Справа № 308/15636/24
Іменем України
06 травня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючої - судді Кожух О.А.,
суддів - Собослоя Г.Г., Джуги С.Д.
за участі секретаря - Гусонька З.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ужгородської міської ради на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 грудня 2024 року (головуюча суддя Наумова Н.В.) у справі № 308/15636/24 за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Ужгородського районного нотаріального округу Кузьо Галина Василівна, про поновлення строку для прийняття спадщини за законом,
Короткий зміст позовних вимог
23.09.2024 ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Ужгородського районного нотаріального округу Кузьо Галина Василівна, про поновлення строку для прийняття спадщини за законом.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвом про смерть, виданим окупаційною владою Луганської області (а.с. 15).
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивачки ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про смерть, виданим окупаційною владою Луганської області.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.08.2023 у справі № 308/13114/23 встановлено факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Кадіївка, Алчевського району, Луганської області, та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Кадіївка Алчевського району Луганської області (а.с. 19-22).
На підставі цього судового рішення Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції видано свідоцтво про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 від 17.08.2023.
Вказувала, що її батьками за час шлюбу набуто у спільну сумісну власність квартиру загальною площею 29,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яку було зареєстровано за батьком ОСОБА_3 , при цьому 1/2 частка квартири належала її матері.
На момент повномасштабного вторгнення російський військ на територію України, мати позивачки опинилась на окупованій території Луганської області та у зв?язку з похилим віком і погіршеним станом здоров?я, не мала змоги виїхати з тимчасово окупованої території України, а позивачка не мала змоги дізнатися, що з її батьками.
Дізнавшись про смерть матері, у шестимісячний строк 15.01.2024 позивачка ОСОБА_1 надіслала заяву про прийняття спадщини до Кадіївської державної нотаріальної контори (93118, Луганська область, місто Лисичанськ, Квартал Центральний, будинок 6), однак лист так і не вручено адресату, у зв?язку з окупацією російськими військами українського міста Лисичанськ.
15.01.2024 заяву до Кадіївської державної нотаріальної контори (93118, Луганська область, місто Лисичанськ, Квартал Центральний, будинок 6), однак лист так і не дійшов до адресата, у зв?язку з окупацією російської армії українського міста Лисичанськ.
Також 15.01.2024 позивачка ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Кузьо Г.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_2 (а.с. 27-28).
Згідно з інформаційною довідкою зі спадкового реєстру від 11.03.2024 спадкова справа за померлою ОСОБА_2 не заводилася.
17.09.2024 ОСОБА_1 звернулася до вказаного приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину.
17.09.2024 у письмових поясненнях приватний нотаріус Кузьо Г.В. відмовила позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, посилаючись на сплив 6-місячного строку після відкриття спадщини та рекомендувала звернутися до суду для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Посилаючись на те, що тимчасова окупація території Луганської області призвела до перешкод у реалізації позивачем своїх спадкових прав, причини пропуску встановленого законом строку для звернення із заявою про прийняття спадщини є об'єктивними та поважними, незалежними від позивачки, пов'язані з обставинами непереборної сили, позивачка ОСОБА_1 просила суд визначити їй додатковий строк для подання до відповідної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за законом, яка відкрилася після смерті матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю у два місяці, з моменту набрання рішення суду законної сили.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Ужгородського районного нотаріального округу Кузьо Г.В., про поновлення строку для прийняття спадщини за законом - задоволено.
Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном два місяці після набрання рішенням суду законної сили.
Короткий зміст вимог та доводи апеляційної скарги
На це рішення подала апеляційну скаргу Ужгородська міська рада. Посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо існування об'єктивних, непереборних, істотних труднощів для своєчасного подання заяви про прийняття спадщини. У разі якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання положень закону, тощо, тоді немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Вказує, що пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» установлено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.
Однак у постанові Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 676/47/21 викладено правовий висновок, що «правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються Цивільним кодексом України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України; пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню».
Скаржник зазначає, що спадкодавець ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вважає, що позивачка звернулася до нотаріуса із заявою 17.09.2024. В матеріалах справи є пояснення приватного нотаріуса Кузьо Г.В. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 17.09.2024. При цьому українське свідоцтво про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 позивачці видано 17.08.2023. Натомість до суду із даним позовом ОСОБА_1 звернулася 23.09.2024, тобто через 1 рік та 1 місяць після отримання свідоцтва про смерть. Місцевий суд наведених обставин не врахував, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Позиція інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Межі розгляду апеляційним судом та явка учасників справи
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Представник апелянта та Приватний нотаріус Ужгородського районного нотаріального округу Кузьо Г.В. в судове засідання не з?явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином (а.с.96, 98, 100). Колегія суддів, відповідно до ч. 2 ст 372 ЦПК України, розглянула справу за відсутності осіб, які не з?явились в судове засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, позицію позивача, дослідивши матеріали даної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла таких висновків.
Фактичні обставини та застосовані норми права
Встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.08.2023 у справі № 308/13114/23 встановлено факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Кадіївка, Алчевського району, Луганської області, та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Кадіївка Алчевського району Луганської області (а.с. 19-22).
ОСОБА_5 є донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що стверджується копіями свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 28.07.1976, свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 від 01.02.2005, свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 26.10.2013.
Батьками позивачки ( ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ) за час шлюбу набуто у спільну сумісну власність квартиру загальною площею 29,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу майнових прав від 16.11.2018, акту приймання-передачі майнових прав від 18.01.2019, технічного паспорту від 16.10.2018, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.01.2019 № 153979843. Власник квартири - ОСОБА_3 (а.с. 23).
15.01.2024 позивачка ОСОБА_1 надіслала заяву про прийняття спадщини до Кадіївської державної нотаріальної контори (93118, Луганська область, місто Лисичанськ, Квартал Центральний, будинок 6), однак дане поштове відправлення не вручено адресату, у зв?язку з окупацією російськими військами українського міста Лисичанськ (а.с.25, 26).
Також 15.01.2024 позивачка ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Кузьо Г.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_2 (а.с. 27-28).
Як пояснила позивач, оскільки від приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Кузьо Г.В. не надходило жодної інформації, вона звернулась до нотаріуса Дурневич Н.М., якій подавала заяву про прийняття спадщини після смерті батька, та отримала інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 76152693 від 11.03.2024 стосовно ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якої інформація про відкриття спадкової справи у спадковому реєстрі відсутня (а.с.24).
Письмовими поясненнями приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Кузьо Г.В. від 17.09.2024 №15/01-16 повідомлено позивачку, що оскільки після відкриття спадщини пройшло вже більше 6 місяців та нею не надано документів щодо спільного проживання за однією адресою з померлим, вона як спадкоємець за законом має право на оформлення спадщини після визначення додаткового строку на прийняття спадщини. Тому для оформлення спадщини нотаріус рекомендувала звернутись до суду для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Одночасно зазначено, що постанова про відмову у вчинені нотаріальної дії в цьому випадку не видається, оскільки відкриття спадкової справи не є нотаріальною дією (а.с.29).
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Частинами першою, другою статті 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Згідно з частиною третьою статті 1223 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно зі статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадщину залежить від неприйняття спадщини або відмови в його прийнятті іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється в три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.
Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини визначені статтею 1272 ЦК України.
Частиною першою статті 1272 ЦК України визначено, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, що пропустив строк для прийняття спадщини із поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Аналіз вищезазначеної норми закону свідчить про те, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Отже, строки на подання заяви про прийняття спадщини не визнаються преклюзивними, можуть бути поновлені з дотриманням правил частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини і можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Закон гарантує спадкоємцю право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини, і такий позов підлягає задоволенню, якщо позивач надасть докази наявності поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини.
Поважними при цьому слід визнавати такі причини, які з огляду на моральні норми суспільства виправдовують поведінку спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, тимчасова непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини.
Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови «Про судову практику справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 роз'яснив, що вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на чинення цих дій.
У постановах від 11.07.2018 у справі № 381/4482/16-ц (провадження № 61-12844св18) та від 11.11.2020 у справі № 750/262/20 (провадження № 61-14038св20) Верховний Суд зробив висновки про те, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Згідно зі статтею 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна. В особливих випадках місце відкриття спадщини встановлюється законом.
Питання щодо місця відкриття спадщини, яка знаходиться на непідконтрольній Україні території, регламентується статтею 11-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та статті 9-1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».
Відповідно до положень статті 11-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у разі якщо останнім місцем проживання спадкодавця є тимчасово окупована територія, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів.
Згідно зі статтею 9-1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» у разі якщо останнім місцем проживання спадкодавця є населений пункт, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, затверджений рішенням Кабінету Міністрів України, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів.
Тобто спадкоємець має право звертатися із заявою про прийняття спадщини в будь-якому місті на території України (вільній від окупації), до державного, приватного нотаріуса або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про наявність у позивача поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини, що пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Так, батьки позивачки проживали на тимчасово окупованій території України. Отримавши документи окупаційної влади про смерть батьків (видані 13.04.2023, а.с.16, 17), позивач звернулась до суду для встановлення відповідних фактів, рішення про що було ухвалено Ужгородським міськрайонним судом 01.08.2023 (справа № 308/13114/23, а.с.19-22). Відповідні актові записи було складено 17.08.2023 та видані Свідоцтва про смерть (а.с.16,18).
Позивач, в межах шести місяців з дня набрання законної сили вказаним рішенням суду, подавала заяви про прийняття спадщини - як за місцем проживання спадкоємця (на тимчасово окупованій території України), так і за місцем свого проживання, проте спадкова справа не була відкрита. Таким чином, позивачкою вживались активні дії для прийняття спадщини, а причини пропуску строку для прийняття спадщини є поважними.
Висновки у подібних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 14.11.2018 у справі № 636/2510/17 (провадження № 61-12324 св 18), від 23.12.2021 у справі № 645/7452/19 (провадження № 61-18885 св 20), від 13.11.2023 у справі № 638/7337/21.
Враховуючи обставини цієї справи, колегія суддів вважає, що тимчасова окупація території Луганської області призвела до непоправних перешкод у реалізації позивачем своїх спадкових прав, які не могли бути усунуті, позивачка в інший спосіб, крім як звернутися з позовом до суду про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, захистити своє порушене право не може, у зв'язку із чим право позивача на подання заяви про прийняття спадщини підлягає захисту у судовому порядку.
Схожий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 638/4895/15-ц.
Висновки апеляційного суду
Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують. Рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, у відповідності до ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення залишити без змін.
Керуючись ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Ужгородської міської ради - залишити без задоволення.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 13 травня 2025 року.
Головуюча:
Судді: