Справа № 303/5947/24
Іменем України
01 травня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
головуючого - судді Джуги С.Д.,
суддів - Кожух О.А., Собослоя Г.Г.,
з участю секретаря судових засідань: Чичкало М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мельник Павло Петрович, на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2024 року у складі судді Курах Л.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Мукачівської міської ради, треті особи: приватний нотаріус Мукачівського районного нотаріального округу Ковач Наталія Олексіївна, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем,
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Мукачівської міської ради, треті особи: приватний нотаріус Мукачівського районного нотаріального округу Ковач Наталія Олексіївна, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач є онуком ОСОБА_4 . Після розлучення батьків, він проживав разом з батьком та дідусем за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказував, що у 2009 році раптово помер його батько ОСОБА_5 , після смерті якого він залишився проживати з дідусем, за яким доглядав.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, після смерті якого відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_2 .
Зазначав, що у травні 2017 року приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Ковач Н.О. заведено спадкову справу №60609486 за заявою рідної сестри померлого, ОСОБА_2 , яка надалі відмовилася від своєї частки на користь позивача. Вказував, що ОСОБА_3 не зверталася за прийняттям спадщини.
Стверджував, що після смерті дідуся позивач зазнав сильного психологічного стресу та душевних переживань, а тому не переймався питанням оформлення спадкових справ. І лише в кінці 2022 року звернувся до нотаріуса з метою оформлення свідоцтва про право на спадщину.
Вказував, що нотаріусом усно відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, у зв'язку із пропуском строку прийняття спадщини та відсутністю документів, які підтверджують факт спільного проживання із спадкодавцем.
Враховуючи вищенаведене, просив суд встановити факт проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мельник Павло Петрович, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що сторони не ставили під сумнів підписи свідків у акту від 06.03.2024 року. Зазначає, що за місцем останньої реєстрації позивач не проживав, оскільки він в судовому порядку був визнаний таким, що втратив право проживання. Іншого майна для проживання ні у нього, ні у його родини не було, тільки проживання з дідусем. Стверджує, що враховуючи принцип більшої вірогідності очевидним є факт доведеності позивачем своїх позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу Мукачівська міська рада просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Відзив на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходив.
Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача та його представника, пояснення представника відповідача та третьої особи Маринець К.С., перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. (ст.80 ЦПК України).
Відмовляючи у поданому позові суд першої інстанції виходив з його недоведеності.
З такими висновками погоджується і колегія суддів, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Матеріалами справи установлено, що ОСОБА_5 являється батьком позивача ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
Батько позивача (син спадкодавця) ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .
З свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , вбачається, що ОСОБА_4 являється батьком ОСОБА_5 .
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання №00017984332, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 08.07.2015 року, визнано ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_3 . При цьому судом встановлено, що вони не проживали в зазначеній квартирі з 2008 року.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 07.03.2024 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини залишено без розгляду.
Згідно акту про встановлення факту, що має юридичне значення від 06 березня 2024 року ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтвердили факт проживання позивача з дідом на день його смерті.
З спадкової справи № 13/2017 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 вбачається, що ОСОБА_1 є онуком ОСОБА_4 , який був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_2 , що належала йому на праві приватної власності.
ОСОБА_2 у встановленому законом порядку відмовилася від прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_4 , про що свідчить її заява від 05.05.2017 року (а.с.34-35).
Відповідно до частини першої статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (частина перша статті 1217 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частини 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Частиною 1 статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини 3 статті 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Частинами другою та шостою статті 29 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Згідно із пунктами 3.21, 3.22 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.
Зміст наведених норм закону свідчить про те, що під постійним місцем проживанням спадкоємця із спадкодавцем розуміється як факт безпосереднього проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент його смерті, так і факт наявності у спадкоємця на момент смерті спадкодавця зареєстрованого у передбаченому законом порядку права на постійне проживання з останнім за однією адресою.
Відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем та оцінені судом.
Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 10 січня 2019 року в справі № 484/747/17, від 07 червня 2022 року у справі № 175/4514/20.
Згідно із ч.3 ст. 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства, зокрема є: змагальність сторін; диспозитивність.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.12, ч.2 ст. 13, ч.1, 5 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтовуючи заявлений позов позивач вказував, що він щонайменше останніх п'ять років почав проживати з ОСОБА_4 до дня його смерті., який хворів та потребував сторонньої допомоги. Однак, у підтвердження даних обставин позивачем не подано жодних належних, допустимих та достатніх доказів.
Згідно п. 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Позивачем у підтвердження факту спільного проживання з ОСОБА_4 не подано жодних належних та достатніх письмових доказів.
До позовної заяви позивачем додано копію акту про встановлення факту, що має юридичне значення від 06.03.2024 року. Однак, даний акт не підписаний ні керівником об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, ні управляючою компанією, а тому суд першої інстанції правомірно не взяв його до уваги.
Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що показання третьої особи, яка є рідною сестрою позивача і була допитана судом першої інстанції як свідок про проживання позивача із спадкодавцем, не є достатнім доказом на підтвердження заявлених вимог.
Згідно із ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. (ч.6 ст. 81 ЦПК України
З врахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов правильних висновків про недоведеність заявленого позову.
Таким чином суд першої інстанції, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку та правомірно відмовив у заявленому позові. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не заслуговують на увагу.
Рішення судом ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування чи зміни не має.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мельник Павло Петрович,залишити без задоволення.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 12 травня 2025 року.
Головуючий:
Судді: