Миколаївської області
Справа №477/514/25
Провадження №3/477/390/25
09 травня 2025 року місто Миколаїв
Суддя Вітовського районного суду Миколаївської області Семенова Л.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Управління патрульної поліції в Миколаївській області відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
за частиною 5 статті 126 КУпАП,
10 лютого 2025 року о 11.15 годині ОСОБА_1 на автодорозі М 14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ у Миколаївському районі Миколаївської області керував транспортним засобом - автомобілем марки «Skoda Octavia», номерний знак НОМЕР_2 , у порушення пункту 2.1 а Правил дорожнього руху України не маючи при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, повторно протягом року.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за частиною 5 статті 126 КУпАП.
ОСОБА_1 вину за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення обставин не визнав, пояснивши, що він є військовослужбовцем та 10 лютого 2025 року керував транспортним засобом - автомобілем марки «Skoda Octavia», номерний знак НОМЕР_2 , який йому не належить, за наказом командира під час виконання бойового завдання.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , вивчивши матеріали справи, суддя встановив наступне.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків тощо.
Згідно статті 252 КУпАП суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Диспозицією частини 5 статті 126 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Частиною другою статті 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Частиною третьою статті 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Частиною четвертою статті 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 243194 від 10 лютого 2025 року, 10 лютого 2025 року о 11.15 годині ОСОБА_1 на автодорозі М 14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ у Миколаївському районі Миколаївської області керував транспортним засобом - автомобілем марки «Skoda Octavia», номерний знак НОМЕР_2 , у порушення пункту 2.1 а Правил дорожнього руху України не маючи при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, не маючи права керування транспортним засобом, повторно протягом року (а.с.1).
Пунктом 2.1а ПДР визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до довідки старшого інспектора відділу адміністративної практики УПП в Миколаївській області ОСОБА_1 не отримував (не має) посвідчення водія на право керування транспортними засобами (а.с.4).
Згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД №857049 від 27 березня 2024 року, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 126 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн. у зв'язку з керуванням 27 березня 2024 року транспортним засобом автомобілем марки «Фольксваген», номерний знак НОМЕР_3 , не маючи права керування (а.с.7).
Таким чином, зі змісту досліджених судом доказів слідує, що водій ОСОБА_1 10 лютого 2025 року керував транспортним засобом, не маючи права керування таким транспортним засобом.
Суд не приймає до уваги твердження ОСОБА_1 стосовно того, що він, будучи військовослужбовцем, керував транспортним засобом, виконуючи наказ свого командира, зважаючи на наступне.
Статтею 17 КУпАП передбачені обставини, що виключають адміністративну відповідальність, зокрема особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, не підлягає адміністративній відповідальності.
Статтею 18 КУпАП передбачено, що не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Відповідно до змісту письмового пояснення, про долученння якого до матеріалів справи заявив ОСОБА_1 , начальник служби ПММ ОСОБА_2 , який є командиром ОСОБА_1 , підтверджує, що ОСОБА_1 перебував за кермом автомобіля «Шкода» за його наказом з метою забезпечення підрозділів у зв'язку з недостатньою кількістю водіїв у підрозділі.
Вказані письмові пояснення не завірені належним чином, не містять дати складення, відомостей щодо посади особи, яка їх надала, не зазначено номер військової частини, у якій проходить службу вказана особа. Також з наданих письмових пояснень неможливо зробити висновок щодо підпорядкування військовослужбовця ОСОБА_1 вказаній особі як командиру.
Враховуючи викладені обставини, дослідивши надані суду докази, у тому числі відеозапис з нагрудної веб-камери, копію постанови про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД №857049 від 27 березня 2024 року за частиною 2 статті 126 КУпАП, довідку старшого інспектора відділу адміністративної практики УПП в Миколаївській області, відповідно до якої ОСОБА_1 не отримував (не має) посвідчення водія на право керування транспортними засобами, вважаю доведеним наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАП, та необхідним накласти на нього адміністративне стягнення в межах санкції, передбаченої частиною 5 статті 126 КУпАП, без позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки, як слідує з довідки старшого інспектора відділу адміністративної практики УПП в Миколаївській області Бубьонов В.В. не отримував (не має) посвідчення водія на право керування транспортними засобами, а також без оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки згідно довідки старшого інспектора відділу адміністративної практики УПП в Миколаївській області транспортний засіб - автомобіль марки «Skoda Octavia», номерний знак НОМЕР_2 не зареєстрований на території України.
Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 року військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, а тому суд вважає за необхідне звільнити військовослужбовця ОСОБА_1 від сплати судового збору.
Керуючись статтями 280, 283, 284,294 КУпАП,
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень без оплатного вилучення транспортного засобу.
Штраф перераховувати на рахунок: UA758999980313060106000014230, Одержувач Миколаїв. ГУК/Миколаївськ. р-н/21081100 ЄДРПОУ одержувача - 37992030, Банк одержувача - Казначейство України (ЕАП).
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Роз'яснити, що штраф має бути сплачений правопорушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Документ, що підтверджує сплату штрафу, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення вказаного строку, надається правопорушником до органу, який виніс постанову про накладення цього штрафу.
У разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Строк пред'явлення постанови про накладення адміністративного стягнення до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.
Суддя Л.М.Семенова