12 травня 2025 року ЛуцькСправа № 140/5328/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Андрусенко О. О.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи “Маневицька виправна колонія (42)» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17.11.2022, яке набрало законної сили 23.02.2023, у цій справі позов задоволено частково: визнано протиправними дії Державної установи “Маневицька виправна колонія (№42)» (далі - ДУ “Маневицька виправна колонія (№42)») щодо неврахування вимог абзаців четвертого, п'ятого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078), при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) індексації грошового забезпечення в період з 10.05.2018 по 31.03.2022; зобов'язано ДУ “Маневицька виправна колонія (№42)» здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) індексації грошового забезпечення за період з 10.05.2018 по 31.03.2022, із врахуванням абзаців четвертого, п'ятого, шостого пункту 5 Порядку №1078 та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44; визнано протиправною бездіяльність ДУ “Маневицька виправна колонія (№42)» щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень щомісячно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі - Постанова №168), за період з 24.02.2022 по 31.03.2022; зобов'язано ДУ “Маневицька виправна колонія (№42)» здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень щомісячно відповідно до Постанови №168, за період з 24.02.2022 по 31.03.2022; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.61-69).
04.12.2023 до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надійшла заява позивача (стягувача) ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.11.2022 у цій справі щодо нарахування та виплати додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень щомісячно відповідно до Постанови №168, якими нарахування додаткової винагороди обмежено пропорційністю часу проходження служби, а не сумою 30000 гривень щомісячно (а.с.93-94).
Окремою ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 14.12.2023, яка набрала законної сили 14.02.2024, вказану заяву ОСОБА_1 задоволено: визнано протиправними дії ДУ “Маневицька виправна колонія (42)», вчинені на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.11.2022 у справі № 140/5328/22 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень щомісячно відповідно до Постанови № 168, за період з 24.02.2022 по 31.03.2022; зобов'язано ДУ “Маневицька виправна колонія (42)» вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону - невиконанню рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.11.2022 у справі № 140/5328/22 в частині здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень щомісячно відповідно до Постанови № 168 за період з 24.02.2022 по 31.03.2022; встановлено ДУ “Маневицька виправна колонія (42)» строк для надання Волинському окружному адміністративному суду відповіді щодо вжитих заходів за цією ухвалою - тридцять календарних днів з дня набрання окремою ухвалою законної сили (а.с.133-136).
01.05.2025 позивач (стягувач) ОСОБА_1 знову в порядку статті 383 КАС України подав заяву про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.11.2022 у цій справі.
Заява обґрунтована тим, що всупереч рішенню суду від 17.11.2022 та окремій ухвалі від 14.12.2023 у цій справі відповідач додаткову винагороду відповідно до Постанови № 168 за період з 24.02.2022 по 31.03.2022 нарахував і виплатив у загальному розмірі 11781,39 грн пропорційно часу проходження позивачем служби, а не у сумі 30000,00 грн щомісячно.
Заявник просить визнати протиправними дії ДУ “Маневицька виправна колонія (№42)», вчинені на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.11.2022 та окремої ухвали від 14.12.2023 у справі № 140/5328/22 щодо нарахування та виплати додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень щомісячно відповідно до Постанови №168, якими нарахування додаткової винагороди обмежено пропорційністю часу проходження служби, а не сумою 30000 грн щомісячно, та зобов'язати ДУ “Маневицька виправна колонія (№42)» вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону (а.с. 180-181).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02.05.2025 прийнято до розгляду заяву вказану заяву ОСОБА_1 та постановлено розгляд заяви здійснювати в порядку письмового провадження протягом десяти днів з дня її отримання суддею, запропоновано відповідачу подати письмові пояснення щодо поданої заяви - до 07.05.2025.
Відповідач письмових пояснень щодо вказаної заяви до суду не подав.
Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що зазначену заяву необхідно задовольнити з таких мотивів та підстав.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17.11.2022, яке набрало законної сили 23.02.2023, у цій справі позов задоволено частково, зокрема, визнано протиправною бездіяльність ДУ “Маневицька виправна колонія (№42)» щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень щомісячно відповідно до Постанови № 168, за період з 24.02.2022 по 31.03.2022; зобов'язано ДУ “Маневицька виправна колонія (№42)» здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень щомісячно відповідно до Постанови № 168, за період з 24.02.2022 по 31.03.2022.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 15.09.2023 відкрито виконавче провадження №72782251 з примусового виконання виконавчого листа №4782/2023 від 21.04.2023 про зобов'язання ДУ “Маневицька виправна колонія (№42)» здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень щомісячно відповідно до Постанови № 168, за період з 24.02.2022 по 31.03.2022 (а.с. 100).
Окремою ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 14.12.2023, яка набрала законної сили 14.02.2024, визнано протиправними дії ДУ “Маневицька виправна колонія (42)», вчинені на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.11.2022 у справі № 140/5328/22 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень щомісячно відповідно до Постанови № 168 за період з 24.02.2022 по 31.03.2022; зобов'язано ДУ “Маневицька виправна колонія (42)» вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону - невиконанню рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.11.2022 у справі №140/5328/22 в частині здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень щомісячно відповідно до Постанови № 168 за період з 24.02.2022 по 31.03.2022; встановлено ДУ “Маневицька виправна колонія (42)» строк для надання Волинському окружному адміністративному суду відповіді щодо вжитих заходів за цією ухвалою - тридцять календарних днів з дня набрання окремою ухвалою законної сили (а.с.133-136).
З долученого до заяви розрахунку додаткової потреби в коштах (а.с.193) слідує, що відповідач на виконання рішення суду від 17.11.2022 у даній справі нарахував ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до Постанови № 168 у загальному розмірі 11781,39 грн та 27.12.2024 вказану суму було виплачено позивачу, про що свідчить відповідна банківська виписка (а.с. 194).
Листом від 15.01.2025 №4/376-25/Б-1 ДУ “Маневицька виправна колонія (42)» повідомила позивача, що на виконання рішення суду від 17.11.2022 додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, було нараховано та виплачено пропорційно відпрацьованому часу за період з 24.02.2022 по 31.03.2022, а саме: у лютому 2022 року відпрацьовано 2 доби (39 год) - 1741,07 грн, у березні 2022 року відпрацьовано 10 діб (249 год) - 10040,32 грн (а.с.189-191).
З цього приводу суд зазначає про таке.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За правилами частин першої - третьої статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із частинами першою, другою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Пунктами 1, 3 Постанови № 168 (в первісній редакції) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 Постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24.02.2022.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 № 350 “Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» (далі - Постанова №350) внесено зміни до пункту 1 Постанови № 168, доповнивши абзац перший після слів “та поліцейським» словами “, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “єПідтримка»,».
У пункті 2 Постанови №350 передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.
Отже, із набранням чинності Постановою №350 особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби набули право на отримання з 24.02.2022 додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень щомісячно, за умови, що вони несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “єПідтримка».
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 204-р “Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми “єПідтримка» затверджено перелік адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми “єПідтримка» (далі - Перелік) згідно з додатком, з якого слідує, що Волинська область включена у вказаний Перелік.
У свою чергу, ДУ “Маневицька виправна колонія (42)» розташована на території Волинської області.
З урахуванням встановлених вище обставин, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17.11.2022 у цій справі, яке набрало законної сили, зобов'язано ДУ “Маневицька виправна колонія (№42)» здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень щомісячно відповідно до Постанови № 168 за період з 24.02.2022 по 31.03.2022 (день звільнення позивача зі служби).
Судом встановлено, що, виконуючи вказане судове рішення у даній справі, відповідач при нарахуванні та виплаті позивачу додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 врахував внесені зміни до такої Постанови, а саме внесені Постановами Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 № 754 “Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» (далі - Постанова № 754) та від 07.07.2022 №793 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» (далі - Постанова №793), про що зазначено у листі від 15.01.2025 №4/376-25/Б-1.
Так, Постановою № 754 внесено до пункту 1 Постанови № 168 такі зміни: в абзаці першому: слова “які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “єПідтримка» замінено словами “які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)»; після слова “щомісячно» доповнено словами “(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)».
Відповідно до пункту 2 Постанови № 754, ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01.06.2022.
Також Постановою №793 внесено до Постанови №168 зміни, зокрема, у пункті 1 в абзаці першому слова і цифри “додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами “додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».
Згідно з пунктом 2 Постанови №793 вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.
Водночас відповідно до положень статті 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.
Постанова №754 була офіційно опублікована в офіційному виданні Урядовий кур'єр від 08.07.2022 № 149, як наслідок така постанова набрала чинності саме з цієї дати, тобто з 08.07.2022.
Отже, винагорода передбачена пунктом 1 Постанови № 168 для осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць з дня набрання чинності Постановою № 754 від 01.07.2022 .
Крім того, Постанова № 793 була офіційно опублікована в офіційному виданні Урядовий кур'єр від 19.07.2022 № 156, як наслідок така постанова набрала чинності саме з цієї дати, тобто з 19.07.2022. Вказане свідчить про те, що винагорода, передбачена пунктом 1 Постанови № 168, для осіб визначених у цьому пункті виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць з дня набрання чинності Постановою № 793 від 07.07.2022.
Частиною першою статті 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Це означає, що за загальним правилом норма права діє стосовно відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до певних юридичних фактів застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали.
Конституційний принцип незворотності дії нормативного акта у часі неодноразово був предметом вивчення, проте у правозастосовній практиці проблема щодо особливостей його практичної реалізації залишається невирішеною.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів висловлював Конституційний Суд України.
Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 року № 1-зп, від 09.02.1999 року № 1-рп/99, від 05.04.2001 року № 3-рп/2001, від 13.03.2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Єдиний виняток з даного правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як встановлено судом, додаткову винагороду відповідно до Постанови № 168 за період з 24.02.2022 по 31.03.2022 нараховано та виплачено позивачу пропорційно відпрацьованому часу, розрахованому у годинах.
Такі дії відповідача суд вважає протиправними, оскільки Постановою № 168 у редакції, яка діяла на час дії спірних правовідносин, було передбачено виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн. щомісячно особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “єПідтримка».
Суд наголошує, що у період до 08.07.2022 Постанова №168 передбачала виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн саме щомісячно, а не пропорційно в розрахунку на місяць.
Отже, за період з 24.02.2022 по 31.03.2022 позивач мав право на отримання додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн. щомісячно.
Проведення відповідачем нарахування позивачу додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168, пропорційно за фактичний час несення служби, розрахований у годинах, в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби не узгоджується ані з Постановою №168 у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, ані з положеннями Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.03.2018 за № 377/31829.
З урахуванням наведеного, суд погоджується із доводами заявника про протиправність дій відповідача, вчинених на виконання рішення суду у цій справі, щодо ненарахування додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень щомісячно відповідно до Постанови №168 (нарахування обмежено пропорційністю часу проходження служби, а не сумою 30000 гривень щомісячно).
Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно із частиною шостою статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
За приписами частин першої, четвертої - сьомої статі 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання. Окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій. Окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується. Окрема ухвала Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Відтак, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
У рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 Конституційний Суд України вказав, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 № 5-рп/2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, забезпечення виконання судових рішень у публічно-правових спорах покладається, зокрема, на адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші процесуальні засоби, сприяють реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення (вказану правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 9901/226/19).
Судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 23.09.2020 у справі № 760/3142/17, від 29.04.2022 у справі № 120/2914/19-а).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.12.2021 у справі № 9901/235/20 вказала, що стаття 383 КАС України передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України “Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви. Зі змісту цієї статті випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою. Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов'язує суб'єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України “Про виконавче провадження», і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.
З матеріалів справи вбачається вжиття стягувачем усіх можливостей для примусового виконання рішення суду у цій справі та наявність у нього права на звернення до суду в порядку статті 383 КАС України.
Відтак, оскільки рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.11.2022 у цій справі в частині здійснення нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень щомісячно відповідно до Постанови № 168 за період з 24.02.2022 по 31.03.2022 протиправно боржником не виконується, чим порушено вимоги статті 129-1 Конституції України, статей 14, 370 КАС України, тому суд дійшов висновку про наявність правових та фактичних підстав для задоволення поданої заяви.
Крім того, у порядку частин першої, п'ятої статті 249 КАС України відповідача (боржника) необхідно зобов'язати вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, та встановити йому строк для надання відповіді.
Керуючись статтями 248, 249, 383 КАС України, суд
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи “Маневицька виправна колонія (42)» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Державної установи “Маневицька виправна колонія (42)», вчинені на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2022 року у справі № 140/5328/22 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень щомісячно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, за період з 24 лютого 2022 року по 31 березня 2022 року.
Зобов'язати Державну установу “Маневицька виправна колонія (42)» (44601, Волинська область, селище міського типу Маневичі, вулиця Андрія Снітка, будинок 25, ідентифікаційний код 08562660) вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону - невиконанню рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2022 року у справі № 140/5328/22 в частині здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень щомісячно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, за період з 24 лютого 2022 року по 31 березня 2022 року.
Встановити Державній установі “Маневицька виправна колонія (42)» строк для надання Волинському окружному адміністративному суду відповіді щодо вжитих заходів за цією ухвалою - тридцять календарних днів з дня набрання окремою ухвалою законної сили.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя О. О. Андрусенко