Справа № 305/517/25
Провадження № 11-сс/4806/277/25
про відмову у відкритті провадження
12.05.2025 м. Ужгород
Суддя Закарпатського апеляційного суду ОСОБА_1 , перевіривши матеріали апеляційної скарги представника власника арештованого майна ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 25 квітня 2025 року,
Ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 25 квітня 2025 року узадоволенні клопотання представника власника майна ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12025078140000048 від 17.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, - відмовлено повністю.
Ухвала слідчого судді мотивована тим, що до Рахівського районного суду Закарпатської області звернувся представник власника майна ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 з клопотанням про скасування арешту майна, обґрунтовуючи тим, що ухвалою слідчого судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 20.02.2025 було задоволено клопотання прокурора Рахівського відділу Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні та з метою збереження речових доказів, накладено арешт у спосіб заборони користування, відчуження та розпорядження на тимчасово вилучене майно, зокрема, на транспортний засіб - автомобіль марки DAF моделі ХF 95.380 з державним номерним знаком НОМЕР_1 ; напівпричіп - спеціалізований (цистерна) марки ТRAILOR з державним номерним знаком НОМЕР_2 , належні ОСОБА_2 , в якому знаходиться нафтопродукт абсорбент газоконденсатний, що належить ТОВ «АртРесурсГруп», у кількості об'єму 32 000 дм3. Ухвалою слідчого судді від 02.04.2025 арешт скасовано в частині заборони користування автомобілем. Однак, ОСОБА_2 не може забрати тягач без напівпричепа (цистерни), так як в цистерні містяться нафтопродукти і без тягача напівпричіп може бути пошкоджений через нерівномірне навантаження, а також може призвести до витоку нафтопродуктів, які є легкозаймистими і таке може призвести до пожежі та вибуху через великий об'єм нафтопродуктів, що містяться в цистерні. Вважає, що у кримінальному провадженні наразі відсутня необхідність у накладенні арешту на автомобіль та напівпричіп. На підтвердження цього представник посилається на те, що вилучене майно не містить жодних слідів злочину та не підпадає під спеціальну конфіскацію у разі винесення обвинувального вироку, так як його власник не має жодного процесуального статусу, тому не може бути обмежений у своїх правах. Вважає, що товаро-транспортна накладна взагалі не може бути предметом злочину за ст. 358 КК України, так як не є офіційним документом. Крім того, стверджує, що відсутні докази того, що відсутність арешту призведе до шкідливих наслідків, вилучене майно піддається негативному впливу навколишнього середовища, арешт є неспівмірним заходом, хоча дізнавачем і призначено експертизу нафтопродуктів, що містяться у причепі, однак така не проводиться.
Слідчий суддя, з врахуванням вимог клопотання та доданих до нього матеріалів, зазначив, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, з часу його початку минув порівняно нетривалий строк (2 місяці), проводиться експертиза, накладений арешт частково скасований слідчим суддею, відсутня явна неспівмірність між інтересами власника майна, обмеженням його прав та інтересами держави, що полягають у належному здійснення досудового розслідування. Вилучене майно є речовими доказами у кримінальному провадженні, тому арешт може бути накладений відповідно до положень ч. 3 ст. 170 КК України на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, а не лише підозрюваного.
За таких обставин, слідчий суддя прийшов до висновку, що вимоги клопотання є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, захисник-адвокат ОСОБА_3 в інтересах власника майна ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якійпросить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою клопотання про скасування арешту на майно задовольнити та скасувати арешт в частині заборони відчуження та розпорядження, накладений на транспортний засіб - автомобіль марки DAF моделі ХF 95.380 білого кольору з державним номерним знаком НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 належить ОСОБА_2 , який перебував у законному користуванні ОСОБА_5 ; в частині заборони користування, відчуження та розпорядження на напівпричіп - спеціалізований (цистерна) марки ТRAILOR, сірого кольору з державним номерним знаком НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , належить ОСОБА_2 , який перебував у законному користуванні ОСОБА_5 , в якому знаходиться нафтопродукт абсорбент газоконденсатний, що належить ТОВ «АртРесурсГруп».
На виконання вимог ст. 422 КПК України суддею-доповідачем з суду першої інстанції були витребувані відповідні матеріали, які надійшли до Закарпатського апеляційного суду 06.05.2025.
Перевіривши зміст апеляційної скарги та вивчивши матеріали провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах власника майна ОСОБА_2 про скасування арешту майна, апеляційний суд вважає, що у відкритті провадження за апеляційною скаргою сторони захисту, необхідно відмовити, виходячи з наступного.
Законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції може бути забезпечена можливістю їх оскарження в апеляційному порядку. Передбачене положеннями КПК право на оскарження судових рішень є важливою гарантією забезпечення захисту прав і законних інтересів учасників кримінального провадження і процесуальним інструментом виправлення судової помилки.
Водночас, як неодноразово наголошував Верховний Суд, ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, у відповідності з чим КПК визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку (постанова Верховного Суду від 4 квітня 2019 року у справі №494/6/18). У постановах від 17 жовтня 2018 року (справа № 646/5552/17) та від 28 лютого 2019 року (справа № 161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що «норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження)».
В офіційному тлумаченні ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.
Відповідно до положень ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Порядок та перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, чітко визначено та регламентовано Главою 31 Кримінального процесуального кодексу України. Також, згідно ч. 3 ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування, визначений ч. ч. 1 та 2 ст. 309 КПК України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до ч. 3 ст. 309 КПК скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді. До таких інших ухвал слідчого судді відносяться і ухвали, якими в порядку ст. 174 КПК України слідчий суддя задовольняє клопотання про скасування арешту майна або ж відмовляє у його задоволенні.
А тому, в аспекті положень ст. 309 КПК ухвала слідчого судді, постановлена за наслідками розгляду клопотання про скасування арешту майна, постановлена за правилами ст. 174 КПК України, не підлягає апеляційному оскарженню. В даному питанні апеляційний суд керується висновком щодо застосування норм права, викладеним у рішенні Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №569/17036/18.
Отже, ухвала слідчого судді, якою відмовлено у задоволенні клопотання про скасування арешту майна, не підлягає апеляційному оскарженню. До того ж, у суду апеляційної інстанції відсутні повноваження скасовувати арешт майна або відмовляти у його скасуванні, а це право, згідно зі ст. 174 КПК України, має виключно слідчий суддя суду першої інстанції під час досудового розслідування або суд під час судового провадження.
Згідно з висновком щодо застосовування норм процесуального права, викладеним у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 31 травня 2021 року у справі № 646/3986/19, перевірці в апеляційній інстанції підлягають лише ухвали слідчого судді, які пов'язані з можливістю істотного обмеження прав, свобод та інтересів особи або мають вирішальне значення для руху досудового розслідування чи кримінального провадження в цілому.
За вимогами ч. 4 ст. 399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження за апеляційною скаргою на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, при цьому суд звертає увагу, що відмова у відкритті апеляційного провадження у зв'язку з оскарженням рішення суду, оскарження якого не передбачено, не може сприйматись як обмеження доступу до правосуддя.
Норми ст. 129 Конституції України гарантують право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження. Кримінальний процесуальний кодекс України визначає в яких випадках і які рішення судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку. Саме тому апеляційна скарга на судове рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню, не може бути розглянута по суті, а відмова у відкритті апеляційного провадження, у зв'язку з оскарженням рішення слідчого судді оскарження якого не передбачено, не може сприйматись як обмеження доступу до правосуддя.
Оскільки ухвала слідчого судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 25 квітня 2025 року стосується безпосередньо відмови у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах власника майна ОСОБА_2 про скасування арешту майна, то така ухвала слідчого судді апеляційному оскарженню не підлягає.
Таким чином, у відкритті провадження за апеляційною скаргою адвоката на зазначену ухвалу слідчого судді необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 309, 392, 399 КПК України, апеляційний суд,
Відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою представника власника тимчасово вилученого майна ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 на ухвалу Рахівського районного суду Закарпатської області від 25 квітня 2025 року, якоюповністю відмовлено у задоволенні клопотання про скасування арешту майна.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження надіслати особі, яка її подала разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту постановлення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1