Україна
Донецький окружний адміністративний суд
13 травня 2025 року Справа№200/1663/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кошкош О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , а АДРЕСА_1 .) звернулася через підсистему “Електронний суд» до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 26) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії №05750002450 від 03.03.2025, зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити пенсію за віком з 08.06.2022, зарахувавши до страхового стажу період з 04.11.1982 по 24.04.1984, з 06.11.1990 по 01.08.1994, з 01.01.2005 по 15.04.2005 та зобов'язання відповідача заповнити та направити до уповноважених органів Португальської Республіки Формуляр зв'язку “Сертифікат застосування законодавства» для підтвердження та зарахування стажу, набутого на території Португальської Республіки.
В обґрунтування зазначено, що позивач після 2011 року працювала у Португальській Республіці. На момент звернення із заявою про призначення пенсії досягла 62 років. Вважає наявним право на призначення пенсії згідно ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та абз. 1 частини 1 статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зазначає, що період роботи з 04.11.1982 по 24.04.1984 підлягає зарахуванню до стажу роботи, а визначена у трудовій книжці дата наказу про звільнення «24.04.1983» не може бути підставою для відмови у зарахуванню цього періоду роботи до стажу. Зазначає, що період роботи з 06.11.1990 по 01.08.1994 в колгоспі “Побєда» (Білорусь) підлягає зарахуванню згідно записів у трудовій книжці, та з урахуванням часу догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку. Період роботи з 01.01.2005 по 15.04.2005 підлягає зарахуванню, оскільки відповідальність за не сплату страхових внесків несе роботодавець. Зазначає, що разом із заявою про призначення пенсії подані трудові договори та документи про отримані доходи в Португальській Республіці. Окремо подано клопотання з проханням заповнити необхідний в таких випадках формуляр. Вважає, що органи пенсійного фонду, після отримання такої заяви про призначення пенсії, та клопотання з проханням заповнити формуляр для підтвердження стажу в Португальській Республіці, мав заповнити формуляр зв'язку “Сертифікат про застосування законодавства» відповідно до Угоди між Україною та Португальською Республікою про соціальне забезпечення» та направити його до органів зв'язку зі сторони Португальської Республіки. Після отримання заповненого формуляру від португальської сторони, органи Пенсійного фонду України мали зарахувати підтверджений португальською стороною стаж до страхового стажу.
Представником Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області надано заяву, в якій зазначено, що пенсійна справа опрацьовувалась за принципом екстериторіальності спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж заявниці становить 20 років 01 місяць 28 днів. Вік заявниці на дату звернення - 62 роки 08 місяців 17 днів. Представник пенсійного органу зазначає, що відповідно до частини 1 статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 01.01.2022 по 31.12.2022 не менше 29 років. Разом з тим, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 01.01.2025 по 31.12.2025 - від 22 до 32 років. До загального страхового стажу позивача згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.06.1981 не зараховано, зокрема, період з 04.11.1982 по 02.03.1983 на посаді кухонной в кафе «Колос-2», з 03.03.1983 по 24.04.1984 на посаді повара в кафе «Колос-2» Комбіната суспільного харчування Селидівського району, оскільки дата звільнення 24.04.1984 не співпадає з датою наказу про звільнення 24.04.1983, що не відповідає пункту 39 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162; з 06.11.1990 по 01.08.1994 у колгоспі “Победа» Барановичського району Республіки Білорусь, оскільки не надана довідка про фактично відпрацьований стаж (вихододні). Щодо зарахування стажу в Португальській Республіці зазначає, що формуляр для призначення пенсії позивачем не був наданий, а тому відсутні підстави для зарахування вказаного періоду роботи. З огляду на відсутність необхідного пільгового стажу, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 03.03.2025 прийнято рішення № 05750002450 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області своїм правом на надання відзиву не скористався.
Ухвалою від 14 березня 2025 року суд прийняв до розгляду позовну заяву. Відкрив провадження в адміністративній справі та призначив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Разом з тим, суд зазначає, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб
В подальшому дію воєнного стану було продовжено, та станом на день винесення рішення він діє.
З огляду на введення на території України воєнного стану, справа розглянута судом протягом розумного строку.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України із зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_2 , про що свідчать копії паспорта серії НОМЕР_3 .
З трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 судом встановлено, що, зокрема, у період з 04.11.1982 по 24.04.1984 ОСОБА_1 працювала в кафе “Колос-2», з 06.11.1990 по 01.08.1994 в колгоспі “Побєда» (Білорусь), з урахуванням часу перебування у відпустці по догляду за дитиною (1992-1994 роки), з 14.04.2004 по 15.04.2005 працювала у приватного підприємця на посаді повара.
24 лютого 2025 року позивач звернулась до органів Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії.
Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03.03.2025 № 05750002450 відмовлено позивачу у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Так, у вказаному рішенні зазначено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 20 років 1 місяців 28 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховані періоди з 06.11.1990 по 01.08.1994, оскільки не надана довідка про фактично відпрацьований стаж (вихододні), з 04.11.1982 по 24.04.1984, оскільки дата наказу про звільнення, 24.04.1983, не відповідає даті звільнення.
Відповідно до розрахунку стажу періоди з 04.11.1982 по 24.04.1984, з 06.11.1990 по 01.08.1994, з 01.01.2005 по 15.04.2005 не враховано до страхового стажу ОСОБА_1 .
Крім того, 24 лютого 2025 року позивач подала разом із заявою про призначення пенсії трудові договори та документи про отримані доходи в Португальській Республіці за 2012-2024 роки, а також клопотання з проханням подати до уповноважених органів Португальської республіки формуляр та врахувати стаж при призначенні пенсії.
Вважаючи протиправним рішення пенсійного органу про відмову в призначенні пенсії, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Згідно із статтею 1 Конституції України Україна є соціальною та правовою державою.
Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до положень статті 5 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 9 липня 2003 року №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Статтею 26 Закону № 1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Суд зауважує, що наявність необхідного страхового стажу визначається на дату досягнення особою відповідного віку, а тому суд вважає помилковою позицію позивача відносно того, що право на пенсію у неї виникає після досягнення віку 60 років та наявність страхового стажу не менше 15 років до дати 31.12.2017 року
Поряд з цим, суд вважає неприйнятними доводи позивача щодо застосування до неї положень ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" , з огляду на наступне.
Так, положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Враховуючи зазначене вище нормативно-правове регулювання, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин положень ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки виходячи зі змісту пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» можуть застосовуватись лише для визначення права на пенсію за вислугу років. У всіх інших випадках призначення та нарахування пенсії здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вказана правова позиція узгоджується з правовій позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 14 березня 2025 року по справі № 560/14914/23.
Отже, ОСОБА_1 має право на пенсію по досягненню 60 років за наявності страхового стажу 29 років.
Щодо не зарахування відповідачем періоду з 04.11.1982 по 24.04.1984 у зв'язку з тим, що у трудовій книжці дата наказу про звільнення зазначена 24.04.1983, суд зазначає наступне.
Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року №637 (далі Порядок №637), передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до вказаних приписів законодавства, обов'язок щодо підтвердження трудового стажу на підставі відповідних довідок, покладається на особу, яка звертається із заявою про призначення пенсії, у разу відсутності у неї (особи) трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи.
Пунктами 23 та 24 Порядку №637 визначено, що документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності). Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідки на підставі документів.
Отже законодавець чітко визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено Порядком № 637.
20 червня 1974 року постановою Держкомтруда СРСР № 162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (далі -Інструкція № 162), яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до абзацу першого пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округа, на території яких розташовано дане підприємство, установа, організація, та офіційною мовою СРСР (пункт 2.1 Інструкції № 162).
Згідно з абзацами другим, третім пункту 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до пункту 2.3.Інструкції №162 усі записи трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1983 р.) записується 1984.05.01, в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.; 05.01.1984. Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація підприємства за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5 Інструкції № 162).
Відповідно до пункту 2.8 Інструкції №162 виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.
Згідно з пунктом 2.9 Інструкції №162 у розділі Відомості про роботу, Відомості про нагородження, Відомості про заохочення трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: Запис за таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: Запис за таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі. При зміні формулювання причини звільнення пишеться: Запис за таким-то є недійсним звільнений... і зазначається нове формулювання. У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення. При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається дублікат трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.
Згідно з підпунктами 2.10 та 2.11. пункту 2 Інструкції №162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження. Освіта - середня, середня спеціальна і вища - вказується тільки на підставі документів (атестата, посвідчення, диплома). Запис про незакінчену середню або незакінчену вищу освіті також може бути проведена лише на підставі відповідних документів (студентського квитка, залікової книжки, довідки навчального закладу і т. п.). Професія або спеціальність записується у трудовій книжці на підстав документа про освіту або іншого належним чином оформленого документа. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних союзів від 06 вересня 1973 року № 656 “Про трудові книжки працівників та службовців», яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачу трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відповідач, виносячи оскаржуване рішення, не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) в якій зазначено, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Також у постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Окрім того, суд зазначає, що законодавець пов'язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.
Водночас, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірного періоду роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому, зазначені відповідачем недоліки, а саме: помилка в зазначені дати наказу про звільнення, не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні вказаних періодів роботи позивача.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а (провадження К/9901/2310/18) в якій зазначено, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
В даному випадку позивач не може нести відповідальність та бути позбавленою соціального захисту у вигляді права на призначення пенсії з вини роботодавця позивача.
Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Неточність в записах у трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає їй право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Більш того, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі, не можуть бути підставою для відмови у призначенні пільгової пенсії або у зарахуванні відповідного періоду роботи у стаж, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду 22.07.2021 у справі №240/7604/19, від 29.01.2024 у справі №560/5001/21.
Враховуючи зазначене, періоди роботи позивача з 04.11.1982 по 24.04.1984 року підлягають зарахуванню до страхового стажу.
Щодо періоду роботи з 06.11.1990 по 01.08.1994 в колгоспі “Побєда» (Білорусь), суд зазначає наступне.
Суд повторює, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки або відсутності у ній необхідних записів, які визначають право на пенсійне забезпечення.
Водночас, як видно із трудової книжки позивача записи про періоди його роботи з 06.11.1990 по 01.08.1994 в колгоспі “Побєда» є чіткими, зрозумілими та не підлягають подвійному тлумаченню, відтак, позбавлення права на призначення пенсії без врахуванням вищезазначених періодів є порушенням прав позивача.
Таким чином, позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами на підтвердження його страхового (трудового) стажу.
Суд вважає безпідставними доводи пенсійного органу стосовно не надання довідки про фактично відпрацьований стаж (вихододні), оскільки не надання такої довідки не може свідчити про відсутність у позивача права на зарахування до страхового стажу періодів роботи з 06.11.1990 по 01.08.1994 в колгоспі “Побєда» .
Поряд з цим, у вказаний період позивач перебувала у відпустці по догляду за дитиною, який відповідно до ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" ( в редакції на момент перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною) має бути врахований але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Суд не приймає до уваги те, що необхідними умовами для визначення умов призначення пенсії є наявність даних про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення іншої держави за зазначені періоди, оскільки оскаржуване рішення про відмову в призначенні пенсії не містить будь-яких посилань на те, що саме через ці обставини позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком.
Крім того, відповідно до абзацу 4 пункту 1.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі Порядок № 22-1), у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
Згідно пункту 4.2 Розділу ІV Порядку № 22-1, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема, повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.
Тобто, у разі відсутності обов'язкових документів для вирішення питання про призначення пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не було позбавлено можливості надати ОСОБА_1 додатковий тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії для подання до пенсійного органу додаткових документів.
Таким чином, відповідач безпідставно не зарахував до страхового стажу позивача період роботи з 06.11.1990 по 01.08.1994 в колгоспі “Побєда» відповідно до записів трудової книжки.
Щодо зарахування періоду 01.01.2005 по 15.04.2005 через відсутність в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні дані про нарахування та про сплату страхових внесків, суд зазначає наступне.
Так, періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески (єдиний внесок), повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески, чи ні.
При цьому суд зазначає, що працівник не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем - платником страхових внесків (єдиного внеску).
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу - позивача (форма Ок-5)) відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії за спірний період не є підставою для позбавлення особи права на пенсію, а тому період з 01.01.2005 по 15.04.2005 має бути врахований до страхового стажу.
Крім того, суд наголошує, що спірне рішення взагалі не містить підстав зарахування зазначеного періоду до страхового стажу.
Враховуючи, що спірне рішення ґрунтується на невірному визначенні стажу позивача, суд вважає за можливе визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії №05750002450 від 03.03.2025.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити пенсію за віком з 08.06.2022, зарахувавши до страхового стажу період з 04.11.1982 по 24.04.1984, з 06.11.1990 по 01.08.1994, з 01.01.2005 по 15.04.2005, суд зазначає наступне.
У випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.
Тобто, призначення пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу.
У такому випадку, суд може лише зобов'язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії, вказавши на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення.
Отже, вимога позивача про призначення пенсії не підлягає задоволенню.
Проте, з метою повного та всебічного захисту прав позивача, суд вважає за можливе зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24 лютого 2025 року, зарахувавши до страхового стажу періоди з 04.11.1982 по 24.04.1984, з 06.11.1990 по 01.08.1994, з 01.01.2005 по 15.04.2005.
Поряд з цим, вимога позивача виплатити не отриману ним суму пенсії також не підлягає задоволенню, адже є передчасною, оскільки пенсія позивачу ще не призначена.
З огляду на зазначене вище, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, але підлягають частковому задоволенню.
Щодо вимоги позивача зобов'язати відповідача заповнити та направити до уповноважених органів Португальської Республіки Формуляр зв'язку “Сертифікат застосування законодавства» для підтвердження та зарахування стажу, набутого на території Португальської Республіки.
Слід зазначити, що питання пенсійного забезпечення громадян України та Португалії врегульовано Угодою між Україною та Португальською Республікою про соціальне забезпечення, та Адміністративною домовленістю стосовно процедури застосування Угоди між Україною та Португальською Республікою про соціальне забезпечення.
Угода між Україною та Португальською Республікою про соціальне забезпечення підписана у м. Лісабон 07.07.2009, яка ратифікована Верховною радою України 21.12.2011 та набула чинності 01.03.2012 (далі - Угода).
Положення Угоди базуються на пропорційному принципі, за яким кожна Держава призначає і виплачує пенсію за страховий стаж, набутий на її території, та за своїм національним законодавством. У разі необхідності, коли не виконуються вимоги за власним законодавством, іншою Державою ураховується страховий стаж, набутий за законодавством кожної з Договірних Держав для набуття, збереження або відновлення права на пенсію, так, ніби цей стаж набуто за її законодавством за умови, що вони не перекривають один одного.
Відтак, частина пенсії за страховий стаж, набутий на території Португалії, призначається португальською стороною, а за страховий стаж набутий на території України - українською стороною. У випадку недостатньої тривалості страхового стажу, необхідного за законодавством кожної з Договірних Держав, пенсія призначається шляхом підсумовування португальського та українського страхового стажу лише для набуття права на пенсію.
Приписами пункту 3 статті 13 Адміністративної домовленості стосовно процедури застосування Угоди визначено, що після отримання від компетентних органів Португальської Республіки примірника формуляра зв'язку із підтвердженням стажу, за необхідності страховий стаж, набутий на території Португалії, враховується для визначення права на пенсію як це передбачено ст. 15 Угоди, та приймається рішення щодо пенсійного забезпечення особи.
Відповідно до статті 15 Угоди, якщо працівник безперервно чи з перервою підпадав під дію законодавства обох Договірних Держав, страховий стаж, набутий за законодавством кожної з Договірних Держав, ураховується, у разі необхідності, іншою Договірною Державою для набуття, збереження або відновлення права на пенсію, передбачену цією частиною, так, ніби цей стаж набуто за її законодавством за умови, що вони не перекривають один одного.
Відповідно до п.п. "q" п. 1 ст. 1 Угоди "Страховий стаж" означає періоди сплати внесків, роботи за наймом або самостійної трудової діяльності, визначені або визнані такими законодавством, згідно з яким їх завершено, а також усі періоди, що вважаються такими там, де вони розглядаються згаданим законодавством як такі, що прирівнюються до страхового стажу.
Так, у спірному рішенні про відмову у призначенні пенсії не зазначено про розгляд клопотання позивача з проханням подати до уповноважених органів Португальської республіки формуляр та врахувати стаж при призначенні пенсії.
Поряд з цим, відповідачем не надано доказів розгляду вказаного клопотання.
При цьому, відповідно до Адміністративної домовленості стосовно процедури застосування Угоди установа, яка отримує заяву, зазначає на бланку формуляра, передбаченої Статтею 12 цієї Домовленості, дату подання заяви, страховий стаж, набутий працівником відповідно до законодавства, яким він керується, а також можливі права, що виникають на підставі цього стажу.
Компетентна установа іншої Договірної Держави заповнює форму зв'язку, вказуючи страховий стаж, набутий відповідно до законодавства, яке вона застосовує, та можливі права, яких набуває заявник, у разі необхідності використовуючи підсумовування страхового стажу, як це передбачено Статтею 15 Угоди. Установа негайно повертає примірник цього формуляра, заповненого таким чином, до установи, що отримала заяву.
Після отримання примірника формуляра зв'язку, установа, яка отримала заяву, вивчивши права на отримання допомоги, у разі необхідності використовуючи підсумовування страхового стажу, як це передбачено Статтею 15 Угоди, повідомляє про своє рішення компетентну установу іншої Договірної Держави.
Виходячи зі змісту вказаних норм, саме у органів пенсійного фонду виникає обов'язок направити пакет документів (заява, формуляр - зв'язку UA/PT-8, додаткові документи) до Пенсійного фонду України для подальшого переказу до Національного центру пенсій Португалії, а не у позивача.
Отже, вимоги ОСОБА_1 в частині зобов'язання відповідача направити до уповноважених органів Португальської Республіки Формуляр пакет документів для підтвердження та зарахування стажу, набутого на території Португальської Республіки.
Враховуючи вищевикладене, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 8 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, при зверненні до адміністративного суду з позовною заявою, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 968, 96 грн
Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 968, 96 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , а АДРЕСА_1 .) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 26) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову ОСОБА_1 призначенні пенсії №05750002450 від 03.03.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24 лютого 2025 року , зарахувавши до страхового стажу періоди з 04.11.1982 по 24.04.1984, з 06.11.1990 по 01.08.1994, з 01.01.2005 по 15.04.2005.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заповнити та направити до уповноважених органів Португальської Республіки пакет документів для підтвердження та зарахування стажу, набутого на території Португальської Республіки.
В решті заявлених вимог- відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 и судовий збір у розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
Повний текст рішення складено 13 травня 2025 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Кошкош