Справа № 308/3685/25
Закарпатський апеляційний суд
07.05.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі :
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження у кримінальному провадженні №11-сс/4806/235/25, за апеляційною скаргою прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.04.2025 року,
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.04.2025 року, відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого про обрання відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосовано щодо нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю, та заборонити залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду - цілодобово.
З матеріалів судового провадження слідує, що слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу. З клопотання слідує, що у провадженні слідчого відділення відділу поліції №1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у виділеному кримінальному провадженні №12025071170000209 (виділено із кримінального провадження № 12025071170000012), відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 06 березня 2025 року за ознаками складу кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України. Встановлено строк дії ухвали про тримання під домашнім арештом в межах строку досудового розслідування - по 31 травня 2025 року включно.
На підозрюваного ОСОБА_6 покладено наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до Головного управління ДМС у Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідування точний час та місці, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав телефонний дзвінок від ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_2 , в якому останній запропонував допомогти йому організувати та здійснити супровід трьох осіб призовного віку через Державний кордон України поза пунктами пропуску за грошову винагороду, на що ОСОБА_6 погодився.
В злочинні плани ОСОБА_6 входило, отримати від ОСОБА_7 трьох осіб призовного віку, а саме: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканця АДРЕСА_3 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканця АДРЕСА_4 , здійснити їх супровід лісистою місцевістю в напрямку Словацької Республіки та показати напрямок руху.
Так, ОСОБА_6 , на виконання поставлених перед ним злочинних планів, 04.01.2024, у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, отримав телефонний дзвінок від ОСОБА_7 , в якому останній сказав ОСОБА_6 виходити із дому. Після того, як ОСОБА_6 розмістився в автомобілі ОСОБА_7 марки «BMW», чорного кольору, д.н.з. « НОМЕР_1 », то побачив ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , яких за попередніми домовленостями із ОСОБА_7 мав здійснити супроводження лісистою місцевістю до лінії Державного кордону України.
З метою конспірації своєї злочинної діяльності, не бажаючи бути викритим правоохоронними органами, ОСОБА_7 , скерував автомобіль у зворотньому напрямку, а саме приїхав до м. Ужгород, через м. Свалява та м. Мукачево.
Приїхавши до м. Ужгород, останні зупинились неподалік кафе «У Алі», розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , і ОСОБА_7 наказав ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 виходити із автомобіля та наказав останнім дотримуватись подальших вказівок ОСОБА_6 , який буде їх супроводжувати лісистою місцевістю та допоможе перетнути загороджувальний паркан шляхом підняття колючого дроту загорожі.
Отримавши детальні вказівки від ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 вийшли із автомобіля та попрямували слідом за ОСОБА_6 , який довів їх лісистою місцевістю до загороджувального паркану. Далі, ОСОБА_6 піднявши колючий дріт загорожі, наказав ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 пройти під ним і показав рукою напрямок руху, куди останнім йти. До того ж повідомив, що ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 повинні через мобільний додаток «Viber» постійно скидати ОСОБА_6 місце свого перебування. Отримавши вказівки від ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 вирушили в глиб лісу в напрямку Словацької Республіки, однак помітили багато зарослів кущів і вирішили повернутись назад. Повертаючись на територію України, 05.01.2025 року, о 06 годині 10 хвилин, останні були виявлені та затримані працівниками прикордонної служби на напрямку 295 прикордонного знаку за 700 метрів від лінії Державного кордону України.
Слідчий вказує, що 10 лютого 2025 року о 15 годині 15 хвилин ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України. Повідомлення вручено мамі підозрюваного ОСОБА_6 - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у зв'язку із відсутністю за місцем проживання останнього. У подальшому після встановлення місця проживання ОСОБА_6 пиьмове повідомлення про підозру 02.04.2015 року вручено ОСОБА_6 особисто.
Підозра ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, обґрунтовується такими доказами, як: повідомленням про виявлення кримінального правопорушення від 06.01.2025; показами свідка ОСОБА_8 від 06.01.2025; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.01.2025; протоколом пред'явлення транспортного засобу для впізнання за фотознімками від 07.01.2025; показами свідка ОСОБА_10 від 06.01.2025; протоколам пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.01.2025; показами свідка ОСОБА_9 від 06.01.2025; протоколам пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.01.2025; протоколом пред'явлення транспортного засобу для впізнання за фотознімками від 07.01.2025; повідомленням про підозру ОСОБА_6 від 10.02.2025.
Обгрунтовуючи заявлене клопотання слідчий вказує, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. При цьому, аналіз обставин кримінального правопорушення свідчить про байдуже ставлення підозрюваного до законних вимог працівників правоохоронних органів. Враховуючи викладене, на думку сторони обвинувачення наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_6 , усвідомлюючи неминучість покарання у випадку засудження за злочин, а також будучи байдужим до законних вимог органів державної влади про вчинення тих чи інших дій (наприклад, вимог з'явитися до суду тощо), може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Також, просить врахувати факт, що ОСОБА_6 офіційно проживає у прикордонному районі, обізнаний у методах організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, змінює своє постійне місце проживання, а тому в будь-який момент з легкістю може покинути межі України та переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду.
Крім цього, ОСОБА_6 може незаконно впливати на свідків з метою зміни їхніх показань на його користь, оскільки підозрюваному добре відомо їхні контактні мобільні телефони та будучи на волі він зможе здійснити підкуп чи застосувати насильство до них, а також інших свідків, які на даний час не встановлені, однак здійснюються всі необхідні заходи з метою їх встановлення, тобто наявний ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України. На думку сторони обвинувачення, свідки не зможуть почувати себе у безпеці у випадку якщо знатимуть, що ОСОБА_6 перебуває на волі.
Крім цього, на думку сторони обвинувачення наявний ризик вчинення іншого кримінального правопорушення (п. 5 ст. 177 КПК України). Оскільки ОСОБА_6 вчинив злочин у сфері недоторканності державних кордонів, отже є підстави вважати, що в підозрюваного ОСОБА_6 є достатньо рішучості для вчинення й інших кримінальних правопорушень.
Слідчий вказує, що вік, стан, здоров'я ОСОБА_6 не перешкоджає утриманню під вартою.
Також слідчий зазначає, що з урахуванням викладеного у сторони обвинувачення, наявні достатні підстави вважати, що інші запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим кримінальним процесуальним законом, які є не припущенням, а об'єктивною дійсністю.
На підставі вищенаведеного слідчий просить клопотання задовольнити та обрати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
В ухвалі слідчий суддя вказує на те, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів і передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. Разом з цим, слідчий суддя вказує, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України слідчим та прокурором не доведені. Приймаючи судове рішення слідчим суддею взято до уваги те, що ОСОБА_6 раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, що слідує з характеристики наданої сільським головою Тур'є-Реметівської сільської ради. Враховано, що з 31.08.2013 року ОСОБА_6 перебуває у шлюбі з ОСОБА_12 та має на утриманні трьох малолітніх дітей: 2014, 2015 та 2021 року народження. Слідчий суддя вказує, що з наданого стороною стороною захисту посвідчення серії УБД № 437714 виданого 22.01.2025 року, брат ОСОБА_6 - ОСОБА_13 є ветераном війни - учасником бойових дій. На підставі вищевказаного, слідчий суддя прийшов до висновку, що прокурором доведено обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої статті 194 КПК України, але не доведено обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті. З огляду на вказане слідчий суддя констатує, що в задоволенні клопотання про обрання відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід відмовити та застосувати відносно ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід, а саме у виді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю.
Не погоджуючись з ухвалою, прокурор ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, у якій вказує на незаконність та необґрунтованість рішення. Прокурор зауважує, що враховуючи доведення обґрунтованої підозри, слідчим суддею проігноровано доводи сторони обвинувачення щодо існування хоча б одного із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які вказані у клопотанні, а також недостатність застосування більш м?яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам. На думку прокурора, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у вчиненні тяжкого злочину, таке покарання не може бути іншим ніж позбавлення волі. Просить ухвалу скасувати та задовольнити клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Судове провадження розглядається за відсутності сторін кримінального провадження, неявка яких, з огляду на положення ч. 4 ст. 405 КПК України, не перешкоджає його розгляду. Приймаючи рішення про розгляд судового провадження за відсутності сторін кримінального провадження береться до уваги те, що сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, клопотання прокурора про розгляд провадження без участі прокурора, у якому також вказано, що досудове розслідування кримінального провадження №12025071170000209 від 06.03.2025 року завершено, обвинувальний акт скеровано до Ужгородського міськрайонного суду.
Заслухавши доповідь судді про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість судового рішення не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, а відповідно до ч. 6 даної статті строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію, і запобіжний захід вважається скасованим.
Згідно статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п'ятою ст. 176 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що клопотання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_14 подано до суду в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування й відповідає приписам ст. 184 КПК України, ґрунтується на вимогах закону та змісті викладених у ньому доводів.
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання слідує, що клопотання розглядалось за участі як підозрюваного ОСОБА_6 , так і його захисника - адвоката ОСОБА_15 , а також прокурора ОСОБА_5 , що свідчить про дотримання слідчим суддею передбачених ст. 193 КПК України вимог, у тому числі, дотримання права особи на захист.
Обґрунтованим є й висновок слідчого судді про те, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів і передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. Погоджуючись з указаним висновком, колегія суддів також бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену в п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, п. 32, Series A, N 182). При цьому, колегія суддів вважає, що додані до клопотання докази підтверджують причетність ОСОБА_6 до скоєного кримінального правопорушення, а також підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг учинити кримінальне правопорушення. Разом із тим, колегія суддів зазначає, що висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень. Крім того, колегія суддів бере до уваги і те, що обґрунтованість підозри ОСОБА_6 сторонами кримінального провадження не оспорюється.
Разом із тим, апеляційний суд погоджується і з висновками слідчого судді про те, що слідчим та прокурором не доведено про наявність ризиків, які вказані у клопотанні, а саме: того, що знаходячись на волі ОСОБА_6 може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні чи вчинити інше кримінальне правопорушення.
Погоджуючись із цим висновком, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дав обґрунтовану оцінку відомостям про особу підозрюваного, зокрема те, що підозрюваний ОСОБА_6 раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, одружений, має на утриманні трьох малолітніх дітей: 2014, 2015 та 2021 року народження. А його брат ОСОБА_13 є ветераном війни - учасником бойових дій.
Тому, доводи слідчого та прокурора про існування хоча б одного ризику, передбаченого ст. 177 КК України, апеляційний суд вважає такими, що ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені будь-якими доказами як під час розгляду клопотання, так і під час розгляду апеляційної скарги.
Апеляційний суд також вважає, що клопотання слідчого та доводи апеляційної скарги прокурора не містять переконливого обґрунтування про наявність у підозрюваного наміру переховуватись від органів досудового розслідування з метою уникнення від кримінальної відповідальності, незаконно впливати на свідків з метою зміни показань на його користь чи вчинити інше кримінальне правопорушення у такий спосіб, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання будь-яким із передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризикам.
Разом із тим, до апеляційної скарги прокурором не додано доказів, які б із певною вірогідністю свідчили, що обрання щодо підозрюваного ОСОБА_6 менш суворого запобіжного заходу, ніж взяття під варту, не забезпечить його належну процесуальну поведінку, а також про те, що підозрюваний ОСОБА_6 з моменту обрання йому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не виконував покладені на нього процесуальні обов'язки.
За цих обставин, колегія суддів вважає, що слідчим та прокурором не доведено, що інший, більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, зокрема домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю, буде недостатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та виконання покладених на нього обов'язків як підозрюваного, а також запобігання передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України ризикам.
Приймаючи судове рішення беруться до уваги положення, які містяться у п. п. 3 і 4 ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, колегія суддів зазначає, що сама по собі тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , не може бути безумовною підставою для застосування щодо нього найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ця обставина повинна враховуватись у сукупності разом з іншими обставинами.
Колегія суддів вважає, що при розгляді клопотання слідчий суддя, взявши до уваги вищенаведені обставини, вимоги кримінального процесуального закону та дані про особу підозрюваного, дійшов до належних висновків про відмову у задоволенні клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та про можливість і необхідність застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю, які ґрунтуються на вимогах закону й доданих до клопотання матеріалах, у зв'язку із чим, визнаються апеляційним судом обґрунтованими й належним чином вмотивованими. При цьому, колегія суддів вважає, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з застосуванням електронного засобу контролю буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 у кримінальному провадженні.
Твердження апеляційної скарги про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризиків, вказаних у клопотанні, апеляційний суд із урахуванням наведеного вище відхиляє як такі, що не підтверджені жодними доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, а відтак і жодним чином не спростовують висновків слідчого судді про можливість застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю.
Інші обставини, які б давали підстави для скасування судового рішення апеляційним судом не встановлено.
Разом із тим, слідчим суддею встановлено строк дії запобіжного заходу відповідно до вимог ч. 6 ст. 181 КПК України, а також обґрунтовано, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, покладено на підозрюваного такі процесуальні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до Головного управління ДМС у Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, - до 31 травня 2025 року включно.
Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має, а ухвала слідчого судді, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни.
Приймаючи рішення колегія суддів також бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що під час апеляційного розгляду не встановлено фактів, які б могли вплинути на висновки слідчого судді чи спростувати їх, і на такі стороною обвинувачення не вказується.
Керуючись ст. ст. 176-183, 194, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_5 , відхилити.
Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.04.2025 року, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: