховано період навчання з 01.09.1982 по 03.07.1984 та період догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, у зв'язку з тим, що у дипломі позивача № НОМЕР_1 від 03.07.1984 та свідоцтві про народження дитини ім'я ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_2 ).
Проте, суд відмічає, що у вказаних документах позивача ім'я " ОСОБА_2 " записано російською мовою, тоді як у паспорті громадянина України, РНОКПП, трудовій книжці, свідоцтві про шлюб та свідоцтві про народження написано ім'я українською мовою " ОСОБА_2 ".
Відповідно до правил українського правопису в слов'янських прізвищах та іменах, ім'я позивача на російській мові пишеться " ОСОБА_2 ", а в перекладі на українську мову " ОСОБА_2 ".
Суд відмічає, що зазначення імені позивача " ОСОБА_2 " у свідоцтві про одруження від 11.03.2003, не може бути підставою для відмови позивачу у врахуванні інформації вказаної у вищезазначених документах.
Виявлені відповідачем розбіжності щодо написання імені позивача, на переконання суду, ґрунтуються на неповному з'ясуванні усіх обставин, які мають значення у спірному випадку, оскільки не спростовують дійсність наданих позивачем документів.
Враховуючи правове регулювання спірних правовідносин та усталеної судової практики, суд вказує, що позивач не може нести відповідальність за правильність заповнення та ведення облікових документів.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Відповідна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі №593/283/17, від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а.
Варто зазначити, що усі надані позивачкою документи вказують на повний збіг інших відомостей про її ім'я українською мовою. Зазначена помилка у документах, що складалися російської мовою за часів СРСР, а в подальшому перекладалися української мовою є досить поширеним явищем. Будь-які сумніви, що у цьому випадку є саме помилка у написанні імені, а не обман чи маніпулювання з боку позивача, у суду відсутні. Аргументів про протилежне учасниками справи не надано.
Будь-яких інших підстав відмови у зарахуванні періоду навчання з 01.09.1982 по 03.07.1984 та період догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, відповідачами суду не вказано та не повідомлено.
З огляду на викладене, вказаними доказами підтверджується наявні правові підстави для зарахування до страхового стажу позивачки періоду навчання з 01.09.1982 по 03.07.1984 та період догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Отже, рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 12.01.2024 №063950006377 про відмову у призначенні пенсії за віком позивачу є невмотивованим та необґрунтованим, оскільки прийняте без належної оцінки усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому рішення суд визнає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
При вирішенні вказаного спору, суд зауважує, що згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1.
При цьому, 30.03.2021 набрала чинності постанова Правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України» (далі - Постанова правління № 25-1).
Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01.04.2021.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу IV Порядку № 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу IV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених вище положень Порядку № 22-1 свідчить про таке:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Так, у межах спірних правовідносин заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області та за результатом її розгляду прийнято спірне рішення.
Суд відмічає, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.
Варто відмітити, що Головне управління Пенсійного фонду в Житомирській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов'язку щодо прийняття рішення за заявою позивача.
З огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу IV Порядку № 22-1 належним відповідачем у частині позовних вимог щодо зобов'язання призначити пенсію є саме Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, яке за принципом екстериторіальності розглянуло заяву позивача та прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії.
Стосовно вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду в Житомирській області, викладеного у формі повідомлення про відмову у призначенні пенсії від 18.01.2024 року №0600-0219-8/7884 суд зазначає, що така вимога задоволенню не підлягає, оскільки зазначеним листом пенсійний орган лише повідомив позивача про результат розгляду її заяви, натомість рішенням, яке безпосередньо впливає на права позивача є рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 12.01.2024 №063950006377 про відмову в призначенні пенсії, яке й підлягає скасуванню.
Відповідний висновок суду ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23 та від 09.07.2024 у справі № 240/16372/23.
Щодо зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком, суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.
З огляду на те, що саме відповідач наділений повноваженнями щодо розрахунку стажу, віку та призначення пенсії, з метою ефективного захисту права позивача на належне пенсійне забезпечення, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково, шляхом зобов'язання ГУ ПФУ в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди: роботи з 17.10.1996 по 31.05.2002, навчання з 01.09.1982 по 03.07.1984, догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку (09.06.1986) та повторно розглянути заяву позивача від 05.01.2024 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи те що, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій, з огляду на з'ясовані обставини справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до приписів ч.1 ст.139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 4, 6-9, 32, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 255, 258, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м.Житомир, 10003. ЄДРПОУ:13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7А, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009, ЄДРПОУ: 20632802), про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 12.01.2024 №063950006377 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 17.10.1996 по 31.05.2002, навчання з 01.09.1982 по 03.07.1984, догляд за дитиною до досягнення нею 3-річного віку (09.06.1986), повторно розглянути заяву позивача від 05.01.2024 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 13 травня 2025 року.
Суддя Р.М.Шимонович